Постанова

від 11.05.2017 по справі 809/415/17

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" травня 2017 р. справа № 809/415/17

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Лучко О.О.,

за участю секретаря Волочій Л.І.,

за участю сторін:

представників позивача: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,

представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Департамента освіти, науки та молодіжної політики Івано-Франківської обласної державної адміністрації : ОСОБА_4,

представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - ОСОБА_5 освіти і науки України: не з`явився,

представника відповідача: ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу

за позовом: Вищого професійного училища №7м.Калуша,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача ОСОБА_5 освіти і науки України, Департамент освіти, науки та молодіжної політики Івано-Франківської обласної державної адміністрації

до відповідача: Західного офісу Держаудитслужби,

про визнання протиправною та скасування вимоги №13-09-03-14-14/660 від 21.12.2016,-

ВСТАНОВИВ:

13.03.2017 року Вище професійне училище №7, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача ОСОБА_5 освіти і науки України, департамент освіти, науки та молодіжної політики Івано-Франківської обласної державної адміністрації, звернулося до суду з позовом до Західного офісу Держаудитслужби про визнання протиправною та скасування вимоги №13-09-03-14-14/660 від 21.12.2016.

Представники позивача в судовому засіданні позов підтримали, суду пояснили, що Управлінням Західного офісу Держаудитслужби в Івано-Франківській області проведено планову ревізію фінансової-господарської діяльності Вищого професійного училища №7 м.Калуша за період з 01.04.2013 по 31.08.2016, за результатами якої складено акт №03-21/22 від 22.11.2016 р. Крім того, відповідачем направлено вимогу №13-09-03-14-14/660 від 21.12.2016 р. про усунення порушень виявлених ревізією, про усунення порушення законодавства щодо незаконного використання коштів субвенції на оплату поточних видатків з підготовки молодших спеціалістів в розмірі 858800,84 грн. Вважають вимогу від 21.12.2016 року протиправною та такою, що підлягають скасуванню, оскільки Вище професійне училище №7 №7 ОСОБА_7 здійснює трьохступеневу підготовку кваліфікованих робітників, то окремого набору на підготовку молодших спеціалістів училище не проводить. Крім того, зазначили, що розрахунковий показник обсягу субвенції на підготовку робітничих кадрів визначається залежно від її загального обсягу, фінансового нормативу бюджетної забезпеченості одного учня, приведених контингентів учнів професійно-технічних навчальних закладів та інших навчальних закладів, які здійснюють підготовку робітничих кадрів, станом на 1 січня року, що передує плановому. На підставі наведеного просили позов задовольнити повністю.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Департамента освіти, науки та молодіжної політики Івано-Франківської обласної державної адміністрації в судовому засіданні позовні вимоги підтримала з підстав, наведених в позовній заяві.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - ОСОБА_5 освіти і науки України в судове засідання не з`явився, хоча про розгляд справи повідомлявся судом належним чином.

Представник відповідача проти позову заперечив з підстав, наведених в письмовому запереченні (а.с.74-77). Суду пояснив, що відповідно до п.2.1 Плану контрольно-ревізійної роботи Державної аудиторської служби України на III квартал 2016 року проведено планову ревізію фінансово-господарської діяльності Вищого професійного училища №7 м.Калуша за період з 01.04.2013 по 31.08.2016, якою встановлено ряд порушень та недоліків, що відображені в акті від 22.11.2016 №03-21/22. Зокрема, встановлено, що позивачем у 2015 році в порушення п.4 ст.103-3 ОСОБА_8 Кодексу, п.20 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 №228 та п.3 Порядку та умов надання субвенції на підготовку робітничих кадрів з державного бюджету місцевим бюджетам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 р. №7, незаконно використано кошти субвенції на підготовку робітничих кадрів, яка надана з державного бюджету місцевим бюджетам, на оплату поточних видатків з підготовки молодших спеціалістів в сумі 858800,84 грн. (в тому числі проведено видатків: на комунальні послуги - 62118,82 грн.; оплату праці з ЄСВ - 639716,91 грн; стипендію - 156965,11 грн.). Крім того,зазначив, що ревізією обґрунтованості розрахунків потреби в асигнуваннях загального фонду бюджету на підготовку робітничих кадрів та молодших спеціалістів у 2015 році встановлено, що розрахунок середньорічної чисельності учнів на 2015 рік складено, враховуючи кількість учнів на початок року, випуск, прийом за кожним атестаційним рівнем та курсом. Однак, при розрахунку потреби в асигнуваннях училищем розраховано видатки з урахуванням загального контингенту учнів (в тому числі молодших спеціалістів) на умовах державного замовлення, станом на 2 січня 2015 року. З цих підстав просив у задоволенні позову відмовити.

