Рішення

від 17.05.2017 по справі 916/614/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"17" травня 2017 р. Справа № 916/614/17

За позовом: ОСОБА_1 комунальної власності Одеської міської ради

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Інститут креативних технологій"

про стягнення

Суддя Рога Н. В.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_2 - на підставі довіреності №01-36/74 від 13.12.2016р.

Від відповідача: ОСОБА_3 - на підставі довіреності №77 від 25.09.2016 р.; ОСОБА_4 - керівник.

СУТЬ СПОРУ: Позивач, ОСОБА_1 комунальної власності Одеської міської ради (далі - ОСОБА_1), звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю (далі-ТОВ) "Інститут креативних технологій" про стягнення заборгованості по орендній платі у сумі 103 320 грн. 34 коп., пені у сумі 17 723 грн. 53 коп. та неустойки за прострочення повернення об'єкта оренди у сумі 98 587 грн. 46 коп.

Представник позивача позовну заяву підтримує, наполягає на задоволенні позову.

Відповідач проти позову заперечує в частині стягнення пені та неустойки з підстав, викладених у письмових поясненнях.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

12 серпня 2003р. між Представництвом по управлінню комунальною власністю, правонаступником якого є ОСОБА_1 комунальної власності Одеської міської ради (ОСОБА_1, Орендодавець) та ТОВ "Інститут креативних технологій" (Орендар) був укладений Договір оренди нежитлового приміщення №87/50 (у новій редакції від 24.11.2006р.) (далі - Договір), згідно якого Орендодавець передає, а Орендар приймає у строкове платне користування нежилі приміщення першого поверху, загальною площею 87,6 кв.м. що розташовані за адресою: м.Одеса, вул.Пушкінська, буд.83.

Відповідно до розділу 2 Договору орендна плата визначається на підставі ст.19 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" та рішення сесії Одеської міської ради від 09.11.2005р. №4840-IV "Про нову редакцію Методики розрахунку граничних розмірів орендної плати за оренду майна, що знаходиться у комунальній власності територіальної громади міста Одеси".

Згідно п.2.2. Договору за орендоване приміщення Орендар зобов'язується сплачувати орендну плату відповідно до розрахунку, приведеного у додатку 1 до Договору, що становить за перший після підписання договору оренди місяць 1 871 грн. 26 коп. без урахування ПДВ та індексу інфляції. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру орендної плати за минулий місяць на щомісячний індекс інфляції, що друкується Мінстатом України. Відповідно до п.2.4 Договору Орендар вносить орендну плату щомісячно до 15 числа поточного місяця, незалежно від результатів його господарської діяльності. За повідомленням Орендодавця розмір орендної плати змінюється у випадках зміни методики її розрахунку, цін і тарифів, та в інших випадках, передбачених законодавчими актами України та рішенням міської ради з дня їх вступу у законну силу (п.2.5 Договору).

Рішенням господарського суду Одеської області від 06.06.2016р. по справі №916/688/16, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 21.12.2016р., розірвано договір оренди №87/50 від 12.08.2003р., виселено ТОВ "Інститут креативних технологій" з нежитлових приміщень першого поверху загальною площею 87,6 кв.м, які розташовані за адресою: м.Одеса, вул. Пушкінська, буд.83 та стягнуто заборгованість по орендній платі за період з 01.07.2014р. по 31.01.2016р. у сумі 310 498 грн.37 коп., пеню у сумі 38 846 грн. 41 коп.

Позивач зазначає, що згідно з ч.3 ст. 653 Цивільного кодексу України, якщо договір розривається у судовому порядку зобов'язання припиняється з моменту набрання рішенням суду про розірвання договору законної сили. Оскільки рішення господарського суду Одеської області від 06.06.2016р. по справі №916/688/16 набрало чинності 23.06.2016р., Договір №87/50 від 12.08.2003р. вважається розірваним з цієї дати. До цієї дати Договір №87/50 від 12.08.2003р. був чинний, а тому його умови щодо сплати орендної плати повинні були виконуватися в повному обсязі. Проте, до теперішнього часу, як зазначає позивач, відповідач на сплатив орендну плату у повному обсязі, чим порушив п.п.2.2, 2.4 Договору, ст.762 ЦК України, ч.3 ст.18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

За даними позивача, за період з 01.02.2016р. по 08.07.2016р. ( з урахуванням п.4.7.Договору) у відповідача утворилася заборгованість по оплаті орендної плати у сумі 103 320 грн. 34 коп.

