Рішення

від 19.04.2017 по справі 911/533/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" квітня 2017 р. Справа № 911/533/17

Господарський суд Київської області в складі:

головуючого судді Христенко О.О.

при секретарі Литовці А.С.

розглянувши справу № 911/533/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Агровет Атлантик , смт. Варва, Чернігівська область

до Редакції Тетіївської районної газети Тетіївська земля , м. Тетіїв, Київська область

про спростування недостовірної інформації

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 - довіреність б/н від 24.01.2017;

ОСОБА_2 - довіреність б/н від 24.01.2017;

від відповідача: ОСОБА_3 - довіреність № 2 від 03.04.2017.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Агровет Атлантик (позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до редакції Тетіївської районної газети Тетіївська земля (відповідач) про:

- визнання недостовірною, та такою, що порушує особисте немайнове право на недоторканість ділової репутації товариства з обмеженою відповідальністю Агроверт Атлантик інформацію, опубліковану редакцією Тетіївської районної газети Тетіївська земля в громадсько-політичній газеті Тетіївська земля № 87 (10693) від 22.11.2016 на сторонці 2 під заголовком Сім раз відміряй - раз відріж або звідки ростуть ноги у Всеукраїнського аграрного кооперативу , в частині не можна не згадати про ще один цікавий документ, який потрапив до редакції, а саме: ухвала Білоцерківського міськрайнного суду Київської області від 15.07.2016, якою задоволено клопотання слідчого СВ ФР Білоцерківського ОДПІ ГУ ДФС у Київській області про тимчасовий доступ до документів ГК ОСОБА_4 Антантик , службових осіб якої підозрювали у створені підприємств з ознаками фіктивності, які ухилялись від сплати ПДВ на загальну суму 100 мільйонів гривень, що завдало державі збитків в особливо великих розмірах та у створені й організації діяльності схеми незаконної конвертації грошових коштів;

- зобов'язання редакцію Тетіївської районної газети Тетіївська земля спростувати вказану недостовірну інформацію шляхом розміщення спростування у друкованому видані громадсько-політична газета Тетіївська земля набрана тим же шрифтом і поміщеним під заголовком Спростування на тому ж місці шпальти де містилась інформація, яка спростовується у запланованому найближчому випуску після набранням рішенням суду законної сили у такій редакції: у випуску громадсько-політичної газети Тетіївська земля № 87 (10693) від 22.11.2016 на сторонці 2 під заголовком Сім раз відміряй - раз відріж або звідки ростуть ноги у Всеукраїнського аграрного кооперативу була розміщена недостовірна інформація про товариство з обмеженою відповідальністю Агровет Атлантик . Повідомляємо, що інформація про те, що службових осіб товариства з обмеженою відповідальністю Агровет Атлантик підозрювали у створені підприємств з ознаками фіктивності, які ухилялись від сплати ПДВ на загальну суму 100 мільйонів гривень, що завдало державі збитків в особливо великих розмірах та у створені й організації діяльності схеми незаконної конвертації грошових коштів не відповідає дійсності та визнана недостовірною відповідно до рішення суду ;

- стягнення з редакції Тетіївської районної газети Тетіївська земля моральної шкоди в розмірі 20 000,00 грн. крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача судові витрати, в тому числі, 25 000,00 грн. на оплату послуг адвоката.

Ухвалою суду від 23.02.2017 порушено провадження у справі № 911/533/17.

Ухвалами суду від 10.03.2017 та 05.04.2017 розгляд справи був відкладений.

В судових засіданні 10.03.2017, 05.04.2017 та 19.04.2017 представниками позивача підтримані позовні вимоги в повному обсязі, вважаючи їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з підстав, викладених у позові.

В судових засіданнях 05.04.2017 та 19.04.2017 представник відповідача заперечував проти позову, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.

