Ухвала

від 16.05.2017 по справі 812/1685/16

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Смішлива Т.В.

Суддя-доповідач - ОСОБА_1

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2017 року справа №812/1685/16

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Сіваченка І.В.

суддів: Шишова О.О., Чебанова О.О.,

секретар судового засідання Куленко О.Д.,

за участі представника позивача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Лисичанську Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 20 березня 2017 року у справі № 812/1685/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Ювелірна фірма "Оскар" до Державної податкової інспекції у м. Лисичанську Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області про скасування рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несвоєчасну сплату єдиного внеску,

ВСТАНОВИВ:

28 грудня 2016 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальності Ювелірна фірма Оскар (далі - ТОВ ЮФ Оскар ) до Державної податкової інспекції у м. Лисичанську Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області (далі - відповідач, Інспекція) про скасування рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несвоєчасну сплату єдиного внеску від 26.10.2016 № 592/1302.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що при винесенні спірного рішення відповідачем не враховано приписи Закону України від 2 вересня 2014 року № 1669-VII «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» (далі - Закон № 1669-VII), яким доповнено розділ VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464-VI) пунктом 9-4. Вказаною нормою передбачено, що платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону № 2464-VI, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону № 1669-VII, де проводилася антитерористична операція, звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону № 2464-VI, на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Цим же пунктом встановлено, що відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.

Таким чином, на думку позивача, відповідно до п. 9-4 Розділу VIII Закону № 2464-VI достатньою підставою для звільнення платника єдиного внеску від відповідальності, штрафних та фінансових санкцій, передбачених цим Законом за невиконання (несвоєчасне виконання) обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, є перебування на обліку в податкових органах, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у ст. 2 Закону № 1669-VII, що вказує на відсутність у відповідача законних підстав для застосування штрафних санкцій та нарахування пені за періоди та в сумах, зазначених в Рішенні від 30.08.2016.

На підставі вищевикладеного позивач просив позовні вимоги задовольнити повністю.

Відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог з посилання на те, що позивач перебуває на обліку як платник податків в Інспекції та у відповідності до вимог Закону № 2464-VI зобов'язаний до 20 числа місяця, наступного за звітним сплачувати єдиний внесок. Щодо посилання позивача на зміни, внесені Законом № 1669-VII до Закону № 2464-VI, зазначили, що позивач не надавав до відповідача ні заяви про звільнення від відповідальності, пені та штрафних санкцій за невиконання або неналежне виконання зобов'язань ні сертифіката Торгово-промислової палати України про форс-мажорні обставини. Тому у відповідача були відсутні підстави для незастосування штрафних санкцій та пені по єдиному соціальному внеску.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 20 березня 2017 року у справі № 812/1685/16 позов задоволено повністю, внаслідок чого, скасовано рішення Інспекції про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску № 592/1302 від 26.10.2016.

Постанова мотивована тим, що наявність заборони (в силу закону) щодо застосування відповідальності, штрафних та фінансових санкцій, передбачених Законом № 2464-VI, за невиконання обов'язків платника єдиного внеску у період з 14 квітня 2014 року по 1 січня 2016 року, унеможливлює винесення відповідачем щодо позивача рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску у вказаний період. Вищевказана норма Закону № 2464-VI також фактично відтермінувала виконання відповідачем зобов'язань зі сплати єдиного внеску у період з 14.04.2014 до 31.12.2015, а тому, з урахуванням того, що у 2016 році позивачем своєчасно сплачуються самостійно нараховані зобов'язання зі сплати єдиного внеску, нарахування пені та штрафних санкцій на від терміновані суми ЄСВ є незаконним.

