Постанова

від 15.05.2017 по справі 802/612/17-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

15 травня 2017 р. Справа № 802/612/17-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Мультян М.Б.,

за участі секретаря судового засідання: Крисько І.В

представників сторін:

позивача: ОСОБА_1

відповідача: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом: Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасного випадку на виробництві у Немирівському районі

до: Тульчинського комунального підприємства по управлінню будинками

про: стягнення капіталізованих платежів

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом звернулось Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасного випадку на виробництві у Немирівському районі до Тульчинського комунального підприємства по управлінню будинками про стягнення капіталізованих платежів 199000,96 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що Тульчинське комунальне підприємство по управлінню будинками ліквідовується як юридична особа без правонаступника, на підставі чого, повинна бути проведена капіталізація платежів для продовження страхових виплат особам, потерпілим в установі протягом їх життя. Позивач, з урахуванням даних Державної служби статистики України про середню очікувану тривалість життя осіб, розрахував суму платежів, які підлягають капіталізації для розрахунку з ОСОБА_3, який отримав травму під час виконання трудових обов'язків у Тульчинському комунальному підприємстві по управлінню будинками в розмірі 199000,96 грн. та просив їх стягнути з відповідача.

У судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити посилаючись на обставини викладені у позовній заяві.

Представник відповідача проти задоволення адміністративного позову заперечувала та зазначила, що обов'язковою умовою застосування Порядку капіталізації платежів для задоволення вимог, що виникли із зобов'язань підприємства-банкрута перед громадянами внаслідок заподіяння шкоди їх життю і здоров'ю є факт визнання підприємства банкрутом, оскільки Тульчинське комунальне підприємство по управлінню будинками не є банкрутом оскільки припинення юридичної особи відбулось за рішенням власника, а тому підстави припинення юридичної особи у такому порядку не регулюються Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Відтак, заявлені позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, оцінивши інші докази, які є у справі, суд дійшов висновку, що заявлений адміністративний позов підлягає задоволенню з огляду на таке.

Тульчинське комунальне підприємство по управлінню будинками перебуває на обліку у Відділенні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасного випадку на виробництві у Немирівському районі.

07 березня 2017 року винесено рішення засновників про припинення діяльності Тульчинського комунального підприємства по управлінню будинками та створено ліквідаційну комісію.

Відділенням Фонду у Немирівському районі сформовано особову справу потерпілого на виробництві ОСОБА_3, який отримав травму під час виконання трудових обов'язків у Тульчинському комунальному підприємстві по управлінню будинками та на підставі Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" отримує щомісячні страхові виплати.

Оскільки, Тульчинське комунальне підприємство по управлінню будинками ліквідовується, позивач звернувся із позовом до суду про стягнення капіталізованих платежів для продовження страхових виплат особі, яка має право на такі виплати.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд зазначає наступне.

Згідно із п. 5 ч. 1 ст. 11 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" джерелами формування коштів Фонду разом із іншими є капіталізовані платежі, що надійшли у випадках ліквідації страхувальників у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Зазначеною нормою законодавець зобов'язує страхувальника проводити капіталізацію страхових виплат у всіх випадках ліквідації (не лише у випадку ліквідації підприємства-банкрута, але й за інших підстав, передбачених законодавством), із застосуванням порядку, який передбачений постановою Кабінету Міністрів України № 765 від 06.05.2000 року "Про порядок капіталізації платежів для задоволення вимог, що виникли із зобов'язань підприємства - банкрута перед громадянами внаслідок заподіяння шкоди їх життю і здоров'ю" (далі - Порядок № 765).

Відтак, п. 5 ч. 1 ст. 11 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" законодавець зобов'язав страхувальника проводити капіталізацію страхових виплат у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, у всіх випадках ліквідації страхувальника, не залежно від підстави такої ліквідації.

Статтею 1205 ЦК України передбачено, що у разі ліквідації юридичної особи платежі, належні потерпілому або особам, визначеним статтею 1200 цього Кодексу, мають бути капіталізовані для виплати їх потерпілому або цим особам у порядку, встановленому законом або іншими нормативно-правовими актами.

Оскільки, відсутній механізм капіталізації платежів для задоволення вимог, що виникли із зобов'язань підприємства, яке ліквідується на підставі рішення засновників, а також беручи до уваги, що спірні правовідносини в цій справі подібні тим, що врегульовані Порядком № 765, суд доходить висновку, що в даній справі необхідно застосовувати норми, що регулюють подібні правовідносини (аналогія закону).

Аналогічна правова позиція зазначена в постанові Верховного Суду України від 26.06.2012 року в справі № 21-156а12. Зокрема, у вказаній постанові визначено, що вимоги Порядку № 765 поширюються на правовідносини щодо стягнення заборгованості по капіталізації платежів з підприємств, які ліквідуються поза процедурою банкрутства.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 161 КАС України при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Разом з тим, згідно ч. 1 ст. 244-2 КАС України, рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

За таких обставин, до спірних правовідносин слід застосовувати положення Порядку № 765.

Відповідно до п. 1 Порядку № 765, капіталізація платежів здійснюється щодо кожної особи з урахуванням заборгованості за попередні роки та необхідності виплати майбутніх платежів.

Пункт 2 Порядку № 765 визначає порядок розрахунку щодо кожного платежу, що підлягає капіталізації.

В силу вимог п. 3 Порядку № 765 капіталізація платежів, передбачених підпунктами 1 - 5 пункту 2 цього Порядку, розраховується на період, що визначається як різниця між середньою тривалістю життя для чоловіків і жінок у країні та їх віком на момент здійснення капіталізації.

Сума платежів, яка підлягає капіталізації підтверджується розрахунком потреби в капіталізації коштів, долученим до матеріалів справи та складає 199000,96 грн.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з Тульчинського комунального підприємства по управлінню будинками суми капіталізованих платежів є обґрунтованими.

Оскільки капіталізовані платежі в добровільному порядку відповідачем не сплачені, тому такі підлягають стягненню з Тульчинського комунального підприємства по управлінню будинками в судовому порядку.

Аналогічна правова позиція неодноразово висловлювалася в рішеннях Вищого адміністративного суду України, зокрема, в ухвалах від 04.11.2010 року в справі №К-6533/08, від 20.04.2011 року в справі № К/9991/1045/11, від 09.06.2011 року в справі № К-25422/10.

За таких обставин, позовні вимоги відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Немирівському районі про стягнення капіталізованих платежів є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно статті 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Що стосується розподілу судових витрат, то згідно з частиною 4 статті 94 КАС України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійсненні позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з Тульчинського комунального підприємства по управлінню будинками (пров. Брацлавський 6, м. Тульчин, Вінницька область, код ЄДРПОУ 03338857) на користь Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасного випадку на виробництві у Немирівському районі (вул. Некрасова, 6, м. Немирів, Вінницька область, код ЄДРПОУ 25937558, р/р 37178001000930 в ГУДКСУ у Вінницькій області, МФО 802015) капіталізовані платежі в сумі 199000 (сто дев'яносто дев'ять тисяч) 96 копійок.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Мультян Марина Бондівна