Рішення

від 06.03.2017 по справі 205/7717/16-ц

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

06.03.2017 Єдиний унікальний номер 205/7717/16-ц

Справа №205/7717/16-ц №пр.2/205/959/17

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

06 березня 2017 року Ленінський районний суд м. Дніпропетровська в складі:

головуючого - судді Федченко В.М.,

при секретарі Джурко Ю.І.,

за участю: представника позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Дніпро цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю Капітал-2006 про зобовязання внести запис в трудову книжку, стягнення заборгованості по заробітній платі, стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку, стягнення компенсації за втрату частини заробітної плати, стягнення компенсації за невикористану відпустку та моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач 17 жовтня 2016 року звернувся до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Капітал-2006 , згідно уточнень просив зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю КАПІТАЛ-2006 внести запис в трудову книжку з формулюванням звільнений за власним бажанням з 01 лютого 2016 року , стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю КАПІТАЛ-2006 на його користь 18 2 72,95 грн. заборгованості по заробітній платі; 16 929,96 грн. середній заробіток за період затримки розрахунку, 13 375,80 компенсацію за втрату частини заробітної плати, 1299,12 грн. заборгованость у вигляді компенсації за невикористані дні відпустки, а всього 49 877,83 грн., а також відшкодувати моральну шкоду у розмірі 10 000,00 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на те, що він згідно з наказом №13-К-14 від 02.06.2014р. був прийнятий на посаду менеджера до Товариства з обмеженою відповідальністю КАПІТАЛ-2006 .

Починаючи з вересня 2014 року йому почали не доплачувати заробітну плату, так відповідно до банківської виписки та довідки пенсійного фонду України вих.№9130/08/11 від 29.11.2016р., йому було зараховано 02.09.2014р. заробітна плата в розмірі 577,94 грн., недоплата склала 640,06 грн ., 03.10.2014 р. зараховано 577,94 грн., недоплата склала 640,06 грн. , 04.11.2014р. зараховано 577,94 грн., недоплата склала 640,06 грн ., 02.12.2014р. зараховано 577,94 грн., недоплата складає 640,06 грн. , 08.01.2015р. зараховано 577,94 грн., недоплата складає 640,06 грн ., та 03.02.2015р. було зараховане 343,35 грн., недоплата склала 874,65 грн. , а починаючи з лютого 2015 року відповідач взагалі припинив виплачувати заробітну плату та сплачувати відповідні страхові внески до пенсійного Фонду.

Влітку 2016 року, із телефонної розмови із головним бухгалтером головного офісу відповідача йому стало відомо пройого звільнення, яке сталося без його згоди. Розрахунок з ним по заробітній платі не був зроблений. Наприкінці 2015 року він надіслав відповідачу заяву від 04.12.2015р. з проханням погасити заборгованість по заробітній платі, але дана заява залишилась без задоволення. 27.01.2016р. він надіслав на юридичну адресу відповідача заяву про звільнення за власним бажанням , але дана заява була повернута з відповідною поштовою відміткою за закінченням терміну зберігання . Вважає, що він був звільнений, без відповідного запису в трудовій книжці, а відповідач в супереч ч.1 ст.47 КЗпП України не вніс відомості про його звільнення до трудової книжки.

Станом на 08.02.2017 року виплата належних йому коштів здійснена не була, заборгованість з недоплати по заробітній плати за 6 місяців складає 4074,95 грн. та заробітної плати в розмірі 14198 грн. за період з 01.02.2015р. по 01.02.2016р. (в розмірі мінімальної з/п по Україні), а разом заборгованість з заробітної плати складає 18272,95грн., компенсация за невикористану відпустку за 24 дні склала 1299,12грн., середній заробіток за весь період затримки розрахунку з 01.02.2016р. по 08.02.2017р. складає 16929,96грн., компенсація за втрату частини заробітної плати складає 13375,80 грн.

