Рішення

від 10.05.2017 по справі 922/1355/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан ОСОБА_1, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" травня 2017 р.Справа № 922/1355/17

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Прохорова С.А.

при секретарі судового засідання Яковенко Ю.В.

розглянувши справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Харківелектро" смт. Васищеве до Акціонерної компанії "Харківобленерго" м. Харків про стягнення коштів за участю представників:

позивача - ОСОБА_2 за довіреністю від 18.04.2017

відповідача - ОСОБА_3 за довіреністю №01-16/2231 від 19.04.2017

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Харківелектро" звернулося до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з Акціонерної компанії "Харківобленерго" Позивача заборгованість за Договором про спільне використання технологічних електричних мереж від 01 березня 2010 р. № 11/01/03 у сумі 82 778, 09 грн.

Ухвалою суду від 25 квітня 2017 року було порушено провадження по справі та призначено розгляд справи на 10 травня 2017 року.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримує в повному обсязі та наполягає на їх задоволенні.

Також представник позивача звернувся до суду із заявою (вх. №14480 від 04.05.2017) про долучення до матеріалів справи доказів, поданих до суду, які досліджені судом та долучені до матеріалів справи.

Відповідач надав суду відзив на позовну заяву (вх. №14768 від 10.05.2017) в якому проти позову заперечує, вказує, що несвоєчасні розрахунки за договором про спільне використання технологічних мереж від 01.02.2010 №11/01/02 сталися не з вини енергокомпанії, а були викликані відсутністю належної та своєчасної оплати від споживачів попри вжиті необхідні заходи, отже, відповідач вжив всіх можливих заходів щодо виконання умов договору належним чином.

Також, відповідачем було надано до суду клопотання (вх. №14767 від 10.05.2017) про відстрочення виконання рішення суду до 01.01.2018 р. у зв"язку з тяжким фінансовим станом.

Крім того, представник відповідача в судовому засіданні заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи для уточнення суми заборгованості.

Представник позивача проти відкладення розгляду справи та відстрочки рішення суду, в судовому засіданні заперечував.

Розглянувши вказане клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, суд зазначає наступне.

Згідно ч. 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд відкладає в межах строків, встановлений статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні.

Обставини справи свідчать про наявність у справі матеріалів достатніх для її розгляду та ухвалення законного і обґрунтованого рішення. Суд приймає до уваги, що сторонам були створені належні умови для надання усіх необхідних доказів.

Суд також зазначає, що згідно ч. 3 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. Подача клопотань спрямованих на штучне затягування судового процесу, суперечить, зокрема, вимогам статті 6 Конвенції про захист праві людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

За таких обставин, суд відмовляє в задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

Між публічним акціонерним товариством Харківелектро (далі - Позивач) та Акціонерною компанією Харківобленерго (далі - Відповідач) було укладено договір про спільне використання технологічних електричних мереж від 01 березня 2010 р. № 11/01/03 (далі - Договір). Договір укладено відповідно до вимог Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31 липня 1996 року № 28, зі змінами.

Відповідно до пункту 1.1. Договору, власник мереж (Позивач) зобов'язується забезпечити технічну можливість передачі (транзиту) електричної енергії власними технологічними електричними мережами в точки приєднання електроустановок користувача (Відповідача), або інших суб'єктів господарювання, передачу електричної енергії яким забезпечує Відповідач, а Відповідач - своєчасно сплачувати вартість послуг Позивача з утримання технологічних електричних мереж спільного використання.

За Договором (додаток до договору про спільне використання № 11/01/03 від 01.03.2010р. Приєднана потужність електроустановок у точці приєднання на межі балансової належності ), Відповідач здійснює передачу електричної енергії через технологічні мережі Позивача наступним споживачам: ТОВ Науково-виробнича фармацевтична компанія ЕЙМ ; ХФ ЦБРЗ МВС України; ПАТ Грант - Ойл ; ТОВ CECA - БУД ; ТОВ Омега - Базіс ; КП Харківводоканал (КНС-23).

