Рішення

від 15.05.2017 по справі 910/6090/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.05.2017Справа №910/6090/17 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельно-інжинірингова компанія Прима Терм

до Товариства з обмеженою відповідальністю НВП Саб-арматура

про стягнення заборгованості в розмірі 11 535,97 грн.

Суддя Грєхова О.А.

Представники сторін:

від позивача: Власенко О.С., за довіреністю;

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва були передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельно-інжинірингова компанія Прима Терм (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю НВП Саб-арматура (далі - відповідач) про стягнення заборгованості в розмірі 11 535,97 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач на підставі рахунку-фактури відповідача №2824 від 24.11.2015 здійснив оплату визначеного товару на суму 41 199,90 грн., втім відповідач зобов'язання по поставці товару у повному обсязі не виконав, поставивши товар лише на суму 29 663,93 грн., у зв'язку із чим позивач просить повернути перераховану суму попередньої оплати в розмірі 11 535,97 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.04.2017 порушено провадження у справі № 910/6090/17, розгляд справи призначено на 15.05.2017.

26.04.2017 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва представником позивача було подано заяву про ознайомлення з матеріалами справи.

Також, 13.05.2017 представником позивача було подано клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

У судове засідання 15.05.2017 представник позивача з'явився, надав суду усні пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача у судове засідання 15.05.2017 не з'явився, про час, дату та місце судового засідання був належним чином повідомлений, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до п. 3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

На виконання вимог ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протокол судових засідань, який долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 82 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 12.12.2016 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю Будівельно-інжинірингова компанія Прима Терм (далі - позивач, покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю НВП Саб-арматура (далі - відповідач, продавець) в листопаді 2015 року була досягнута домовленість про купівлю-продаж люків тип (Т) в загальній кількості 25 шт. вартістю 41 199,90 грн.

На підтвердження досягнутих домовленостей відповідачем було виставлено рахунок-фактуру № 2824 від 24.11.2015 на суму 41 199,90 грн., в якому зазначено про купівлю люків тип (Т) у кількості 25 шт.

Товариство з обмеженою відповідальністю Будівельно-інжинірингова компанія Прима Терм здійснило оплату вищезазначеного рахунку, що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням № 17539 від 17.12.2015 на суму 41 199,90 грн., з призначенням платежу: передплата за люки рахунок 2824 від 24.11.2015.

Надалі, відповідачем було здійснено поставку 18 люків, що підтверджується видатковими накладним № 1828 від 18.12.2015, № 620 від 26.02.2016 та № 1137 від 15.04.2016, які підписані представниками сторін без зауважень.

В подальшому, 28.07.2016 позивач направив на адресу відповідача лист-вимогу від 27.07.2016 за № 10/01-2707/5, в якому просив повернути грошові кошти в розмірі 11 535,97 грн. за непоставлений товар.

Проте, на момент звернення позивача до суду з даним позовом, відповідач кошти не повернув.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 2 ст. 205 ЦК України правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Частиною 1 статті 639 ЦК України визначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

За загальним правилом правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі (ст. 208 ЦК України).

При цьому, відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Також, за приписами ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Договір, відповідно до ст. 638 ЦК України, є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно зі ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії (ч. 2 ст. 640 ЦК України).

Статтею 641 ЦК України передбачено, що пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Реклама або інші пропозиції, адресовані невизначеному колу осіб, є запрошенням робити пропозиції укласти договір, якщо інше не вказано у рекламі або інших пропозиціях.

Відповідно до ст. 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Оскільки доданий до матеріалів справи рахунок-фактура № 2824 від 24.11.2015 містить найменування товару, його кількість, ціну та підпис уповноваженої особи відповідача, а позивач, в свою чергу, перерахував суму передплати у розмірі 41 199,90 грн., що підтверджується платіжним дорученням №17539 від 17.12.2015, суд приходить до висновку, що між сторонами мало місце укладення правочину на поставку товару у спрощений спосіб.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Судом встановлено, що відповідачем було здійснено поставку позивачу люків у кількості 18 штук на загальну суму 29 663,93 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладним № 1828 від 18.12.2015, № 620 від 26.02.2016 та № 1137 від 15.04.2016, які підписані уповноваженими особами сторін без заперечень.

Однак, матеріали справи не містять доказів на підтвердження поставки люків на залишок передплати в розмірі 11 535,97 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 670 ЦК України, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитись від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Оскільки відповідач, здійснив поставку люків не на всю суму отриманих коштів попередньої оплати, та почав ухилятись від будь-яких контактів з Товариством з обмеженою відповідальністю Будівельно-інжинірингова компанія Прима Терм та виконання зобов'язань у відповідності до досягнутих домовленостей, позивач звернувся до ТОВ НВП Саб-арматура з вимогою № 10/01-2707/5 від 27.07.2016 в якій зазначив про необхідність повернення коштів попередньої оплати в розмірі 11 535,97 грн. за непоставлений товар.

Зазначена вимога була отримана відповідачем 04.08.2016, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією рекомендованого повідомлення про вручення, однак залишена без задоволення.

Станом на теперішній час грошові кошти за непоставлений товар ТОВ НВП Саб-артматура не повернуто.

В силу приписів ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Отже, враховуючи, що відповідач отримавши як попередню оплату за договором укладеним в спрощений спосіб грошові кошти в сумі 41 199,90 грн., здійснив поставку товару лише частково, на суму 29 663,93 грн. та не надав доказів належного виконання свого зобов'язання щодо відповідної поставки товару в повному обсязі та в порушення норм ст. 693 ЦК України не виконав вимогу, викладену позивачем в листі від 27.07.2016 щодо повернення перерахованих коштів, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача 11 535,97 грн. попередньої оплати за товар.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Зокрема, в силу вимог ст. 33, 34 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити заявлену до стягнення суму попередньої оплати.

З урахуванням вищевикладеного, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі, з покладенням витрат по сплаті судового збору на відповідача на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 4 3 , 32, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85, Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю НВП Саб-арматура (04655, м. Київ, вулиця Глибочицька, будинок 72, офіс 303; ідентифікаційний код: 39115152) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельно-інжинірингова компанія Прима Терм (03124, м. Київ, вулиця Миколи Василенка, будинок 7-А; ідентифікаційний код: 32977678) попередню оплату в розмірі 11 535 (одинадцять тисяч п'ятсот тридцять п'ять) грн. 97 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп.

3. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 17.05.2017.

Суддя О.А. Грєхова