Постанова

від 16.05.2017 по справі 904/12302/16

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.05.2017 року Справа № 904/12302/16

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Березкіної О.В. ( доповідач)

Суддів: Іванова О.Г., Дармін М.О.

При секретарі Логвіненко І.Г.

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 директор, виписка з ЄДРЮО та ФОП від 21.08.2015 р.;

від позивача: ОСОБА_2 , довіреність б/н від 20.01.2017 р.;

від відповідача: ОСОБА_3 , довіреність № 21032017/01 від 05.04.2017 р.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Академія футболу «ФК Кобра Дніпро» м.Дніпро

на рішення господарського суду Дніпропетровської областівід 23 лютого 2017 року у справі № 904/12302/16

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Охоронне агентство «Вимпел» (м. Дніпро)

до товариства з обмеженою відповідальністю Академія футболу «ФК Кобра Дніпро» (м. Дніпро)

про стягнення заборгованості

В судовому засіданні було проголошено вступну та резолютивну частину постанови (ст.ст.85, 99, 105 ГПК України).

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 23 лютого 2017 року у справі № 904/12302/16(суддя Татарчук В.О.) позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Охоронне агентство «Вимпел» задоволено частково.

Суд стягнув з товариства з обмеженою відповідальністю Академія футболу «ФК Кобра Дніпро» м. Дніпро на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Охоронне агентство «Вимпел» м. Дніпро 62976грн - основного боргу, 3746,42грн.- інфляційних втрат, 357,09грн. - 3% річних, 3404,10грн - пені, 1093,72грн.- витрат по сплаті судового збору.

Відмовлено в позові в частині стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю Академія футболу «ФК Кобра Дніпро» на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Охоронне агентство «Вимпел» 18318,78грн - пені.

Не погодившись з рішенням суду відповідач - товариства з обмеженою відповідальністю Академія футболу «ФК Кобра Дніпро» звернувся із апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення суду в частині стягнення 62976грн - основного боргу, 3746,42грн.- інфляційних втрат, 357,09грн. - 3% річних, 3404,10грн - пені, 1093,72грн.- витрат по сплаті судового збору.

В частині стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю Академія футболу «ФК Кобра Дніпро» на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Охоронне агентство «Вимпел» 18318,78грн - пені - рішення суду залишити без змін.

В обґрунтування своєї скарги відповідач посилається на те, що судом першої інстанції були порушені норми процесуального права, оскільки справа була розглянута без участі представника відповідача, який не мав можливості бути присутнім на судових засіданнях, про що неодноразово повідомляв суд. У зв'язку з чим судом було винесено рішення без врахування доводів скаржника.

Апелянт вважає, що позовна заява не відповідає вимогам змісту та формі складання позову, оскільки не вказана дата її підписання, а вказано лише рік, у зв'язку з чим вона не повинна бути прийнятою.

Крім того, апелянт посилається на те, що суд першої інстанції ухвалив рішення за відсутності доказів надання послуг позивачем.

Всі ці обставини, на думку апелянта, є підставами для скасування рішення суду в частині задоволених позовних вимог.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18 квітня 2017 року апеляційна скарга була прийнята до розгляду, розгляд справи було призначено у судовому засіданні на 16 травня 2017 року.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, просив рішення суду першої інстанції в частині стягнення основного боргу, інфляційних втрат, 3% річних, пені, витрат по сплаті судового збору скасувати .

Представники позивача в судовому засіданні заперечували проти доводів апеляційної скарги, просили рішення суду залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши відповідність оскаржуваного рішення нормам діючого законодавства, Дніпропетровський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 01 серпня 2016року між ТОВ «Охоронне агентство «Вимпел» (виконавець) та ТОВ Академія футболу «ФК Кобра Дніпро» (замовник) був укладений договір № 0108/1 про надання послуг з охорони.

Відповідно до п. 1.1 договору, замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання з охорони і збереження майна Замовника, забезпечення пропускного режиму і підтримки внутрішнього об'єктного порядку на об'єкті - смт Солоне, спортивний комплекс, в подальшому «Об'єкт» , а Замовник зобов'язується створити всі необхідні для здійснення охорони умови і оплатити передбачену цим договором вартість наданих послуг.

Також, між вказаними сторонами був укладений договір №010916 від01 вересня 2016 року про надання послуг з охорони.

