Ухвала

від 16.05.2017 по справі 242/1232/17

СЕЛИДІВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 242/1232/17

Провадження № 4-с/242/11/17

У Х В А Л А

іменем України

16 травня 2017 року м. Селидове

Селидівський міський суд Донецької області в складі:

головуючого - судді Коліщук З.М.,

секретаря судового засідання Яцканич А.В.,

розглянувши упорядку ч. 2 ст. 197 ЦПК України скаргу публічного акціонерного товариства «Банк Фамільний» на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця,

встановив:

ПАТ «Банк Фамільний» 30.03.2017 року звернувся до суду із скаргою на на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця відповідно до вимог ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» , в якій просить постанову Лиманського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області (далі - відділ ДВС) про повернення виконавчого документа стягувачеві від 10.02.2017 скасувати та зобов'язати начальника Лиманського ВДВС відновити виконавче провадження з виконання виконавчого листа у справі № 1-527/07, виданого 3 грудня 2007 року Ворошиловським районним судом Донецької області про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості у розмірі 15114,39 грн.

У обґрунтування своєї скарги заявник посилався на те, що 3 грудня 2007 року Ворошиловським районним судом Донецької області видано виконавчий лист у справі № 1-527/07 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Банк Фамільний» заборгованості у розмірі 15114,39 грн., який не виконаний, державним виконавцем не вжито заходів щодо примусового виконання рішення суду.

10.02.2017 державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п.2 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження» , так як у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними .

Крім того, дана постанова та оригінал виконавчого листа надійшли до стягувача лише 21.03.2017, що порушує вимоги ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» , тому строк подання скарги не пропущено.

Представник заявника в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду скарги повідомлений належним чином. Надав клопотання про розгляд справи за відсутності заявника.

Представник Лиманського ВДВС у судове засідання не з'явився, начальник відділу подав письмове заперечення, в якому просить відмовити в задоволенні скарги, оскільки державним виконавцем 17.08.2016 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження. За заявою стягувача одночасно винесено постанову про арешт майна боржника та оголошено заборону на його відчуження. Зроблено запити до: Пенсійного фонду України та Державної фіскальної служби України про наявність доходів боржника; Державного реєстру речових прав на нерухоме майно з метою виявлення зареєстрованих речових прав, їх обтяження на об`єкт нерухомого майна; до Відділу Держгеокадастру у м. Красний Лиман та Краснолиманському районі Донецької області з метою встановлення наявності зареєстрованих земельних ділянок, належних на праві власності боржнику; ЦНППВАЗ м. Красноармійськ з метою встановлення наявності зареєстрованих транспортних засобів, належних на праві власності боржнику. Вжитими державним виконавцем заходами щодо наявності у боржника майна, на яке може бути звернено стягнення, не виявлено і тому 10.02.2017 винесено постанову про повернення виконавчого листа стягувачу на підставі пункту 2 ч.1ст.37 Закону України «Про виконавче провадження» ,

Заінтересована особа ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Згідно із ч.2 ст.197 ЦПК України, в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про задоволення скарги з таких підстав.

Згідно ст. 383 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Відповідно до ст. 384 вказаного Кодексу скарга подається до суду, який видав виконавчий документ.

Судом встановлено, що 3 грудня 2007 року Ворошиловським районним судом Донецької області видано виконавчий лист у справі № 1-527/07 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Банк Фамільний» заборгованості у розмірі 15114,39 грн.

Відповідно до розпорядження Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02.09.2014 № 27/0/38-14 «Про призначення територіальної підсудності справ» , справи, які підсудні Ворошиловському районному суду м. Донецька, розглядаються Селидівським міським судом Донецької області.

10.02.2017 старшим державним виконавцем Рухманковою О.В. винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу з посиланням на пункт 2 ч. 1 ст. 37 ЗУ "Про виконавче провадження", а саме відсутнє майно та розрахункові рахунки, на яке може бути зверненуто стягнення, боржник не працює, пенсійного віку не досяг, інших доходів не має, заборгованість та виконавчий збір не стягнуто (арк. справи 4-5).

Визнаючи оскаржувану постанову, винесену старшим державним виконавцем Лиманського відділу ДВС ОСОБА_2, неправомірною суд виходить із наступного.

Відповідно до ст. 129 та ст. 129 1 Конституції України однією із основних засад судочинства є обов'язковість судового рішення.Судове рішення є обов'язковим до виконання.

Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Частиною першою статті 14 ЦПК України встановлено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.

Крім того, відповідно до ст. 1Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України , цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» .

Частиною 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Однак, дії старшого державного виконавця та прийняті ним рішення не свідчать про те, що заходи примусового виконання рішення суду вжиті в повному обсязі.

Відповідно до положень ст. 10 Закону України «Про виконавче провадження» 2016 року заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження» державному виконавцю надано ряд повноважень на здійснення своєї основної функцій - примусового виконання судових рішень, що набрали законної сили, та є обов'язковими для виконання для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян, з метою захисту або відновлення порушених прав та свобод юридичних та фізичних осіб.

Проте всупереч вказаним приписам Закону старший державний виконавець не скористався усіма правовими засобами для виявлення, вилучення та реалізації майна боржника в рахунок погашення наявної заборгованості перед ПАТ «Банк Фамільний» .

Крім того, у ч. 1 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» зазначено, що копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простою кореспонденцією або доставляються кур'єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, які надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.

Судом встановлено, що постанова про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п.2 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження» від 10.02.2017 надійшла до стягувача лише 21.03.2017 (арк. справи 3), що свідчить про несвоєчасне її надсилання стягувачу.

Відповідно до ст. 387 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу.

У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця задовольнити вимогу заявника та усунути порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи.

Статтею 389 цього Кодексу встановлено, що про виконання ухвали відповідний орган державної виконавчої служби, приватний виконавець повідомляють суд і заявника не пізніше ніж у місячний строк з дня одержання ухвали суду.

Згідно ст. 41 Закону України «Про виконавче провадження» від 2 червня 2016 року № 1404-VIII у разі якщо постанова виконавця про повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення.

У разі відновлення виконавчого провадження стягувач, суд або орган (посадова особа), яким повернуто виконавчий документ, зобов'язані у місячний строк з дня надходження постанови про відновлення виконавчого провадження пред'явити його до виконання.

Керуючись ст.ст. 208-210, 383- 385 ЦПК України, суд

ухвалив:

Скаргу публічного акціонерного товариства «Банк Фамільний» задовольнити.

Постанову Лиманського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області про повернення виконавчого документа стягувачеві від 10.02.2017 скасувати.

Зобов'язати державного виконавця відділу ДВС не пізніше наступного робочого дня з дня одержання копії ухвали відновити виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа у справі № 1-527/07, виданого 3 грудня 2007 року Ворошиловським районним судом Донецької області про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості у розмірі 15114,39 грн.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано, і може бути оскаржена в апеляційному порядку до апеляційного суду Донецької області шляхом подання апеляційної скарги через місцевий суд протягом п'яти днів з дня її проголошення, а особами, без участі яких було постановлено ухвалу і вони її оскаржують, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя