Рішення

від 28.04.2017 по справі 376/1528/16-ц

СКВИРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Сквирський районний суд Київської області

Справа № 376/1528/16-ц

Провадження № 2/376/634/2017

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" квітня 2017 р. Сквирський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді -Клочко В.М.,

секретарі- Якштас А.В.

розглянувши в відкритому судовому засіданні залі суду № 1 в м. Сквира Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 ЦРЛ, треті особи на стороні відповідача що не заявляють самостійних вимог - ОСОБА_2 районна рада,ОСОБА_2 районна державна адміністрація, головний лікар ОСОБА_2 ЦРЛ ОСОБА_3 про часткове визнання наказу головного лікаря ОСОБА_2 ЦРЛ №122АД в частині скорочення штату незаконним, про скасування наказу про звільнення працівника та поновлення на роботі, про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу пов язаного з незаконним звільненням, про стягнення моральної (немайнової) шкоди,-

В С Т А Н О В И В

До суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 ЦРЛ, треті особи на стороні відповідача що не заявляють самостійних вимог - ОСОБА_2 районна рада,ОСОБА_2 районна державна адміністрація,головний лікар ОСОБА_2 ЦРЛ ОСОБА_3 про часткове визнання наказу головного лікаря ОСОБА_2 ЦРЛ №122АД в частині скорочення штату незаконним,про скасування наказу про звільнення працівника та поновлення на роботі ,про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу пов язаного з незаконним звільненням, про стягнення моральної (немайнової) шкоди.

В обґрунтування позову зазначила, що наказом по ОСОБА_2 ЦРЛ від 23.07.1976 року №52-к вона зарахована медсестрою поліклінічного відділення ОСОБА_2 ЦРЛ,а згідно наказу №78 по ОСОБА_2 ЦРЛ від 29.12.1989 р. переведена медсестрою функціональної діагностики поліклінічного відділення.

30 травня 2016 року головний лікар ОСОБА_2 ЦРЛ ОСОБА_3 видав наказ за №122 АД Про оптимізацію ліжкового фонду, скорочення неефективно працюючих ліжок,штатного розпису,чисельності працюючих .

Згідно додатку №1 позивач попереджалась про наступне вивільнення з 01.08.2016 р. у зв язку з скороченням штатів.

01 серпня 2016 року наказом головного лікаря ОСОБА_2 ЦРЛ №157АД позивача - звільнена з займаної посади у зв язку з відмовою від продовження роботи внаслідок зміни істотних умов праці відповідно до п.6 ст.36 КЗпП України ,з виплатою вихідної допомоги у розмірі середньомісячної заробітної плати відповідно до ст.44 КЗпП України.

Не погоджуючись з вказаними наказами позивач просить суд:

а)скасувати наказ №122АД від 30.05.2016 року головного лікаря ОСОБА_2 ЦРЛ ОСОБА_3 в частині скорочення посади сестри медичної з функціональної діагностики поліклінічного відділення як незаконний;

б)скасувати наказ №157АД від 01 серпня 2016 року по ОСОБА_2 ЦРЛ про звільнення ОСОБА_1 з займаної посади з 01.08.2016 року у зв язку з відмовою від продовження роботи внаслідок зміни істотних умов праці відповідно до п.6 ст.36 КЗпП України і поновити її на роботі;

в)стягнути з ОСОБА_2 ЦРЛ на її користь 7 995.00 середнього заробітку за час вимушеного прогулу пов язаного з незаконним звільненням;

г)стягнути з відповідача - ОСОБА_2 ЦРЛ на її користь 5 000.00 моральної шкоди;

д)стягнути з відповідача понесені нею судові витрати - 1 102.40 грн. судового збору і 4000 грн. за надану адвокатом правову допомогу.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначила ,що із описової частини наказу №122Д підставою для його видання слугували:

- постанова Кабінету Міністрів України від 21.11.2015 р.№1024 Про затвердження нормативу забезпечення стаціонарними лікарняними ліжками у розрахунку на 10 тис. населення ;

- лист ДОЗ №1-36-511 від 16.02.2016 р. Про приведення забезпеченості ліжкового фонду до нормативу та приведення штатного розпису до нормативів згідно наказу МОЗ №33 від 23.02.2000 року.