Судом встановлено, що відповідно до пункту п.2.1 Плану контрольно-ревізійної роботи Державної аудиторської служби України на III квартал 2016 року та на підставі направлень на проведення ревізії від 02.09.2016 №755 та від 01.11.2016 №7 головним державним фінансовим інспектором Управління Західного офісу Державної аудиторської служби в Івано-Франківській області ОСОБА_9 проведено планову ревізію фінансово-господарської діяльності Вищого професійного училища №7 м.Калуша за період з 01.04.2013 по 31.08.2016, за результатами якої складено акт від 22.11.2016 року за № 03-21/22 (а.с. 15-20).

Порушення полягало в тому, що позивачем у 2015 році в порушення п.4 ст.103-3 ОСОБА_8 Кодексу, п.20 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 №228 та п.3 Порядку та умов надання субвенції на підготовку робітничих кадрів з державного бюджету місцевим бюджетам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 р. №7, незаконно використано кошти субвенції на підготовку робітничих кадрів, яка надана з державного бюджету місцевим бюджетам, на оплату поточних видатків з підготовки молодших спеціалістів в розмірі 858800,84 грн. (в тому числі проведено видатків: на комунальні послуги - 62118,82 грн.; оплату праці з ЄСВ - 639716,91 грн; стипендію - 156965,11 грн.).

Не погоджуючись з вказаним актом перевірки, позивач подав Управлінню Західного офісу Держаудитслужби в Івано-Франківській області заперечення (а.с. 66-69), за результатами якого відповідач прийняв висновок, затверджений начальником управління - начальником відділу Управління Західного офісу Державної аудиторської служби в Івано-Франківській області від 20.12.2016 року, в якому не погодився з доводами Вищого професійного училища №7 м.Калуша (а.с. 35-43).

21.12.2016 року з метою повного усунення виявлених порушень в установленому законом порядку, попередження їх виникнення в подальшому, керуючись пунктом 7 статті 10 Закону України Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні , Управління Західного офісу Держаудитслужби в Івано-Франківській області надіслало Вищому професійному училищу №7 м.Калуша листом № 13-09-03-14-14/080 вимогу Про усунення порушень, виявлених ревізією (а.с.44).

Винесення даної вимоги стало підставою для звернення з даним позовом до суду.

При вирішенні даного спору, суд виходив з наступного нормативного регулювання спірних правовідносин.

Правові та організаційні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні визначає Закон України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" №2939-XII (далі - Закон №2939-XII).

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону № 2939-XII головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов'язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб'єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням бюджетного законодавства, дотриманням законодавства про державні закупівлі, діяльністю суб'єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за судовим рішенням, ухваленим у кримінальному провадженні. Державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту, перевірки державних закупівель та інспектування. Порядок проведення органом державного фінансового контролю державного фінансового аудиту, інспектування та перевірок державних закупівель установлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з Положенням про Державну аудиторську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 лютого 2016 року №43 (далі - Положення № 43), Державна аудиторська служба України (Держаудитслужба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України та який забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю.

Держаудитслужба відповідно до покладених на неї завдань: вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших осіб підприємств, установ та організацій, що контролюються, усунення виявлених порушень законодавства; здійснює контроль за виконанням таких вимог; звертається до суду в інтересах держави у разі незабезпечення виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів; застосовує заходи впливу за порушення бюджетного законодавства, накладає адміністративні стягнення на осіб, винних у порушенні законодавства; передає в установленому порядку правоохоронним органам матеріали за результатами державного фінансового контролю у разі встановлення порушень законодавства, за які передбачено кримінальну відповідальність або які містять ознаки корупційних діянь (п.п. 9 п.4 Положення №43).

Відповідно до п.6 Положення №43 Держаудитслужба для виконання покладених на неї завдань має право, зокрема, в установленому порядку пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства; у разі виявлення збитків, завданих державі чи підприємству, установі, організації, що контролюється, визначати їх розмір в установленому законодавством порядку.

Згідно п.7 Положення №43 Держаудитслужба здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку міжрегіональні територіальні органи.

Так, до складу міжрегіональних територіальних органів Державної аудиторської служби України входить, зокрема, Західний офіс Держаудитслужби.

Процедура проведення інспектування в міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов'язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і у суб'єктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували в період, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у період, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), а на підставі рішення суду - в інших суб'єктів господарювання, визначає Порядок проведення інспектування Державною аудиторською службою, її міжрегіональними територіальними органами, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2006 року №550.

Згідно з п.2 вказаного Порядку №550 інспектування полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності об'єкта контролю і проводиться у формі ревізії, яка повинна забезпечувати виявлення фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб.

В п.45 Порядку №550 передбачено, що у міру виявлення ревізією порушень законодавства посадові особи органу державного фінансового контролю, не чекаючи закінчення ревізії, мають право усно рекомендувати керівникам об'єкта контролю невідкладно вжити заходів для їх усунення та запобігання у подальшому.

Якщо вжитими в період ревізії заходами не забезпечено повне усунення виявлених порушень, органом державного фінансового контролю у строк не пізніше ніж 10 робочих днів після реєстрації акта ревізії, а у разі надходження заперечень (зауважень) до нього - не пізніше ніж 3 робочих дні після надіслання висновків на такі заперечення (зауваження) надсилається об'єкту контролю письмова вимога щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства із зазначенням строку зворотного інформування. Про усунення виявлених ревізією фактів порушення законодавства цей об'єкт контролю у строк, визначений вимогою про їх усунення, повинен інформувати відповідний орган державного фінансового контролю з поданням завірених копій первинних, розпорядчих та інших документів, що підтверджують усунення порушень (п.46 Порядку 550).

Відтак, судом встановлено, що відповідачем дотримано законодавчі норми стосовно порядку проведення ревізії.

Даючи оцінку оскаржуваній вимозі Управління Західного офісу Держаудитслужби в Івано-Франківській області щодо незаконного використання ВПУ №7 м.Калуша коштів субвенції на підготовку робітничих кадрів, яка надана з державного бюджету місцевим бюджетам на оплату поточних видатків з підготовки молодших спеціалістів в розмірі 858800,84 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до п.п. б п.2 ч.1 ст.90 ОСОБА_8 кодексу України (в редакції від 25.01.2015 року) до видатків, що здійснюються з бюджету Автономної Республіки Крим і обласних бюджетів, належать видатки на освіту, зокрема: б) професійно-технічну освіту (на оплату послуг з підготовки кваліфікованих робітників на умовах державного замовлення у професійно-технічних навчальних закладах державної та комунальної власності).

В ч.1 ст.103-3 ОСОБА_8 кодексу України зазначено, що видатки місцевих бюджетів, передбачені у підпункті "б" пункту 2 частини першої статті 90 цього Кодексу, в частині виконання державного замовлення здійснюються за рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на підготовку робітничих кадрів.

Відповідно до ч.4 ст.103-3 ОСОБА_8 кодексу України субвенція на підготовку робітничих кадрів спрямовується на оплату поточних видатків професійно-технічних навчальних закладів. Зазначена субвенція може спрямовуватися на реалізацію заходів з оптимізації мережі професійно-технічних навчальних закладів.