Не погодившись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що постанова суду першої інстанції є необґрунтованою, винесеною з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підлягає скасуванню та просив прийняти нове рішення, яким скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

На обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що апелянт вважає, що ані пункт 9-4 прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464-VI, ані Закон № 1669-VII не скасовує обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону № 2464-VI, а надає можливість платникам єдиного внеску на період АТО не виконувати їх у встановлені строки (своєчасно) та в повному обсязі, і, як наслідок, законодавець звільнив позивача від застосування штрафних санкцій і пені з боку контролюючих органів у разі виконання вимог щодо надання сертифікату та заяви у довільній формі. Наведена позиція також відображає усталену судову практику щодо вирішення аналогічних спорів, зокрема практику Вищого адміністративного суду України. Отже, Інспекція вважає, що оскаржувана постанова Луганського окружного адміністративного суду прийнята з порушенням п. 9-4 Закону № 2464-V та ст. 10 Закону № 1669-VII і крім того, з порушенням норм п.п.2 та 3 п.3 статті 2 КАС України щодо урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

В судовому засіданні представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги. Представник відповідача до апеляційного суду не прибув.

Відповідно до вимог частини 1 статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Судом першої інстанції та під час апеляційного провадження встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальності «Ювелірна фірма «Оскар» є платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та перебуває на обліку в Інспекції (а.с. 7, 15, 16, 69).

У розумінні п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464-VI ТОВ «ЮФ«Оскар» є платником єдиного внеску.

Відповідно до частини другої статті 6 Закону № 2464-VI платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

У відповідності до частини восьмої статті 9 Закону № 2464-VI платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом.

Згідно з частиною дванадцятою статті 9 Закону № 2464-VI єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. За наявності у платника єдиного внеску одночасно із зобов'язаннями із сплати єдиного внеску зобов'язань із сплати податків, інших обов'язкових платежів, передбачених законом, або зобов'язань перед іншими кредиторами зобов'язання із сплати єдиного внеску виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов'язаннями, крім зобов'язань з виплати заробітної плати (доходу).

Відповідно до частини 4 статті 25 Закону № 2464-VI орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Статтею 25 Закону № 2464-VI передбачено, що на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу. Орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску штрафні санкції за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Рішенням Інспекції № 509/1302 від 26.10.2016 ТОВ «ЮФ «Оскар» нараховано штраф за несвоєчасну сплату єдиного внеску за період з 20.05.2014 до 30.01.2015 у розмірі 5320,63 грн., за період з 20.01.2015 по 20.10.2016 у сумі 66410,99 грн., а також нараховано пеню за вищевказаний період у розмірі 26039,38грн. (а.с. 9)

Вирішуючи адміністративну по суті заявлених позовних вимог, оцінюючи обґрунтованість заперечень відповідача, суд виходить з такого.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначаються Законом № 2464-VI.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464-VI єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Частиною 2 статті 6 Закону № 2464-VI встановлено обов'язок платника єдиного внеску своєчасно та у повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати такий внесок.

Відповідно до ч. 5, ч. 7 ст. 9 Закону № 2464-VI сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів для його зарахування. Єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку.

При цьому в ч. 8 ст. 9 Закону № 2464-VI передбачено, що платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця.

Днем сплати єдиного внеску вважається: у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів - день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів (п. 1 ч. 10 ст. 9 Закону № 2464-VI).

Однак, особливістю даної справи є те, що на час виникнення спірних правовідносин позивач знаходився на території проведення антитерористичної операції, а тому норми Закону № 2464 необхідно застосовувати з урахуванням Закону № 1669-VII (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин).

Підпунктом б пункту 8 ст. 14-1 Закону № 1669-VII розділ VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 2464-VI доповнено пунктом 9-3 наступного змісту: «Платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.

Відповідно до ст. 1 Закону № 1669-VII період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

Згідно абзацу 3 п. 5 ст. 11 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1669-VII перелік населених пунктів, на території яких здійснюється антитерористична операція визначається Кабінетом Міністрів України.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 № 1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України» затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, а пунктом 3 вказаного розпорядження визнано такими, що втратили чинність, розпорядження КМУ від 30.10.2014 № 1053-р та від 05.11.2014 № 1079-р.

До населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція віднесено також місто Лисичанськ Луганської області.

Отже, позивач є суб'єктом правовідносин, для врегулювання яких необхідно застосувати п. 9-4 розділу VIII Закону № 2464-VI.

Зазначена норма проіснувала в Законі № 1669-VII з 15 вересня 2014 року до 1 січня 2016 року, внаслідок її виключення згідно із Законом України від 24 грудня 2015 року № 911-8.

