Рішення

від 11.05.2017 по справі 910/3963/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.05.2017Справа №910/3963/17 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Реконбуд

до Товариства з обмеженою відповідальністю Літстрой

про стягнення суми попередньої оплати та збитків (упущеної вигоди)

Суддя В.О. Демидов

Представники сторін:

від позивача Князєв І.Л. (дов. від 22.04.2017);

від відповідача не з'явився.

встановив :

13.03.2017 Товариство з обмеженою відповідальністю Реконбуд звернулось до господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Літстрой про стягнення сум попередньої оплати - 10 877,63 грн., вартості доставки - 863,00 грн., суми упущеної вигоди - 87 881,00 грн., витрат на правову допомогу - 20 160,00 грн., судового збору - 1600 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані фактом неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки №ЛТ105 від 20.10.2016 щодо поставки належного товару.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 15.03.2017 порушено провадження у справі №910/3963/17, розгляд справи призначено на 06.04.2017.

06.04.2017 позивач через загальний відділ діловодства суду подав додаткові документи для долучення до матеріалів справи.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 06.04.2017 у зв'язку із неявкою представника відповідача, а також необхідністю витребування доказів по справі, розгляд справи відкладено на 20.04.2017.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 20.04.2017 враховуючи неявку у судове засідання представника відповідача, невиконання останнім вимог ухвал суду, розгляд справи відкладено на 11.05.2017.

10.05.2017 позивач через загальний відділ діловодства суду подав додаткові обґрунтування позиції щодо упущеної вигоди.

11.05.2017 відповідач через загальний відділ діловодства суду подав відзив на позовну заяву, у якому просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що він повідомляв позивача про готовність замінити товар за свій рахунок після повернення товару невідповідного замовленню на свою адресу, проте позивачем не було вчинено вказаний дій та заміну товару не було проведено. Крім того відповідач зазначав, що розмір упущеної вигоди та її причинно-наслідкові зв'язки не доведені позивачем.

Представник позивача в судове засідання 11.05.2017 з'явився, надав пояснення по суті справи.

Представник відповідача у судове засідання 11.05.2017 не з'явився, причини неявки суду не повідомив, про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений.

З урахуванням фактичних обставин справи, суд вважає за можливим розглянути справу за наявними матеріалами у даному судовому засіданні з урахуванням положення ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 11.05.2017 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва встановив такі фактичні обставини справи.

20.10.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю Реконбуд (далі - позивач, покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Літстрой (далі - відповідач, постачальник) було укладено договір поставки №ЛТ105 (далі - договір), відповідно до умов п. 1.1 якого постачальник зобов'язаний передати у власність, а покупець прийняти та оплатити на умовах викладених в даному договорі, металопрокат (далі - товар), асортимент, кількість та ціна якого вказані у рахунках-фактурах та/або специфікаціях, оформлених як додатки до даного договору, які є йог невід'ємною частиною.

Згідно п. 1.2 договору сторони підтверджують, що володіють достатньою інформацією про товар, що є предметом даного договору.

Кількість кожної партії товару узгоджується сторонами в рахунках-фактурах та/або специфікаціях до договору. З моменту прийняття та оплати покупцем рахунку-фактури партія товару вважається узгодженою між сторонами (п. 2.2 договору).

Відповідно до п.п. 3.1, 3.3 договору ціна на товар встановлюється за домовленістю між постачальником та покупцем, з урахуванням ПДВ вказується у рахунках та інших супровідних документах. Ціна на товар може змінюватися в залежності від коливань середньо ринкових цін на металопрокат. Розрахунок по даному договору здійснюється у національній валюті України (гривні) у безготівковій грошовій формі.

За умовами п. 3.4 договору оплата всієї вартості товару, вказаного у рахунках, здійснюється шляхом 100% передплати шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 2 банківських днів з моменту виставлення рахунку або на інших умовах, вказаних у специфікаціях до даного договору поставки. У разі одержання від покупця передоплати частково (якщо це не суперечить умовам розрахунків), постачальник має обов'язки з поставки товару лише на суму одержаних коштів. Оплата свідчить про згоду покупця із характеристиками товару, вказаними постачальником у рахунку-фактурі. Допускається передача рахунку-фактури факсимільним зв'язком.

Датою оплати вартості товару вважається дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника (п. 3.6 договору).

Згідно з п. 4.2 договору строк поставки товару - протягом 10 робочих днів після 100% передоплати. Інші строки поставки та умови оплати окремих партій товару узгоджуються сторонами у специфікаціях до цього договору.