Так, 05.04.2017 через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній заперечує проти позову та просить суд відмовити в його задоволенні в повному обсязі. Заперечуючи проти позову, відповідач посилається на звернення до суду із позовом неналежного позивача - товариство з обмеженою відповідальністю Агровет Атлантік , проте, як під вказаним заголовком газети була поширена інформація відносно ГК АгроВет Атлантик . Крім того, відповідач з посиланням на постанову пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди , звертає увагу суду на невірно визначений суб'єктний склад сторін, оскільки відповідальність за вказаним правочином має нести як орган масової інформації так й автор статті. Відповідач також звертає увагу на те, що автор статті має право на висловлювання своєї власної думки і, що оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості. Заперечуючи також проти заявленої позивачем суми моральної шкоди, відповідач зазначає про її недоведеність та необґрунтованість поданими доказами.

14.04.2017 через канцелярію суду від відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі № 911/533/17, до вирішення по суті Білоцерківським міскрайонним судом Київської області пов'язаної кримінальної справи № 357/15641/15-к (провадження № 32015110080000006). Як стверджує відповідач, саме з ухвали Білоцерківського міськрайонного суду в кримінальній справі № 357/15641/15-к, порушеної в рамках кримінального провадження № 32015110080000006, слідує, що було задоволено клопотання слідчого щодо вилучення оригіналів документів ТОВ Агровет Атлантик по взаємовідносинах з ПП Олвітехно та рядом підприємств з ознаками фіктивності, оскільки у таких документах можуть міститись факти на підтвердження проведення фінансових операцій. У вказані ухвалі зазначено, що ТОВ ОСОБА_4 незаконно сформувало податковий кредит з ПДВ від підприємства з ознаками фіктивності, що свідчить про співпрацю ТОВ Агровет Атлантик із такими підприємствами. Таким чином, обставини встановлені під час розгляду Білоцерківським міськрайонним судом кримінальної справи № 357/15641/15-к, порушеної в рамках кримінального провадження № 32015110080000006 можуть суттєво вплинути на оцінку доказів у справі № 911/533/17.

Розглянувши клопотання відповідача про зупинення провадження у справі № 911/533/17, до вирішення по суті Білоцерківським міскрайонним судом Київської області пов'язаної кримінальної справи № 357/15641/15-к (провадження № 32015110080000006) суд приходить до висновку щодо відмови в його задоволенні виходячи з наступного.

Відповідно до п. 3.16 ч. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції № 18 від 26.12.2011, під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

Метою зупинення провадження у справі до розгляду пов'язаної з нею справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, що не можуть бути з'ясовані та встановлені у даному процесі, проте які мають значення для справи, провадження у якій зупинено.

Таким чином, оскільки вирішення Білоцерківським міскрайонним судом Київської області кримінальної справи № 357/15641/15-к (провадження № 32015110080000006) не є перешкодою для встановлення, відповідно до ст. 43 ГПК України, суттєвих обставин у даній справі при її розгляді господарським судом, а конкретні обставини даної справи дають можливість розглянути даний спір без очікування результатів кримінальної справи № 357/15641/15-к, а отже у даному випадку відсутня така умова зупинення провадження у справі як неможливість розгляду справи.

18.04.2017 через канцелярію суду від позивача надійшли письмові пояснення на відзив відповідача, в якому позивачем зазначено, що у згаданій статті йдеться мова саме про позивача, оскільки під абревіатурою розуміється саме позивач, що відповідає знаку товарів і послуг, який використовує позивач, на підставі ліцензійного договору № 1 від 29.06.2016, а законодавство України взагалі не має такої організаційно-правової форми, як ГК чи Група Компаній і, що за даними Міністерства юстиції України відсутні юридичні особи, які мають ідентичне найменування, а по тексту оспорюваної статті йдеться мова про фізичну особу ОСОБА_5, який був директором ТОВ ОСОБА_4 Антлантик . Позивач також зазначає про вірно визначений суб'єктивний склад сторін у справі, оскільки відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 за № 1 Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної чи юридичної особи , при опублікуванні чи іншого поширення оспорюваної інформації без зазначення автора відповідачем у справі має бути орган, що здійснив випуск засобу масової інформації, оскільки на думку позивача такого автора, як ОСОБА_6 взагалі не існує, а відповідач в свою чергу не клопотав про притягнення вказаного автора, в якості співвідповідача або третьої особи. Позивач також не погоджується із твердженнями відповідача щодо наміру автора статті висловити свою думку та погляди, оскільки інформація має стверджувальний характер та факт існування підозри. Окрім того, на підтвердження понесення позивачем моральної шкоди, останній вказує на поширення недостовірної інформації, що призвело до негативних наслідків, що полягають у зміні суспільної думки читачів, клієнтів позивача та діяльності товариства.