Пунктом 4.1. Договору визначено обов'язок Відповідача здійснювати оплату за використання електричних мереж Позивача за розрахунковий період, розрахунковим вважається період з 01 числа розрахункового місяця до такого самого числа наступного місяця (пункт 7.1. Договору). Згідно з пунктом 7.2. Договору, вартість послуг Позивача з утримання технологічних електричних мереж спільного використання визначається згідно з додатками до Договору Кошторис обґрунтованих витрат (додаток 2) та Порядок обрахування плати за спільне використання технологічних електричних мереж (додаток 3).

Як вказує Позивач в своїй позовній заяві, з травня 2016 року та по теперішній час, Відповідачем не здійснюються виплати за Договором на користь Позивача. Станом на 01 березня 2016 року заборгованість складає - 82 778, 09 грн., що змусило його звернутися до суду за захистом своїх прав.

Надаючи правову кваліфікацію обставинам спору, суд виходить з наступного.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 14 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства, а особа може бути звільнена від цивільного обов'язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.

Статтею 96 Цивільного кодексу України встановлено, що юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

Відносини, що виникають у зв'язку з виробництвом, передачею, постачанням і використанням енергії регулюються Законом України Про електроенергетику (далі - Закон). Відповідно до статті 5 цього Закону державна політика в електроенергетиці базується, зокрема, на принципі додержання єдиних державних норм, правил і стандартів усіма суб'єктами відносин, пов'язаних з виробництвом, передачею, постачанням, розподілом і використанням енергії.

Відповідно до статті 1 Закону, нормативно-технічний документ - норми, правила, інструкції та стандарти, прийняті та зареєстровані в порядку, встановленому законодавством, щодо забезпечення належного технічного стану електричних, теплових, тепловикористовувальних, установок та мереж.

Органом державного регулювання діяльності в електроенергетиці є національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг, до компетенції якої віднесено розроблення та затвердження правил користування електричною щ енергією (статті 11 і 12 Закону України Про електроенергетику ). Постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 31 липня 1996 року № 28 затверджені Правила користування електричною енергією, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 2 серпня 1996 року за № 417/1442, дія яких поширюється на всіх юридичних осіб та фізичних осіб (крім населення) (далі - Правила).

Частиною 11 ст. 26 Закону, споживача (власника мереж, які використовуються для передачі електричної енергії іншим суб'єктам господарювання, населенню) зобов'язано укласти з електропередавальною організацією, яка здійснює ліцензовану діяльність на закріпленій території, договір про спільне використання технологічних електричних мереж.

Абзацами третім і четвертим пункту 1.7. Правил встановлено, що у разі використання технологічних електричних мереж електропередавальною організацією відносини між власником цих мереж та електропередавальною організацією, у тому числі їх взаємна відповідальність, регулюються договором про спільне використання технологічних електричних мереж, що укладається між ними на основі типового договору (додаток 2 до Правил). Основний споживач (яким є Позивач) не має права відмовити електропередавальній організації, яка здійснює ліцензовану діяльність на закріпленій території, в укладенні (переукладенні) договору про спільне використання технологічних електричних мереж.

Відповідно до пункту 1.10 Правил, для забезпечення передачі електричної енергії електричними мережами, що не належать електропередавальній організації, між електропередавальною організацією та відповідним власником мереж, який не має ліцензії на здійснення діяльності з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами, укладається договір щодо спільного використання електричних мереж.

Відповідно до пункту 5.15 Правил, відносини сторін у разі передачі (транзиту) електропередавальною організацією електричної енергії технологічними електричними мережами власника електричних мереж (споживача, основного споживача) регулюються договором про спільне використання технологічних електричних мереж, який електропередавальна організація зобов'язана укласти з відповідним власником технологічних електричних мереж.

Частиною 3 статті 179 Господарського кодексу України встановлено, що укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів.

Частиною другою статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частина перша статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться, також, що, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною другою наведеної статті визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За відсутності інших підстав, передбачених договором або законом, зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України, якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Зобов'язання припиняється на підставах, встановлених договором або законом (частина перша статті 598 Цивільного кодексу України).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 ЦК України).

