Рішення

від 11.05.2017 по справі 910/5431/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.05.2017Справа №910/5431/17

За позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк Приватбанк

До Приватного підприємства Курортний Магазин

Про зобов'язання визнати грошові вимоги та включити їх до проміжного ліквідаційного балансу

Суддя Ващенко Т.М.

Представники сторін:

Від позивача: Огієнко А.А.

Від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство Комерційний банк Приватбанк (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства Курортний Магазин (далі - відповідач) про зобов'язання відповідача визнати грошові вимоги позивача в сумі 273059,09 грн. та включити їх до проміжного ліквідаційного балансу відповідача.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач у встановлені законом строки не розглянув та не задовольнив вимоги позивача про включення до проміжного ліквідаційного балансу заборгованості відповідача перед позивачем по Договору № б/н від 20.05.11., та мотивованої відмови у визнанні кредитором та у включенні цих вимог до проміжного ліквідаційного балансу, відповідач також не надав.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.04.17. порушено провадження у справі № 910/5431/17 та призначено її до розгляду на 18.04.17.

За результатами судового засідання 18.04.17. розгляд справи було відкладено на 11.05.17., про що судом було прийнято відповідну ухвалу.

В судовому засіданні 11.05.17. позивачем підтримано свої позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання 11.05.17. повторно не з'явився, вимоги ухвал суду в даній справі не виконав, письмового відзиву на позов та контррозрахунку ціни позову не надав, заяв чи клопотань не подав і не надіслав, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відомості про місцезнаходження відповідача є правомірними, що підтверджується даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань на відповідача.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, враховуючи предмет спору, а також доказове наповнення матеріалів справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

При цьому, оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, не знаходить підстав для повторного відкладення розгляду справи.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд в нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 ГПК України, ухвалив рішення у справі № 910/5431/17.

В судовому засіданні 11.05.17. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно заяви про відкриття поточного рахунку, поданої 20.05.11. відповідачем, Публічним акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк" здійснювалось обслуговування поточного рахунку № 26006053119603 з встановленим кредитним лімітом, в електронному вигляді, через встановлені засоби електронного зв'язку банку і клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, sms-повідомлення інші), що визначено і врегульовано "Умовами та правилами надання банківських послуг".

Зазначені правила розміщені у мережі Інтернет на сайті http://privatbank.ua, є публічною офертою, що містить умови та правила надання послуг банком, його партнерами, до якої приєднується клієнт підписуючи заяву у відділенні банку.

У поданій до банку відповідачем заяві зазначено, що підписавши цю заяву, відповідач погоджується та приєднується до умов викладених в Умовах та Правилах надання банківських послуг, Тарифах банку, що разом є договором банківського обслуговування.

Відповідач погодився з умовами вказаного кредиту та отримав від позивача кредитні кошти у розмірі 49400,00 грн., про що свідчать довідки про рух коштів по рахунку відповідача та позивача.

Відповідно до 3.18.4 "Умов та правил надання банківських послуг", що є невід"ємною частиною кредитного договору, за користування кредитом в період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку клієнта при закритті банківського дня клієнта виплачує проценти, виходячи з процентної ставки, розмір якої залежить від строку користування кредитом (диференційована процента ставка).

За період користування кредитом з моменту виникнення дебетового сальдо до дати обнуления дебетового сальдо в одну з дат з наступного 20-го до 25-го числа місяця (надалі- "період, в який дебетове сальдо підлягає обнулению"), розрахунок процентів здійснюється за процентною ставкою в розмірі, 0% річних від суми залишку непогашеної заборгованості.

При не обнуленні дебетового сальдо в одну з дат періоду, в якому дебетове сальдо підлягає обнулению, протягом 90 днів з останньої дати періоду, в якому дебетове сальдо піддягало обнулению. Клієнт виплачує Банку за користування кредитом проценти в розмірі 24.00% річних, починаючи з останньої дати періоду в яку дебетове сальдо підлягало обнулению.

У випадку непогашення кредиту протягом 90 днів з дати закінчення періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнуленню, починаючи з 91-го дня після дати закінчення періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулению, кредит вважається простроченим, а грошові зобов'язання Клієнта шодо погашення заборгованості вважаються порушеними. При порушенні Клієнтом будь-якого з грошового зобов'язання Клієнт сплачує Банку відсотки за користування кредитом у розмірі 56 (п'ятдесят шість)% річних від суми залишку непогашеної заборгованості. У разі порушення Клієнтом будь-якого з грошових зобов'язань і при реалізації права Банку на встановлення іншого строку повернення кредиту, передбаченого Умовами і правилами надання Банківських послуг, Клієнт сплачує Банку пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми залишку непогашеної заборгованості за кожен день прострочення. Сплата пені здійснюється з дня, наступного за датою порушення зобов'язань.

У відповідності до ст. 259 ЦК України пунктом 3.18.5.6. Умов сторони погодили, що терміни позовної давності щодо вимоги про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені, штрафів встановлюються сторонами тривалістю 5 років.