Дослідивши наявні у справі докази, суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкладення розгляду справи.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, у судовому засіданні була оголошена вступна та резолютивна частини рішення.

Розглянувши подані позивачем і відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд Київської області -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ч. 1 ст. 200 Цивільного кодексу України, інформацією є документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що мали або мають місце у суспільстві, державі та навколишньому середовищі.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про інформацію , під інформацією закон розуміє будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.

Статтею 4 Закону України Про інформацію встановлено, що суб'єктами інформаційних відносин є: фізичні особи; юридичні особи; об'єднання громадян; суб'єкти владних повноважень, а об'єктом інформаційних відносин є інформація.

Як зазначено у статті 5 Закону України Про інформацію , кожна особа має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

Частиною 1 статті 7 України Про інформацію визначено, що право на інформацію охороняється законом.

Згідно частини 2 наведеної статті визначено, що ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом. Суб'єкт інформаційних відносин може вимагати усунення будь-яких порушень його права на інформацію.

Згідно ст. 34 Конституції України, кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Разом з тим відповідно до ст. 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Відповідно до приписів статті 91 ЦК України юридична особа здатна мати такі ж права та обов'язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині. Таким чином, юридична особа так само як і фізична особа має право на спростування недостовірної інформації та право на недоторканість ділової репутації.

Згідно ст. 94 ЦК України юридична особа має право на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати.

Особисті немайнові права юридичної особи захищаються відповідно до глави 3 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Суд може захистити цивільне право або інтерес, зокрема, іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 2 ст. 34 Господарського кодексу України дискредитацією суб'єкта господарювання є поширення у будь-якій формі неправдивих, неточних або неповних відомостей, пов'язаних з особою чи діяльністю суб'єкта господарювання, які завдали або могли завдати шкоди діловій репутації суб'єкта господарювання.

Підстави та порядок спростування недостовірної інформації регламентує стаття 277 ЦК України.

Відповідно до ч. 4 ст. 277 ЦК України спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію.

Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена (ч. 7 ст. 277 ЦК України).

Так, з матеріалів справи вбачається, що на другій сторінці (абзац 23) друкованого видання громадсько-політичної газети Тетіївська земля № 87 (10693) від 22.11.2016 редакцією Тетіївської районної газети Тетіївська земля , під заголовком Сім раз відміряй - раз відріж або звідки ростуть ноги у Всеукраїнського аграрного кооперативу була поширена інформація наступного змісту: не можна не згадати про ще один цікавий документ, який потрапив до редакції, а саме: ухвала Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 15.07.2016 року, якою задоволено клопотання слідчого СВ ДФС у Київській області про тимчасовий доступ до документів ГК ОСОБА_4 Антантик , службових осіб якої підозрювали у створені підприємств з ознаками фіктивності, які ухилялись від сплати ПДВ на загальну суму 100 мільйонів гривень, що завдало державі збитків в особливо великих розмірах та у створені й організації діяльності схеми незаконної конвертації грошових коштів... .

На думку позивача, інформація, яка міститься у статті, є недостовірною та такою, що не відповідає дійсності, принижує ділову репутацію позивача.

Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі (п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи від 27.02.2009 № 1).

