Рішення

від 11.05.2017 по справі 922/924/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" травня 2017 р.Справа № 922/924/17

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Чистякової І.О.

при секретарі судового засідання Сінченко І.В.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВТЛ", м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "СТРОЙ ІНЖІНІРІНГ ДЕВЕЛОПМЕНТ", м. Харків про стягнення 17473,10 грн. за участю представників:

позивача - не з'явився;

відповідача - ОСОБА_1, довіреність №1 від 10.01.2017

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ВТЛ" (позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "СТРОЙ ІНЖІНІРІНГ ДЕВЕЛОПМЕНТ" заборгованості в сумі 11401,08 грн. з урахуванням індексу інфляції та пені в сумі 6072,02 грн.

Позовні вимоги вмотивовано неналежним виконанням відповідачем умов договору на послуги № 55 від 08.08.2012 щодо оплати виконаних робіт, у зв'язку з чим виникла заборгованість в розмірі 7033,00 грн. по оплаті вартості виконаних робіт, нараховано інфляційні втрати в сумі 4368,08 грн. та пеню в сумі 6072,02 грн. передбачену п.5.2. Договору.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 20 березня 2017 року було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 03 квітня 2017 року о 10:30 годині. Цією ж ухвалою суду витребувано у сторін додаткові докази.

Представник відповідача 03 квітня 2017 року через канцелярію суду надав відзив на позовну заяву (вх. №10986), в якому визнає позов повністю та просить суд зменшити розмір неустойки.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 03 квітня 2017 року розгляд справи відкладено на 18 квітня 2017 р. о 12:00 год.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 18 квітня 2017 року розгляд справи відкладено на 11 травня 2017 р. о 11:30 год.

10 травня 2017 року від позивача через канцелярію суду надійшла заява про уточнення позовних вимог (вх. №14743), в якій останній просить суд стягнути з відповідача суму заборгованості в розмірі 11579,51 грн. з урахуванням індексу інфляції та пені в сумі 6752,38 грн.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 11 травня 2017 року повернуто заяву про уточнення позовних вимог Товариству з обмеженою відповідальністю "ВТЛ" та додані до неї документи на 75-ти аркушах, без розгляду.

Позивач в судове засідання не з'явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином, згідно діючого законодавства.

Відповідач в судовому засіданні визнав позов, проте просив суд зменшити розмір неустойки, у зв'язку з скрутним фінансовим становищем відповідача та невиконанням контрагентами відповідача своїх зобов'язань перед відповідачем щодо сплати наданих послуг.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає, згідно ст.75 Господарського процесуального кодексу України, за можливе розгляд справи за наявними у справі матеріалами і документами.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вислухавши пояснення представника відповідача, суд встановив наступне.

08.08.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю "СТРОЙ ІНЖІНІРІНГ ДЕВЕЛОПМЕНТ" (надалі - Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Віас Транс Лоджистік" (надалі - Виконавець) - позивач був укладений договір про надання послуг №55 (надалі - Договір), відповідно до умов якого Виконавець зобов'язується за завданням Замовника виконати, на підставі заявки, погодженої сторонами (в якій вказується обсяг, характер, день, час і місто проведення робіт, а також найменування необхідного автотранспорту та механізмів, їх кількість, т.п.), комплекс робіт власними автотранспортом та механізмами, а Замовник, по виконанні Виконавцем узятих на себе зобов'язань за договором, зобов'язується прийняти усе виконане останнім і оплатити фактично виконаний обсяг робіт (п.1.1. Договору).

Відповідно до п.1.2. Договору роботи передбачені даним договором виконуються Виконавцем за свій рахунок, з наступною їхньою оплатою Замовником, на підставі виставлених Виконавцем рахунків та підписаних Актів виконаних робіт Замовником, за фактично виконані роботи.

Згідно з п.2.1.6. Договору Замовник протягом п'яти робочих днів, після отримання Акта виконаних робіт, товарно-транспортних накладних, талонів Замовника, Замовник зобов'язаний підписати Акт виконаних робіт або надати вмотивовано відмову від прийняття послуг.

Відповідно до п.2.2.1., п.2.2.2. Договору Виконавець зобов'язується своєчасно надавати талон Замовника та товарно-транспортні накладні Замовнику. Своєчасно приступати до виконання робіт, відповідно до поданої від Замовника заявки з використанням для виконання робіт передбачених заявкою працездатні, технічно справні механізми.

Згідно з п.2.2.8. Виконавець зобов'язується направляти щомісяця Замовнику акти виконаних робіт за підсумками звітного місяця.

Відповідно до п.3.1. Договору визначено вартість послуги автотранспорту, машин та механізмів.

Так, у п.3.1.1. Договору сторони погодили, що вартість 1 години:

1. Автокран "Івановець" - 240,00 грн. у т.ч. ПДВ 20%

2. Автокран (КС 4574) - 288,00 грн. у т.ч. ПДВ 20%

3. Екскаватор АТЕК (2325) - 264,00 грн. у т.ч. ПДВ 20%

У п. 3.1.2. Договору - вартість за 1 км пробігу:

1. ОСОБА_2 (55111) - 10,00 грн. у т.ч. ПДВ 20%

Згідно з п.3.2. Договору Замовник після підписання цього Договору перераховує на поточний рахунок Виконавця аванс у розмірі 24000,00 грн. у т.ч. ПДВ 4000,00 грн.

Відповідно до п.3.3. Договору оплата за роботи здійснюється Замовником шляхом перерахування сум коштів у розмірі 100% від вартості робіт з урахуванням авансу, протягом 5 банківських днів з моменту підписання акта виконаних робіт, на підставі виставленого Виконавцем рахунка, на рахунок останнього.

Даний Договір набирає сили з дня його підписання і діє до 31.12.2014 або до повного виконання узятих на себе зобов'язань (п.6.5. Додаткової угоди №2 від 30.12.2013).

Відповідно до акту надання послуг №97 від 14.08.2014 позивачем були надані відповідачу послуги автокрана КС-4574 на суму 2880,00 грн. (а.с. 19).

Також, відповідно до акту надання послуг №118 від 31.10.2014 позивачем були надані відповідачу послуги автокрана КС-4574 на суму 6840,00 грн. (а.с. 20).

Проте, відповідач частково розрахувався за надані послуги на загальну суму 2687,00 грн.

Матеріали справи свідчать про те, що позивач 08.02.2017 звернувся до відповідача з претензією №08/02-01 про сплату суми існуючого боргу.

Проте, відповідач на вказану претензію не відреагував, суми боргу не сплатив.

Отже, заборгованість відповідача перед позивачем складає 7033,00 грн. та не сплачена відповідачем.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Правовідносини сторін є господарськими та такими, що виникли на підставі договору про надання послуг.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Згідно з ч.1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Враховуючи викладене, та те, що на момент прийняття рішення по справі, у матеріалах справи відсутні будь-які докази погашення відповідачем заборгованості в добровільному порядку, суд вважає заявлену вимогу позивача щодо стягнення з відповідача суми заборгованості у розмірі 7033,00 гривень нормативно та документально обґрунтованою, та такою, що підлягає задоволенню.

Розглядаючи позовні вимоги про стягнення 6072,02 грн. - пені, суд виходить з наступного.

За змістом ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) за яким передбачено правові наслідки, зокрема сплата неустойки.

Згідно ч.1 та ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до ст.3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ч.2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з п.5.2. Договору у випадку прострочення платежу за надані послуги відповідно до п.3.3. цього Договору, Замовник сплачує Виконавцю пеню у розмірі 0,1% від суми прострочення за кожен день прострочення платежу.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Виходячи зі змісту зазначених норм, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців. Проте законом або договором можуть бути передбачені інші умови нарахування.

У п. 1.12. Постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" від 17.12.2013 р. за № 14 господарським судам роз`яснено, що з огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Перевіривши правомірність та правильність нарахування позивачем пені за допомогою системи "Ліга Закон" з урахуванням приписів ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, ч.2 ст. 343 Господарського кодексу України, ст.ст. 253-255 ЦК України, суд встановив, що пеня за прострочення оплати за договором на суму боргу в розмірі 193,00 грн. за актом № 97 від 14.08.2014 р. за період з 22.08.2014 по 21.02.2015 становить 26,86 грн., а пеня на суму боргу в розмірі 6840,00 грн. за актом № 118 від 31.10.2014 за період з 08.11.2014 по 07.05.2015 становить 1390,30 грн.

Отже, позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню в сумі 1417,16 грн., а тому позовні вимоги щодо стягнення решти суми пені в розмірі 4654,86 грн. є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Розглядаючи позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат, суд виходить з наступного.

Згідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи порушення відповідачем свого грошового зобов'язання за договором № 55 від 08.08.2012 перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат в сумі 4368,08 грн., а відтак позов в цій частині підлягає задоволенню.

Відповідач в свою чергу заперечує проти неустойки, нарахованої позивачем та просить суд зменшити її розмір.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України встановлено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право: зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

У п.3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" господарським судам України роз'яснено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (п. 3 ст. 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. У зазначеній нормі ГПК йдеться про можливість зменшення розміру саме неустойки (штрафу, пені). Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 ЦК України і статтею 223 Господарського кодексу України.

Пунктом 1 ст. 233 Господарського кодексу України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром боргу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

В даному випадку матеріали справи не містять доказів скрутного матеріального становища відповідача.

Також суд звертає увагу відповідача, що основна заборгованість на даний час останнім не погашена в повному обсязі.

Враховуючи вищенаведені обставини, суд не вбачає підстав для зменшення розміру неустойки, нарахованої позивачем.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується положеннями ст. 49 Господарського процесуального кодексу України та покладає на відповідача витрати по сплаті судового збору в розмірі 1173,76 грн.

На підставі вищевикладеного та ст.129 Конституції України, ст.ст. 525, 526, ч. 1 ст. 530, 599, 610, 611, ч. 1 ст. 612, 625, 629, 901, 903 Цивільного кодексу України, ст.ст.179, 193 Господарського кодексу України, та керуючись ст.ст.1, 12, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково в сумі 12818,24 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СТРОЙ ІНЖІНІРІНГ ДЕВЕЛОПМЕНТ" (61052, м. Харків, вул. Кацарська, 43, код ЄДРПОУ 34755563) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВТЛ" (61067, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 37575492) суму основної заборгованості в розмірі 7033,00 грн., пеню в сумі 1417,16 грн., інфляційних втрат в сумі 4368,08 грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 1173,76 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Врешті частині позову в сумі 4654,86 грн. відмовити.

Повне рішення складено 16.05.2017 р.

Суддя ОСОБА_3