Право власності на товар, а також усі пов'язані з ним ризики переходять від постачальник до покупця з моменту передачі його першому перевізнику, а у випадку самовивозу покупцем, з моменту передачі товару покупцю (п. 4.3 договору).

Датою постави товару вважається дата отримання товару покупцем або третьою особою (перевізником) на складі постачальника, вказана у видатковій накладній (п. 4.4 договору).

Відповідно до п. 5.4 договору у разі отримання покупцем товару, який не відповідає замовленню, покупець зобов'язаний прийняти його на відповідальне зберігання і негайно сповістити про це постачальника. Якщо такий товар реалізований третім особам, прийнятий до виробництва (переробки, використання, порізки) або якщо належне збереження такого товару покупцем не забезпечено, то такий товар зараховується до виконання зобов'язань по договору.

Згідно п. 5.5 договору повноваження осіб на отримання товару, їх право розписуватися у видаткових накладних, підтверджується довіреністю, засвідченою належним чином. У разі неможливості поставки товару в замовленому обсязі, постачальник здійснює поставку на суму передоплати за товар або повертає покупцю суму передоплати без застосування штрафних санкцій.

За умовами п. 6.1.1 договору постачальник зобов'язаний передати покупцю товар, погоджений сторонами, в строк та на умовах, передбачених даним договором.

У випадку виявлення недостачі (недотримання умов договору щодо кількості товару) або дефектів (недотримання умов щодо якості, асортименту товару) письмовий виклик поштою представника постачальника для участі в прийманні є обов'язковим. У випадку, якщо постачальник не надасть письмової відповіді на виклик або дасть письмову відповідь про неможливість надсилання свого представника для участі в прийманні, приймання товару проводиться за участю експерта узгодженої сторонами експертної організації (п. 8.1 договору).

Пунктом 8.2 договору сторони погодили, що у разі виявлення товару, що за своїми якостями не відповідає даним, визначеним в супровідній документації, після дій, передбачених п. 8.1 договору, покупець направляє претензію з усіма супутніми документами на адресу постачальника.

Претензій щодо якості поставленого товару можуть бути заявлені покупцем до постачальника в строк не пізніше 10 календарних днів з дня передачі товару. Претензія надається у письмовому вигляді та повинна супроводжуватися документами, що підтверджують викладені в претензії обставини.

Несвоєчасне інформування постачальника про невідповідність товару умовам даного договору сторони розцінюють як відсутність претензій щодо товару.

Відповідно п. 8.3 договору пред'явлення претензії за якістю, допускається тільки у відношенні товару в стані поставки. Претензії щодо якості металу, виявлені в процесі обробки металопродукції, не приймаються. Покупець, що заявив претензію щодо якості товару, не має права реалізовувати або використовувати такий товар до закінчення розгляду претензії.

Претензія направляється рекомендованим листом. Дата, зазначена на поштовому штампі покупця, буде вважатися датою пред'явлення претензії.

Згідно п. 8.4 договору у випадку недодержання покупцем умов п. 5.3, 5.4, 8.1, 8.2, 8.3 постачальник не несе відповідальності за будь-які наслідки подальшого використання покупцем поставленого товару, інші претензії покупця є неможливими.

За умовами п. 10.1 договору, договір вступає в силу з моменту його підписання обома сторонами та діє до 31.12.2017, а в частині взаєморозрахунків - до повного розрахунку між сторонами.

20.10.2016 на виконання п. 3.4 договору, позивач здійснив 100% попередню оплату вартості товару - профнастилу ПС 8-10 сірий (RAL7035) на суму 10 877,63 грн., що підтверджується платіжним дорученням №2635 від 20.10.2016, згідно виставленого відповідачем рахунку-фактури №СФ-0001646 від 19.10.2016.

28.10.2016 позивач отримав товар від відповідача через перевізника САТ згідно товарно-транспортної накладної №998173263 від 26.10.2016.

Також позивач здійснив оплату за доставку товару у розмірі 863,00 грн. згідно акту №080000186 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 28.10.2016.

Згідно видаткової накладної №РН-261002 від 26.10.2016 на суму 10 877,63 грн., позивач не прийняв товар у зв'язку з його неналежністю (невідповідність кольору).

Відповідно до п. п. 5.4, 8.1 договору, одержаний товар був взятий позивачем на відповідальне зберігання та направлений лист №86 від 02.11.2016, який отриманий відповідачем 04.11.2016, про неналежність поставленого товару та вимогою з'явитися представника відповідача для вирішення ситуації. Також було запропоновано відповідачу повернути кошти за товар, після чого він буде відправлений постачальнику зворотно, або замінити неналежний товар на належний до 04.11.2016.

У відповідь на вказаний лист відповідач листом від 04.11.2016 за вих №1-04.11.2016 визнав поставку товару неналежної якості та запропонував замінити його за власний рахунок при поверненні невідповідної замовленню продукції.

28.11.2016 позивач звернувся до відповідача з листом №96, у якому вимагав негайного повернення сплачених коштів за товар на поточний рахунок покупця, після чого зобов'язався повернути неналежний товар постачальнику, а також зазначив, що заміна неналежного товару на належний не вбачається за можливе.

Відповіді відповідача на вказаний лист матеріали справи не містять.

15.02.2017 згідно експрес-накладної №59998042646950 (перевізник Нова пошта ) позивач повернув відповідачу неналежний товар, що був поставлений згідно договору №ЛТ105 від 20.10.2016 та направив лист №13 від 15.02.2017 з вимогою повернути суму попередньої оплати за неналежний товар.

Доказів повернення вказаної суми попередньої оплати матеріали справи не містять.

Зважаючи на вищевикладене позивач звернувся до суду з указаним позовом та просить стягнути з відповідача суму попередньої оплати у розмірі 10 877,63 грн. та вартість доставки - 863,00 грн., а також суму упущеної вигоди у розмірі 87 881,00 грн., посилаючись на те, що між ним та Товариством з обмеженою відповідальністю Хан-Електробау Україна було укладено договір підряду №12/09-2, відповідно до умов якого позивач до 30.11.2016 мав виконати роботи по реконструкції і новому будівництві виробничого комплексу по електроскладанню малопотужних трансформаторів (утеплення цоколя) згідно локального кошторису, проте у зв'язку із отриманням від відповідача товару неналежної якості, не мав змоги виконати свої зобов'язання у строк, у зв'язку із чим 14.11.2016 замовник розірвав з ним договір підряду.

Обґрунтовуючи розмір упущеної вигоди, позивач посилався на розрахунок, зроблений за допомогою програмного комплексу АВК-5 (3.1.4) виключно по роботам згідно п. 10-11 Локального кошторису (додаток-1 до договору підряду №12/09-2 від 12.09.2016).

Крім того позивач просить стягнути з відповідача витрати на правову допомогу у цій справі у розмірі 20 160,00 грн.

Оцінивши наявні в матеріалах справи документи та дослідивши в судовому засіданні докази, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позову з таких підстав.

У відповідності з приписами ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно зі статтями 11, 509 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 526 Цивільного Кодексу України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускаються (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п. 1. ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із п. 6 ст. 265 ГК України, до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Положеннями ч. 1 ст. 656 ЦК України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Згідно ст. 662, 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства. Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до с. 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

За умовами п. 6.1.1 договору постачальник зобов'язаний передати покупцю товар, погоджений сторонами, в строк та на умовах, передбачених даним договором.

У випадку виявлення недостачі (недотримання умов договору щодо кількості товару) або дефектів (недотримання умов щодо якості, асортименту товару) письмовий виклик поштою представника постачальника для участі в прийманні є обов'язковим. У випадку, якщо постачальник не надасть письмової відповіді на виклик або дасть письмову відповідь про неможливість надсилання свого представника для участі в прийманні, приймання товару проводиться за участю експерта узгодженої сторонами експертної організації (п. 8.1 договору).

Пунктом 8.2 договору сторони погодили, що у разі виявлення товару, що за своїми якостями не відповідає даним, визначеним в супровідній документації, після дій, передбачених п. 8.1 договору, покупець направляє претензію з усіма супутніми документами на адресу постачальника.

Претензій щодо якості поставленого товару можуть бути заявлені покупцем до постачальника в строк не пізніше 10 календарних днів з дня передачі товару. Претензія надається у письмовому вигляді та повинна супроводжуватися документами, що підтверджують викладені в претензії обставини.

Несвоєчасне інформування постачальника про невідповідність товару умовам даного договору сторони розцінюють як відсутність претензій щодо товару.

Відповідно п. 8.3 договору пред'явлення претензії за якістю, допускається тільки у відношенні товару в стані поставки. Претензії щодо якості металу, виявлені в процесі обробки металопродукції, не приймаються. Покупець, що заявив претензію щодо якості товару, не має права реалізовувати або використовувати такий товар до закінчення розгляду претензії.