Пунктами 9, 10 постанови Пленуму Верховного суду України від 27.02.2009 № 1 відповідачами у справі про захист гідності, честі чи ділової репутації є фізична або юридична особа, яка поширила недостовірну інформацію, а також автор цієї інформації.

Якщо позов пред'явлено про спростування інформації, опублікованої в засобах масової інформації, то належними відповідачами є автор і редакція відповідного засобу масової інформації чи інша установа, що виконує її функції, оскільки згідно зі ст. 21 Закону про пресу редакція або інша установа, яка виконує її функції, здійснює підготовку та випуск у світ друкованого засобу масової інформації.

У разі, коли редакція друкованого засобу масової інформації не має статусу юридичної особи, належним відповідачем є юридична особа, структурним підрозділом якої є редакція. Якщо редакція не є структурним підрозділом юридичної особи, то належним відповідачем виступає засновник друкованого засобу масової інформації.

У випадку, коли інформація була поширена у засобі масової інформації з посиланням на особу, яка є джерелом цієї інформації, ця особа також є належним відповідачем.

При опублікуванні чи іншому поширенні оспорюваної інформації без зазначення автора (наприклад, у редакційній статті) відповідачем у справі має бути орган, що здійснив випуск засобу масової інформації.

Якщо позивач заявляє вимоги до одного з належних відповідачів, які спільно поширили недостовірну інформацію, суд вправі залучити до участі у справі іншого співвідповідача лише у разі неможливості розгляду справи без його участі (ст.ст. 32, 33 ЦПК).

Згідно з ч. 1 ст. 24 ГПК України, господарський суд за наявністю достатніх підстав має право до прийняття рішення залучити за клопотанням сторони або за своєю ініціативою до участі у справі іншого відповідача.

Заперечуючи проти позову, відповідач з посиланням на постанову пленуму Верховного Суду України Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди від 31.03.1995 № 4, звертає увагу на невірно визначений суб'єктний склад сторін, оскільки відповідальність за вказаним правочином має нести як орган масової інформації так й автор статті.

Проте представник позивача категорично заперечив проти залучення автора спірної статті (ОСОБА_6) до участі у справі, як і інших відповідачів, та наполягав на розгляді даної справи саме господарським судом та наголошував на відсутності такого автора, оскільки відповідач не клопотав про його залучення до розгляду справи.

Відповідно до п.п. 1.3 п. 1 постанови Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції від 26.12.2011 № 18, якщо у розгляді справи господарським судом буде з'ясовано, що іншим або належним відповідачем у ній мала б бути особа, яка згідно з процесуальним законом не може бути учасником судового процесу в господарському суді, а позивач наполягає на розгляді відповідної справи саме господарським судом, останній не вправі ні залучати відповідну особу до участі у справі, ані припиняти провадження в ній, а повинен розглянути справу стосовно того відповідача, якому пред'явлено позовну вимогу, та прийняти рішення по суті справи (в тому числі про відмову в позові, якщо відповідач є неналежним).

У п. 15 постанови Пленуму № 1 зазначено, що при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Відповідач, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, зазначав про те, що поштовхом до написання спірної статті стала ухвала Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 15.07.2016 у кримінальній справі № 357/15641/15-к, порушеної в межах кримінального провадження № 32015110080000006, відносно осіб обвинувачених у вчинені кримінальних правопорушень. Відповідач звертав увагу на те, що автор статті має право на висловлювання своєї власної думки і, що оціночні судження не мають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Разом з тим, з матеріалів справи, зокрема, з ухвали Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 15.07.2016 у кримінальній справі № 357/15641/15-к вбачається, про задоволення клопотання слідчого СВ ФР Білоцерківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області та надання слідчому тимчасовий доступ до документів які засвідчують фінансово-господарські операції ТОВ Агровет Атлантик по взаємовідносинам з ПП Олвітехно .