Стаття 181 Господарського кодексу України передбачає загальний порядок укладання господарських договорів. Частина 1 зазначеної статті визначає, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до положень статті 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори.

Внаслідок укладання договору банківського обслуговування, у вигляді заяви на відкриття рахунку від 22.03.11., між сторонами виникли цивільні права та обов'язки.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

З системного аналізу вищевикладених положень, суд дійшов висновку, що між сторонами склалися кредитні відносини, які регулюються нормами параграфу 2 Розділу ІІІ Книги п'ять Цивільного кодексу України.

У силу положень ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 1049 ЦК України позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок. Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів належних йому.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Положеннями Господарського кодексу України унормовано поняття штрафних санкцій. Так, штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України ).

Згідно ч. 1-2 статті 549 ЦК України , неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Звертаючись з даним позовом до суду позивач просить суд зобов'язати відповідача визнати грошові вимоги в розмірі 273 059,09 грн.:

49 400,00 грн. заборгованості за кредитом,

87 160,54 грн. заборгованості за відсотками за користування кредитом,

17 784,00 грн. комісії,

118 714,55 грн. пені.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.06.15. у справі № 910/3650/15-г стягнуто з відповідача на користь позивача за Договором № б/н від 20.05.11. станом на 17.01.15.:

49 400,00 грн. заборгованості за кредитом,

31 294,63 грн. заборгованості за відсотками за користування кредитом,

7 113,60 грн. комісії,

16 668,00 грн. пені.

Обставини, встановлені у справі № 22-42/2012, суд під час провадження у даній справі вважає такими, що відповідно до приписів ст. 35 ГПК України не підлягають повторному доказуванню.

Оскільки вказане рішення відповідачем не виконано, позивач продовжував нараховувати відповідачу заборгованості за відсотками за користування кредитом, пеню та комісію.

Судом здійснено порахунок заборгованості за відсотками за користування кредитом, пені, комісії та встановлено, що їх розрахунок станом на 13.01.17. здійснено вірно.

За приписами ст. 17 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у разі якщо до боржника, щодо якого порушена справа про банкрутство, пред'явлений позов, який ґрунтується на грошових зобов'язаннях боржника, що виникли до порушення провадження у справі про банкрутство, суди мають у встановленому процесуальним законом порядку приймати такі позовні заяви і вирішувати спір за цією вимогою по суті за правилами позовного провадження до офіційного оприлюднення оголошення про порушення справи про банкрутство.

Оскільки станом на момент винесення ухвали про порушення провадження у справі № 910/5431/17 та станом на момент прийняття рішення по справі № 910/5431/17, справа про банкрутство Приватного підприємства Курортний Магазин (ідентифікаційний код 36259555) за заявою Публічного акціонерного товариства Комерційний банк Приватбанк не порушена, і відповідно не оприлюднене оголошення про порушення справи про банкрутство, а отже позовні вимоги позивача по даній справі підлягають вирішенню по суті за правилами позовного провадження.

За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Приватне підприємство Курортний Магазин перебуває у стані припинення з 26.12.16. за рішенням засновників.

Відповідно до ст. 104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Статтею 105 ЦК України встановлено, що учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, зобов'язані протягом трьох робочих днів з дати прийняття рішення письмово повідомити орган, що здійснює державну реєстрацію.

Після внесення запису про прийняття рішення засновників (учасників) юридичної особи, суду або уповноваженого ними органу про припинення юридичної особи до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців повідомлення про внесення запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців щодо прийняття рішення засновників (учасників) юридичної особи, суду або уповноваженого ними органу про припинення юридичної особи публікується у спеціалізованому друкованому засобі масової інформації.

Учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, відповідно до цього Кодексу призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється.

До комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) або ліквідатора з моменту призначення переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи. Голова комісії, її члени або ліквідатор юридичної особи представляють її у відносинах з третіми особами та виступають у суді від імені юридичної особи, яка припиняється.

Строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється, не може становити менше двох і більше шести місяців з дня опублікування повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи.

Кожна окрема вимога кредитора, зокрема щодо сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових коштів до Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування, розглядається, після чого приймається відповідне рішення, яке надсилається кредитору не пізніше тридцяти днів з дня отримання юридичною особою , що припиняється, відповідної вимоги кредитора.

Відповідно до ст. 110 ЦК України юридична особа ліквідується, зокрема, за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі у зв'язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами.

Статтею 112 ЦК України встановлено, що у разі ліквідації платоспроможної юридичної особи вимоги її кредиторів задовольняються у такій черговості:

1) у першу чергу задовольняються вимоги щодо відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, та вимоги кредиторів, забезпечені заставою чи іншим способом;

2) у другу чергу задовольняються вимоги працівників, пов'язані з трудовими відносинами, вимоги автора про плату за використання результату його інтелектуальної, творчої діяльності;

3) у третю чергу задовольняються вимоги щодо податків, зборів (обов'язкових платежів);

4) у четверту чергу задовольняються всі інші вимоги.

Вимоги однієї черги задовольняються пропорційно сумі вимог, що належать кожному кредитору цієї черги.