Оскільки заробіток у Відповідача на час перебування у трудових відносинах з ним був єдиним джерелом доходів для нього і Відповідач протягом значного періоду не виплачував йому заробітну плату, то ця обставина призвела до його моральних страждань, які були викликані переживаннями стосовно неможливості прогодувати себе та свою сім'ю, напруженими стосунками в сім'ї, які виникли з підстав неспроможності забезпечити їх матеріально, що вимагало від нього вжиття додаткових заходів та зусиль для організації свого життя. Свою моральну шкоду він оцінює у 10 000 грн..

В судовому засіданні представник позивача уточнені позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити. Не заперечував проти розгляду справи в заочному порядку.

Відповідач ТОВ Капітал-2006 в судове засідання свого представника не направив, жодних клопотань не надав, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, через засоби масової інформації газету Хрещатик .

Суд зауважує, що відповідач, будучи належним чином повідомлений про розгляд даної цивільної справи по суті, в судове засідання не з'явився, заперечень на позов та доказів на їх обґрунтування суду не надав, що дає суду право при заочному розгляді справи обмежитись доказами, наданими позивачем, що повністю відповідає вимогам ст. 224 ЦПК України .

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, враховуючи положення ч.2 ст.64 ЦПК України, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до вимог ст.ст. 1, 3 частини 4 ст.43, частин 1 та 2 ст.46 Конституції України Україна як соціальна держава, зміст і спрямованість діяльності якої визначають права і свободи людини та їх гарантії, проголосила право громадян на належні, безпечні і здорові умови праці, соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності.

Судом встановлено, що згідно наказу №13-К-14 від 02 червня 2014 року ОСОБА_2 прийнято з 02 липня 2014 року на посаду менеджера по місту Дніпропетровськ та Дніпропетровській області в ТОВ Капітал- 2006 з посадовим окдадом згідно штатного розпису, з внесенням запису в трудову книжку(а.с.2,31,32).

Починаючи з вересня 2014 року позивачу не доплачували заробітну плату, так відповідно до банковської виписки та довідки пенсійного фонду України вих.№9130/08/11 від 29.11.2016р., позивачу було зараховано 02.09.2014р. заробітна плата в розмірі 577,94 грн., недоплата склала 640,06 грн., 03.10.2014р. зараховано 577,94 грн., недоплата склала 640,06 грн., 04.11.2014р. зараховано 577,94 грн., недоплата склала 640,06 грн., 02.12.2014р. зараховано 577,94 грн., недоплата складає 640,06 грн., 08.01.2015р. зараховано 577,94 грн., недоплата складає 640,06 грн., та 03.02.2015р. було зараховане 343,35 грн., недоплата склала 874,65 грн.(а.с.15,30).

Згідно п.12 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 14 від 23.12.2011р. на підтвердження суми заборгованості по зарплаті, яка стягується, може бути будь-який належно оформлений документ, що вказує на розмір нарахованої заробітної плати та компенсації за порушення строків її виплати, зокрема, довідка бухгалтерії боржника, розрахунковий лист чи копія платіжної відомості тощо .

Тому на підтвердження суми заборгованості по зарплаті, яка стягується, позивач надав суду індивідуальні відомості про застраховану особу вих №9130/08/11 з Пенсійного Фонду України.

Починаючи з лютого 2015 року відповідач взагалі припинив виплачувати заробітну платню та сплачувати відповідні страхові внески до пенсійного Фонду.

Позивачем на адресу Відповідача була направлена заява від 04.12.2015р. з проханням погасити заборгованість по заробітній платі, яка залишилась без задоволення (а.с.34).

Заборгованість з недоплати по заробітній плати за 6 місяців складає 4074,95 грн. та заробітної плати в розмірі 14198 грн. за період з 01.02.2015р. по 01.02.2016р. (в розмірі мінімальної з/п по Україні), а разом 18272,95грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Також судом встановлено, що позивач було повідомлено, що його звільнено з ТОВ Капітал- 2006 з посади менеджера по місту Дніпропетровську та Дніпропетровській області влітку 2016 року. Однак причини звільнення та дату звільнення йому не повідомили. Також відповідач в супереч ч.1 ст.47 КЗпП України не вніс відомості про його звільнення до трудової книжки та не повернув її позивачу.

Згідно ст. 48 КЗпП України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації або у фізичної особи понад п'ять днів.

Порядок ведення трудових книжок визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно п.4.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок, у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів. Власник або уповноважений ним орган зобов'язаний видати працівнику його трудову книжку в день звільнення з внесеним до неї записом про звільнення.

Так, відповідно до ст. 47 КЗпП України - власник або уповноважений ним орган зобовязаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст. 116 цього ж Кодексу. У разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу він зобовязаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи.

Відповідно до п. 2.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, яка затверджена наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 р. усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Згідно з абзацами 5-7 пункту 4.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерста праці України від 29.07.1993 року №58, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний видати працівнику його трудову книжку в день звільнення з внесеним до неї записом про звільнення. Якщо працівник відсутній на роботі в день звільнення, то власник або уповноважений ним орган в цей день надсилає йому поштове повідомлення із вказівкою про необхідність отримання трудової книжки.

Згідно п.4.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників затвердженої наказом №58 від 29.07.1993 року Міністерства праці України, зареєстрованої в Мінюсті України 17.10.1993 року за №110, якщо працівник відсутній на роботі в день звільнення, то власник або уповноважений ним орган в цей день надсилає йому поштове повідомлення із вказівкою про необхідність отримання трудової книжки.

Пересилання трудової книжки поштою з доставкою на зазначену адресу допускається тільки за письмовою заявою працівника.

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 1 ст.212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Як встановлено судом, позивача було повідомлено про звільнення, однак з наказом про його звільнення позивач ознайомлений не був, трудову книжку з відповідним записом про звільнення позивачу вручено не було, розрахунок по заробітній платі при звільненні з позивачем проведений не був. Позивач продовжував викнувати свої посадові обовязки до 27.01.2016 року.

27.01.2016р. позивачем була надіслана на юридичну адресу відповідача заява про звільнення за власним бажанням , але дана заява була повернута з відповідною поштовою відміткою за закінченням терміну зберігання (а.с.35-36).

Оскільки в судовому засіданні достовірно встановлено, що позивач з 02.06.2014р. по 27.01.2016р . працював менеджером в ТОВ Капітал- 2006 , то суд вважає вимогу, про зобов'язання ТОВ КАПІТАЛ-2006 внести запис в трудову книжку ОСОБА_2 з формулюванням звільнений за власним бажанням з 01 лютого 2016 року , такою, що підлягає задоволенню.

Згідно до вимог ст.235 КЗпП України у разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Як роз'яснено у п. 32 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 6 листопада 1992 року Про практику розгляду судами трудових спорів , вимоги працівника про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку підлягають задоволенню в тому разі і за той період, коли з вини власника або уповноваженого ним органу була затримана видача трудової книжки або неправильне формулювання причин звільнення в трудовій книжці перешкоджало працевлаштуванню працівника.

Згідно ст.116 Кодексу законів про працю України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Згідно ст.117 Кодексу законів про працю України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Середній заробіток за весь період затримки розрахунку з 01.02.2016р. по 08.02.2017р. складає 16929,96грн.,

Середній заробіток обчислюється відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.95 р. № 100 (далі - Порядок № 100).

Пунктом 8 вказаного Порядку № 100 встановлено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи (для випадків визначення суми, що підлягає виплаті роботодавцем працівникові за несвоєчасний розрахунок провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Таким чином, розмір відшкодування середнього заробітку має визначатися шляхом множення середньоденного заробітку на кількість робочих днів прострочення розрахунку при звільненні.

Так відповідно до Порядку № 100, середньоденний заробіток Позивача становить - 65,62 грн.

Відповідно до приписів ст. 117 КЗпП України, відповідач повинен сплатити позивачу середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні починаючи з наступного робочого дня за днем звільнення ОСОБА_2 - з 01.02.2016 р. по день ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості по зарплаті.

Слід зазначити, відповідно до роз'яснень п. 25 Пленуму верховного Суду України № 13 від 24.12.99 року "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" не проведення розрахунку з працівником у день звільнення або, якщо в цей день він не був на роботі, наступного дня після його звернення з вимогою про розрахунок, є підставою для застосування відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України. У тому разі перебіг тримісячного строку звернення до суду починається з наступного дня після проведення зазначених виплат незалежно від тривалості затримки розрахунку.

В порушення положень трудового законодавства відповідач не видав Позивачу довідки про середню заробітну плату за рік, проте оклад його дорівнював розміру мінімальної заробітної плати. Так розмір заробітної плати за останні два місяці складали 1378,00 грн. (грудень 2015р. та січень 2016р. ) Відповідно до листа Мінсоцполітики України від 09.09.2014 р. N 10196/0/14-14/13 про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2015 рік та листа Мінсоцполітики України від 20.07.2015 р. N 10846/0/14- 15/13 про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2016 рік , робочі дні в грудні 2015р. 23 дні, в січні 2016р. 19 днів. (1378 + 1378): (23+19)=65,62

Середній заробіток за весь період затримки розрахунку з 01.02.2016р. по 08.02.2017р. складає 16 929,96 грн., з огляду на наступне. Відповідно до листа Мінсоцполітики України від 20.07.2015 р. № 10846/0/14-15/13 про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2016 рік та листа Мінсоцполітики України 05.08.2016 р. № 11535/0/14-16/13 про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2017 рік , за період з 01.02.2016 по 08.02.2017 року робочі дні становлять 258 дня. Середньоденна зарплата складає 65,62грн.

Формула розрахунку: Робочі дні за період з 01.02.2016р. по 08.02.2017р. (дні) х Розмір середньої зарплати (грн.) 258 х 65,62 = 16929,96 грн.

Згідно ст.24 Закону України Про відпустки у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані дні щорічної відпустки, а також додаткові відпустки працівникам, які мають дітей.

Відповідно до ст. 74 КЗпПгромадянам, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи, надаються щорічні (основна та додаткові) відпустки із збереженням на їх період місця роботи (посади) і заробітної плати.

Частиною 1 ст. 83 КЗпП встановлено, що в разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей.

Доказів використання Позивачем щорічних відпусток у 2014-2015 роки або виплати йому компенсації за всі дні невикористаних відпусток не має.

Компенсація за невикористану відпустку за 24 календарних дні складає 1299,12 грн., яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Також, ст. 34 Закону України "Про оплату праці"встановлено, що компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у звязку з порушенням строків її виплати проводиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

У випадках порушення встановлених строків виплати заробітної плати працівникові надається право на компенсацію відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати", за яким компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами в цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата та інші.

Відповідно до п. 2 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 р. № 159, компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року.

Сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом (п. 4 Порядку). Відповідач не виплатив Позивачу заборгованість по заробітній платі, яка мала бути сплачена в день звільнення, а саме в лютому 2016 р.

Сума компенсації за невиплачену заборгованість по заробітній платі розраховується за формулою: приріст індексу споживчих цін помножений на суму невиплаченого доходу поділений на 100.

Розрахунок суми компенсації здійснено виходячи с наступного :

Розрахунок індексу споживчих цін: (множення індексів інфляції за період з жовтня 2014 р. по лютий 2017 р.). Індекс інфляції за останні 3 місяця 2014р. склав 107,5 (102,4 індекс жовтня х 101,9 індекс листопада х 103,3 індекс грудня). Індекс інфляції за 2015 рік склав 143,3, а за 2016 рік 112,4. Загальний індекс інфляції за вище зазначений період становить 173,2.

107,5 х 143,3 х 112,4=173,2. Величина приросту індексу споживчих цін складає: 173,2 - 100 = 73,2.

Сума компенсації становить: 73,2 х 18 272,95 / 100 = 13 375,80 грн.

Таким чином, з Відповідача на користь Позивача підлягає до стягнення компенсація за втрату частини заробітної плати за період з жовтня 2014 р. по лютий 2017 р. у розмірі 13 375,80 грн.

Також позивач просить стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду в розмірі 10 000,00 грн.

Відповідно до абз.2 п.8 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди №4 від 31.03.1995 року передбачає, що моральну (немайнову) шкоду, заподіяну працівникові під час виконання трудових обов'язків, відповідальність несе організація, з якою працівник перебуває у трудових відносинах, а останній відповідає перед нею у порядку регресу (статті 130, 132-134 Кодексу законів про працю України), якщо спеціальною нормою закону не встановлено іншого.

Згідно ст. 237-1 Кодексу законів про працю України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Суд приходить до переконання, що діями відповідача позивачу також була спричинена моральна шкода.

Розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та ступеню душевних страждань, яких зазнав позивач внаслідок затримки виплат при розрахунку, їх тривалості, тяжкості, вимушених змін у життєвих обставинах та виходить із засад розумності, виваженості та справедливості, так позивач був позбавлений певного доходу. З урахуванням цих обставин, суд вважає за необхідне задовільнити вимоги про відшкодування моральної шкоди частково та стягнути на користь позивача моральну шкоду в сумі 3 000,00 грн. за рахунок відповідача.

Відповідно до ст.233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

У відповідності до ст.234 КЗпП України у разі пропуску з поважних причин строків, установлених ст. 233 цього Кодексу, районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд може поновити ці строки.

Суд вважає, що оскільки до теперішнього часу позивач не отримав трудову книжку, він у передбачений ст. 233 КЗпП України строк звернувся до суду за захистом своїх порушених прав.

Відповідно до вимог ст.88 ЦПК України належить судові витрати по справі у вигляді судового збору в сумі 1102 грн. 40 коп. (одна тисяча сто дві гривні 40 копійок), з яких:-551 грн. 20 коп. - за розгляд вимог майнового характеру;-551 грн. 20 коп. за розгляд вимог немайнового характеру (відшкодування моральної шкоди) стягнути з Товариство з обмеженою відповідальністю КАПІТАЛ-2006 , в дохід держави.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 19, 21, 22, 56, 66 Конституції України, ст.ст. 10, 11, 60, 61, 88, 131,209,212-215,218,224-226, 360-7 ЦПК України, ст.ст. 116, 117 КЗпП України, суд

ВИРІШИВ:

Заявлені позовні вимоги задовольнити частково.

Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю КАПІТАЛ-2006 внести запис в трудову книжку ОСОБА_2 з формулюванням звільнений за власним бажанням з 01 лютого 2016 року .

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю КАПІТАЛ-2006 (Код ЄДРПОУ 34211574, місцезнаходження: 01103, м. Київ, вул. Михайла Бойчука, 28.) на користь ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 зареєстрований: ІНФОРМАЦІЯ_1.): 18 2 72,95 грн. заборгованості по заробітній платі; 16 929,96 грн. середній заробіток за період затримки розрахунку; 13 375,80 компенсацію за втрату частини заробітної плати; 1299,12 грн. заборгованость у вигляді компенсації за невикористані дні відпустки, а всього 49 877,83 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю КАПІТАЛ-2006 (Код ЄДРПОУ 34211574, місцезнаходження: 01103, м. Київ, вул. Михайла Бойчука, 28.) на користь ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 зареєстрований: ІНФОРМАЦІЯ_1.) відшкодування моральної шкоди у розмірі 3 000,00 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю КАПІТАЛ-2006 (Код ЄДРПОУ 34211574, місцезнаходження: 01103, м. Київ, вул. Михайла Бойчука, 28.) на користь на користь держави судовий збір у розмірі 1102 грн. 40 коп. (одна тисяча сто дві гривні 40 копійок), з яких:-551 грн. 20 коп. - за розгляд вимог майнового характеру;-551 грн. 20 коп. за розгляд вимог немайнового характеру (відшкодування моральної шкоди).

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Позивач має право оскаржити заочне рішення до Апеляційного суду Дніпропетровської області, шляхом подачі в 10 денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги через Ленінський районний суд м. Дніпропетровська.

Суддя В. М.Федченко