Рішення

від 11.05.2017 по справі 910/3207/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

11.05.2017Справа №910/3207/17

Господарський суд міста Києва у складі судді Курдельчука І.Д ., за участю секретаря судового засідання Багнюка І.І., розглянув у відкритому судовому засіданні

справу № 910/3207/17

за позовом приватного акціонерного товариства ПРОСТО-страхування , м. Київ,

до приватного акціонерного товариства Акціонерна страхова компанія ІНГО Україна , м. Київ, і товариства з обмеженою відповідальністю ЕТАЛОН-Україна , м. Київ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_1, смт. Пісківка,

про стягнення 8 882,70 грн.,

за участю представників:

позивача - Крашеннікова М.І. (довіреність від 03.01.2017 № 504);

відповідача 1 - Волобоєва Т.В. (довіреність від 01.01.2017 № 15);

відповідача 2 - не з'явилися;

третьої особи - не з'явилися,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство ПРОСТО-страхування (далі - ПАТ ПРОСТО-страхування ) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до приватного акціонерного товариства Акціонерна страхова компанія ІНГО Україна (далі - ПАТ АСК ІНГО Україна ) і товариства з обмеженою відповідальністю ЕТАЛОН-Україна (далі - Товариство) про стягнення 8 882,70 грн. страхового відшкодування в порядку регресу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.02.2017 порушено провадження у справі № 910/3207/17; призначено до розгляду на 11.04.2017; залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1.

21.03.2017 відповідач-1 подав суду відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки сума страхового відшкодування з урахуванням фізичного зносу складає 19 160,50 грн., яка була сплачена на розрахунковий розрахунок позивача.

Представник відповідача-1 у судовому засіданні 11.04.2017 заявив клопотання про відкладення розгляду справи та подав клопотання про продовження строку розгляду справи.

Суд визнав клопотання обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.04.2017 продовжено строк вирішення спору на п'ятнадцять днів та відкладено розгляд справи на 11.05.2017.

11.05.2017 позивач подав суду заяву, в якій просив з урахуванням відзиву відповідача-1, стягнути з Товариства 8 372,80 грн. страхового відшкодування та франшизу у сумі 510 грн. і покласти на нього судові витрати.

Представник позивача у судовому засіданні 11.05.2017 надав пояснення по суті справи; позов підтримав, просив задовольнити та стягнути грошові кошти з відповідача-2.

Представник відповідача-1 надав пояснення по суті спору та проти задоволення позову до відповідача-2 не заперечував.

Представники відповідача-2 і третьої особи у судове засідання 11.04.2017 не з'явилися; про причини неявки повноважних представників третьої особи суд не повідомили; про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином.

Ухвали Господарського суду міста Києва були надіслані учасникам процесу на адреси, зазначені у позовній заяві та у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що також підтверджується відмітками канцелярії на звороті таких ухвал та рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Крім того, до матеріалів справи долучено конверт з ухвалою суду, яка повернута поштою з адреси третьої особи з відміткою за зазначеною адресою не проживає .

У підпункті 3.9.2 пункту 3.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції (далі - Постанова № 18) зазначено, що, розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Господарський суд визнав наявні в матеріалах справи документи достатніми для вирішення спору та відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) розглянув справу за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 11.05.2017 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до статті 85 ГПК України.

Судом, у відповідності до вимог статті 81 1 ГПК України, складалися протоколи судових засідань, які долучені до матеріалів справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача-1, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

16.12.2015 ПАТ ПРОСТО-страхування (страховик) та ОСОБА_4 (страхувальник) укладено договір добровільного страхування транспортних засобів № ПКРі 000539 (далі - Договір), предметом якого є: майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з володінням та/або користуванням та/або розпорядженням застрахованим транспортним засобом автомобілем Volkswagen Polo (державний номер НОМЕР_1).

12.01.2016 о 12 год. 05 хв. по вул. Петропавлівській, 6, у місті Києві сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю застрахованого автомобіля Volkswagen Polo та автомобіля IVECO (державний номер НОМЕР_2) під керуванням ОСОБА_1, в результаті чого автомобілі отримали механічні пошкодження.

ДТП сталася в результаті порушення водієм ОСОБА_1 пункту 13.1. Правил дорожнього руху України.

Постановою Подільського районного суду міста Києва від 02.03.2016 зі справи № 758/1032/16-п ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення; застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави в розмірі 340 грн.

12.01.2016 страхувальник звернувся до позивача із заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування.

25.01.2016 позивачем складено страховий акт № 111911, відповідно до якого сума страхового відшкодування складає 28 043,20 грн.

На підставі страхового акта позивач, виконуючи свої зобов'язання за Договором, сплатив страхове відшкодування у сумі 28 043,20 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 25.01.2016 № 1391.