Тобто з вказаної ухвали суду жодним чином не випливає підозра службових осіб позивача у створені підприємств з ознаками фіктивності, які ухилялись від сплати ПДВ, а лише зобов'язано надати слідчому документи, які засвідчують фінансово-господарські операції, проте як оскаржувана стаття має ознаки фактичного твердження.

Як зазначено в ч. 2 п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України № 1, відповідно до ч. 2 ст. 47 1 Закону України Про інформацію оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних , зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема гіпербол, алегорій, сатири. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Пунктом 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 01.11.1996 № 9 Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя , при розгляді кримінальних справ має суворо додержуватись закріплений у ч. 1 ст. 62 Конституції принцип презумпції невинуватості, згідно з яким особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили . При цьому неприпустимо покладати на обвинуваченого (підсудного) доведення своєї невинуватості.

Позивачем у справі є ТОВ Агровет Атлантик , ухвала Білоцерківського міськрайонного суду Київської області також стосується ТОВ Агровет Атлантик .

Відповідач зазначав про неналежного позивача, оскільки в оскаржуваній статті зазначено про ГК Агровет Атлантик (ОСОБА_7 компаній Агровет Атлантик ).

Однак, зазначене спростовується наступним.

Згідно Свідоцтва на знак для товарів і послуг № 204439 від 12.10.2015 ОСОБА_5 є власником знаку ОСОБА_4 ОСОБА_7 . Відповідно до ліцензійного договору № 1 від 29.06.2016, укладеного між ОСОБА_5 ( ліцензіар ) та ТОВ Агровет Атлантик ( ліцензіат ), ОСОБА_5 за плату надав ТОВ Агровет Атлантик (позивач) право на використання знака для товарів і послуг ОСОБА_4 ОСОБА_7 при виробництві та (або) розповсюдженні товарів, наданні послуг.

Також, в оскаржуваній статті, зазначаючи, що службових осіб ГК АгроВет Атлантик підозрюють у створенні підприємств з ознаками фіктивності, відповідач посилається на ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області, яка стосується доступу до документів саме позивача - ТОВ Агровет Атлантик .

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку про те, що поширена відповідачем інформація є недостовірною в частині та такою, що порушує особисте немайнове право на недоторканість ділової репутації ТОВ Агроверт Атлантик , а тому інформація підлягає частковому спростуванню, зокрема, в частині:

- визнання недостовірною інформацію, яка опублікована редакцією Тетіївської районної газети Тетіївська земля в громадсько-політичній газеті Тетіївська земля № 87 (10693) від 22.11.2016 на сторонці 2 під заголовком Сім раз відміряй - раз відріж або звідки ростуть ноги у Всеукраїнського аграрного кооперативу , в частині зазначення …службових осіб якої підозрювали у створені підприємств з ознаками фіктивності, які ухилилися від сплати ПДВ на загальну суму 100 мільйонів гривень, що завдало державі збитків в особливо великих розмірах та у створені й організації діяльності схеми незаконної конвертації грошових коштів .

У статті 37 Закону України про Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні встановлено таке:

громадяни, юридичні особи і державні органи, а також їх законні представники мають право вимагати від редакції друкованого засобу масової інформації опублікування ним спростування поширених про них відомостей, що не відповідають дійсності або принижують їх честь та гідність.

Якщо редакція не має доказів того, що опубліковані нею відомості відповідають дійсності, вона зобов'язана на вимогу заявника опублікувати спростування їх у запланованому найближчому випуску друкованого засобу масової інформації або опублікувати його за власною ініціативою.

Спростування повинно бути набрано тим же шрифтом і поміщено під заголовком Спростування на тому ж місці шпальти, де містилося повідомлення, яке спростовується.

Таким чином, суд приходить до висновку щодо задоволення вимоги позивача в частині зобов'язання спростування інформації та зобов'язує редакцію Тетіївської районної газети Тетіївська земля спростувати вказану недостовірну інформацію шляхом розміщення спростування у друкованому виданні громадсько-політична газета Тетіївська земля набрана тим же шрифтом і поміщеним під заголовком Спростування на тому ж місці шпальти де містилась інформація, яка спростовується у такій редакції: у випуску громадсько-політичної газети Тетіївська земля № 87 (10693) від 22.11.2016 на сторонці 2 під заголовком Сім раз відміряй - раз відріж або звідки ростуть ноги у Всеукраїнського аграрного кооперативу була розміщена недостовірна інформація, а саме, що в ухвалі Білоцерківського міськрайонного суду від 15.07.2016 у справі № 357/15641/15-к зазначено про те, що службових осіб товариства з обмеженою відповідальністю Агровет Атлантик підозрювали у створені підприємств з ознаками фіктивності, які ухилились від сплати ПДВ на загальну суму 100 мільйонів гривень, що завдало державі збитків в особливо великих розмірах та у створені й організації діяльності схеми незаконної конвертації грошових коштів .

Самостійним способом захисту цивільних прав та інтересів відповідно до п. 9 ч. 2 ст. 16 ЦК України, є відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди також підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору (п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди від 31.03.1995 № 4).

Позивач не надав доказів на підтвердження факту заподіяння йому втрат немайнового характеру, а також докази наявності причинного зв'язку між понесеною ним шкодою і протиправним діянням відповідача та вини останнього в її заподіянні, у зв'язку з чим вимога позивача про стягнення моральної шкоди не підлягає задоволенню.

Враховуючи наведене вище, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до п. 4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України від 21.02.2013 № 7, якщо пропорції задоволення позовних вимог точно визначити неможливо (зокрема, при частковому задоволенні позову немайнового характеру), то судові витрати розподіляються між сторонами порівну.

Таким чином, судові витрати в частині судового збору за вимоги немайнового характеру, відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторін порівну. Судові витрати в частині судового збору за вимогу майнового характеру, в задоволенні якої судом відмовлено, покладаються на позивача.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 25 000,00 грн. витрат на оплату послуг адвоката.

Відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу України, оплата послуг адвоката входить до складу судових витрат.

Відповідно до частини 3 статті 48 Господарського процесуального кодексу України, витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України Про адвокатуру , дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

При розгляді питання щодо віднесення вказаної суми витрат на оплату послуг адвоката у судові витрати у даній справі, судом враховано п. 6.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України від 21.02.2013 № 7 стосовно того, що відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій, а у разі неподання відповідних документів - у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

За змістом ч. 3 ст. 48 та ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, у їх сукупності, можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні п. 1 ст. 1 та ч. 1 ст. 6 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність ), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд враховує, що розмір відшкодування названих витрат, не повинен бути неспіврозмірним, тобто, явно завищеним.

Як вбачається з матеріалів справи, судові витрати у розмірі 25 000,00 грн. на оплату послуг адвоката заявлені, оскільки для захисту своїх порушених прав та майнових інтересів позивач звернувся за послугами до адвоката ОСОБА_1, про що свідчить наявний в матеріалах справи Договір про надання адвокатських послуг № 141923 від 18.01.2017, який діє на підставі Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 2534/10 від 25.03.2004 та ордену на надання правової допомоги серії КС № 141923 від 18.01.2017. При цьому, на підтвердження витрат на оплату послуг адвоката, позивачем додане до матеріалів справи платіжне доручення № 4424 від 09.03.2017 на суму 25 000,00 грн.

Як вбачається, з матеріалів справи, зокрема, з наданого суду проміжного звіту про надані послуги № 1 від 19.04.2017, на виконання умов Договору про надання адвокатських послуг № 141923 від 18.01.2017, адвокатом ОСОБА_1 були надані юридичні послуги по ознайомленню з документами, наданими замовником для підготовки позовної заяви, усні консультації замовнику, підготовка та узгодження із замовником проекту позовної заяви, підготовка оригіналу та виготовлення копій позовної заяви, разом із доданими до неї матеріалами, підготовка заяв про залучення додаткових документів до матеріалів справи, участь в судових засіданнях, ознайомлення із матеріалами справи, підготовка та подання письмових пояснень на відзив відповідача.