Відповідно до ст. 277 Господарського кодексу України, ст. 24 Закону України Про електроенергетику , додержання вимог Правил користування електричною енергією, затверджених Постановою НКРЕ від 31.07.1996 № 28 зі змінами та доповненнями, є обов'язковим для суб'єктів електропостачання, а енергопостачальники, які здійснюють постачання електричної енергії на закріпленій території, несуть відповідальність за порушення умов та правил здійснення ліцензованої діяльності з урахуванням неналежного проведення розрахунків з оптовим постачальником електричної енергії, а також із суб'єктом господарської діяльності, що здійснює передачу належної енергопостачальнику електричної енергії, у разі, коли електрична енергія поставляється мережами, які не є його власністю.

Як вже зазначалося вище, в рамках Договору до технологічних мереж Позивача, який є основним споживачем, приєднані електроустановки інших суб'єктів господарювання:

1.ТОВ Науково-виробнича фармацевтична компанія ЕЙМ ;

2.ХФ ЦБРЗ МВС України;

3.ПАТ Грант - Ойл ;

4.ТОВ CECA - БУД ;

5.ТОВ Омега - Базіс ;

6.КП Харківводоканал (КНС - 23).

Позивач (власник мереж) зобов'язався за Договором забезпечити технічну можливість передачі (транзиту) електричної енергії власними технологічними електричними мережами в точки приєднання електроустановок вказаних суб'єктів господарювання (субспоживачів), передачу електричної енергії яким забезпечує Відповідач (користувач), а Відповідач - своєчасно сплачувати вартість послуг з утримання технологічних електричних мереж спільного використання та інші послуги (п. 1.1. Договору).

Плата за спільне використання технологічних електричних мереж, визначається відповідно до Методики обрахування плати за спільне використання технологічних електричних мереж, затвердженої постановою НКРЕ від 12.06.2008 року № 691, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 08.08.2008 року за № 732/15423, та Додатків Кошторис обґрунтованих витрат (додаток 2), Порядок обрахування плати за спільне використання технологічних електричних мереж (додаток 3) (пункти 3.1,4.1, 7.2 Договору).

Невід'ємною частиною Договору його Додатки, зокрема, Кошторис обґрунтованих витрат , Порядок обрахування плати за спільне використання технологічних електричних мереж , Акт про обсяги переданої електричної енергії , Акт прийому-здачі виконаних робіт (пункт 10.5 Договору).

Відповідно до п.10.4. Договору, Договір укладається на строк до 31.12.2010 року, набирає чинності з дня його підписання та вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення цього терміну не буде заявлено однією із сторін про відмову від цього договору або його перегляд.

Договір та Додатки до нього підписані та скріплені печатками Позивача та Відповідача, та з огляду на п. 10.4. Договору - є чинними станом на сьогоднішній день у редакції від 01.03.2010 р.

Умови пункту 7.3 Договору безпосередньо пов'язують момент настання обов'язку з оплати за використання електричних мереж Відповідачем (користувачем) із виставленням Позивачем (власником мереж) рахунка та оформленого Акта прийому-здачі виконаних робіт у десятиденний термін з дати отримання рахунка.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов пунктів 2.4, 7.3 Договору Позивачем Відповідачу були виставлені та направлені з супровідними листами (№ 48 від 02.06.2016р., № 55 від 04.07.2016р., № 66 від 02.08.2016р„ № 71 від 02.09.2016р., № 79 від 04.10.2016р., № 84 від 04.11.2016р., № 92 від 05.12.2016р.), № 2 від 04.01.2017р., № 13 від 02.02.2017р., № 20 від 02.03.2017р. (додатки 15 - 24) :

- рахунки на оплату: № 120 від 31.05.2016р., № 155 від 30.06.2016р., № 182 від 31.07.2016р., № 209 від 31.08.2016 р., № 236 від 30.09.2016 р., № 275 від 31.10.2016 р.; № 297 від 30.11.2016р., № 329 від 31.12.2016р., № 20 від 31.01.2017р., № 62 від 28.02.2017р. (додатки 25 - 34)

- акти прийому - здачі виконаних робіт: від 31 травня 2016 року (за травень 2016р.); від 30 червня 2016 року (за червень 2016р.); від 31 липня 2016 року (за липень 2016р.); від 31 серпня 2016 року (за серпень 2016р.); від 30 вересня 2016 року (за вересень 2016р.); від 31 жовтня 2016 року (за жовтень 2016р.); від 30 листопада 2016 року (за листопад 2016р.); від 31 грудня 2016 року (за грудень 2016р.); від 31 січня 2017 року (за січень 2017р.); від 28 лютого 2017 року (за лютий 2017р.); (додатки 4 -13).

На супровідних листах міститься відмітка про їх прийняття, а зазначені акти підписані з боку Відповідача без будь-яких зауважень чи заперечень. На Актах про обсяги переданої електричної енергії за травень 2016р. - лютий 2017 р. (додатки 35 - 44) міститься печатка Відповідача, що свідчить про його згоду з обсягами переданої електричної енергії.

Таким чином, під час розгляду справи було встановлено, що на виконання умов Договору Позивач забезпечив передачу електричної енергії Відповідача власними технологічними електричними мережами протягом періоду: травень 2016 р. - лютий 2017 року.

Відповідач взяті на себе зобов'язання за Договором по оплаті за використання у січні - листопаді 2015 року електричних мереж Позивача не виконав, у зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість у сумі 82 778, 09 грн. (вісімдесят дві тисячі сімсот сімдесят вісім гривень, 09 коп.).

-травень 2016 р. - 8 491, 63 грн.

-червень 2016 р. - 8 321, 70 грн.

-липень 2016 р. - 8 143, 47 грн.

-серпень 2016 р. - 8 365, 27 грн.

-вересень 2016 р. - 8 350, 50 грн.

-жовтень 2016 р. - 8 225, 47 грн.

-листопад 2016 р. - 8 620, 68 грн.

-грудень 2016 р. - 8 288, 64 грн.

-січень 2017 р. - 8 063,60 грн.

-лютий 2017 р. - 7 907, 13 грн.

Відповідно до додатку до Договору Кошторис обґрунтованих витрат на утримання технологічних електричних мереж спільного використання від 01.03.2010 р. (додаток 2), загальна річна сума обґрунтованих витрат на утримання технологічних електричних мереж Позивача (власника мереж), задіяних у передачі електроенергії складає 115 900, 00 грн. (без ПДВ).

Відповідно до додатку до Договору Порядок обрахування плати за спільне використання технологічних електричних мереж від 01.03.2010 р. (додаток 3), плата Відповідача (користувача) за спільне використання технологічних електричних мереж розраховується як добуток значення загальної величини витрат на утримання технологічних електричних мереж спільного використання на частку від ділення між обсягами віддачі електричної енергії з технологічних електричних мереж спільного використання до обсягу надходження в мережі спільного використання.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України порядку обставини, які повідомлені позивачем не спростував, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Розглянувши клопотання відповідача про відстрочку виконання рішення суду, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд вважає за необхідне зазначити таке.

В обґрунтування поданого клопотання, відповідач вказує, що причиною несплати боргу є складне фінансове становище компанії, АК «Харківобленерго» позбавлена можливості вести господарську діяльність у нормальному режимі, не має можливості розпоряджатися коштами на своїх рахунках, оскільки усі кошти перераховуються до ДП «Енергоринок» , позбавлена обігових коштів для виконання виробничої діяльності та виплати заробітної плати працівникам компанії, що може призвести до техногенної катастрофи через відсутність матеріалів для виконання аварійних робіт, має податковий борг, якій станом на 01.01.2017 складає 89 944 218.00грн. та відповідно до ст. 88 Податкового кодексу України у органів державної податкової служби виникло право податкової застави на майно компанії.

