Рішення

від 16.05.2017 по справі 920/280/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

16.05.2017 Справа № 920/280/17 Господарський суд Сумської області у складі судді Левченка П.І. при секретарі судового засідання Чепульській В.Ю. розглянув матеріали справи № 920/280/17

за позовом - Публічного акціонерного товариства Дельта Банк в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства Дельта Банк ОСОБА_1, м. Київ,

до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю Союзпартнер-Північ , м. Суми,

про стягнення 343550,45 грн.,

за участю представників:

позивача - ОСОБА_2 за довіреністю б/н від 08.02.2017,

відповідача - не з'явився.

Суть спору: позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за договором кредиту за овердрафтом № КЮ-О-2016811 від 18.03.2013 року в сумі 343550,45 грн. за період з 29.01.2015 року по 20.03.2017 року, з них: заборгованість за простроченими процентами в сумі 307477,45 грн., пеня за несвоєчасну сплату процентів в сумі 16469,78 грн., 3 % річних від суми прострочених процентів в сумі 1600,00 грн., штраф в сумі 17962,44 грн., а також витрати по сплаті судового збору в сумі 5153,26 грн.

Відповідач відзиву на позов до суду не подав, свого представника в судове засідання не направив.

Копія ухвали від 04.04.2017 року про порушення провадження у справі № 920/280/17, надіслана судом відповідачеві за адресами, зазначеними позивачем у позовній заяві та у договорі кредиту за овердрафтом № КЮ-О-2016811 від 18.03.2013 року, повернута відділенням поштового зв'язку на адресу суду за закінченням терміну зберігання.

Відповідно до пункту 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції , особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

За змістом зазначеної статті 64 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до пункту 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції № 18 від 26.12.2011 року, у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них, справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Суд не визнавав явку представників сторін в судове засідання обов'язковою, а відтак нез'явлення їх представників в судове засідання не перешкоджає розгляду справи та вирішенню спору за наявними у справі матеріалами, керуючись статтею 75 Господарського процесуального кодексу України, за відсутності представника відповідача.

Представник позивача у даному судовому засіданні наполягає на задоволенні позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

На підставі постанови Правління Національного банку України від 02.10.2015 року за № 664 Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства Дельта Банк , виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 02.10.2015 року прийнято рішення № 181 Про початок здійснення процедури ліквідації АТ Дельта Банк та делегування повноважень ліквідатора банку , відповідно до якого розпочато процедуру ліквідації АТ Дельта Банк та призначено уповноважену особу Фонду провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків ОСОБА_1, строком на 2 роки з 05 жовтня 2015 року до 04 жовтня 2017 року включно.

Під час процедури ліквідації банків Закон України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб є спеціальним і пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.

Згідно статті 48 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб , Фонд безпосередньо або шляхом делегування повноважень уповноваженій особі Фонду з дня початку процедури ліквідації банку приймає в управління майно (у тому числі кошти) банку, вживає заходів щодо забезпечення його збереження, формує ліквідаційну масу, виконує функції з управління та продає майно банку.

Відповідно до статті 50 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб , з дня початку процедури ліквідації банку Фонд приступає до інвентаризації та оцінки майна банку з метою формування ліквідаційної маси банку. До ліквідаційної маси банку включаються будь-яке нерухоме та рухоме майно, кошти, майнові права та інші активи банку.

Згідно статті 38 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб , Фонд зобов'язаний забезпечити збереження активів та документації банку.

Таким чином, позивачем у даній справі є Публічне акціонерне товариство Дельта Банк в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства Дельта Банк ОСОБА_1.

15.04.2013 року між Публічним акціонерним товариством Дельта Банк та Товариство з обмеженою відповідальністю Союзпартнер-Північ укладено договір кредиту за овердрафтом № КЮ-О-2016982 (далі - договір), відповідно до якого позивач надав відповідачу грошові кошти (овердрафт) у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового використання, а відповідач зобов'язався своєчасно повернути отриманий овердрафт, сплатити проценти за користування овердрафтом, а також виконати інші зобов'язання за договором.

Надання овердрафту здійснюється шляхом сплати з поточного рахунку відповідача (позичальника), відкритого у позивача (кредитора), розрахункових документів на суму, що перевищує фактичний (кредитовий) залишок на такому поточному рахунку, окремими частинами (траншами), в межах максимального ліміту овердрафту в сумі 300000,00 гривень, зі сплатою процентів за користування овердрафтом в розмірі 24 % річних, з кінцевим терміном повернення заборгованості за овердрафтом до 14 квітня 2014 року.

