Рішення

від 11.05.2017 по справі 922/908/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" травня 2017 р.Справа № 922/908/17

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Суслової В.В.

при секретарі судового засідання Помпі К.І.

розглянувши справу

за позовом Комунального підприємства "Харківські теплові мережі", м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бахус", м. Харків про стягнення коштів за участю представників:

позивача - ОСОБА_1, довіреність № 40-3273/138 від 08.08.2016 року;

відповідача - не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бахус" , в якому просить стягнути з відповідача суму боргу у розмірі 61508,19 грн., а саме:

- основний борг в сумі - 56977,69 грн. за період з жовтня 2014 року по лютий 2017 року на р/р 26031303062313 в ФХОУ ПАТ "Державний ощадний банк України", МФО 351823, код ЄДРПОУ 31557119;

- інфляційні втрати у сумі 6459,62 грн.;

- 3% річних у сумі 1468,16 грн.;

- пеня у сумі 570,45 грн.

на р/р № 2600030002313 в ФХОУ ПАТ "Державний ощадний банк України", МФО 351823, код ЄДРПОУ 31557119 (для відшкодування пені, інфляції, 3% річних та судового збору).

Судові витрати позивач просить покласти на відповідача.

Свої позовні вимоги позивач обгрунтовує невиконанням відповідачем зобов'язань за Договором про постачання теплової енергії № 4565 від 01.03.2002 року щодо своєчасної оплати за теплову енергію.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 20.03.2017 року прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 11.04.2017 року об 11:30 год.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 12.04.2017 року розгляд справи відкладено на 11.05.2017 року о 10:30 год.

В призначеному судовому засіданні 11.05.2017 року був присутній представник позивача, який наполягає на задоволенні позову.

Відповідач свого представника до суду не направив, про причину неявки суд не повідомив, витребуваних документів не надав. Ухвала господарського суду Харківської області від 20.03.2017 року про порушення провадження у справі повернулась на адресу суду з позначкою пошти "За закінченням строку зберігання".

Суд звертає увагу, що відповідно до ч. 3 ст. 22 ГПК України, сторони зобов'язані користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав та охоронювальних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

В постанові пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26 грудня 2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено, що у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Таким чином, суд вважає, що відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Бахус" належним чином був повідомлений про дату, час та місце судового засідання.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, вивчивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно дослідивши надані позивачем докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

Відповідно до свідоцтва про право власності № 2050-С-В-С виданого виконавчим комітетом Харківської міської ради Харківської області, Товариство з обмеженою відповідальністю "Бахус" на праві власності належать нежитлові приміщення 1-го поверху № 1-3, 1-4, 1-4а, 1-5-:-1-7, 1-9-:-1-14, 1-14а, 9-1-:-9-6 в літ. "А-4", загальною площею 247,1 кв. м., що розташовані за адресою: м. Харків, вул. Кірова, 20.

Відповідно до договору купівлі-продажу від 20.09.2001 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Бахус" продало ОСОБА_2 нежитлові приміщення першого поверху № 9-1-:-9-6 в цегляній будівлі літ. "А-4", що знаходиться в місті Харкові, вул. Кірова, 20, загальною площею 62,4 кв.м.

На даний час, Товариство з обмеженою відповідальністю "Бахус" займає нежитлові приміщення 1-го поверху № 1-3, 1-4, 1-4а, 1-5-:-1-7, 1-9-:-1-14, 1-14а, що розташовані за адресою: м. Харків, вул. Молочна, 20 (колишня вул. Кірова).

01 березня 2002 року між Комунальним підприємством "Харківські теплові мережі" (далі- позивач, енергопостачальна організація) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Бахус" (далі- відповідач, споживач) було укладено договір №4565 про постачання теплової енергії (далі - договір), за умовами якого позивач зобов'язався постачати відповідачеві теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а відповідач зобов'язався оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.

За умовами п. 1.2. договору обидві сторони зобов'язались керуватися Правилами користування тепловою енергією, затвердженими наказом Міненерго України і Державним комітетом з будівництва, архітектури і житлової політики України від 28.10.1999 р. №307/262.

Згідно з п. 10.1. договору цей договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 31.12.2002 року.

Даний договір є чинним (п.10.4. договору).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач на виконання умов договору здійснив постачання теплової енергії до приміщення відповідача, розташованого за адресою: м. Харків, вул. Кірова, 20, про що свідчать:

- акт про підключення споживача до джерела теплової енергії №178/1212 від 23.10.2014 року;

- акт про відключення споживача від джерела теплової енергії № 178/2323 від 14.04.2015 року ;

- акт про підключення споживача до джерела теплової енергії №178/2481 від 16.10.2015 року;

- акт про відключення споживача від джерела теплової енергії № 178/3786 від 05.04.2016 року ;

- акт про підключення споживача до джерела теплової енергії №178/4679 від 15.10.2014 року.

Вищевказані акти на включення та відключення опалення підписані та скріплені печатками представників КП "Харківські теплові мережі" та балансоутримувачем житлового будинку.

У Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" відсутня технічна можливість відключити приміщення відповідача від централізованої системи опалення будинку, в якому вони знаходяться, оскільки система опалення всього будинку є єдиною з системою опалення приміщення відповідача і не має окремого теплового вводу.

За умовами п. 5.1. договору облік споживання теплової енергії проводиться розрахунковим способом.

За умовами п. 6.2. договору розрахунковим періодом є календарний місяць, за результатами якого підписується акт (в 3-х примірниках) на відпуск-отримання теплової енергії.

Згідно з п. 6.3. договору відповідач зобов'язався за 10 днів до початку розрахункового періоду сплатити позивачеві попередню оплату вартості, необхідного обсягу теплової енергії, що і є заявкою на наступний розрахунковий період, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок розрахункового періоду.