На забезпечення реалізації ст.103-3 ОСОБА_8 кодексу України Кабінет Міністрів України прийняв постанову Деякі питання надання субвенції на підготовку робітничих кадрів з державного бюджету місцевим бюджетам N 7 від 14.01.2015 р., якою затвердив порядок та умови надання субвенції на підготовку робітничих кадрів з державного бюджету місцевим бюджетам (далі - субвенція).

Головним розпорядником субвенції є МОН. Розпорядниками субвенції за місцевими бюджетами є структурні підрозділи з питань освіти і науки обласних, Київської міської держадміністрацій, які визначаються рішенням відповідної місцевої ради про такий бюджет згідно із законодавством (п.2 вказаного Порядку №7).

В 2015 році розпорядником субвенції для професійно-технічних навчальних закладів Івано-Франківської області був Департамент освіти і науки Івано-Франківської ОДА.

Відповідно до п.3 даного Порядку №7 (в редакції на дату набрання чинності - 23.01.2015 року) субвенція із загального фонду державного бюджету спрямовується на оплату поточних видатків навчальних закладів, які здійснюють підготовку робітничих кадрів. Субвенція може спрямовуватися на реалізацію заходів з оптимізації мережі професійно-технічних навчальних закладів.

Станом на 25.07.2015 року у зв язку із внесеними змінами до п.3 даного Порядку №7 передбачено, що субвенція спрямовується на оплату поточних видатків професійно-технічних та інших навчальних закладів державної та комунальної власності, які надають послуги з підготовки кваліфікованих робітників на умовах державного замовлення. У разі забезпечення у повному обсязі потреби у поточних видатках на бюджетний період за рахунок субвенції та за умови відсутності простроченої бюджетної заборгованості за захищеними видатками зазначених навчальних закладів субвенція може спрямовуватися на їх капітальні видатки.

Постановою Кабінету Міністрів України №228 від 28.02.2002 року затверджено Порядок складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, в п.20 якого передбачено, зокрема, що під час визначення обсягів видатків бюджету та/або надання кредитів з бюджету розпорядників нижчого рівня головні розпорядники повинні враховувати об'єктивну потребу в коштах кожної установи, виходячи з її основних виробничих показників і контингентів, які встановлюються для установ (кількість класів, учнів у школах, ліжок у лікарнях, дітей у дошкільних закладах тощо), обсягу виконуваної роботи, штатної чисельності, необхідності погашення дебіторської і кредиторської заборгованості та реалізації окремих програм і намічених заходів щодо скорочення витрат у плановому періоді.

Обов'язковим є виконання вимоги щодо першочергового забезпечення бюджетними коштами видатків на оплату праці з нарахуваннями, виплату стипендії, а також на господарське утримання установ. До кошторисів можуть включатися тільки видатки, передбачені законодавством, необхідність яких обумовлена характером діяльності установи..

Посилаючись на зазначені нормативні акти відповідач зробив висновок, що використання коштів субвенції на підготовку кваліфікованих робітників, що надана з державного бюджету місцевому бюджету, на оплату поточних видатків з підготовки молодших спеціалістів є незаконним витрачанням бюджетних коштів, що не призвело до збитків.

Такий висновок був зумовлений тим, що позивач здійснює підготовку робітничих кадрів за освітньо-кваліфікаційними рівнями кваліфікований робітник та молодший спеціаліст , а оскільки субвенція призначалась на оплату поточних видатків з підготовки саме кваліфікованих робітників, то оплату поточних видатків з підготовки молодших спеціалістів визнано незаконним витрачанням бюджетних коштів.

З цього приводу суд зазначає, що відповідно до ч.1ст.40 Закону України Про освіту N 1060-XII від 23.05.1991 (в редакції станом на 01.01.2015 року) професійно-технічна освіта забезпечує здобуття громадянами професії відповідно до їх покликань, інтересів, здібностей, а також допрофесійну підготовку, перепідготовку, підвищення їх кваліфікації.

В ст.41 цього Закону передбачено, що до професійно-технічних навчальних закладів належить, серед іншого, і вище професійне училище.

Професійно-технічні навчальні заклади здійснюють підготовку, перепідготовку і підвищення кваліфікації громадян за державним замовленням, а також за угодами з підприємствами, об'єднаннями, установами, організаціями, окремими громадянами (ч.3 ст.41 Закону України Про освіту ).

Випускникам професійно-технічних навчальних закладів відповідно до їх освітньо-кваліфікаційного рівня присвоюється кваліфікація "кваліфікований робітник" з набутої професії відповідного розряду (категорії).

Випускникам вищих професійних училищ та центрів професійно-технічної освіти відповідно до їх освітньо-кваліфікаційного рівня може присвоюватися кваліфікація "молодший спеціаліст" тільки з акредитованого напряму (спеціальності) (ч.6 ст.41 Закону України Про освіту ).

В ст.4 Закону України Про професійно-технічну освіту N 103/98-ВР від 10.02.1998р. визначено, що система професійно-технічної освіти складається з професійно-технічних навчальних закладів незалежно від форм власності та підпорядкування, що проводять діяльність у галузі професійно-технічної освіти, навчально-методичних, науково-методичних, наукових, навчально-виробничих, навчально-комерційних, видавничо-поліграфічних, культурно-освітніх, фізкультурно-оздоровчих, обчислювальних та інших підприємств, установ, організацій та органів управління ними, що здійснюють або забезпечують підготовку кваліфікованих робітників.

Відповідно до ст.15 Закону України Про професійно-технічну освіту випускнику професійно-технічного навчального закладу, який успішно пройшов кваліфікаційну атестацію, присвоюється освітньо-кваліфікаційний рівень "кваліфікований робітник" з набутої професії відповідного розряду (категорії).

Випускнику, який закінчив відповідний курс навчання в акредитованому вищому професійному училищі, центрі професійно-технічної освіти певного рівня акредитації, може присвоюватись освітньо-кваліфікаційний рівень "молодший спеціаліст".

В ст.16 Закону України Про професійно-технічну освіту зазначено, що випускнику професійно-технічного навчального закладу, якому присвоєно освітньо-кваліфікаційний рівень "кваліфікований робітник", видається диплом, зразок якого затверджується Кабінетом Міністрів України.

Випускнику вищого професійного училища та центру професійно-технічної освіти, якому присвоєно кваліфікацію "молодший спеціаліст", видається диплом, зразок якого затверджується Кабінетом Міністрів України.

Згідно із ст.13 даного Закону ступеневість професійно-технічної освіти громадян визначається у професійно-технічних навчальних закладах відповідними рівнями кваліфікації і складністю професій та освітньо-кваліфікаційним рівнем.

Кожний ступінь навчання у професійно-технічному навчальному закладі має теоретичну і практичну завершеність і підтверджується присвоєнням випускникам (учням) освітньо-кваліфікаційних рівнів "кваліфікований робітник", "молодший спеціаліст" згідно з набутими професійними знаннями, уміннями і навичками.

Постановою Кабінету Міністрів України N 956 від 03.06.1999р. затверджено Положення про ступеневу професійно-технічну освіту затверджується Кабінетом Міністрів України, в п.3 якого передбачено, що професійно-технічна освіта має три ступені, кожний з яких визначається теоретичною та практичною завершеністю і підтверджується присвоєнням випускникам професійно-технічних навчальних закладів робітничої кваліфікації згідно з набутими професійними знаннями, уміннями і навичками.

Відповідно до ступенів професійно-технічної освіти встановлюється три атестаційні рівні професійно-технічних навчальних закладів. Навчальні плани та навчальні програми кожного ступеня професійно-технічної освіти складаються таким чином, щоб випускники першого ступеня мали можливість продовжувати навчання на другому ступені, а випускники другого ступеня - на третьому.

Відповідність присвоєння випускникам професійно-технічних навчальних закладів рівнів кваліфікації (розрядів, класів, категорій, груп) з конкретних робітничих професій атестаційному рівню професійно-технічного навчального закладу визначається Державним переліком професій з підготовки кваліфікованих робітників у професійно-технічних навчальних закладах, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11 вересня 2007 р. N 1117 (Офіційний вісник України, 2007 р., N 70, ст. 2656).

В п.4 даного Положення передбачено, що на першому ступені професійно-технічної освіти забезпечується формування відповідного рівня кваліфікації з технологічно нескладних, простих за своїми виробничими діями і операціями професій, що дає змогу робітнику вільно працювати з раніше вивченими предметами, об'єктами, виконувати конкретні дії, виробничі операції та роботи під контролем робітника з більшим досвідом і вищим рівнем кваліфікації.

Навчання здійснюється шляхом прискореного формування необхідних умінь і навичок у учнів, слухачів професійно-технічних навчальних закладів першого атестаційного рівня та шляхом індивідуального чи групового навчання на виробництві, у сфері послуг.

Навчання на першому ступені завершується кваліфікаційною атестацією. Особам, які успішно пройшли кваліфікаційну атестацію, присвоюється кваліфікація "кваліфікований робітник" з набутої професії відповідного розряду (категорії) та видається свідоцтво, зразок якого затверджується Кабінетом Міністрів України (п.7 Положення).

На другому ступені професійно-технічної освіти забезпечується формування відповідного рівня кваліфікації з масових робітничих професій середньої технологічної складності у різних галузях економіки, що дає змогу робітнику самостійно виконувати по пам'яті чи з допомогою технологічних карт, інструкцій, креслень або іншої документації типові дії, виробничі операції, роботи за встановленими нормами часу і забезпечувати необхідну якість.

Навчання здійснюється у професійно-технічних навчальних закладах другого атестаційного рівня і вимагає, як правило, від учнів, слухачів базової загальної середньої освіти (п.8 Положення).

Згідно з п.9 Положення до професійно-технічних навчальних закладів другого атестаційного рівня належать: а) професійно-технічні училища відповідного профілю; б) професійно-художні училища; в) художні професійно-технічні училища; г) училища-агрофірми; ґ) училища-заводи; д) навчально-виробничі центри; е) навчальні центри; є) інші прирівняні до них навчальні заклади.

Навчання на другому ступені завершується кваліфікаційною атестацією. Особам, які успішно пройшли кваліфікаційну атестацію, присвоюється кваліфікація "кваліфікований робітник" з набутої професії відповідного розряду (категорії) та видається диплом, зразок якого затверджується Кабінетом Міністрів України (п.11 Положення).

Відповідно до п.12 Положення на третьому ступені професійно-технічної освіти забезпечується формування високого рівня кваліфікації з технологічно складних, наукоємних професій та спеціальностей у різних галузях економіки, що дає змогу робітнику чи службовцю на основі отриманих знань та вивчених раніше типових дій самостійно виконувати складні виробничі операції, продуктивні дії, створювати алгоритми діяльності у нетипових ситуаціях.

До професійно-технічних навчальних закладів третього атестаційного рівня належать: а) вищі професійні училища; б) вищі художні професійно-технічні училища; в) вищі училища-агрофірми; г) центри професійно-технічної освіти; ґ) центри підготовки і перепідготовки робітничих кадрів; д) інші прирівняні до них навчальні заклади (п.13 Положення).

Згідно із п.15 Положення навчання завершується кваліфікаційною атестацією. Особам, які успішно пройшли кваліфікаційну атестацію, присвоюється кваліфікація "кваліфікований робітник" з набутої професії відповідного розряду (категорії) та, за умови закінчення відповідного курсу навчання в акредитованому професійно-технічному навчальному закладі, - кваліфікація молодшого спеціаліста і видаються дипломи, зразки яких затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Аналіз вказаних правових норм дає суду підстави дійти висновку про те, що Вище професійне училище №7 м.Калуша здійснює підготовку робітничих кадрів, а саме: кваліфікованих робітників. При цьому позивач, здійснюючи трьохступеневу підготовку кваліфікованих робітників, забезпечує формування робітників високого рівня за освітньо-кваліфікаційними рівнями кваліфікований робітник та молодший спеціаліст , навчання яких здійснюється за інтегрованими навчальними планами.

Випускник вищого професійного училища з освітньо-кваліфікаційним рівнем молодший спеціаліст відноситься до категорії кваліфікованого робітника.

Вище професійне училище №7 м.Калуша на підставі ліцензії ОСОБА_5 освіти і науки України, виданої 09.09.2014 року, надає освітні послуги, пов язані з одержанням професійної освіти на рівні кваліфікаційних вимог до підготовки з робітничих професій, професійно-технічного навчання, перепідготовки, підвищення кваліфікації (а.с.210-212).

ОСОБА_8 кодексу України (ст.103-3) регламентують надання субвенції на підготовку робітничих кадрів без вказання конкретного освітньо-кваліфікаційного рівня кваліфікованого робітника - кваліфікований робітник чи молодший спеціаліст , а тому суд вказує на відсутність порушення позивачем законодавства щодо використання коштів субвенції на підготовку кваліфікованих робітників, що надана з державного бюджету місцевому бюджету на оплату поточних видатків з підготовки кваліфікованих робітників за освітньо-кваліфікаційним рівнем молодшого спеціаліста .

Крім того, як вбачається з листа ОСОБА_5 освіти і науки України від 20.02.2017 року, адресованого Департаменту освіти і науки та молодіжної політики Івано-Франківської обласної державної адміністрації щодо надання роз яснення про фінансування освітньо-кваліфікаційного рівня молодший спеціаліст , підготовка за освітньо-кваліфікаційним рівнем молодший спеціаліст у професійно-технічних навчальних закладах має за мету підготовку за технологіно-складними робітничими професіями високої кваліфікації, яких потребує ринок праці. У зв язку з переходом закладів професійно-технічної освіти з 2015 року на фінансування місцевих бюджетів за рахунок субвенції з державного бюджету дана субвенція враховує підготовку робітничих кадрів та молодшого спеціаліста (а.с.55).

При цьому суд враховує те, що предстаники відповідача в судовому засіданні не заперечили факт відсутності механізму виконання позивачем оскаржуваної вимоги шляхом усунення виявленого порушення, оскільки дані кошти були виділені з державного бюджету ОСОБА_5 освіти і науки України, яке в подальшому розприділило кошти субвенції розпорядникам нижчого рівня (обласним бюджетам), які, в свою чергу, профінансували заклади освіти.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових та службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно із ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, зокрема, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації.

Відповідно до ст.9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною ОСОБА_1 України.

З урахуванням наведеного, суд прийшов висновку про правомірність позовних вимог, а тому позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі. А тому підлягає стягненню з Західного офісу Держаудитслужби на користь позивача 1600,00 грн. сплаченого судового збору.

На підставі ст.124 Конституції України, керуючись ст.ст. 2, 8-14, 86, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати вимогу про усунення порушень виявлених ревізією, №13-09-03-14-14/660 від 21.12.2016 року, винесену Управлінням Західного офісу Держаудитслужби в Івано-Франківській області.

Стягнути з Західного офісу Держаудитслужби (код ЄДРПОУ 40479801) за рахунок бюджетних асигнувань даного суб`єкта владних повноважень на користь Вищого професійного училища №7 м.Калуша (код ЄДРПОУ 02544201) сплачений судовий збір в розмірі 1600,00 грн. (одна тисяча шістсот гривень).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 КАС України, апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ст.254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення встановлених строків подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя /підпис/ ОСОБА_10

Постанова складена в повному обсязі 16.05.2017.