Рішення

від 17.05.2017 по справі 910/5770/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.05.2017Справа №910/5770/17

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ТЕХНО-СТАНДАРТ

до Товариства з обмеженою відповідальністю ПРОГРЕС ТЕХНО

про стягнення 322608,83 грн.

суддя Пукшин Л.Г.

Представники:

від позивача Бобровник Н.М. - представник за довіреністю б/н від 27.03.17

від відповідача не з'явилися

В судовому засіданні 17.05.2017 в порядку ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю ТЕХНО-СТАНДАРТ до Товариства з обмеженою відповідальністю ПРОГРЕС ТЕХНО про стягнення 322608,83 грн.

В обґрунтування позовних вимог ТОВ ТЕХНО-СТАНДАРТ зазначив, що 01.11.2013 р. та 01.04.2015 р. між сторонами було укладено договір поставки № 120463 за умовами якого ТОВ ТЕХНО-СТАНДАРТ зобов'язався поставити у власність ТОВ ПРОГРЕС ТЕХНО товар у строки та за ціною визначеною умовами договору, а останній зобов'язався прийняти товар та оплатити його на умовах визначених договором. За доводами ТОВ ТЕХНО-СТАНДАРТ останнім належним чином виконано зобов'язання за договором та поставлено товар ТОВ ТЕХНО-СТАНДАРТ протягом листопада 2013 р. - жовтня 2015 р. на загальну суму 4 665 714,79 грн. ТОВ ТЕХНО-СТАНДАРТ зі свого боку прийнято товар та частково оплачено у сумі 4 343 105,96 грн. А відтак, у ТОВ ТЕХНО-СТАНДАРТ утворився борг за не оплату поставленого товару на суму 322 608,83 грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 11.04.2017 порушено провадження у справі № 910/5770/17 вказаною позовною заявою та призначено розгляд справи в судовому засіданні 17.05.2017.

У судове засідання, призначене на 17.05.2017, з'явився представник позивача, який надав документи на виконання вимог ухвали суду, позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, вимог ухвали суду не виконав, витребуваних судом документів не надав, про дату та час проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

При цьому, судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Статтею 77 вказаного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, третіх осіб, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п.3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

У п.3 Постанови №11 від 17.10.2014р. Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення" розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010р., "Смірнова проти України" від 08.11.2005р., "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006р., "Літоселітіс Проти Греції" від 05.02.2004р.)

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч.1 ст.4 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Таким чином, незважаючи на те, що відповідач не з'явився у судове засідання, справа може бути розглянута за наявними у ній документами у відповідності до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка вказаного учасника судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

01 листопада 2013 року та 01.04.2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю ТЕХНО-СТАНДАРТ (надалі - постачальник/позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю ПРОГРЕС ТЕХНО (надалі - покупець/відповідач) укладено договори поставки № 120463 (надалі - договори).

Відповідно до п. 1.1. договорів постачальник зобов'язується передати покупцеві у власність товар у зумовлені строки за ціною, в асортименті і кількості, які погоджені сторонами, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах договору.

Кількість товару, його асортимент, ціна вказується у видаткових накладних постачальника на товар, які за своєю суттю (змістом), крім доказу прийомки-передачі, являють собою специфікацію до договору та складають його невід'ємну складову частину (п. 1.2. договорів).

Згідно з п. 2.4. договорів товар вважається прийнятим з моменту підписання уповноваженою особою покупця видаткової накладної постачальника.

Моментом поставки є момент підписання уповноваженою особою покупця видаткової накладної постачальника (п. 2.5. договорів).

Відповідно до п. 3.1. договорів оплата отриманого товару здійснюється покупцем впродовж 45 (сорока п'яти) календарних днів з моменту поставки товару, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

Відповідно до п. 5.1. термін дії договору поставки № 120463 від 01.11.2013 встановлений до 31.03.2015 та термін дії договору поставки № 120463 від 01.04.2015 встановлений до 31.12.2016.

За доводами позивача, ТОВ ТЕХНО-СТАНДАРТ належним чином виконано зобов'язання за договором та поставлено товар відповідачу протягом листопада 2013 р. - жовтня 2015 р. на загальну суму 4 665 714,79 грн, що підтверджується видатковими накладними, підписаними уповноваженими представниками сторін та скріплені їх печатками. Відповідачем в свою чергу прийнято товар та частково оплачено у сумі 4 343 105,96 грн, що підтверджується банківськими виписками. А відтак, у відповідач утворився борг перед позивачем не оплату поставленого товару у сумі 322 608,83 грн.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем зобов'язання по сплаті за поставлений товар.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки.

У відповідності до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України , за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст. 266 ГК України предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками.

Згідно ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України передбачає, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з п. 3.1. договорів оплата отриманого товару здійснюється покупцем впродовж 45 (сорока п'яти) календарних днів з моменту поставки товару, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

Як свідчать матеріали справи, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 4 665 714,79 грн, що підтверджується видатковими накладними підписаними уповноваженими представниками сторін та скріплені їх печаткою (завірені копії яких містять в матеріалах справи)

Відповідачем в свою чергу товар було прийнято та частково оплачено, у сумі 4 343 105,96 грн, що підтверджується банківськими виписками, завірені копії яких містяться в матеріалах справи, у зв'язку з чим, у відповідач утворився борг перед позивачем у сумі 322 608,83 грн.

Відповідно до ст.ст. 525 , 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України , договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України , якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання

Отже, з урахуванням п. 3.1. договорів виконання грошового зобов'язання відповідача по сплаті за отриманий товар за договором на момент розгляду справи настав.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем був поставлений товар, що підтверджується видатковими накладним, підписаними сторонами, копії яких містяться в матеріалах справи. Проте відповідач, в порушення дійсних домовленостей, не розрахувався за поставлений товар, у зв'язку з чим його заборгованість складає на момент вирішення спору 322 608,83 грн.

Враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та належних доказів на заперечення відомостей повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги частині стягнення суми основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню в сумі 322 608,83 грн.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Таким чином, обов'язок доказування законодавчо покладено на сторони.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання за договором.

За таких обставин, позовні вимоги позивача є правомірними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до положень ст. 49 ГПК України витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 32 , 33 , 44 , 49 , 75, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України , Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ПРОГРЕС ТЕХНО (03110, м. Київ, вул. О. Пироговського, буд. 19, корп. 6; ідентифікаційний код 38534480) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ТЕХНО-СТАНДАРТ (02081, м. Київ вул.. Здолбунівська, буд. 3-а, офіс 4; ідентифікаційний код 37447429) заборгованість у розмірі 322 608 (триста двадцять дві тисячі шістсот вісім) грн 83 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 4 839 (чотири тисячі вісімсот тридцять дев'ять) грн 13 коп.

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 18.05.2017.

Суддя Пукшин Л.Г.