Рішення

від 11.05.2017 по справі 543/276/17

ОРЖИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

543/276/17

2/543/158/17

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.05.2017 селище Оржиця

Оржицький районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді - Гришка О.Я.

при секретарі - Федорині А.А.

з участю представника позивача - ОСОБА_1

відповідача - ОСОБА_2

представника відповідача - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Оржиця Полтавської області цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про визнання договорів оренди земельних ділянок припиненими, -

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_4 27.03.2017 року звернувся до Оржицького районного суду Полтавської області з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про визнання договорів оренди земельних ділянок припиненими.В позовній заяві позивач вказує, що 19 січня 2017 року, відповідно до свідоцтв про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_5, виданих приватним нотаріусом Оржицького районного нотаріального округу на підставі ст. 1265 ЦК України позивач успадкував земельну ділянку площею 3,3137 га, кадастровий № 5323680800:00:010:0046 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться на території Денисівської сільської ради Оржицького району Полтавської області, та земельну ділянку площею 3,497 га, кадастровий № 5323680800:00:010:0045 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться на території Денисівської сільської ради Оржицького району Полтавської області, які згідно договорів від 15 вересня 2013 року були передані відповідачу в оренду строком на 10 років. Також, 19 січня 2017 року приватним нотаріусом Оржицького районного нотаріального округу ОСОБА_6 було зареєстровано право власності позивача на успадковані земельні ділянки.

У позові ОСОБА_4 вказує, що 21 січня 2017 року він повідомив відповідача, як користувача орендованих земельних ділянок, про зміну власника земельних ділянок, вказав кадастрові номери обох земельних ділянок, їх площі та місцезнаходження, свою поштову адресу та направив відповідачу копії свідоцтв про право на спадщину, витяг про реєстрацію права власності, свою копію паспорта і коду для того, щоб за згодою сторін припинити договори оренди та зареєструвати припинення дії договорів оренди. ОСОБА_4 також повідомив відповідача про те, що в подальшому він не бажає надавати земельні ділянки йому, як орендарю, в оренду, тобто повідомив орендаря про свою не згоду продовження дії договорів оренди обох земельних ділянок. Позивач зазначає, що він повідомив відповідача про те, що не бажає продовжувати з ним відносини оренди спірних земельних ділянок і при особистій зустрічі. Вказане позивач обґрунтував наступним: спірні договори оренди були укладені 15 вересня 2013 року на вкрай невигідних умовах для орендодавця, а нормативно-грошові оцінки ділянок не відповідали фактичній їх вартості на момент укладення договорів і з метою виплати меншого розміру орендної плати орендодавцю ці оцінки були умисно занижені та внесені до пунктів № 5 в договорах оренди, а оскільки умисно були занижені розміри вартості земельних ділянок, то і розмір орендної плати становив менший розмір від необхідного. Позивач зазначає, що в свідоцтві про право на спадщину, виданого 30 липня 2012 року на ім'я ОСОБА_5 зазначена вартість земельної ділянки на момент смерті його батька ОСОБА_7 09 травня 2006 року в розмірі 35849 грн., а на момент укладення договору оренди 15.09.2013 року нормативно грошова оцінка повинна була б бути через сім років - вищою, але в цьому договорі вона зазначена меншою, в розмірі 32 057 грн. 08 коп. Також, в свідоцтві про право на спадщину, виданому 16 липня 2012 року на ім'я ОСОБА_5, зазначена вартість земельної ділянки на момент смерті його матері ОСОБА_8 23 березня 2007 року в розмірі 35849, а на момент укладення договору оренди 15.09.2013 року нормативно грошова оцінка повинна була б бути через шість років вищою, але в цьому договорі вона зазначена меншою - 31674 грн. 31 коп. Таким чином, як стверджує позивач, відповідач умисно зазначив у договорах нижчу вартість, щоб був меншим розмір орендної плати, що є не лише обманом орендодавця, а і вчиненням відповідачем протиправних дій шляхом обману власника земельної ділянки. Крім того, в договорах оренди відсутнє зазначення розміру орендної плати у відсотках від нормативно грошової оцінки відповідних земельних ділянок. Таким чином, позивач вважає, що відповідач не виплачував орендну плату спадкодавцю ОСОБА_5 навіть у мінімальному розмірі (не нижче 3% від реальної нормативно - грошової оцінки земельних ділянок) у період з 2013 року і до моменту їх успадкування позивачем у 2017 році.

У позовній заяві ОСОБА_4 вказує, що відповідач, укладаючи договори оренди із спадкодавцем ОСОБА_5, не дотримався їх типової форми, встановленої законодавством.

Як вказує позивач, 30 січня 2017 року він одержав від орендаря лист, в якому останній зазначив, що не має наміру та бажання розривати укладені та зареєстровані договори оренди земельних ділянок, строк дії договорів становить десять років з моменту державної реєстрації, тобто до 30.10.2013 року, тому відсутні підстави для розірвання вказаних договорів. Відповідач вказав, що смерть ОСОБА_5 не є підставою для припинення дії договору оренди, оскільки разом із правом власності на земельну ділянку до позивача, як до спадкоємця, переходять не тільки права, а і обов'язки за договором оренди. Позивач вказує, що орендар за договором, а відповідач у справі, у відповіді не ставить питання про обговорення істотних умов договорів оренди з позивачем, як із новим власником, ігнорував пропозиції про добровільне припинення дії договорів, не направив позивачу проект додаткової угоди для того, щоб погодити їх істотні умови, що підтверджує те, що орендар і не мав наміру укласти додаткову угоду.

Посилаючись на вищевикладені обставини та на те, що на даний момент орендар: не продовжує користуватися земельними ділянками, не повністю виплатив орендну плату, оскільки у договори оренди навмисно не вніс нову вартість земельних ділянок згідно довідки держгеокадастру про нормативно-грошову оцінку земельних ділянок на момент укладення договорів, відсутнє письмове повідомлення орендодавця про відмову в поновленні договору оренди, та не направлення відповідачем проекту додаткової угоди протягом місяця після одержання заперечення на укладення додаткових угод на майбутнє , позивач ОСОБА_4 просив визнати Договір оренди № 1 земельної ділянки, укладений ОСОБА_5 та фізичною особою ОСОБА_2 15 вересня 2013 року, згідно якого була передана відповідачу в оренду строком на 10 років земельна ділянка площею 3,497 га, кадастровий № 5323680800:00:010:0045 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться на території Денисівської сільської ради Оржицького району Полтавської області, та Договір оренди № 2 земельної ділянки, укладений ОСОБА_5 та фізичною особою ОСОБА_2 15 вересня 2013 року, згідно якого була передана відповідачу в оренду строком на 10 років земельна ділянка площею 3,3137 га, кадастровий № 5323680800:00:010:0046 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться на території Денисівської сільської ради Оржицького району Полтавської області припиненими із 01.03.2017 року .

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав повністю та просив його задовольнити, в своїх поясненнях посилався на обставини, викладені в позовній заяві.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позов не визнав. Представник відповідача ОСОБА_3 пояснила, що ОСОБА_2 користується спірними земельними ділянками та сплачує орендну плату у встановленому розмірі та у визначені строки відповідно до умов договорів оренди. Твердження позивача, що відповідач на даний час не користується орендованими земельними ділянками, не в повному розмірі виплатив йому орендну плату внаслідок невнесення до договорів нової вартості земельних ділянок не підтверджено доказами та є його припущеннями. У період дії договорів оренди ні спадкодавець ОСОБА_5, ні позивач ОСОБА_4 не ініціювали внесення змін до договорів оренди земельних ділянок, в тому числі, щодо збільшення розміру орендної плати.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, відповідача та представника відповідача, дослідивши докази і давши їм належну оцінку, приходить до висновку, що позов ОСОБА_4 задоволенню не підлягає виходячи з таких підстав.

Судом встановлено, що 15.09.2013 року між ОСОБА_5 (орендодавець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки № 1 строком на 10 років, відповідно до умов якого орендар отримав в строкове платне володіння та користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення загальною площею 3,35 га, кадастровий номер - 5323680800:00:010:0045, яка знаходиться на території Денисівської сільської ради Оржицького району Полтавської області. Договір зареєстровано у реєстраційній службі Оржицького районного управління юстиції, що підтверджується рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 11848387 від 30.10.2013 року . Також, 15.09.2013 року між ОСОБА_5 (орендодавець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (орендар) укладений договір оренди земельної ділянки № 2 строком на 10 років, відповідно до умов якого орендар отримав в строкове платне володіння та користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення загальною площею 3,31 га, кадастровий номер - 5323680800:00:010:0046, яка знаходиться на території Денисівської сільської ради Оржицького району Полтавської області. Договір зареєстровано у реєстраційній службі Оржицького районного управління юстиції, про що свідчить рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 11899856 від 30.10.2013 року .

Після смерті ОСОБА_5, який помер 05.07.2015 року, право власності на вказані земельні ділянки перейшло до його двоюрідного брата ОСОБА_4 (а.с. 35-37).

21.01.2017 року позивач направив відповідачу лист, в якому повідомив про перехід права власності на земельні ділянки, повідомив, що не бажає передавати в оренду відповідачу вказані земельні ділянки, має намір обробляти вказані земельні ділянки самостійно, не дає згоду на продовження дії договорів оренди обох земельних ділянок (а.с. 39-43). Отримання вказаного листа не заперечувалось стороною відповідача.

30.01.2017 року відповідачем позивачу була направлена відповідь про те, що договори укладено на 10 років, термін їх дії не закінчився, умови договору виконуються, перехід права власності на земельні ділянки не є підставою для розірвання вказаних договорів, тому немає підстав для припинення договорів та для їх розірвання. (а.с. 44).

Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Частиною другої статті 792 ЦК України передбачено, що відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом. Законом України Про оренду землі визначаються умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі.

