Рішення

від 15.05.2017 по справі 910/6092/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.05.2017Справа №910/6092/17

За позовом Приватного акціонерного товариства "Юність"

до Управління освіти Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації

про стягнення 2699136,00 грн.

Суддя Гумега О.В.

Представники:

від позивача: Сайко Ю.В. за довіреністю № 109 від 25.04.2017,

від відповідача: Присяжнюк Л.В. за довіреністю № 01/21-44/1677 від 13.05.2017,

за участю вільних слухачів .

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "Юність" (позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Управління освіти Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації (відповідач) про стягнення 2699136,00 грн. на підставі Договору №20 на закупівлю "Послуги їдалень" код 56.29.2 за ДКПП ДК 016-2010, код 55510000-8 за ЄЗС ДК 021:2015 (послуги шкільних їдалень) від 01.03.2016 (далі - Договір).

Позовні вимоги мотивовано тим, що на виконання умов Договору та Додаткової угоди № 3 від 31.01.2017 до Договору позивач надав, а відповідач прийняв послуги з організації харчування на суму 2699136,00 грн. Оскільки відповідач не оплатив надані позивачем послуги, останній звернувся з даним позовом до суду про стягнення з відповідача 2699136,00 грн. заборгованості в примусовому порядку.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.04.2017 порушено провадження у справі № 910/6092/17 та призначено розгляд справи на 15.05.2017 о 11:40 год.

05.05.2017 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшло повідомлення, на виконання вимог ухвали суду від 18.04.2017, про відсутність у провадженні господарських судів України або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує спір, справи зі спору між позивачем та відповідачем про той же предмет і з тих же підстав та відсутність рішення цих органів з такого спору.

13.05.2017 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву від 12.04.2017 № 01/64, відповідно до якого відповідач (далі - Управління освіти) підтвердив, що відповідно до Договору та Додаткової угоди № 3 від 31.01.2017 до Договору позивачем було надано відповідачу належним чином та своєчасно послуги з організації гарячого харчування у закладах освіти Дніпровського району міста Києва, що підтверджується актами № 4 від 28.02.2017, № 5 від 14.03.2017, № 6 від 21.03.2017, № 7 від 24.03.2017 на загальну суму 2699136,00 грн., вказані акти та відповідні рахунки-фактури на оплату були надані позивачем відповідачу, однак, через зупинення операцій на рахунках Управління освіти в органах Державної казначейської служби України в рамках безспірного виконання рішень судів, Управління освіти не мало змоги своєчасно розрахуватись за надані послуги. Зважаючи на наведене, відповідач вважає позовні вимоги позивача обгрунтованими.

15.05.2017 через відділ діловодства суду від батьків дітей, що навчаються в гімназії № 191 ім. П.Г. Тичини з поглибленим вивченням іноземних мов м. Києва (ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7) надійшло клопотання про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

В судове засідання, призначене на 15.05.2017, з'явилися представники позивача, відповідача та вільні слухачі.

В судовому засіданні 15.05.2017 голова батьківського комітету гімназії № 191 ім. П.Г. Тичини з поглибленим вивченням іноземних мов м. Києва ОСОБА_4 підтримала клопотання, подане 15.05.2017 через відділ діловодства суду батьками дітей, що навчаються у зазначеній гімназії, відповідно до якого просила суд залучити до розгляду справи № 910/6092/17 батьків дітей, що навчаються в гімназії № 191 ім. П.Г. Тичини з поглибленим вивченням іноземних мов м. Києва (Дніпровський район), за списком (далі - гімназія № 191, батьки дітей гімназії № 191) в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача (далі - клопотання про залучення третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача).