На виконання постанови КМ №1024 ОСОБА_4 охорони здоров'я України видано наказ за № 51 від 01 лютого 2016 року, зареєстрований у ОСОБА_4 юстиції України 22 лютого 2016 за № 269/28399 Про затвердження Методики щодо забезпечення стаціонарними лікарняними ліжками у розрахунку на 10 тис. населення (надалі Методика).

Відповідно до п.5 Методики загальна кількість стаціонарних лікарняних ліжок для надання спеціалізованої (вторинної) та високоспеціалізованої (третинної) допомоги області/міста Києва за підсумками розрахунків координується структурним підрозділом з питань охорони здоров'я обласної/Київської міської державної адміністрації та не може у сумі перевищувати норматив 60 ліжок на 10 тис. населення області/міста Києва.

Відповідно до п.2 наказу ОСОБА_4 охорони здоров'я України від 23 лютого 2000 року № 33 (з доповненнями,внесеними в 2016 році) примірні штатні нормативи мають рекомендаційний характер.

Штатний розпис закладу охорони здоров'я визначається керівником такого закладу і затверджується за його поданням головним розпорядником бюджетних коштів. Штатний розпис формується залежно від обсягу медичної допомоги, що надається таким закладом охорони здоров'я.

30 травня 2016 року голова ОСОБА_2 районної державної адміністрації ОСОБА_5 видав розпорядження за №230 Про оптимізацію ліжкового фонду ,зміну штатного розпису та чисельності працюючих у ОСОБА_2 центральній районній лікарні на КЗ ОСОБА_2 центр первинної медико-санітарної допомоги .

П.4,5 розпорядженням РДА зобов язано головного лікаря ОСОБА_2 ЦРЛ привести штатну чисельність працівників у відповідності до п.28 Порядку складання,розгляду,затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ ,затвердженого постановою Кабінету Міністрів від 28.02.2002 року, провести необхідні зміни у штатному розписі та подати оновлений штатний розпис на затвердження голові районної державної адміністрації до 01.06.2016 року ,який вводиться в дію з 01.08.2016 року.

Штатним розписом ОСОБА_2 ЦРЛ на 2016 рік (станом на дату звільнення) у лікувально-діагностичному підрозділі передбачено дві ставки сестри медичної з функціональної діагностики вищої категорії .

При виданні наказу про скорочення посади,яку займала позивач відповідач новий штатний розпис до 01.06.2016 року у новій редакції не склав,у ОСОБА_2 РДА не затвердив,як це передбачено розпорядженням №230 РДА.

Позивач у позові також вказує і на порушення процедури звільнення:

головний лікар ОСОБА_2 ЦРЛ ОСОБА_3 подання про надання згоди про скорочення посади, яку займала позивач, а також подання про зміну істотних умов праці позивача до профспілкового комітету не подавав;

як член профспілки позивач на засідання профспілкового комітету щодо скорочення займаної нею посади ,чи зміни істотних умов праці не запрошувалась;

позивач попереджалась за два місяці про наступне вивільнення у зв язку з скороченням штату працівників (ст.40 п.1 КЗпП),а звільнена у зв язку з відмовою від продовження роботи внаслідок зміни істотних умов праці відповідно до п.6 ст.36 КЗпП України.

19 січня 2017 року канцелярією суду зареєстрована заява позивача ,у якій представник позивача ОСОБА_6 пункт 3 прохальної частини позову змінив, та просив суд стягнути з відповідача на користь позивача 19 725.00 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу та 12 000.00 грн. моральної шкоди.

12 квітня 2017 року представник позивача ОСОБА_6 змінив підставу позову і п.3 прохальної частини позову ,та просив суд стягнути з відповідача на користь позивача 26 125.00 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу пов язаного з незаконним звільненням і 17 000.00 грн. моральної шкоди.

У поданій заяві представник позивача зазначив,що Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 31.01.2017 року у справі №826/6046/16 Постанова Кабінету Міністрів України від 21.11.2015 року №1024 Про затвердження нормативу забезпечення стаціонарними лікарняними ліжками у розрахунку на 10 тис. населення визнана протиправною та скасована.

28 квітня 2017 року представник позивача ОСОБА_6 змінив п.3 прохальної частини позову у частині стягнення судових витрат, та просив суд стягнути з відповідача на користь позивача 1 102.40 грн. судових витрат - судового збору та 4241.00 грн. за надану адвокатом правову допомогу.

Позивач та представник позивача у судове засідання не з явилися ,про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Представник позивача подав письмову заяву через канцелярію суду, у якій просить суд розглянути справу у його і позивача відсутність ,за наявними у справі доказами ,позов підтримують.

Представник відповідача ОСОБА_2 ЦРЛ в судове засідання не з явилася, про час та місце розгляду справи повідомлено належним чином ,подав до суду через канцелярію суду письмову заяву, в якій просила суд розглянути справу в відсутність представника відповідача, позов не визнає. Крім того, до суду подані заперечення на позов ,в яких представник відповідача виклала свої доводи.

Третя особа ОСОБА_3 в судове засідання не з явився,про час та місце розгляду справи повідомлено належним чином ,подав до суду, через канцелярію суду письмову заяву, в якій просив суд розглянути справу в його відсутність.

Представник третьої особи ОСОБА_2 районної ради Київської області в судове засідання не з явився, про час та місце розгляду справи повідомлено належним чином, подав до суду письмову заяву, в якій просив суд розглянути справу в його відсутність, позов не визнає.

Представник третьої особи ОСОБА_2 районної державної адміністрації Київської області в судове засідання не з явився, про час та місце розгляду справи повідомлено належним чином, подав до суду письмову заяву, в якій просив суд розглянути справу в його відсутність, позов не визнає.

Суд, дослідивши матеріали справи ,встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ч.1 ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст.10 ЦПК України ,цивільне судочинство здійснюється на за садах змагальності сторін. Сторони та інші особи ,які беруть участь у справі ,мають рівні права щодо подання доказів ,їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини ,на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень,крім випадків ,встановлених Цивільним процесуальним Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ч.1,2 ст.57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків ,показані свідків ,письмових доказів ,речових доказів ,зокрема звуко- і відеозаписів ,висновків експертів.

Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства України,кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов язків має право на справедливий судовий розгляд упродовж розумного строку.

Відповідно до ч.1 ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Як передбачено ст.43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.

Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Згідно ст.55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом .

Відповідно до ч.5 ст.124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов язковими до виконання на всій території України.

Частиною 3 ст. 32 КЗпП України передбачено,що у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці;

Стаття 36 КЗпП України передбачає підстави для припинення трудового договору . Зокрема - відмова працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, установою, організацією, а також відмова від продовження роботи у зв язку із зміною істотних умов праці (п.6);(п.1 ч.1 ст.40) - трудовий договір укладений на невизначений строк може бути розірваний з ініціативи власника або уповноваженого ним органу лише у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Як передбачено статтею 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

В силу статті 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міськогочиміськ районного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки;

За змістом статті 235 КЗпП України уразі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботірозглядаєтьсябільше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу;

Відповідно до статті 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до п.35 Постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2002 р. № 228 Про затвердження Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ кошториси і штатні розписи установ, які не мають вищестоящої установи (центральні районні, центральні міські лікарні тощо), затверджуються райдержадміністраціями або виконавчими органами відповідних місцевих рад.

За змістом ч.1 ст.79 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Як передбачено п.2 ч.3 ст.79 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, належать витрати на правову допомогу.

В силу ч.1 ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Відповідно до роз ясень, що містяться в Постанові Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 №9 Про практику розгляду судами трудових спорів (Із змінами і доповненнями, внесеними постановами Пленуму Верховного Суду України від 1 квітня 1994 року № 4, від 26 жовтня 1995 року № 18, від 25 травня 1998 року № 15 діяльність судів по розгляду справ цієї категорії повинна спрямовуватися на всемірну охорону конституційного права кожного на працю, яке включає можливість заробляти собі на життя працею, яку особа вільно обирає або на яку вільно погоджується, а також на охорону прав і законних інтересів підприємств, установ, організацій, на зміцнення трудової та виробничої дисципліни, на виховання працівників у дусі свідомого й сумлінного ставлення до праці.