Відповідно до статей 5, 13 Закону України Про оренду землі під договором оренди землі розуміється договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Орендарями земельних ділянок є юридичні або фізичні особи, яким на підставі договору оренди належить право володіння і користування земельною ділянкою.

Згідно положень ст. 27 Закону України Про оренду землі орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону.

Відповідно до ст. 31 Закону України Про оренду землі договір оренди землі припиняється в разі: закінчення строку, на який його було укладено; викупу земельної ділянки для суспільних потреб та примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; поєднання в одній особі власника земельної ділянки та орендаря; смерті фізичної особи-орендаря, засудження його до позбавлення волі та відмови осіб, зазначених у статті 7 цього Закону, від виконання укладеного договору оренди земельної ділянки; ліквідації юридичної особи-орендаря; відчуження права оренди земельної ділянки заставодержателем; набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці; припинення дії договору, укладеного в рамках державно-приватного партнерства (щодо договорів оренди землі, укладених у рамках такого партнерства).

Договір оренди землі припиняється також в інших випадках, передбачених законом.

Договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Відповідно до ст. 32 Закону України Про оренду землі на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Відповідно до ст. 25 Закону України Про оренду землі орендар земельної ділянки зобов'язаний: приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, зареєстрованим в установленому законом порядку; виконувати встановлені щодо об'єкта оренди обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором оренди землі; дотримуватися режиму використання земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення; у п'ятиденний строк після державної реєстрації договору оренди земельної ділянки державної або комунальної власності надати копію договору відповідному органу доходів і зборів.

Таким чином суд приходить до висновку, що стороною позивача не доведено існування жодної з підстав для припинення спірних договорів оренди землі, які передбачені статтею 31 Закону України Про оренду землі (які повторюються у п. 38 спірних договорів оренди), зокрема, не доведено, що строк, на який договори було укладено, закінчився.

Стороною позивача не доведено існування жодної з підстав для припинення спірних договорів оренди землі шляхом їх розірвання, передбачених ст. 32 Закону України Про оренду землі та п. 39 спірних договорів оренди землі. Зокрема, не надано жодних доказів, що відповідач не приступив до використання земельних ділянок в строки, встановлені договорами оренди землі; що відповідач не виконував встановлені щодо об'єкта оренди обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором оренди землі. Позивач не довів, що відповідач не виконував обов'язків, передбачених договорами. Позивачем не надано жодних доказів на підтвердження того, що відповідачем сплачувалась орендна палата у меншому розмірі, ніж передбачено відповідними договорами оренди. Позивачем не надані суду розрахунки заборгованості відповідача з виплати орендної плати позивачу, не надані докази направлення відповідачу прохання здійснити доплату орендної плати у розмірі, який позивач вважав би повним, з відповідними розрахунками. В той же час, відповідачем були надані суду докази того, що ним позивачу були сплачені кошти за оренду відповідних земельних ділянок за 2015 та за 2016 роки. Позивачем не спростовані належними і допустимими доказами і твердження відповідача, що ним у повному обсязі сплачувалась орендна плата за спірними договорами оренди земельних ділянок і за попередні періоди. Таким чином, суд критично відноситься до твердження позивача про те, що відповідач сплачував орендну плату за користування землею не в повному обсязі. Позивач не надав жодного доказу на підтвердження того, що відповідач не використовує спірні земельні ділянки на даний час.

Твердження позивача, що договори підлягають припиненню у зв'язку з тим, що після переходу права власності до позивача відповідачем не було дотримано процедури поновлення договорів оренди землі, передбаченої ст. 33 Закону України Про оренду землі суд не приймає до уваги, оскільки така процедура передбачена законодавством у разі закінчення строку дії договорів оренди, проте у даному випадку строк дії договорів оренди не закінчився.

Суд також не приймає до уваги твердження позивача про те, що перехід права на земельні ділянки є підставою для зміни умов відповідних договорів оренди землі або для їх припинення, оскільки вказане твердження прямо суперечить нормам частини 4 статті 32 Закону України Про оренду землі та п. 41 спірних договорів оренди.

Інші доводи сторони позивача не відносяться до предмету спору.

За положеннями ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами. Судом було роз'яснено сторонам зміст ст.ст. 10, 60, 137 ЦПК України.

При таких обставинах суд, розглянувши цивільну справу в межах заявлених позовних вимог, приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог позивача.

Керуючись ст.ст. 3, 10, 11, 57, 60, 208, 209, 212-215 ЦПК України, ст. 626, 792 ЦК України, ст. 24, 25, 31, 32 Закону України Про оренду землі , суд, -

в и р і ш и в:

У задоволенні позову ОСОБА_4 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про визнання договорів оренди земельних ділянок припиненими відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга до апеляційного суду Полтавської області подається протягом десяти днів після проголошення рішення. Особи, які брали участь в справі, але не були присутні у судовому засіданні під час розгляду справи, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повне рішення виготовлене 16.05.2017 року.

Суддя