З огляду на дію зазначеної норми, позивач звільнявся від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону № 2464-VI та від відповідальності за невиконання, несвоєчасне виконання обов'язків платника єдиного внеску встановлених частиною другою статті 6 Закону № 2464-VI, у тому числі передбачених підпунктом першим частини другої цієї статті, а саме: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок у період з 15 вересня 2014 року по 1 січня 2016 року.

Як вбачається з матеріалів справи, оскаржуване рішення прийнято 26.10.2016, а санкції застосовано за період з 20.05.2014 по 20.10.2016 з посиланням на статтю 25 Закону № 2464-VI, яка визначає заходи впливу та стягнення. За положеннями абзацу другого частини першої цієї статті її положення поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Дослідженням інформації з інтегрованої картки платника ЄСВ ТОВ «ЮФ «Оскар» встановлено, що недоїмка у товариства виникає спочатку у період з 20 по 26 травня 2014 року у сумі 720,07 грн., а потім з 27 серпня 2014 року, яка починає щомісячно накопичуватись до кінця 2014 року (а.с. 52-58).

У 2015 році позивач продовжує накопичувати заборгованість зі сплати єдиного внеску, сплачуючи самостійно нараховані зобов'язання не в повному обсязі та з деякою затримкою. Так, у 2015 році ТОВ «ЮФ «Оскар» нараховано єдиного внеску у сумі 217773,33 грн., а сплачено - 162826,46 грн., недоїмка станом на 31.12.2015 становила 72678,28 грн. (а.с. 45-51).

Однак, у 2016 році позивачем навпаки ЄСВ сплачується щомісячно своєчасно, а також частково погашається недоїмка, яка виникла станом на 31.12.2015. З січня по жовтень 2016 року позивачем нараховано 133499,66 грн., а сплачено 186952,06 грн., недоїмка - 19225,88 грн. (а.с. 40-44).

Тобто, несвоєчасність та неповнота сплати ЄСВ у ТОВ «ЮФ «Оскар» відбувалась лише в період травня 2014 року та з серпня 2014 року по грудень 2015 року.

Вказані обставини визнано представником відповідача у суді першої інстанції та підтверджено, що у 2016 році позивачем своєчасно сплачувались зобов'язання, визначені позивачем у звітах про нарахування єдиного внеску за грудень 2015 року, січень - вересень 2016 року.

Зазначений період співпадає з періодом, передбаченим п. 9-4 розділу VIII Закону № 2464-VI, як період звільнення платників ЄСВ, які знаходяться на території проведення антитерористичної операції, від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону № 2464-VI.

Відповідно до вищевикладеного, колегія суддів підтримує висновок суду першої інстанції, що наявність заборони (в силу закону) щодо застосування відповідальності, штрафних та фінансових санкцій, передбачених Законом № 2464-VI, за невиконання обов'язків платника єдиного внеску у період з 14 квітня 2014 року по 1 січня 2016 року, унеможливлює винесення відповідачем щодо позивача рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску у вказаний період. Вищевказана норма Закону № 2464-VI також фактично відтермінувала виконання відповідачем зобов'язань зі сплати єдиного внеску у період з 14.04.2014 до 31.12.2015, а тому, з урахуванням того, що у 2016 році позивачем своєчасно сплачуються самостійно нараховані зобов'язання зі сплати єдиного внеску, нарахування пені та штрафних санкцій на від терміновані суми ЄСВ є незаконним.

Таким чином, спірне рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску є протиправним та підлягає скасуванню.

Статтею 200 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на наведене, судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У зв'язку з викладеним доводи апеляційної скарги не приймаються до уваги, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

В повному обсязі ухвалу виготовлено 16 травня 2017 року.

Керуючись статтями 24, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Лисичанську Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області - залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 20 березня 2017 року у справі № 812/1685/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Ювелірна фірма "Оскар" до Державної податкової інспекції у м. Лисичанську Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області про скасування рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несвоєчасну сплату єдиного внеску - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення її в повному обсязі.

Головуючий: І.В.Сіваченко

Судді: О.О.Шишов

ОСОБА_3