Припинення трудового договору за п.6 ст.36 КЗпП при відмові працівника від продовження роботи зі зміненими істотними умовами праці може бути визнане обґрунтованим, якщо зміна істотних умов праці при провадженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою викликана змінами в організації виробництва і праці (раціоналізацією робочих місць, введенням нових форм організації праці, у тому числі перехід на бригадну форму організації праці, і, навпаки, впровадженням передових методів, технологій тощо).

Розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу допускається лише за попередньою згодою профспілкового органу, крім випадків, передбачених статтями 43 і 43-1 КЗпП.

Звільнення погоджується з органом профспілки, яка утворена і діє на підприємстві.

При розгляді справ про поновлення на роботі судам необхідно з'ясувати, з яких підстав проведено звільнення працівника згідно з наказом (розпорядженням) і перевіряти їх відповідність законові.

Суд не в праві визнати звільнення правильним, виходячи з обставин, з якими власник або уповноважений ним орган не пов'язували звільнення. Якщо обставинам, які стали підставою звільнення, в наказі (розпорядженні) дана неправильна юридична кваліфікація, суд може змінити формулювання причин звільнення і привести його у відповідність з чинним законодавством про працю.

У правовому висновку Верховного суду України у справі за № 6-2748цс15 зазначено:

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 36 КЗпП України підставою для припинення трудового договору є відмова працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, установою, організацією, а також відмова від продовження роботи у зв'язку із зміною істотних умов праці.

Згідно з частинами третьою та четвертою статті 32 КЗпП України у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці. Якщо колишні істотні умови праці не може бути збережено, а працівник не згоден на продовження роботи в нових умовах, то трудовий договір припиняється за пунктом 6 статті 36 цього Кодексу.

Таким чином, зміна істотних умов праці може бути визнана законною тільки в тому випадку, якщо буде доведена наявність змін в організації виробництва і праці.

Зміна істотних умов праці, передбачена частиною третьою статті 32 КЗпП України, за своїм змістом не тотожна звільненню у зв'язку із зміною організації виробництва і праці, скороченням чисельності або штату працівників на підставі пункту 1 частини першої статті 40 цього Кодексу, оскільки передбачає продовження роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою, але за новими умовами праці.

Під час звільнення працівника на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України у зв'язку із змінами в організації праці, в тому числі скорочення штату працівників, необхідно дотримуватись гарантій, передбачених статтею 49-2 КЗпП України .

Судом встановлено, що згідно з наказом по ОСОБА_2 ЦРЛ від 23.07.1976 року №52-к ОСОБА_1 зарахована медсестрою поліклінічного відділення ОСОБА_2 ЦРЛ,а згідно наказу №78 по ОСОБА_2 ЦРЛ від 29.12.1989 р. переведена медсестрою функціональної діагностики поліклінічного відділення.

30 травня 2016 року по ОСОБА_2 ЦРЛ виданий наказ за №122 АД Про оптимізацію ліжкового фонду, скорочення неефективно працюючих ліжок, штатного розпису, чисельності працюючих .

Згідно додатку №1 до цього наказу ОСОБА_1 попереджена про наступне вивільнення з 01.08.2016 р. у зв язку з скороченням штатів.

01 серпня 2016 року наказом по ОСОБА_2 ЦРЛ №157АД ОСОБА_1 звільнена з займаної посади у зв язку з відмовою від продовження роботи внаслідок зміни істотних умов праці відповідно до п.6 ст.36 КЗпП України ,з виплатою вихідної допомоги у розмірі середньомісячної заробітної плати відповідно до ст.44 КЗпП України.

Як вбачається із описової частини наказу №122Д підставою для його видання слугували постанова Кабінету Міністрів України від 21.11.2015 р.№1024 Про затвердження нормативу забезпечення стаціонарними лікарняними ліжками у розрахунку на 10 тис. населення , лист ДОЗ №1-36-511 від 16.02.2016 р. Про приведення забезпеченості ліжкового фонду до нормативу та приведення штатного розпису до нормативів згідно наказу МОЗ №33 від 23.02.2000 року,розпорядження голови ОСОБА_2 районної державної адміністрації за №230 від 30 травня 2016 року Про оптимізацію ліжкового фонду, зміну штатного розпису та чисельності працюючих у ОСОБА_2 центральній районній лікарні на КЗ ОСОБА_2 центр первинної медико-санітарної допомоги .