В обгрунтування поданого клопотання про залучення третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача зазначено, що рішення з господарського спору може вплинути на безпідставне стягнення державних коштів (місцевого бюджету) на користь комерційної структури (позивача), а у випадку розрахунку Управлінням освіти з ПрАТ "Юність" за угодами, які є підставами поданого ПрАТ "Юність" позову, таке призведе до нецільового використання коштів місцевого бюджету, завдання збитків державі. При цьому вказані угоди батьки дітей гімназії № 191 вважають нікчемними, укладеними посадовими особами Управління освіти з перевищенням власних повноважень. Також батьки дітей гімназії № 191 зазначили, що у зв`язку з порушеннями у діяльності ПрАТ "Юність", вони неодноразово здійснювали перевірки діяльності ПрАТ "Юність" в гімназії № 191, запитували документи та звертались зі скаргами до Департаменту освіти м. Києва, правоохоронних органів та прокуратури. Враховуючи наведене, а також те, що основний відсоток надання послуг з харчування дітей в гімназії № 191 здійснюється за кошти батьків та безпосередньо зачіпає інтереси гімназії № 191, батьки дітей гімназії № 191 вважають, що рішення суду у справі № 910/6092/17 фактично вплине на їх права і обов'язки.

В судовому засіданні 15.05.2017 здійснювався розгляд клопотання про залучення третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін.

Згідно наданих господарським судам у абз. 5 підпункту 1.6 пункту 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" роз'яснень щодо наявності юридичного інтересу у третьої особи, то у вирішенні відповідного питання суд має з'ясовувати, чи буде у зв'язку з прийняттям судового рішення з даної справи таку особу наділено новими правами чи покладено на неї нові обов'язки, або змінено її наявні права та/або обов'язки, або позбавлено певних прав та/або обов'язків у майбутньому .

Взявши до уваги вищенаведені роз'яснення Вищого господарського суду України, врахувавши, що батьки дітей гімназії № 191, які просять залучити їх в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, не являються стороною Договору, на підставі якого заявлено позовні вимоги у даній справи, тобто, у вказаних осіб відсутні цивільні права та обов'язки на підставі цього договору, суд дійшов висновку, що таких осіб в жодному разі у зв'язку з прийняттям судового рішення з даної справи не буде наділено новими правами чи покладено на них нові обов'язки, або змінено їх наявні права та/або обов'язки, або позбавлено певних прав та/або обов'язків у майбутньому .

Отже, оскільки суду не надано належних і допустимих доказів на підтвердження того, що рішення з господарського спору у даній справі може вплинути на права або обов'язки батьків дітей гімназії № 191 щодо однієї з сторін, у суду відсутні підстави для задоволення клопотання останніх про залучення третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача, а тому таке клопотання судом відхиляється.

Представник позивача в судовому засіданні 15.05.2017 подав власне підтвердження про відсутність аналогічного спору станом на 15.05.2017. Підтвердження залучено судом до матеріалів справи та передане до відділу діловодства суду для реєстрації.

Представник позивача в судовому засіданні 15.05.2017 надав усні пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні 15.05.2017 надав усні пояснення по суті спору, зазначивши про обгрунованість заявлених позивачем позовних вимог.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 15.05.2017 було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 4 ст. 85 ГПК України.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судовому засіданні оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

01.03.2016 між Управлінням освіти Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації (замовник, відповідач) та Приватним акціонерним товариством "Юність" (виконавець, позивач) було укладено Договір № 20 на закупівлю "Послуги їдалень" код 56.29.2 за ДКПП ДК 016-2010, код 55510000-8 за ЄЗС ДК 021:2015 (послуги шкільних їдалень) (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору виконавець (позивач) зобов'язався у 2016 році надати замовникові (відповідачу) послуги з організації гарячого харчування у закладах освіти Дніпровського районну міста Києва, зазначенні у п. 1.2 цього Договору та специфікації до цього Договору (додаток 1), а замовник - прийняти і оплатити такі послуги.

Згідно з п. 1.2 Договору, найменування (номенклатура) послуги: "Послуги їдалень", код 56.29.2 за ДКІ1П ДК 016-2010, код 55510000-8 за ЄЗС ДК 021:2015 (послуги шкільних їдалень).

Відповідно до п. 3.1 Договору його ціна становить 13090950,00 грн. без ПДВ, при цьому п. 3.2 Договору сторони передбачили, що ціна Договору може бути зменшена за взаємною згодою сторін.

Пунктом 11.1 узгоджено, що Договір може бути доповнений чи змінений тільки за письмовою згодою сторін відповідно до вимог чинного законодавства України.

Так, згідно Додаткової угоди № 1 від 09.09.2016 до Договору, яка є невід'ємною частиною Договору, сторони домовились зменшити суму Договору, з урахуванням чого ціна Договору склала 5883778,00 грн. без ПДВ.

Додатковою угодою № 2 від 29.12.2016 сторони домовились продовжити строк дії Договору та виконання зобов'язань за Договором на строк, достатній для проведення процедури закупівлі.

Додатковою угодою № 3 від 31.01.2017 сторони домовились продовжити дію Договору на строк, достатній для проведення процедури закупівлі на початку наступного року в обсязі, що не перевищує 20% суми, визначеної у договорі від 01 березня 2016 № 20 і становить 2587776,00 грн. без ПДВ.

Згідно з п. 4.1 Договору сторони узгодили, що розрахунки проводяться шляхом оплати замовником (відповідачем) після пред'явлення виконавцем (позивачем) рахунка на оплату послуги та підписання сторонами акта приймання-передачі наданих послуг/виконаних робіт.

До рахунка додаються: акт(и) приймання-передачі наданих послуг оформлений(ні) належним чином уповноваженими представниками сторін (п. 4.2 Договору).

Крім того, у пункті 4.3 Договору сторони передбачили, що замовник (відповідач) здійснює оплату за фактично поставлені послуги в межах бюджетного фінансування на 2016 рік.

Згідно п. 4.4 Договору, у разі затримки бюджетного фінансування видатків за цим Договором, розрахунок за фактично надані (поставлені) послуги здійснювати протягом 3-х банківських днів з дати отримання замовником бюджетного фінансування закупівлі на свій реєстраційний рахунок.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначив, що ним на виконання умов Договору були надані послуги з організації гарячого харчування у закладах освіти Дніпровського району міста Києва на суму 2699136,00 грн., що підтверджується наступними документами:

- Актом № 4 від 28.02.2017 про прийняття-передачу послуг гарячого харчування згідно Договору на суму 212586,00 грн.;

- Актом № 5 від 14.03.2017 про прийняття-передачу послуг гарячого харчування згідно Договору на суму 1321818,00 грн.;

- Актом № 6 від 21.03.2017 про прийняття-передачу послуг гарячого харчування згідно Договору на суму 735926,00 грн.;

- Актом № 7 від 24.03.2017 про прийняття-передачу послуг гарячого харчування згідно Договору на суму 428806,00 грн. (далі разом - акти про прийняття-передачу послуг);

- Актом звірки від 24.03.2017 на суму 2270330,00 грн.;

- Актом звірки від 24.03.2017 на суму 428806,00 грн.(далі разом - акти звірки).

Як зазначив позивач, претензій щодо якості наданих послуг та оформлення обумовленої Договором супровідної документації від відповідача не надходило.

Листами № 01/42 від 24.03.2017 та № 01/45 від 03.04.2017 позивач відповідно до п. 4.1 Договору надав відповідачу копії рахунків-фактур № 4 від 28.02.2017, № 5 від 14.03.2017, № 6 від 21.03.2017, № 7 від 24.03.2017 (далі разом - рахунки-фактур) та підписаних вищезазначених актів про прийняття-передачу послуг.

Проте відповідач не здійснив оплату за надані на підставі Договору послуги в загальній сумі 2699136,00 грн.

Отже, предметом спору у даній справі є вимога позивача про стягнення з відповідача 2699136,00 грн. за послуги з організації гарячого харчування у закладах освіти Дніпровського району міста Києва на підставі Договору.