При вирішенні питання щодо можливості задоволення клопотання відповідача, судом враховано як вказані ним причини виникнення заборгованості перед позивачем, так і позицію Верховного Суду України з приводу підстав задоволення заяви про відстрочку виконання рішення суду, викладену в п. 10 постанови пленуму № 14 від 26.12.2003, яка зводиться до такого: задоволення заяви сторони про відстрочку виконання рішення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення.

Згідно зі ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона з допомогою належних та допустимих доказів повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судовими доказами, за визначенням ст.ст. 32 - 36 Господарського процесуального кодексу України, слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи утруднюють його виконання, а тому суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України і за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення чи унеможливлюють його виконання, має право відстрочити виконання рішення. Тобто обовязок доказування обставин щодо ускладнення чи неможливості виконання рішення покладається на особу, яка звертається із заявою про надання відстрочки рішення суду (Постанова ВГСУ у справі № 7/79 від 02.03.2012).

Слід вказати, що обов'язковою умовою надання відстрочки є, зокрема, не тільки обставини, підтверджені належними доказами щодо об'єктивної неможливості виконати рішення суду у строк, які, до того ж, мають бути винятковими тобто об'єктивними, непереборними, іншими словами виключними обставинами, але й реальна можливість виконання такого рішення в подальшому.

Суд зазначає, що відповідачем в підтвердження викладених у клопотанні про відстрочку виконання рішення суду обставин не надано документів, проаналізувавши які можна дійти висновку про неможливість або складність процедури виконання рішення господарського суду станом на теперешній день, також не подано доказів які б свідчили про відсутність у боржника коштів на банківських рахунках, майна тощо.

Серед іншого, суд вказує, що відповідачем не доведено винятковості обставин, що унеможливлюють виконання рішення суду, як і жодним чином не обґрунтовано термін, на який слід відстрочити виконання судового рішення та, яким саме чином та з яких коштів він планує виконати рішення суду після настання строку, зазначеного в клопотанні.

Не обґрунтовано належними документами на підтвердження реальної можливості проведення розрахунків із позивачем у майбутньому, оскільки відстрочка виконання рішення повинна забезпечити його виконання у межах строку відстрочення, а не ухилення від його виконання на певний час.

Наведені боржником у заяві підстави для відстрочки виконання судового рішення, зокрема, тяжке фінансове становище, не є тими виключними обставинами, які давали б підстави для відстрочки виконання судового рішення, яке не виконується до цього часу, оскільки тяжке фінансове становище підприємства відповідача не є винятковою і не прогнозованою обставиною в умовах ринкової економіки, є одним із можливих ризиків підприємницької діяльності та в умовах фінансової кризи в країні носить загальний характер.

Крім того, при розгляді клопотання, господарський суд враховує майнові інтереси обох сторін, тобто як відповідача так і позивача.

Слід зазначити, що надання відстрочки виконання рішення суду є правом, а не обов'язком суду, тому з огляду на досліджені господарським судом в процесі розгляду справи документи, суд вважає, що посилання відповідача на обставини, які не підтвердженні засобами доказування, не вказують на ускладнення або неможливість виконання рішення суду та не створюють підґрунтя для її надання, оскільки скрутність фінансового становища є загальною ознакою платоспроможності як відповідача, так і позивача.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні клопотання відповідача про надання відстроки рішення суду.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору, покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 1, 4, 12, 22, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Акціонерної компанії Харківобленерго (код ЄДРПОУ 00131954, 61037 м. Харків, вул. Плеханівська, 149) на користь Публічного акціонерного товариства Харківелектро (код ЄДРПОУ 05404707, 62495 Харківська область, Харківський район, смт. Васищеве, вул. Промислова, 11) 82778,09 грн. боргу та 1600 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення через місцевий господарський суд.

В задоволенні клопотання Акціонерної компанії Харківобленерго (вх. №14767 від 10.05.2017) про відстрочку виконання рішення відмовити.

Повне рішення складено 15.05.2017 р.

Суддя ОСОБА_1