П. 4,5 розпорядженням РДА №230 зобов язано головного лікаря ОСОБА_2 ЦРЛ привести штатну чисельність працівників у відповідності до п.28 Порядку складання,розгляду,затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ ,затвердженого постановою Кабінету Міністрів від 28.02.2002 року, провести необхідні зміни у штатному розписі та подати оновлений штатний розпис на затвердження голові районної державної адміністрації до 01.06.2016 року, який вводиться в дію з 01.08.2016 року.

Штатним розписом ОСОБА_2 ЦРЛ на 01.01.2016 року, а також станом на день попередження про наступне звільнення і звільнення з роботи ОСОБА_1 у лікувально-діагностичному підрозділі поліклінічного відділення ОСОБА_2 ЦРЛ передбачено дві ставки сестри медичної з функціональної діагностики вищої категорії .

При виданні наказу про скорочення посади,яку займала ОСОБА_1 відповідач новий штатний розпис до 01.06.2016 року у новій редакції не склав, у ОСОБА_2 РДА не затвердив, як це передбачено розпорядженням №230 .

Згідно нового штатного розпису ОСОБА_2 ЦРЛ, затвердженого 01.08.2016 року у лікувально-діагностичному підрозділі лікарні також передбачено дві посади сестри медичної з функціональної діагностики вищої категорії.

З огляду на це суд приходить до обґрунтованого висновку про те, що скорочення штату працівників лікувально-діагностичного підрозділу ОСОБА_2 ЦРЛ не відбулося, як у правовому полі, так і фактично, а тому наказ від 30 травня 2016 №122 АД Про оптимізацію ліжкового фонду, скорочення неефективно працюючих ліжок, штатного розпису, чисельності працюючих в частині скорочення посади сестри медичної з функціональної діагностики поліклінічного відділення, яку займала ОСОБА_7 підлягає скасуванню.

Суд звертає увагу на те,що постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 31.01.2017 року у справі №826/6046/16 Постанова Кабінету Міністрів України від 21.11.2015 року №1024 Про затвердження нормативу забезпечення стаціонарними лікарняними ліжками у розрахунку на 10 тис. населення визнана протиправною та скасована.

Отже, навіть правова підстава для видання розпорядження головою ОСОБА_2 РДА і наказу по ОСОБА_2 ЦРЛ про скорочення ліжко-місць перестала існувати.

Судом встановлено,що наказом №157/АД від 01 серпня 2016 року головного лікаря ОСОБА_2 ЦРЛ №157АД ОСОБА_1 звільнена з займаної посади у зв язку з відмовою від продовження роботи внаслідок зміни істотних умов праці відповідно до п.6 ст.36 КЗпП України, з виплатою вихідної допомоги у розмірі середньомісячної заробітної плати відповідно до ст.44 КЗпП України.

Дослідивши надані сторонами докази суд приходить до висновку про те,що ОСОБА_2 ЦРЛ порушена процедура звільнення працівника.

ОСОБА_1 була попереджена про наступне вивільнення у зв язку з скороченням штатів (п.1 ч.1 ст.40 КЗпП ), а звільнена з посади у зв язку з відмовою від продовження роботи внаслідок зміни істотних умов праці (п.6 ст.36 КЗпП України).

За таких обставин суд приходить до обґрунтованого висновку про необхідність скасування наказу №157 АД про звільнення ОСОБА_1 з займаної посади і поновлення її на роботі.

Заперечуючи проти позову представник відповідача стверджувала,що ОСОБА_2 ЦРЛ діяла на виконання Постанови Кабінету Міністрів України №1024 від 21.11.2015 року, проводила оптимізацію ліжкового фонду, штатного розпису, тобто діяла в межах законодавства.

Витрати на послуги адвоката не підтверджені, моральна (немайнова) шкода не підлягає стягненню, оскільки позовні вимоги не обґрунтовані.