Відповідач вважає позовні вимоги позивача обгрунтованими, а неможливість здійснення ним своєчасного розрахунку за надані на підставі Договору послуги з організації гарячого харчування у закладах освіти Дніпровського району міста Києва пояснив зупинення операцій на рахунках Управління освіти в органах Державної казначейської служби України в рамках безспірного виконання рішень судів.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Внаслідок укладення Договору № 20 на закупівлю "Послуги їдалень" код 56.29.2 за ДКПП ДК 016-2010, код 55510000-8 за ЄЗС ДК 021:2015 (послуги шкільних їдалень) від 01.03.2016 між сторонами, згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

З матеріалів справи вбачається, що договір є оплатним і обов'язку позивача надати певні послуги відповідає обов'язок відповідача прийняти та оплатити вартість таких послуг у порядку та на умовах, визначених цим Договором.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як встановлено судом, Додатковою угодою № 3 від 31.01.2017 (далі - Додаткова угода № 3) сторони домовились продовжити дію Договору на строк, достатній для проведення процедури закупівлі на початку наступного року в обсязі, що не перевищує 20% суми, визначеної у договорі від 01 березня 2016 № 20 і становить 2587776,00 грн. без ПДВ.

Відповідно до п. 3 Додаткової угоди № 3 вона набуває чинності та вступає в дію з моменту підписання та скріплення печатками сторонам даної додаткової угоди та діє протягом строку дії Договору, а згідно п. 5 Додаткової угоди № 3 - вона є невід'ємною частиною Договору.

Станом на час розгляду даної справи Договір та додаткові угоди до нього, зокрема, Додаткова угода № 3, є чинними, недійсними в судовому порядку не визнавались, докази протилежного в матеріалах справи відсутні.

Матеріалами справи, а саме актами про прийняття-передачу послуг, підтверджується, що у лютому та березні 2017 року позивачем на підставі Договору були надані відповідачу послуги з організації гарячого харчування у закладах освіти у Дніпровському району міста Києва на загальну суму 2699136,00 грн. Зазначені акти підписані сторонами без зауважень та скріплені печатками сторін.

Відповідно до п. 4.1 Договору відповідач був зобов'язаний провести розрахунки за надані послуги шляхом оплати після пред'явлення позивачем рахунка на оплату послуги та підписання сторонами акта приймання-передачі наданих послуг/виконаних робіт.

Матеріалами справи підтверджується та не заперечується відповідачем отримання ним надісланих йому позивачем рахунків-фактур на оплату послуг на підставі Договору на загальну суму 2699136,00 грн.

Судом встановлено, що відповідач, в порушення умов Договору та норм чинного законодавства не виконав взяті на себе зобов'язання по оплаті наданих позивачем послуг на підставі Договору на загальну суму 2699136,00 грн., у зв'язку з чим у останнього виникла заборгованість перед позивачем за Договором у розмірі 2699136,00 грн.

Додатково заборгованість відповідача перед позивачем згідно Договору у вищенаведеній сумі підтверджується наявними в матеріалах справи актами звірки взаєморозрахунків від 24.03.2017, які підписані сторонами та скріплені печатками сторін

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач фактично не заперечував наявність у нього спірної заборгованості, яка виникла, на твердження відповідача, через зупинення операцій на його рахунках в органах Державної казначейської служби України в рамках безспірного виконання рішень судів.

Натомість, матеріали справи не містять належних доказів, які б підтверджували вищенаведені твердження відповідача, а тому такі твердження не приймаються судом до уваги.

Разом з тим, судом враховано, що за умовами п.п. 4.3 Договору відповідач здійснює оплату за фактично поставлені послуги в межах бюджетного фінансування на 2016 рік, а у разі затримки бюджетного фінансування видатків за цим Договором, розрахунок за фактично надані (поставлені) послуги здійснювати протягом 3-х банківських днів з дати отримання замовником бюджетного фінансування закупівлі на свій реєстраційний рахунок.

Як встановлено судом, матеріали справи не містять доказів відсутності бюджетного фінансування для здійснення оплати відповідачем за фактично надані позивачем послуги за Договором у розмірі 2699136,00 грн.

Водночас суд зазначає, що згідно з частиною першої статті 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, а статтями 525, 526 даного Кодексу і статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Враховуючи викладене, навіть за відсутності бюджетного фінансування за договором замовник не може бути звільнений від обов'язку оплати наданих послуг, оскільки в разі відсутності коштів для оплати замовник вправі призупинити виконання умов договору з моменту виявлення відсутності коштів для оплати робіт, а не приймати їх результати. Такий висновок суду узгоджується з правовою позицією Вищого господарського суду України у п. 5 Оглядового листа ВГСУ від 18.02.2013 № 01-06/374/2013 "Про практику вирішення спорів, пов'язаних із виконанням договорів підряду".

Судом також враховано, що відповідно до статті 617 Цивільного кодексу України, частини другої статті 218 Господарського кодексу України та рішення Європейського суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18 жовтня 2005 року відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не виправдовує бездіяльність боржника і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення договірного зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як роз'яснено господарським судам у п. 1.7 (абз. 2) постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошового зобов'язання" стосовно приписів частини другої статті 530 ЦК України, днем пред'явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу, а в разі якщо вимогу надіслано засобами поштового зв'язку і підприємством зв'язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем пред'явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення.

Згідно ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Як досліджено судом, Договором не встановлено строк здійснення замовником оплати за виконані роботи, втім передбачено проведення розрахунків за надані послуги шляхом оплати після пред'явлення позивачем рахунка на оплату послуги та підписання сторонами акта приймання-передачі наданих послуг.

Наявні в матеріалах справи листи № 01/42 від 24.03.2017 та № 01/45 від 03.04.2017, якими позивач направив відповідачу рахунки-фактури на оплату послуг та підписані акти приймання-передачі наданих послуг, а також просив відповідача здійснити оплату за надані послуги, розцінюються судом в якості вимоги позивача до відповідача в порядку ч. 2 ст. 530 ЦК України.

Згідно реєстраційних відміток на вищевказаних листах (вх. № 01/05/211 та вх. № 01/05/252), останні отримані відповідачем 24.03.2017 та 03.04.2017 відповідно, а таке, в свою чергу, свідчить, що строк оплати спірних послуг за Договором є таким, що настав.

Станом на час розгляду спору по суті відповідач не здійснив оплату спірних послуг, докази протилежного в матеріалах справи відсутні.

Приписами статей 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно із ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Таким чином, проаналізувавши матеріали справи, оцінивши в сукупності наявні в матеріалах справи докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем позовні вимоги про стягнення з відповідача 2699136,00 грн. за послуги з організації гарячого харчування у закладах освіти Дніпровського району міста Києва на підставі Договору, - є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається, зокрема, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на приписи ст. 49 ГПК України та задоволення позовних вимог в повному обсязі, судовий збір в розмірі 40478,04 грн. повністю покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 22, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85, 116 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Управління освіти Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації (02105, м. Київ, проспект Миру, будинок 6-А, ідентифікаційний код 37397216) на користь Приватного акціонерного товариства "Юність" (02100, м. Київ, вул. Попудренка, будинок 22, ідентифікаційний код 19031641) 2699136,00 грн. (два мільйони шістсот дев'яносто дев'ять тисяч сто тридцять шість гривень 00 коп.) за послуги з організації гарячого харчування у закладах освіти Дніпровського району міста Києва, 40478,04 грн. (сорок тисяч чотириста сімдесят вісім гривень 04 коп.) судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги (ч. 1 ст. 93 ГПК України), якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 18.05.2017

Суддя Гумега О.В.