У разі відмови ліквідаційної комісії у задоволенні вимог кредитора або ухилення від їх розгляду кредитор має право протягом місяця з дати, коли він дізнався або мав дізнатися про таку відмову звернутися до суду із позовом до ліквідаційної комісії. За рішенням суду вимоги кредитора можуть бути задоволені за рахунок майна, що залишилося після ліквідації юридичної особи.

Вимоги кредитора, заявлені після спливу строку, встановленого ліквідаційною комісією для їх пред'явлення, задовольняються з майна юридичної особи, яку ліквідовують, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, заявлених своєчасно.

Вимоги кредиторів, які не визнані ліквідаційною комісією, якщо кредитор у місячний строк після одержання повідомлення про повну або часткову відмову у визнанні його вимог не звертався до суду з позовом, вимоги, у задоволенні яких за рішенням суду кредиторові відмовлено, а також вимоги, які не задоволені через відсутність майна юридичної особи, що ліквідується, вважаються погашеними.

Із наявних в матеріалах справи документів суд дійшов висновку, що позивач для відповідача є кредитором з грошовими вимогами загалом на суму 273 059,09 грн., розмір яких документально підтверджений та не оспорений відповідачем.

Крім того, з приписів ст. 112 ЦК України випливає, що кредиторські вимоги можуть бути заявлені і після спливу строку, встановленого ліквідаційною комісією для їх пред'явлення.

Суд зазначає, що з огляду на положення ст. 112 ЦК України, несвоєчасне заявлення кредитором грошових вимог у процедурі ліквідації боржника не має наслідком їх погашення, а впливає лише на порядок задоволення таких вимог. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 14.08.2013 у справі №38/343пн.

Заявою від 16.01.17. № б/н позивач просив розглянути вимоги позивача в розмірі 273 059,09 грн., визнати їх та включити до проміжного ліквідаційного балансу. Зазначену заяву позивачем відповідачу було направлено 18.01.17. листом з описом вкладення, доставлено до відділення зв'язку за місцезнаходженням відповідача 21.01.17. та 21.02.17. повернуто за зворотною адресою за закінченням встановленого строку зберігання (23.02.17. повернення вручено позивачу).

Відповідач не надав позивачу відповіді на його кредиторську вимогу, а доказів іншого матеріали справи не містять. Таким чином суд дійшов висновку, що має місце ухилення відповідача від розгляду кредиторських вимог позивача.

При цьому, зважаючи на наявність заборгованості відповідача перед позивачем за Договором, Публічне акціонерне товариство Комерційний банк Приватбанк було для відповідача явним (відомим) кредитором.

Відповідно до ч. 8 ст. 111 Цивільного кодексу України, ліквідаційна комісія (ліквідатор) після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, що включає відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред'явлених кредиторами вимог та результат їх розгляду.

Проміжний ліквідаційний баланс затверджується учасниками юридичної особи, судом або органом, що прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи.

Суд зазначає, що на момент прийняття рішення матеріали справи не місять доказів затвердження ліквідаційного балансу та доказів розгляду вимог позивача відповідачем.

З матеріалів справи вбачається, що ліквідаційна комісія відповідача заяви позивача про визнання вимог кредитора не розглядала, відмови позивачу у розгляді його вимог не надавала, як і не відмовляла у задоволенні його вимог, внаслідок чого суд дійшов висновку, що позивачем не було пропущено строку звернення до ліквідаційної комісії.

Відповідно до ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України, визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно із ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що є обґрунтованими та підлягають задоволенню позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" про зобов'язання Приватного підприємства Курортний Магазин в особі ліквідаційної комісії визнати грошові вимоги Публічного акціонерного товариства Комерційний банк Приватбанк в розмірі 273 059,09 грн. та включити їх до проміжного ліквідаційного балансу Приватного підприємства Курортний Магазин .

Судовий збір за розгляд позову відповідно до ст. 49 ГПК України покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Зобов'язати Приватне підприємство Курортний Магазин (01004, м. Київ, вул. Рогнединська, б. 4-А; ідентифікаційний код 36259555) в особі ліквідаційної комісії визнати грошові вимоги Публічного акціонерного товариства Комерційний банк Приватбанк (01001, м. Київ, вул. Грушевського, б. 1Д; ідентифікаційний код 14360570) в розмірі 273 059 (двісті сімдесят три тисячі п'ятдесят дев'ять) грн. 09 коп. та включити їх до проміжного ліквідаційного балансу Приватного підприємства Курортний Магазин (01004, м. Київ, вул. Рогнединська, б. 4-А; ідентифікаційний код 36259555).

3. Стягнути з Приватного підприємства Курортний Магазин (01004, м. Київ, вул. Рогнединська, б. 4-А; ідентифікаційний код 36259555) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк Приватбанк (01001, м. Київ, вул. Грушевського, б. 1Д; ідентифікаційний код 14360570) 5 695 (п'ять тисяч шістсот дев'яносто п'ять) грн. 89 коп. судового збору.

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 15.05.17.

Суддя Т.М. Ващенко