Оцінені судом докази кожен окремо та у їх сукупності дають підстави дійти висновку про незаконність звільнення ОСОБА_1 і тому останній слід виплатити заробітну плату за весь час вимушеного прогулу.

Як вбачається з копії довідки ОСОБА_2 ЦРЛ №199 від 03.08.2016 року середній заробіток позивача за останні два повні місяці складав 2 665.00 грн.

Позивач просить суд стягнути з відповідача на її користь за час вимушеного прогулу 26 125.00 грн.

При розрахунку заборгованості слід приймати до уваги дату звільнення ОСОБА_1 зазначену в наказі від 01.08.2016 року №157 АД і дату постановлення рішення судом-28.04.2017 року.

Суд звертає увагу на те,що Законом України Про державний бюджет на 2017 рік з 01.01.2017 року встановлена мінімальна заробітна плата у розмірі 3200.00 грн.,або 19.34 грн. за годину.

При розрахунку середнього заробітку за час вимушеного прогулу судом прийнято до уваги ОСОБА_4 соціальної політики України від 20.07.2015 року №10846/0/14-15/13 Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2016 рік і ОСОБА_4 від 05.08.2016 року №11535/0/14-16/13.

Проведений розрахунок здійснено з врахуванням оплати праці позивача за один робочий день в розмірі 130.40 грн. з 01.01.2016 року і 154.72 грн. з 01.01.2017 року по 28.04.2017 року.

Середній заробіток за вимушений прогул з 01.08.2016 і по 01.01.2017 року складає 14 083.20 грн. (108 р. днів х 130.40 грн.)

Розмір середнього заробітку з 01.01 по 28.04.2017 (включно) складає 12 532.32 грн. (81 р. день х 154.72 грн.).

За таких обставин ,підлягають стягненню з відповідача на користь позивача 26 615.52 грн. середній заробіток за час вимушеного прогулу з дня звільнення з 01.08.2016 року по 28.04.2017 року.

Суд приходить до висновку що з відповідача на користь позивача має бути стягнуто 26 125.00 грн.,як зазначено в позові,оскільки суд не може вийти за межі позовних вимог.

Відповідно до ч.1,2 ст.23 ЦК України ,особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав

Моральна шкода полягає:

у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;

у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до ст.237-1 КЗпП України ,відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадяться у разі ,якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань ,втрати нормальних життєвих зв язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

При визначенні розміру моральної шкоди суд враховує наступне.

Позивач пропрацювала в ОСОБА_2 ЦРЛ сумарно 40 років,і останні 27 років безперервно сестрою медичною функціональної діагностики поліклінічного відділення. За період роботи не мала стягнень. Вся її трудова діяльність пов язана з лікуванням людей. Має вищу кваліфікаційну категорію за даною спеціальністю. Звільнення її з роботи потягло за собою і зміни у побуті,особистому житті,спілкуванні зі знайомими,що вимагало від неї додаткових зусиль для організації свого життя.

Працевлаштуватись в період вимушеного прогулу позивач не змогла,оскільки в ОСОБА_2 районі такі посади є тільки у ОСОБА_2 ЦРЛ.

Суд також враховує і ступінь вини відповідача ,вимоги розумності і справедливості і приходить до висновку ,що з відповідача на користь позивача необхідно стягнути 12 000.00 грн. моральної (немайнової) шкоди.

Щодо стягнення з відповідача витрат на правову допомогу позивачу в сумі 4 241.00 грн. то суд вказує на таке.

Відповідно до статті 1 Закону України Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах від 20 грудня 2011 року N 4191-VI розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи

Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у Постанові №10 від 17 жовтня 2014 року Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах дав судам такі роз яснення.

П.47, абзаци 3,4 .При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати ,що особа, яка таку допомогу надала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України від 05 липня 2012 року №5076-V1 Про адвокатуру і адвокатську діяльність ) або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору (статті 12,42,56 ЦПК).

Розмір витрат на оплату правової допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правову допомогу. Разом із тим граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлений Законом України від 20 грудня 2011 року №4191-V1 Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах.