За умовами п. 6.4. договору якщо відповідач розраховується за показниками приладу обліку:

- при перевищенні фактичного використання теплової енергії понад заявлену та сплачену до початку розрахункового періоду, це перевищення окремо оплачується споживачем не пізніше 25-го числа поточного місяця;

- у випадку, коли фактичне використання теплової енергії нижче від заявленого та сплаченого до початку розрахункового періоду, залишок (сальдо) розрахунків визначається за фактичними показниками приладів обліку.

Згідно з п. 6.5. договору споживачі, що не мають приладів обліку, кількість фактично спожитої теплової енергії визначають згідно з договірними навантаженнями з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія від теплових джерел енергопостачальної організації та кількості годин (діб) роботи теплоспоживального обладнання споживача в розрахунковому періоді. Різниця між заявленою та фактично спожитою тепловою енергією сплачується споживачем не пізніше як в термін 5 банківських днів з часу отримання рахунку на оплату.

З матеріалів справи вбачається, що позивач надіслав відповідачеві рахунки-фактури за спожиту теплову енергію за період з жовтня 2014 року по лютий 2017 року, а саме: № 17800-2761 від 07.11.2014 року, № 17800-2761 від 08.12.2014 року, № 17800-2761 від 08.01.2015 року, № 17800-2761 від 09.02.2015 року, № 17800-2761 від 10.03.2015 року, № 17800-2761 від 07.04.2015 року, № 17800-2761 від 09.05.2015 року, № 17800-2761 від 09.11.2015 року, № 17800-2761 від 09.12.2015 року, № 17800-2761 від 11.01.2016 року, № 17800-2761 від 08.02.2016 року, № 17800-2761 від 09.03.2016 року, № 17800-2761 від 06.04.2016 року, № 17800-2761 від 10.05.2016 року, № 17800-2761 від 08.11.2016 року, № 17800-2761 від 07.12.2016 року, № 17800-2761 від 10.01.2017 року, № 17800-2761 від 07.02.2017 року - на загальну суму 56977,69 грн.

Проте, в порушення умов договору, відповідач не сплатив за спожиту теплову енергію по вищевказаним рахункам, в зв'язку з чим в нього виникла заборгованість перед позивачем за теплову енергію, спожиту за період з жовтня 2014 року по лютий 2017 року, в розмірі 56977,69 грн. яка до цього часу залишається непогашеною.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам та фактичним обставинам справи, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно з ч. 6 ст. 19 Закону України "Про теплопостачання" споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі ст. 526 ЦК України та ч. 1 ст. 193 ГК України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічна норма міститься в ст. 193 ГК України.

В силу статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу (ст. 33 ГПК України).

Згідно зі ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на вищевикладені обставини і на те, що суму заборгованості відповідачем не сплачено і не спростовано, суд вважає позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 56977,69 грн. за період з жовтня 2014 року по лютий 2017 року правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 1468,16 грн. за період з 30.12.2014 року по 14.03.2017 року та інфляційних втрат в розмірі 6459,62 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В інформаційному листі від 17.07.2012 р. № 01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським суд України у розгляді справ окремих норм матеріального права» сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція) (постанова Вищого господарського суду України від 05.04.2011 № 23/466 та лист Верховного Суду України "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" від 03.04.1997 № 62-97р). При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця (див. постанову Вищого господарського суду України від 01.02.2012 № 52/30). В силу приписів статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіряючи нарахування позивача, суд дійшов висновку, що період нарахування 3% річних та інфляційних витрат, а також розрахунок визначений вірно, згідно вимог діючого законодавства, що дає підстави суду задовольнити позовні вимоги в частині стягнення 3% річних у розмірі 1468,16 грн. та інфляційних витрат у розмірі 6459,62 грн.

Стосовно позовної вимоги щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 570,45 грн., суд зазначає наступне.

Частиною першою ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарську-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченим кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно статям 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до п. 7.2.3. договору сторони погодили, що в разі несвоєчасної оплати за спожиту теплову енергію - нараховується пеняв розмірі подвійної облікової ставки НБУ належної до сплати суми за кожен день прострочення.

Як свідчать матеріали справи, позивачем був наданий обґрунтований розрахунок пені за прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання у період з 01.06.2016 року по 14.03.2017 року, відповідно до якого сума пені складає 570,45 грн.

Перевіривши правомірність нарахування позивачем вказаної суми, суд встановив, що дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства та умовам договору, а отже пеня у розмірі 570,45 грн. підлягає стягненню з відповідача.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Закону України "Про теплопостачання", ст. ст. 193, 216, 217, 230, 275 Господарського кодексу України, ст. ст. 509, 525, 526, 530, 549, 610-611, 629 Цивільного кодексу України, ст. ст. 1, 3, 4-3, 32-34, 43, 44, 49, 75, ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Бахус" (61001, м. Харків, вул. Кірова, 20, код ЄДРПОУ 25453837) на користь Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (61037, м. Харків, вул. Мефодіївська, 11, код ЄДРПОУ 31557119, р/р 26031303062313 в ФХОУ ПАТ "Державний ощадний банк України", МФО 351823) - 56977,69 грн. основного боргу за період з жовтня 2014 року по лютий 2017 року.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Бахус" (61001, м. Харків, вул. Кірова, 20, код ЄДРПОУ 25453837) на користь Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (61037, м. Харків, вул. Мефодіївська, 11, код ЄДРПОУ 31557119, р/р № 2600030002313 в ФХОУ ПАТ "Державний ощадний банк України", МФО 351823) - 6459,62 грн. інфляційних втрат, 1468,16 грн. 3% річних, 570,45 грн. пені, 1600, 00 грн. судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 13.05.2017 р.

Суддя ОСОБА_3

справа № 922/908/17