Пунктом 5.2 Договору передбачено, що за несвоєчасну оплату орендної плати Орендар сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочки. На підставі зазначеного пункту Договору позивач нарахував відповідачу пеню станом на 17.01.2017р. у розмірі 17 723 грн. 53 коп., яку теж просить суд стягнути з відповідача.

Позивач зазначає, що відповідно до пункту 4.7 Договору після закінчення строку дії Договору чи у випадку його дострокового розірвання, Орендар зобов'язаний у 15-денний термін передати Орендодавцю приміщення за актом у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі їх в оренду, та відшкодувати Орендодавцеві збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) об'єкта оренди.

Рішення господарського суду Одеської області від 06.06.2016р. по справі №916/688/16 в частині виселення з орендованого приміщення у добровільному порядку ТОВ "Інститут креативних технологій" не було виконано. Згідно з актом державного виконавця Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції від 23.09.2016р. нежитлове приміщення було повернуто ОСОБА_1 лише шляхом примусового виселення.

Частиною 2 ст. 785 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

З урахуванням зазначеного, позивач нарахував ТОВ "Інститут креативних технологій" неустойку у розмірі подвійної орендної плати за період з 09.07.2016р. по 23.09.2016р. в сумі 98 587 грн. 46 коп., яку теж просить суд стягнути з відповідача.

В обгрунтування позову позивач посилається на ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти, відповідно до якої господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати свої зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а також на ст.525, 526, 629 Цивільного кодексу України.

Відповідач проти позову заперечує в частині стягнення неустойки у повному обсязі, посилаючись на те, що для застосування наслідків, передбачених ч.2 ст.785 Цивільного кодексу України, необхідно встановити обставини, за яких Орендар мав можливість передати майно, що було об'єктом оренди, але умисно цього обов'язку не виконав. Відповідач зазначає, що не мав можливості передати позивачу об'єкт оренди, оскільки не знав про існування судового рішення у справі №916/688/16 від 06.06.2016р. у зв'язку із неналежним повідомленням ТОВ "Інститут креативних технологій", яке вже більше 20 років поспіль орендує дане приміщення. Більш того, докази необізнаності відповідача були враховані апеляційним господарським судом при винесенні ухвали від 31.10.2016р. у справі №916/688/16. Доказів належного повідомлення відповідача ОСОБА_1 не надав, проте зловживав своїм правом щодо виселення на підставі рішення суду більше двох місяців.

Відповідач також зазначає, що позивачем невірно зроблено розрахунок пені, без урахування ч.6 ст.232 Господарського кодексу України. Крім того, відповідач просить суд застосувати річний строк позовної давності щодо нарахування пені.

Враховуючи матеріали справи, керуючись чинним законодавством України, суд доходить до такого висновку:

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію: передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо, або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Частиною 2 зазначеної статті встановлено, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Згідно ч.5 зазначеної статті у випадках, встановлених актами цивільного законодавства , цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ним, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Статтею 629 цього ж Кодексу встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, 12 серпня 2003р. між Представництвом по управлінню комунальною власністю, правонаступником якого є ОСОБА_1 комунальної власності Одеської міської ради (ОСОБА_1, Орендодавець) та ТОВ "Інститут креативних технологій" (Орендар) був укладений Договір оренди нежитлового приміщення №87/50 (у новій редакції від 24.11.2006р.), згідно якого Орендодавець передає, а Орендар приймає у строкове платне користування нежилі приміщення першого поверху, загальною площею 87,6 кв.м. що розташовані за адресою: м.Одеса, вул.Пушкінська, буд.83 (п.1.1 Договору).

Рішенням господарського суду Одеської області від 06.06.2016р. по справі №916/688/16, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 21.12.2016р., розірвано договір оренди №87/50 від 12.08.2003р., виселено ТОВ "Інститут креативних технологій" з нежитлових приміщень першого поверху загальною площею 87,6 кв.м , які розташовані за адресою: м.Одеса, вул. Пушкінська, буд.83 та стягнуто заборгованість по орендній платі за період з 01.07.2014р. по 31.01.2016р. у сумі 310 498 грн.37 коп., пеню у сумі 38 846 грн. 41 коп.

Згідно з ч.3 ст. 653 Цивільного кодексу України, якщо договір розривається у судовому порядку зобов'язання припиняється з моменту набрання рішенням суду про розірвання договору законної сили.

Відповідно до п.15 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 11.04.2005 N 01-8/344 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році" у новій редакції Інформаційного листа ВГСУ від 14.03.2016р. №01-06/494/16, у разі коли на рішення суду першої інстанції, яке набрало законної сили із закінченням встановленого частиною першою статті 93 ГПК строку, подано апеляційну скаргу, і суд апеляційної інстанції відновив цей строк та прийняв скаргу до провадження, то таке рішення місцевого господарського суду до завершення апеляційного розгляду не вважається таким, що набрало законної сили".

Як вже зазначалося вище, постанова Одеського апеляційного господарського суду, якою залишено без змін рішення господарського суду Одеської області від 06.06.2016р. по справі №916/688/16, набрала законної сили 21.12.2016р. Отже, саме з цієї дати припинилися правовідносини сторін за Договором оренди №87/50 від 12.08.2003р.

Проте, в порушення умов п.п. 2.2, 2.4 Договору Орендар свої зобов'язання щодо сплати орендної плати належним чином не виконував, у зв'язку з чим за період з 01.02.2016р. по 08.07.2016р. у відповідача утворилася заборгованість по оплаті орендної плати у сумі 103 320 грн. 34 коп.

Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Отже, відповідач, зобов'язавшись щомісячно не пізніше 15 числа поточного місяця, незалежно від результатів господарської діяльності, своєчасно і в повному обсязі вносити орендну плату за користування орендованим приміщенням, з урахуванням щомісячного індексу інфляції повинен був виконати своє зобов'язання, але не виконав. Статтею 526 Цивільного кодексу України, передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, що відповідачем виконано не було.

За приписами ст.193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасникик господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторонни та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобовязання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За таких обставин, на думку суду, правомірною та обгрунтованою є вимога позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості у сумі 103 320 грн. 34 коп.

Пунктом 5.2 Договору передбачено, що за несвоєчасну оплату орендної плати Орендар сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочки.

Відповідно до ст.216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання, шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом та договором. Згідно із п.6 ст.231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Але, згідно п.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд доходить до висновку про його правильність, у зв'язку з чим позовна вимога щодо стягнення з ТОВ "Інститут креативних технологій" пені у розмірі 17 723 грн. 53 коп. підлягає задоволенню.

Виходячи з викладеного вище, зокрема, дати набрання законної сили рішенням суду про розірвання Договору оренди №87/50 від 12.08.2003р., виселення ТОВ "Інститут креативних технологій" з нежитлових приміщень першого поверху загальною площею 87,6 кв.м, які розташовані за адресою: м.Одеса, вул. Пушкінська, буд.83, обов'язок щодо звільнення об'єкту оренди - нежитлових приміщень першого поверху загальною площею 87,6 кв.м, які розташовані за адресою: м.Одеса, вул. Пушкінська, буд.83, у ТОВ "Інститут креативних технологій" виник не з умов Договору оренди №87/50 від 12.08.2003р., а з рішення суду, яке набрало законної сили.

За приписами ч.1 ст.785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Отже , зазначена норма законодавства встановлює , що умовами договору оренди може бути обумовлений лише стан орендованого майна, а не строк його повернення. За таких обставин, у ТОВ компанії "Інститут креативних технологій" з 21.12.2016р. виникло зобов'язання щодо повернення об'єкту оренди - нежитлових приміщень першого поверху, які розташовані за адресою: м.Одеса, вул. Пушкінська, буд.83.

За матеріалами справи, згідно з актом державного виконавця Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції нежитлове приміщення першого поверху загальною площею 87,6 кв.м , які розташовані за адресою: м.Одеса, вул. Пушкінська, буд.83, було повернуто ОСОБА_1 шляхом примусового виселення 23 вересня 2016р.

За таких обставин, виходячи з положень ч.2 ст. 785 Цивільного кодексу України та матеріалів справи, на думку суду, відсутні підстави для нарахування неустойки у зв'язку із відсутністю прострочення виконання зобов'язання щодо повернення об'єкту оренди .

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням , що грунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності , керуючись законом.

Судові витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача згідно зі ст.ст.44,49 ГПК України у розмірі, пропорційному сумі стягнення.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позовну заяву ОСОБА_1 комунальної власності Одеської міської ради - задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інститут креативних технологій" (65023, м. Одеса, вул.Пушкінська, 83, код ЄДРПОУ 05389043) на користь ОСОБА_1 комунальної власності Одеської міської ради (65039, м. Одеса, вул. Артилерійська, 1, р/р 37326027001909, ГУДКСУ в Одеській обл., МФО 828011, код ЄДРПОУ 26302595) заборгованість по орендній платі у сумі 103 320 грн. 34 коп., пеню у сумі 17 723 грн. 53 коп., та витрати по сплаті судового збору у сумі 1 815 грн. 66 коп.

3. В решті позову відмовити.

Рішення набирає законної сили протягом після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення. якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 17 травня 2017 р.

Суддя Н.В. Рога