Предметом договору є надання послуг з охорони: замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання з охорони і збереження майна замовника, забезпечення пропускного режиму і підтримки внутрішнього порядку на об'єкті, розташованого в м. Дніпропетровську, вул. Гавриленка, 8-А (школа №75).

Згідно з п. 2.1 договору №0108/1 від 01.08.2016, загальна вартість послуг з охорони «Об'єкту» за один календарний місяць складає 23424,00грн, у т.ч. з урахуванням ПДВ-20% становить 3904,00грн.

Пунктом 2.2 вказаного договору встановлено, що оплата здійснюється Замовником щомісячно до 10-го числа місяця, в якому надаються послуги з охорони «Об'єктів» , шляхом перерахування грошових коштів на поточний банківський рахунок Виконавця.

Відповідно до п. 2.1 договору №010916 від 01.09.2016, загальна вартість послуг з охорони «Об'єкту» за один календарний місяць складає 11712,00грн, у т.ч. з урахуванням ПДВ-20% становить 1952,00грн.

Пунктом 2.2 вказаного договору встановлено, що оплата здійснюється Замовником щомісячно до 10-го числа місяця, в якому надаються послуги з охорони «Об'єктів» , шляхом перерахування грошових коштів на поточний банківський рахунок Виконавця.

Звертаючись до Товариства з обмеженою відповідальністю Академія футболу ФК Кобра Дніпро із позовом про стягнення заборгованості за договором № 0108/1 від 01 серпня 2016 року та договором № 010916 від 01 вересня 2016 року про надання охоронних послуг, позивач - товариство з обмеженою відповідальністю Охоронне агентство Вимпел посилався на те, що відповідачем було неналежно виконано умови договорів № 0108/1 від 01 серпня 2016 року та № 010916 від 01 вересня 2016 року про надання охоронних послуг в частині повної та своєчасної оплати послуг.

Задовольняючи позовні вимоги про стягнення заборгованості частково, господарський суд першої інстанції виходив з того, що позивач належним чином, відповідно до статей 526,978 ЦК України та у відповідності до умов вказаних вище договорів, надав відповідачу послуги з охорони об'єктів , про що було складено Акти здачі-приймання наданих послуг № 41 від 31 серпня 2016 року, № №47, 49 від 30 вересня 2016 року, № 55 від 31 жовтня 2016 року, які підписані уповноваженими представниками як замовника та і виконавця та скріплені їх печатками, що підтверджує належне надання послуг виконавцем та прийняття їх замовником без жодних претензій щодо їх якості, кількості, строків та інших обставин необхідних для визначення належного виконання зобов'язань з боку позивача.

Натомість відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань, не здійснив оплату за надані охоронні послуги, що є підставою для стягнення основного боргу, та нарахованих на суму основного боргу інфляційних втрат, 3% річних та пені.

Проте, з урахуванням неправильності розрахунку пені, суд визначив її у розмірі 3404,10 грн., а не 21 722,88 грн., як розрахував позивач.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно зі ст. 978 Цивільного кодексу України за договором охорони охоронець, який є суб'єктом підприємницької діяльності, зобов'язується забезпечити недоторканність особи чи майна, які охороняються. Володілець такого майна зобов'язаний, зокрема, щомісячно сплачувати охоронцю встановлену плату.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач виконав свої обов'язки за договорами № 0108/1 від 01.08.2016 та № 010916 від 01.09.2016, надавши послуги з охорони об'єктів відповідача, що підтверджується підписаними сторонами актами здачі-приймання робіт (надання послуг) №41 від 31.08.2016, №47 від 30.092016, №49 від 30.09.2016, №55 від 31.10.2016.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Проте, відповідач, у порушення умов договору та взятих на себе зобов'язань, не здійснив оплату за надані охоронні послуги, за серпень та вересень 2016 року, внаслідок чого утворилась заборгованість у сумі 62976грн., а тому господарський суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про стягнення означеної суми на користь позивача.

Посилання апелянта на відсутність доказів надання послуг є безпідставними, оскільки вони спростовуються актами здачі-прийняття робіт, які підписані сторонами, у тому числі відповідачем та посвідчені печатками відповідача.

Ніяких додаткових документів на підтвердження факту надання послуг умовами договору не передбачено.

Крім того, факт визнання відповідачем надання послуг у відповідності до договору визнано і в листах відповідача.