П.48 абзаци 1,2,3. Підстави, межі та порядок відшкодування судових витрат на правову допомогу, надану в суді як адвокатом, так і іншим фахівцем у галузі права, регламентовано у пункті 2 частини третьої статті 79, статтях 84, 88, 89 ЦПК України.

Витрати на правову допомогу ,граничний розмір якої визначено відповідним законом, про що зазначено в п.47 цієї постанови, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів).

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Дослідивши надані позивачем докази суд приходить до висновку про те,що позов у цій частині підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом встановлено,що між позивачем ОСОБА_1 і та адвокатом ОСОБА_6 04 червня 2016 року укладено договір про надання правової допомоги, а 27 квітня 2017 року -додатковий договір.

Відповідно до п.3.5 договору розмір гонорару адвоката за виконання обов язків, передбачених договором становить 4 280.00 грн., що включає витрати на копіювання матеріалів справи. Розмір гонорару проводиться із розрахунку за 1 годину роботи згідно діючого законодавства.

Згідно акту про надані послуги адвокатом від 27 квітня 2017 року затрати часу адвоката на виконання умов договору склали 8 годин 15 хвилин: за період з 04 червня 2016 року по 31 грудня 2016 року -7 годин 05 хвилин ; з 01.01. по 27.04.2017 р.-1 година 05 хвилин.

Законом України Про державний бюджет України на 2016 рік розмір мінімальної заробітної плати встановлено:з 01.05.по 01.11.2016 року -1450.00 грн.,а з 01.12 по 01.01.2017 -1600.00 грн.

Законом України Про державний бюджет на 2017 рік розмір мінімальної заробітної плати з 01.01 по 01.05.2017 року становить 3200.00 грн.

Таким чином розміри сум за послуги адвоката,що підлягають стягненню з відповідача мають становити :

з 04.06 по 01.11.2016 року - 4068.00 грн.(1450х40:100)х 7 год.5 хв.

З 01.01 по 27.04.2017 року -1300.00 (3200х40:100)х 1 год.5 хв., а всього з урахуванням витрат на копіювання -5648.00 грн.

Суд приймає до уваги фактичні витрати понесені позивачем за послуги адвоката вказані в позові у розмірі 4 280.00 грн.,які підтверджуються банківськими квитанціями та товарним чеком.

Крім того ,відповідно до ст..ст.79,88 ЦПК України ,підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, понесені витрати на сплату судового збору у розмірі 1102.40 грн.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.23 ЦК України, ст.ст.32, 40, 42, 47, 83, 116, 232, 233, 235, 237, 237-1 КЗпП України, Законом України Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах ст..ст.10, 11, 57, 58, 60, 61, 79, 88, 209, 212-215, 294, 296, 367 ЦПК України, Законом України Про судовий збір , суд,-

В И Р І Ш И В:

Скасувати наказ №122ад головного лікаря ОСОБА_2 ЦРЛ від 30.05.2016 р. в частині скорочення посади сестри медичної з функціональної діагностики поліклінічного відділення ,яку займала позивач .

Скасувати наказ №157АД головного лікаря ОСОБА_2 ЦРЛ від 01 серпня 2016 року про звільнення ОСОБА_1 з займаної посади з 01.08.2016 року у зв язку з відмовою від продовження роботи внаслідок зміни істотні умов праці відповідно до п.6 ст.36 КЗпП України і поновити її на роботі.

Стягнути з відповідача - ОСОБА_2 ЦРЛ ,код ЄДРПОУ 01994190 на користь позивача :

26 125.00 грн. - середнього заробітку за час вимушеного прогулу пов язаного з незаконним звільненням;

12 000.00 грн. - моральної шкоди;

судові витрати, що складаються з 1 102.40 грн. сплаченого судового збору і 4 280.00 грн. за надану адвокатом правову допомогу.

Допустити негайне виконання рішення у справі про поновлення ОСОБА_1 на роботі.

Допустити негайне виконання рішення про стягнення з відповідача-Сквирської ЦРЛ ,код ЄДРПОУ 01994190 на користь позивача заробітної плати за один місяць.

Стягнути з відповідача на користь держави 1 102.40 судового збору.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Київської області через Сквирський районний суд .Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи,які брали участь у справі ,але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення,можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: