Ухвала

від 12.05.2017 по справі 191/1503/17

СИНЕЛЬНИКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 191/1503/17

Провадження № 6/191/27/17

У Х В А Л А

іменем України

12 травня 2017 року м. Синельникове

Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Прижигалінської Т.В.

за участю секретаря - Каліневич Ж.В.

розглянувши у відкритому судовому засідання в залі суду м. Синельникове подання начальника Синельниківського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області ОСОБА_1 про тимчасове обмеження ОСОБА_2 у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документу, стягувач ОСОБА_3,-

В С Т А Н О В И В:

До суду надійшло подання начальника Синельниківського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області ОСОБА_1 про тимчасове обмеження ОСОБА_2 у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документу, стягувач ОСОБА_3, в обґрунтування своїх вимог зазначив, що на виконанні у Синельниківському міськрайонному відділі державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області знаходиться виконавче провадження № 52020859 з виконання виконавчого листа № 403/6732/12 виданого 12.08.2016 року про стягнення заборгованості за розпискою від 30.08.2010 року в розмірі 200000 грн., сплачені позивачем при пред'явлені позову до суду судові витрати в сумі 321,90 грн., а всього 200321,90 грн.

За вказаним виконавчим документом боржником є - ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1, країна громадянства: України, паспорт громадянина України, серія та номер: АЕ № 025955, виданий 18.01.1996 року Синельниківським МВ УМВС України в Дніпропетровській області, паспорт громадянина України для виїзду за кордон серія та номер : FF № 009521, виданий 27.09.2016 року ГУ ДМС України в м. Київ, (код 8089); паспорт громадянина України для виїзду за кордон, серія та номер ЕХ № 605360, виданий 02.10.2013 року ГУ ДМС України в м. Київ (код 8089).

Відповідно до статей 3, 4, 24, 25, 26 Закону України Про виконавче провадження , виконавцем 22.08.2016 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, якою боржника зобов'язано подати декларацію про доходи та майно та попереджено боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. Копію постанови направлено сторонам виконавчого провадження.

Під час виконання рішення суду виконавцем сформована інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта щодо наявності нерухомого майна встановлено, що за боржником зареєстровано будинок, адреса: Дніпропетровська область, Дніпровський район, сщ. Південне, вул. Виноградна, буд. 5, земельна ділянка для будівництва та обслуговування житлового будинку, адреса: Дніпропетровська область, Дніпровський район, сщ. Південне, вул. Виноградна, буд. 5, кадастровий номер: 1221486200:02:300:0006 та 1/25 частина нежитлової будівлі, (магазину № 70Є69), А-ІІ нежитлова будівля магазину № 70/69 загальною площею 461,5 кв.м, П-1 погріб, Б-1 вбиральня, В-1 вбиральня, №1 огорожа, адреса: Дніпропетровська область, м. Синельникове, вул. Тельмана, буд. 2а, дане майно перебуває в іпотеці та задовольняє вимоги інших стягувачів. Згідно наданої інформації на інші запити майно належне боржнику на праві власності відсутнє.

Виконавцем двічі 22.08.2016 року та 16.02.2017 року на адресу боржника надсилались виклики щодо явки до виконавця для надання пояснень щодо причини невиконання рішення суду, однак ОСОБА_2 на виклики не з'являється про причини неявки не повідомляє виконавця, не вживає заходів щодо виконання рішення за рахунок належного йому майна і доходів.

Також 26.09.2016 року на адресу відділу надійшла заява стягувача про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника.

Листом Державної прикордонної служби України від 25.04.2017 року повідомлено, що ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1, країна громадянства : України, паспорт громадянина України, серія та номер: АЕ № 025955, виданий 18.01.1996 року Синельниківським МВ УМВС України в Дніпропетровській області, паспорт громадянина України для виїзду за кордон серія та номер : FF № 009521, виданий 27.09.2016 року ГУ ДМС України в м. Київ, (код 8089); паспорт громадянина України для виїзду за кордон, серія та номер ЕХ № 605360, виданий 02.10.2013 року ГУ ДМС України в м. Київ (код 8089), неодноразово перетинав державний кордон України.

Враховуючи викладене, рішення не виконано, декларацію не подано, боржник ухиляється від виконання його, не вживає заходів щодо виконання рішення за рахунок належного йому майна і доходів.

У зв'язку з цим, начальник відділу просить тимчасово обмежити громадянина України: ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1, який проживає: м Дніпро, вул. Альвинського, буд. 4) у праві виїзду за кордон без вилучення паспорту громадянина України для виїзду за кордон до виконання зобов'язань, покладених на нього на підставі виконавчого листа № 403/6732/12 виданого 12.08.2016 року про стягнення заборгованості за розпискою від 30.08.2010 року в розмірі 200000 грн., сплачені позивачем при пред'явленні позову до суду судові витрати в сумі 321, 90 грн., а всього 200321,90 грн.

Начальник відділу ДВС в судове засідання не з'явився, однак надав заяву про розгляд подання без його участі, подання підтримав в повному обсязі.

Суд, розглянувши матеріали та оцінивши їх у сукупності, встановив наступне.

Відповідно до ст. 33 Конституції України , кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Згідно ч.ч. 2, 3 ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод , кожен є вільним залишати будь-яку країну, включаючи свою власну. На здійснення цих прав не можуть бути встановлені жодніобмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Враховуючи зазначене, при вирішенні питання про тимчасове обмеження конституційного права, державний виконавець зобов'язаний довести суду з наданням відповідних матеріалів виконавчого провадження необхідність обмеження конституційного права боржника у виконавчому провадженні.

Також, ст. 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об'єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров'я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.

На вищевказані обставини звертає увагу Верховний Суд України в узагальненнях від 01.02.2013 року Судова практика щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України .

Згідно положень п. 2 ч. 1 ст. 6 Закону України Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну ,громадянин України може бути обмежений у праві виїзду за кордон, якщо відносно нього діють неврегульовані аліментні, договірні чи інші невиконані зобов'язання до виконання зобов'язань або розв'язання спору, у передбачених законом випадках.

Відповідно п. 5 вищевказаної статті Закону, громадянинові України, який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон у випадках, в тому числі, якщо він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи), - до виконання зобов'язань.

Поняття ухилення від виконання зобов'язань, покладених на боржника рішенням варто розуміти як будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов'язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов'язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об'єктивні обставини (непереборної сили, події тощо).

Відповідно до ч. 6 ст. 12 Закону України Про виконавче провадження , боржник зобов'язаний утримуватися від вчинення дій, які унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; надавати у строк, установлений державним виконавцем достовірні відомості про свої доходи та майно, у тому числі про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах; своєчасно з'являтися за викликом державного виконавця; письмово повідомляти державному виконавцю про майно, що перебуває в заставі або в інших осіб, а також про кошти та майно, належні боржникові від інших осіб.

Пунктом 18 ч. 3 ст. 11 Закону України Про виконавче провадження передбачено, що державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право, зокрема, у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України - до виконання зобов'язань за рішенням.

Відповідно до ст. 377-1 ЦПК України ,питання про тимчасове обмеження боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи у праві виїзду за межі України при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби за поданням державного виконавця, погодженим з начальником відділу державної виконавчої служби.

Судова практика щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України орієнтує суди на те, що законом передбачені юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявністю факту невиконання зобов'язань, а за ухилення від їх виконання, тому з метою всебічного і повного з'ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов'язків учасників спірних правовідносин, підлягає з'ясуванню судом, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов'язання у повному обсязі або частково.

Таким чином, сама по собі наявність невиконання зобов'язання не є безумовною підставою для встановлення обмеження у праві, доведенню підлягає ухилення боржника від виконання.

Зі змісту наведених норм вбачається, що тимчасове обмеження у праві виїзду боржника за межі України можливе лише за умов ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього за рішенням суду.

Відповідно до положення ч. 2 ст. 10 ЦПК України , наявність умислу та обставини, які є предметом посилання суб'єкта подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України як на підставу його вимог, підлягають доведенню. Зокрема, задоволення такого подання можливе лише за умови доведення факту ухилення боржника від виконання зобов'язання .

Однак, у супереч наведених вимог, матеріали справи не містять доказів на підтвердження факту умисного ухилення ОСОБА_2 від виконання своїх зобов'язань, як того вимагають правила ч. 2 ст. 6 Закону України Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України та п. 18 ч. 3 ст. 11 Закону України Про виконавче провадження . Державним виконавцем не було надано суду належних та допустимих доказів того, що дійсно боржник свідомо не виконує належні до виконання зобов'язання в повному обсязі або частково, зокрема докази того, що він має змогу виконувати зобов'язання у повному обсязі або частково, але не робить цього без поважних причин і таке інше.

Оскільки особа, яка має невиконані зобов'язання, не може вважатися винною в ухиленні, поки не буде доведено протилежне, то відповідно до положень ч.2 ст. 10 ЦПК України наявність умислу та обставини, які є предметом посилання державного виконавця, як на підставу вимог подання про тимчасове обмеження особи у праві виїзду, підлягають доведенню.

Відповідно до ч.2 ст. 377-1 ЦПК України тягар доведення факту ухилення боржника від виконання зобов'язання покладається саме на державного виконавця, як особи, що приймає участь у судовому засіданні, зважаючи, що участь сторін та інших заінтересованих осіб у засіданні не передбачена.

Із наведеного уявляється, що обмеження виїзду за кордон може бути застосоване у разі наявності доказів про ухилення боржника від виконання рішення суду.

Як вбачається з матеріалів справи, у поданні державного виконавця в обґрунтування ухилення ОСОБА_2 від виконання покладеного судовим рішенням обов'язку сплатити заборгованість містилось посилання про обізнаність боржника про наявність такого виконавчого провадження та не виконання законних вимог державного виконавця.

Разом з тим, звертаючись до суду з поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, начальника Синельниківського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області ОСОБА_1 не надав доказів того, що ним вчинено всі дії, передбачені Законом України Про виконавче провадження спрямовані на погашення боргу. Так як згідно ст. 18 Закону України Про виконавче провадження у разі якщо боржник без поважних причин не з'явився за викликом виконавця, виконавець має право звернутися до суду щодо застосування до нього приводу, але доказів вчинення таких дії суду не надано.

Також, не надано доказів того, що боржник ОСОБА_2 вчиняє дії, які унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення суду, або боржник безпідставно не з'являвся на виклики державного виконавця.

Встановивши, що подання начальника відділу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документа не містить обґрунтування ухилення боржника ОСОБА_2 від виконання своїх зобов'язань, суд дійшов висновку про те, що підстави для обмеження боржника ОСОБА_2 у праві виїзду відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст. 33 Конституції України, ст.ст.377-1 ЦПК України, ст. 11 Закону України Про виконавче провадження , Законом України Про порядок виїзду з України та в'їзду в Україну громадян України , суд,-

У Х В А Л И В :

В задоволенні подання начальника Синельниківського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області ОСОБА_1 про тимчасове обмеження ОСОБА_2 у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документу, стягувач ОСОБА_3 - відмовити.

Копію ухвали направити Синельниківському міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області для відома.

На ухвалу протягом п'яти днів з дня її проголошення до апеляційного суду Дніпропетровської області через Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області може бути подано апеляційну скаргу. У разі, якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Головуючий суддя: Т. В. Прижигалінська