Так, з матеріалів справи вбачається, що позивачем відповідно до пункту 6.1 вищезазначених договорів, неодноразово надсилалися листи ( від 12 вересня 2016 року та 30 вересня 2016 року , 05 жовтня 2016 року, 10 жовтня 2016 року та 09 листопада 2016 року ( а.с.26-30, т.1) відповідачу з проханням сплатити заборгованість, на що відповідачем направлено гарантійний лист № 188/13/16 від 13 жовтня 2016року ( а.с. 31, т.1), за змістом якого він зобов'язується та гарантує сплатити заборгованість за послуги охорони у сумі 62976 грн. до 01 листопада 2016 року .

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки відповідач прострочив виконання грошового зобов язання з оплати наданих послуг, господарський суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку і про стягнення на користь позивача інфляційних втрат за договором № 0108/1 від 01.08.2016 за період вересня - грудня 2016 року в сумі 2763,62грн, 3% річних за вказаним договором за період з 10.09.2016 по 15.12.2016 - 258,90грн. , та інфляційних втрат за договором № 010916 від 01.09.2016 за період жовтня - грудня 2016 року в сумі 982,80грн, 3% річних за вказаним договором за період з 10.10.2016 по 15.12.2016 в сумі 98,19грн.

Разом з цим, господарський суд першої інстанції також обґрунтовано перерахував заявлений позивачем розмір пені та визначив її у сумі 3404,10 грн. з огляду на наступне.

Згідно з пунктами 5.4 договору № 0108/1 від 01 серпня 2016року та договору № 010916 від 01 вересня 2016 року, в разі несвоєчасної оплати послуг, що надаються виконавцем, замовник зобов'язаний сплатити пеню Виконавцю в розмірі 0,5% від суми заборгованості, але не більше подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Як роз'яснено в п. п. 2.8, 2.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", пеня за порушення грошового зобов'язання обчислюється лише у відсотках до суми простроченого платежу. Установлення розміру пені у твердій грошовій сумі законом не передбачено і суперечить змістові цього поняття; відтак позовні вимоги, пов'язані із стягненням пені, обчисленої виходячи з такого розміру, не можуть бути задоволені. За приписом ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та ч. 2 ст. 343 ГК України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки.

Згідно зі ст.ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано ЗУ "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Обмеження розміру пені подвійною обліковою ставкою Національного банку України встановлені і пунктами 5.4 вказаних договорів.

З огляду на викладене, суд першої інстанції перерахувавши розмір пені виходячи із подвійної облікової ставки НБУ, правильно стягнув 3404,10 грн. пені, та відмовив в позові в частині стягнення пені в сумі 18318,78грн.

Доводи апеляційної скарги про порушення норм процесуального права в частині розгляду справи без відповідача, є неспроможними, оскільки суд першої інстанції не допустив порушення цих норм.

Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції двічі відкладав розгляд справи за клопотанням відповідача, а саме: 24 січня 2017 року на 9 лютого 2017 року, та 9 лютого 2017 року на 23 лютого 2017 року.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Як роз'яснено у абзаці 1 п. 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26 грудня 2011 року N 18, у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них, справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Отже, з аналізу вищенаведених норм випливає, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Крім того, судова колегія вважає за необхідне відмітити, що згідно п. 3.14. Постанови Пленуму, нез'явлення представників учасників судового процесу в судові засідання без поважних причин може розцінюватися судом як зловживання процесуальними правами.

Відповідна практика, спрямована на умисне затягування судового процесу, порушує права інших учасників судового процесу та суперечить вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку.

З огляду на вищезазначене, господарський суд першої інстанції у межах законодавчо визначеного строку, з дотриманням норм матеріального та процесуального права вирішив спір на підставі наданих сторонами доказів.

Інші доводи апеляційної скарги є безпідставними і висновків суду першої інстанції вони не спростовують.

Таким чином, розглядаючи справу, суд першої інстанції дав оцінку наявним у справі доказам за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що відповідає вимогам ст. 43 ГПК України, правильно застосував норми матеріального і процесуального права, що у відповідності до ст. 103 ГПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103,105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Академія футболу «ФК Кобра Дніпро» м.Дніпро - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 23 лютого 2017 року у справі № 904/12302/16- залишити без змін .

Постанова набирає чинності з дня її оголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дати її прийняття.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 17 травня 2017року.

Головуючий суддя О.В. Березкіна

Суддя М.О.Дармін

Суддя О.Г.Іванов