Також, до розрахунку наданих послуг адвокатом включена надана послуга щодо ознайомлення з матеріалами справи в суді від 14.04.2017. Суд критично оцінює вказані доводи, оскільки, як свідчить підпис зроблений під текстом вказаної заяви та на її звороті, підготовка такої заяви та подальше ознайомлення з матеріалами справи здійснювалось представником позивача громадянином ОСОБА_2 При цьому судом досліджено, що сама позовна заява підписана директором товариства з обмеженою відповідальністю Агровет Атлантик ОСОБА_8

Отже, інший обсяг наданих адвокатом послуг та кількість часу витраченого ним на виконання своїх зобов'язань саме у цій справі з документів, наявних в матеріалах справи, встановити не можливо, а будь-яких інших належних доказів, до матеріалів справи не надано.

На підставі викладеного, суд задовольняє вимоги щодо відшкодування судових витрат на оплату послуг адвоката частково в сумі 10 000,00 грн., виходячи з реального обсягу наданих адвокатом ОСОБА_1 юридичних послуг.

Враховуючи наведене вище, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Визнати недостовірною інформацію, яка опублікована редакцією Тетіївської районної газети Тетіївська земля в громадсько-політичній газеті Тетіївська земля № 87 (10693) від 22.11.2016 на сторонці 2 під заголовком Сім раз відміряй - раз відріж або звідки ростуть ноги у Всеукраїнського аграрного кооперативу , в частині зазначення …службових осіб якої підозрювали у створені підприємств з ознаками фіктивності, які ухилились від сплати ПДВ на загальну суму 100 мільйонів гривень, що завдало державі збитків в особливо великих розмірах та у створені й організації діяльності схеми незаконної конвертації грошових коштів… .

3. Зобов'язати редакцію Тетіївської районної газети Тетіївська земля (09800, Київська область, Тетіївський район, м. Тетіїв, вул. Комсомольська, 6, код ЄДРПОУ 02473180) спростувати вказану недостовірну інформацію шляхом розміщення спростування у друкованому виданні громадсько-політична газета Тетіївська земля набрана тим же шрифтом і поміщеним під заголовком Спростування на тому ж місці шпальти де містилась інформація, яка спростовується у такій редакції: у випуску громадсько-політичної газети Тетіївська земля № 87 (10693) від 22.11.2016 на сторонці 2 під заголовком Сім раз відміряй - раз відріж або звідки ростуть ноги у Всеукраїнського аграрного кооперативу була розміщена недостовірна інформація, а саме, що в ухвалі Білоцерківського міськрайонного суду від 15.07.2016 у справі № 357/15641/15-к зазначено про те, що службових осіб товариства з обмеженою відповідальністю Агровет Атлантик підозрювали у створені підприємств з ознаками фіктивності, які ухилились від сплати ПДВ на загальну суму 100 мільйонів гривень, що завдало державі збитків в особливо великих розмірах та у створені й організації діяльності схеми незаконної конвертації грошових коштів .

4. Стягнути з редакції Тетіївської районної газети Тетіївська земля (09800, Київська область, Тетіївський район, м. Тетіїв, вул. Комсомольська, 6, код ЄДРПОУ 02473180) на користь товариства з обмеженою відповідальністю Агровет Атлантик (17600, Чернігівська область, Варвинський район, смт. Варва, вул. Шевченка, 82, офіс 8, код ЄДРПОУ 34323885) 1 600 (ОСОБА_8 тисячу шістсот) грн. 00 коп . судового збору та 10 000 (Десять тисяч) грн. 00 коп. за послуги адвоката.

Видати наказ.

5. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення вступає в законну силу після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання, відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено - 12.05.2017

Cуддя О.О. Христенко