Претензія направляється рекомендованим листом. Дата, зазначена на поштовому штампі покупця, буде вважатися датою пред'явлення претензії.

20.10.2016 на виконання п. 3.4 договору, позивач здійснив 100% попередню оплату вартості товару - профнастилу ПС 8-10 сірий (RAL7035) на суму 10 877,63 грн., що підтверджується платіжним дорученням №2635 від 20.10.2016, згідно виставленого відповідачем рахунку-фактури №СФ-0001646 від 19.10.2016.

28.10.2016 позивач отримав товар від відповідача через перевізника САТ згідно товарно-транспортної накладної №998173263 від 26.10.2016.

Також позивач здійснив оплату за доставку товару у розмірі 863,00 грн. згідно акту №080000186 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 28.10.2016.

Згідно видаткової накладної №РН-261002 від 26.10.2016 на суму 10 877,63 грн., позивач не прийняв товар у зв'язку з його неналежністю (невідповідність кольору).

Відповідно до п. п. 5.4, 8.1 договору, одержаний товар був взятий позивачем на відповідальне зберігання та направлений лист №86 від 02.11.2016, який отриманий відповідачем 04.11.2016, про неналежність поставленого товару та вимогою з'явитися представника відповідача для вирішення ситуації. Також було запропоновано відповідачу повернути кошти за товар, після чого він буде відправлений постачальнику зворотно, або замінити неналежний товар на належний до 04.11.2016.

28.11.2016 позивач звернувся до відповідача з листом №96, у якому вимагав негайного повернення сплачених коштів за товар на поточний рахунок покупця, після чого зобов'язався повернути неналежний товар постачальнику, а також зазначив, що заміна неналежного товару на належний не вбачається за можливе.

15.02.2017 згідно експрес-накладної №59998042646950 (перевізник Нова пошта ) позивач повернув відповідачу неналежний товар, що був поставлений згідно договору №ЛТ105 від 20.10.2016 та направив лист №13 від 15.02.2017 з вимогою повернути суму попередньої оплати за неналежний товар.

Ст. 693 ЦК України передбачено, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати .

Суд встановив прострочення відповідача, оскільки позивач звертався до відповідача листами №86 від 02.11.2016, №96 від 28.11.2016 та №13 від 15.02.2017 з вимогою повернути суму попередньої оплати за неналежний товар. Відповідач не надав доказів на спростування обставин, викладених позивачем, товар належної якості не поставив, суму попередньої оплати не повернув.

За таких умов вимога позивача про стягнення з відповідача суми сплаченої ним у якості попередньої оплати у розмірі 10 877,63 грн. та оплати за доставку товару у розмірі 863,00 грн. визнається судом обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

Крім того, позивач просив стягнути з відповідача суму упущеної вигоди у розмірі 87 881,00 грн., посилаючись на те, що між ним та Товариством з обмеженою відповідальністю Хан-Електробау Україна було укладено договір підряду №12/09-2, відповідно до умов якого позивач до 30.11.2016 мав виконати роботи по реконструкції і новому будівництві виробничого комплексу по електроскладанню малопотужних трансформаторів (утеплення цоколя) згідно локального кошторису, проте у зв'язку із отриманням від відповідача товару неналежної якості, не мав змоги виконати свої зобов'язання у строк, у зв'язку із чим 14.11.2016 замовник розірвав з ним договір підряду.

Обґрунтовуючи розмір упущеної вигоди, позивач посилався на розрахунок, зроблений за допомогою програмного комплексу АВК-5 (3.1.4) виключно по роботам згідно п. 10-11 Локального кошторису (додаток-1 до договору підряду №12/09-2 від 12.09.2016).

Згідно із ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.

Особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом (ч.1 ст. 614 Цивільного кодексу України).

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управлена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Статтею 623 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання. Упущена вигода - це доход або прибуток, який міг би одержати суб'єкт зовнішньоекономічної діяльності в разі здійснення зовнішньоекономічної операції і який він не одержав внаслідок дії обставин, що не залежать від нього, якщо розмір його передбачуваного доходу або прибутку можна обґрунтувати.

Отже, за загальним принципом цивільного права особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, а саме: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

Для правильного вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням шкоди, важливе значення має розподіл між сторонами обов'язку доказування, тобто визначення, які юридичні факти повинен довести позивач або відповідач. За загальними правилами судового процесу, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстав своїх вимог і заперечень (стаття 33 Господарського процесуального Кодексу України).

Виходячи з цього, позивач повинен довести факт спричинення шкоди у вигляді неодержаного прибутку, обґрунтувати її розмір, довести безпосередній причинний зв'язок між правопорушенням та заподіянням шкоди і розмір відшкодування. Важливим елементом доказування наявності шкоди є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою та шкодою потерпілої сторони.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 623 Цивільного кодексу України, на кредитора покладений обов'язок довести розмір збитків, заподіяних йому порушенням зобов'язання. При цьому кредитор повинен не тільки точно підрахувати розмір збитків, але і підтвердити їх документально. При обрахуванні розміру упущеної вигоди мають враховуватися тільки ті точні дані, які безспірно підтверджують реальну можливість отримання грошових сум або інших цінностей, якби зобов'язання було виконано боржником належним чином.

Крім того, законодавець встановлює, що при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання. Тобто, доказуючи наявність упущеної вигоди, кредитор має довести факти вжиття певних заходів щодо одержання таких доходів. Якщо неодержання кредитором очікуваних доходів є наслідком недбалої поведінки самого кредитора, така упущена вигода не підлягатиме відшкодуванню. Тобто підставою для відшкодування упущеної вигоди є протиправні дії, які мали наслідком не отримання позивачем доходу, на який він розраховував.

Суд відзначає, що для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки; 2) розміру збитків; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; 4) вини.

Отже, для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки. Тобто, протиправна дія є причиною, а шкода - наслідком протиправної дії. Відсутність будь-якої з зазначених ознак виключає настання цивільно-правової відповідальності відповідача у вигляді покладення на нього обов'язку з відшкодування збитків.

Враховуючи встановлені судом обставини справи, позивачем не доведено суду наявності складу цивільного правопорушення в діях відповідача, що виключає можливість задоволення позовних вимог про стягнення з відповідачів збитків у вигляді упущеної вигоди у розмірі 87 881,00 грн.

Щодо вимоги про стягнення з відповідача витрат на юридичні послуги адвоката у розмірі 20 160,00 грн. потрібно зазначити наступне.

Відповідно до приписів статті 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України Про адвокатуру (частина 3 статті 48 Господарського процесуального кодексу України). Згідно з приписами статті 1 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: договір про надання правової допомоги; довіреність; ордер; доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги (стаття 26 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність ).

Витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною 5 статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом за наявності документального підтвердження витрат, як-то угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

У відповідності до абзацу третього пункту 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-8/973 від 14.12.2007 Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм процесуального права , за яким у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

За змістом приписів частини 3 статті 48 та частини 5 статті 49 Господарського процесуального кодексу України можливе покладення на сторони у справі, як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність ).

На підтвердження понесення витрат на правову допомогу адвоката позивачем до матеріалів справи додано: договір №15-02/17-г про надання правової допомоги від 15.02.2017, акт виконаних робіт (наданих послуг) №1/17-г від 06.03.2017 на загальну суму 20 160,00 грн. та квитанцію до прибуткового касового ордеру про сплату за договором про надання правової допомоги від 15.02.2017 у розмірі 20 160,00 грн.

Пунктом 6.5. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України від 21.02.2013 за №7 передбачено, що вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Враховуючи вищевикладене та наявні в матеріалах справи документи, відповідно до статей 44, 49 ГПК України, а також враховуючи ціну позову, розумну необхідність у здійсненні таких витрат, тривалість розгляду і складність справи та обсяг проробленої роботи, суд вважає за доцільне стягнути з відповідача на користь позивача витрати за надання правової допомоги у розмірі 2 375,90 грн.

Зважаючи на вищевикладене суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судові витрати покладаються на відповідача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1 . Позов задовольнити частково.

2 . Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Літстрой (03121, м. Київ, вул. Академіка Білецького, буд. 9-В, код 40143146) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Реконбуд (45403, Волинська область, м. Нововолинськ, 5-й мікрорайон, буд. 13, офіс 2, код 35826032) суму попередньої оплати у розмірі 10 877 (десять тисяч вісімсот сімдесят сім) грн. 63 коп., вартість доставки у розмірі 863 (вісімсот шістдесят три) грн. 00 коп., витрати на правову допомогу у розмірі 2 375 (дві тисячі триста сімдесят п'ять) грн. 90 коп. та судовий збір у розмірі 188 (сто вісімдесят вісім) грн. 56 коп., видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

3. В іншій частині позову відмовити.

Повне рішення складене та підписане 16.05.2017.

Суддя В.О. Демидов