За приписами статті 27 Закону України Про страхування та статті 993 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Пунктом 1 частини першої статті 1188 ЦК України встановлено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Відповідно до частини другої статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Таким чином, до позивача перейшло право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Разом з тим, згідно зі статтею 21 Закону України Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - Закон) на території України забороняється експлуатація транспортного засобу без поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, чинного на території України.

Судом встановлено, що цивільно-правова відповідальність власника IVECO як страхувальника на момент ДТП була застрахована відповідачем-1 за полісом № АЕ/3133914, за якими ліміт по майну становив 50 000 грн., а франшиза - 510 грн.

Відповідач-1 заперечував проти позову, посилаючись на виплату страхового відшкодування в порядку регресу у сумі 19 160,50 грн. (з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу) та відсутність підстав для задоволення позовних вимог у сумі 8 372,80 грн.

Так, 25.08.2016 позивач надіслав відповідачу-1 заяву № 04-3590 на виплату страхового відшкодування в порядку регресу у сумі 28 043,20 грн.

11.11.2016 відповідач-1 перерахував позивачу частину страхового відшкодування у сумі 19 160,50 грн.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 під час вчинення ДТП знаходився у трудових відносинах з Товариством (відповідач-2) та виконував свої трудові обов'язки.

Частиною першою статті 1172 ЦК України передбачено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Пунктом 22.1 статті 22 Закону передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 29 Закону передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Разом з тим, матеріали справи не містять доказів того, що позивач здійснив належну оцінку шкоди відповідно до вимог пункту 22.1 статті 22 Закону та вимагав виплати страхового відшкодування з урахуванням вимог статті 29 Закону, в межах якого може сплатити відповідач-1.

У свою чергу, відповідач-1 подав суду розрахунок фізичного зносу від 05.09.2016 № 204431ГО-9, з якого вбачається, що розмір страхового відшкодування з урахуванням фізичного зносу складає 19 670,50 грн.

Отже, відповідач-1 сплатив страхове відшкодування в порядку регресу у розмірі, визначеному з врахуванням норм Закону, а саме у сумі 19 160,50 грн.

Відповідно до припису статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

В силу Закону та норми статті 1194 ЦК України позивач має право на отримання частини відшкодування за рахунок винуватця ДТП у разі недостатності страхової виплати.

Разом з тим, постановою від 02.12.2015 №6-691цс15 закріплена позиція Верховного Суду України, згідно до висновків якого слід враховуючи положення пункту 3 частини першої статті 988 ЦК України, статті 1194 ЦК України, пункту 22.1 статті 22, статті 29 Закону України Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів в пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди , відшкодування шкоди власником транспортного засобу або винуватцем ДТП, відповідальність яких застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, якщо у страховика не виник обов'язок з відшкодування шкоди, або розмір шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика, а також у разі, коли страховик має право регресу до особи, яка застрахувала свою відповідальність. Якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), були використані нові вузли, деталі, комплектуючі частини іншої модифікації, що випускаються взамін знятих з виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не вправі вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого його вартості (при відшкодуванні збитків).

Відповідно до частини першої статті 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Згідно з статтею 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до пункту 2.3 Постанови № 18 якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи; крім того, неподання позивачем витребуваних господарським судом матеріалів, необхідних для вирішення спору, тягне за собою правові наслідки у вигляді залишення позову без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК України.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позивачем доведено належними та допустимими доказами протиправну поведінку і вину водія забезпеченого транспортного засобу у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди, наявність правових підстав для задоволення позову щодо стягнення з відповідача-2 грошових коштів у сумі 8 882, 80 грн.

За приписами статті 49 ГПК України судові витрати зі справи слід покласти на відповідача-2.

Керуючись статтями 43, 49, 75, 82 - 85 ГПК України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю ЕТАЛОН-Україна (03067, м. Київ, вул. Виборзька, 78; ідентифікаційний код: 31202216) з будь-якого рахунку, виявленого під час виконання даного рішення суду, на користь приватного акціонерного товариства ПРОСТО-страхування (04050, м. Київ, вул. Герцена, 10; ідентифікаційний код: 24745673): 8 882 (вісім тисяч вісімсот вісімдесят дві) грн. 80 коп. страхового відшкодування в порядку регресу та 1 600 (одну тисячу шістсот) грн. судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати відповідний наказ.

Відповідно до частини п'ятої статті 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня підписання повного рішення шляхом подачі апеляційної скарги до місцевого господарського суду.

Відповідно до статті 87 ГПК України повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді.

Повне рішення складено 16.05.2017.

Суддя І.Д. Курдельчук