Видача овердрафту на цілі, зазначені в пункті 2.1 цього договору, проводить шляхом оплати з поточного рахунку відповідача (позичальника) № 26002002016982 його розрахункових документів на суму, що перевищує фактичний (кредитовий) залишок на вказаному поточному рахунку, але в межах ліміту овердрафту, визначеному в пункті 1.1.1 цього договору.

Відповідно до пункту 1.1.6 договору, у випадку невиконання відповідачем будь-якого з зобов'язань передбачених пунктом 3.3.16 цього договору, процентна ставка за користування овердрафтом встановлюється у розмірі 33 % річних, та починає застосовуватись до взаємовідносин сторін за цим договором починається з дня, наступного за кінцевим терміном (днем) виконання зобов'язання та діє до дня (включно) до виконання умов, передбачених пунктом 3.3.16 цього договору. При цьому сторони погодили, що зазначене встановлення розміру процентної ставки за користування овердрафтом по цьому договору не потребує додаткового двохстороннього погодження та внесення відповідних письмових змін до цього договору.

Згідно пункту 1.1.4 договору, у разі прострочення кінцевого терміну повернення заборгованості за овердрафтом, визначеного в пункті 1.1.1 договору, процентна ставка за цим договором встановлюється в розмірі 48 % річних, та починає застосовуватись до сторін починаючи з дня, наступного за кінцевим терміном (днем) повернення заборгованості за овердрафтом по день фактичного погашення простроченої заборгованості за овердрафтом. При цьому сторони погодили, що зазначене встановлення розміру процентної ставки за користування овердрафтом по цьому договору не потребує додаткового двохстороннього погодження та внесення відповідних письмових змін до договору.

Пунктом 1.6 договору визначено, що відповідач (позичальник) сплачує позивачу (кредитору) за встановлення ліміту овердрафту одноразово комісію у розмірі 3000,00 грн.

Кредит надавався на умовах забезпеченості, поворотності, строковості, платності та цільового характеру використання.

Позовні вимоги обгрунтовані порушенням прав та законних інтересів позивача, у зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за кредитним договором належним чином, в результаті чого 2015 року позивачем подано до Київського районного суду міста Харкова позовну заяву про стягнення з ОСОБА_3, ТОВ Союзпартнер-Північ та ОСОБА_4 заборгованості за договорами кредиту за овердрафтом № КЮ-О-2016982 від 15.04.2013 року у розмірі 447682,00 грн. Рішенням Зарічного районного суду міста Суми від 06.04.2015 року у справі № 591/8717/14-ц позовні вимоги АТ Дельта Банк до ОСОБА_3, ТОВ Союзпартнер-Північ та ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за договором кредиту за овердрафтом № КЮ-О-2016982 від 15.04.2013 року, станом на 28.01.2015 року в розмірі 447682,00 грн. задоволені.

Відповідно до статті 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Преюдиційні факти - це факти, встановлені рішенням чи вироком суду, що набрали законної сили. Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і визначається його суб'єктивними і об'єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішенням у такій справі правовідносини.

Преюдиційні обставини є обов'язковими для суду, який розглядає справу навіть у тому випадку, коли він вважає, що вони встановлені невірно. Таким чином законодавець намагається забезпечити єдність судової практики та запобігти появі протилежних за змістом судових рішень.

Преюдиційними також є рішення господарських та адміністративних судів. Пленум Верховного Суду України у пункті 7 постанови № 14 від 18.12.2009 року роз'яснив, що під судовим рішенням у частині 3 статті 61 Цивільного процесуального кодексу України слід розуміти будь-яке судове рішення, яким справа вирішується по суті, яке ухвалює суд у порядку цивільного (рішення, в тому числі і заочне, ухвала, судовий наказ), господарського та адміністративного судочинства.

Тому, позивач зазначає, що наявне рішення суду першої інстанції у справі № 591/8717/14-ц, яке набрало законної сили та в якому встановлено, визнано судом та доведено позивачем факт існування заборгованості за договором кредиту за овердрафтом № КЮ-О-2016982 від 15.04.2013 року, що дає можливість повторно не доводити в судовому порядку існування заборгованості при розгляді судом даної позовної заяви.

Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частини першої статті 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 1046 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позика) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до частини першої статті 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту (стаття 1055 Цивільного кодексу України, частина друга статті 345 Господарського кодексу України).

Права та обов'язки сторін пов'язані з кредитуванням рахунка, визначаються положеннями про позику та кредит (частина друга статті 1069 Цивільного кодексу України).

Частиною першою статті 1054 Цивільного кодексу України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно частини першої статті 1048 цього ж Кодексу, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Частиною першою статті 1049 згаданого Кодексу визначено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Частиною третьою названої правової норми передбачено, що позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Згідно частини другої статті 1050 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 631 Цивільного кодексу України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України, частини першої статті 193 Господарського кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту.

Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини першої статті 612 цього ж Кодексу, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Пункт 4.1 договору визначає, що у випадку прострочення відповідачем (позичальником) строків сплати процентів, комісій, а також прострочення строків повернення овердрафту (траншу), визначених договором, позичальник (відповідач) сплачує кредитору (позивачу) пеню з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період прострочення, від простроченої суми за кожен день прострочення. Сплати пені не звільняє відповідача від зобов'язання сплатити в повному обсязі проценти і комісії, передбачені договором.

Пунктом 4.2 договору визначено, що у випадку порушення позичальником (відповідачем) вимог пунктів 3.3.1, 3.3.2, 3.3.8 - 3.3.16 договору, позичальник (відповідач) сплачує кредитору (позивачу) штраф у розмірі 2 % від ліміту овердрафту, діючого на дату порушення умов договору, але не менше ніж 5000,00 грн. за кожний випадок порушення.

Виходячи із системного аналізу статей 525, 526, 599, 611 Цивільного кодексу України, змісту кредитного договору суд дійшов висновку про те, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносини сторін кредитного договору, не звільняє боржника та поручителя від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання й не позбавляє права на отримання штрафних санкцій, передбачених умовами договору та Цивільного кодексу України.

Наведеної правової позиції дотримується Верховний Суд України в своїй постанові від 23.09.2015 року у справі № 6-1206цс15.

Отже, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню: прострочена заборгованість за процентами, пеня за несвоєчасне погашення процентів, 3 % річних від суми прострочених відсотків та штраф за порушення умов договору.

Станом на 20.03.2017 року відповідач не виконав належним чином умови кредитного договору та рішення суду по справі № 591/8717/14-ц, внаслідок чого має заборгованість (без врахування основної суми заборгованості вже стягнутої у судовому порядку) в сумі 343550,45 грн. за період з 29.01.2015 року по 20.03.2017 року, яка складається з: 307477,45 грн. заборгованості за простроченими процентами; 16469,78 грн. пені за несвоєчасну сплату процентів; 1600,00 грн. - 3 % річних від суми прострочених процентів; 17962,44 грн. штрафу.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статей 33, 34 названого Кодексу, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються учасниками судового процесу. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України визначає, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідач доказів сплати заборгованості чи аргументованих заперечень проти позову суду не подав.

Таким чином, враховуючи наведене, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, оцінивши надані докази, суд приходить до висновку, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача простроченої заборгованості за кредитом в сумі 343550,45 грн. за період з 29.01.2015 року по 20.03.2017 року, з них: 307477,45 грн. заборгованості за простроченими процентами; 16469,78 грн. пені за несвоєчасну сплату процентів; 1600,00 грн. - 3 % річних від суми прострочених процентів; 17962,44 грн. штрафу є правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до вимог статі 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 32, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Союзпартнер-Північ (40007, м. Суми, вул. Миргородська, буд. 6, ідентифікаційний код 36898438) на користь Публічного акціонерного товариства Дельта Банк в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства Дельта Банк ОСОБА_1 (01133, м. Київ, вул. Щорса, буд. 36-б, ідентифікаційний код 34047020) заборгованість договором кредиту за овердрафтом № КЮ-О-2016811 від 18.03.2013 року за простроченими процентами в сумі 307477,45 грн., пеню за несвоєчасну сплату процентів в сумі 16469,78 грн., 3 % річних від суми прострочених процентів в сумі 1600,00 грн., штраф в сумі 17962,44 грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 5153,26 грн.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 18.05.2017.

Суддя ОСОБА_5