Рішення

від 17.05.2017 по справі 922/1113/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" травня 2017 р.Справа № 922/1113/17

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Суярко Т.Д.

при секретарі судового засідання Деньковичу А.Й.

розглянувши справу

за позовом Первинної профспілкової організації Акціонерної компанії "Харківобленерго", м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "Туркуз", м. Харків про стягнення коштів в сумі 68040,00 грн. за участю представників:

позивача: ОСОБА_1, довіреність №48-27/33 від 31.03.2017 р.

відповідача: не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Первинна профспілкова організація Акціонерної компанії «Харківобленерго» - звернувся з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Туркуз» - про стягнення заборгованості в сумі 68040,00 грн. Окрім того, позивач просить Суд покласти на відповідача судові витрати.

Позовні вимоги вмотивовано неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов'язань за договором про організацію оздоровлення №3 від 05.02.2014 р.

В судовому засіданні 17.05.2017 р. представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив Суд їх задовольнити.

Відповідач правом на участь в судовому засіданні 17.05.2017 р. не скористався, витребуваних Судом документів не надав, про причини неявки Суд не повідомив, хоча про розгляд справи Судом був повідомлений належним чином. Так, направлені на адресу відповідачу, визначену в позовній заяві та ЄДРПОУ ухвали повернулись до Суду у зв'язку з не запитом (арк.с. 39-47).

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Суд встановив наступне.

05.02.2014 р. між позивачем (як замовником) та відповідачем (як виконавцем) було укладено договір №3 про організацію оздоровлення.

Відповідно до п. 1.1 договору про організацію оздоровлення, виконавець продає путівки для оздоровлення осіб, що відпочивають, а замовник придбає путівки, відповідно до додатку №1, який є невід'ємною частиною договору, на умовах, визначених цим договором.

Згідно з п. 3.1 договору про організацію оздоровлення, оплата здійснюється замовником за без рахунковим розрахунком на поточний рахунок виконавця в національній грошовій одиниці України.

Загальна сума договору складає 226800,00 грн. (п. 3.2 договору про організацію оздоровлення).

В п. 3.2.1 договору про організацію оздоровлення сторони домовились, що перший платіж - 30% від суми договору (п. 3.2), що складає 68040,00 грн., перераховується замовником на рахунок виконавця до 10.04.2014 р.

Відповідно до п. 4.1 договору про організацію оздоровлення, виконавець зобов'язується надати замовнику відповідну кількість оплачених замовником оздоровчих путівок з моменту отримання грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця.

Як свідчить наявне в матеріалах справи платіжне доручення №000017 від 07.02.2014 р. на суму 68040,00 грн. (арк.с. 15), позивач 02.02.2014 р. здійснив перший платіж згідно договору про організацію оздоровлення в сумі 68040,00 грн.

Як стверджує позивач, відповідач оздоровчі путівки не надав, у зв'язку з чим 01.07.2014 р. позивач звернувся до відповідача із вимогою про повернення сплачених коштів в сумі 68040,00 грн. (лист №48/74-27 від 01.07.2014 р.).

У відповідь на вказану вимогу, листом від 14.07.2014 р. №14/07-2 (арк.с. 17), відповідач зобов'язався повернути позивачу перший платіж за договором про організацію оздоровлення в сумі 68040,00 грн. до 10.10.2014 р.

Позивач стверджує, що відповідач відповідні кошти не повернув, що й зумовило звернення до Суду з позовом у даній справі.

Частиною 1 ст. 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Позивач, на виконання своїх зобов'язань за договором про організацію оздоровлення, сплатив відповідачу перший платіж на суму 68040,00 грн. (платіжне доручення №000017 від 07.02.2014 р. на суму 68040,00 грн., арк.с. 15). Однак, відповідач свої зобов'язання не виконав - оздоровчі путівки не надав. Відповідні обставини не спростовано відповідачем.

Згідно з ч. 3 ст. 651 ЦК України, у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Як свідчить наявний в матеріалах справи лист позивача (лист №48/74-27 від 01.07.2014 р., арк.с. 16), позивач просив відповідача повернути сплачені в сумі 68040,00 грн. кошти у зв'язку з невиконанням відповідачем обумовлених договором зобов'язань.

Наведене фактично свідчить про відмову позивача від договору, а отже про припинення зобов'язань сторін за договором.

За таких обставин, у відповідача виник обов'язок повернути позивачу аванс в сумі 68040,00 грн. Листом від 14.07.2014 р. №14/07-2 (арк.с. 17), відповідач зобов'язався повернути позивачу перший платіж за договором про організацію оздоровлення в сумі 68040,00 грн. до 10.10.2014 р.

В матеріалах справи відсутні, а відповідачем, в порушення ст.ст. 4-3, 33, 34 ГПК України, не надані докази повернення позивачу першого платежу в сумі 68040,00 грн.

За таких обставин, зважаючи, що укладений між сторонами договір є розірваним у зв'язку з відмовою позивача від договору, відповідач безпідставно зберігає у себе кошти, сплачені позивачем як перший платіж в сумі 68040,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Зі змісту п. 3 ч. 3 ст. 1212 ЦК України вбачається, що положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні.

Враховуючи наведене, а також факт розірвання договору, Суд дійшов висновку, що відповідач сплачені позивачем кошти в сумі 68040,00 грн. зберігає без достатньої правової підстави, а отже позовні вимоги про стягнення відповідних коштів є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Викладена правова позиція підтримана численною судовою практикою, зокрема, постановами Вищого господарського суду України від 19 травня 2015 року Справа № 917/1856/14, а також в постанові Верховного Суду України від 02 березня 2016 року у справі №6-2491цс15, яка з огляду на положення статті 82 ГПК України, є обов'язковою до врахування Судом.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, Суд керується положеннями статті 49 ГПК України, відповідно до якої при задоволенні позовних вимог судові витрати покладаються на відповідача. Таким чином, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача - в сумі 1600,00 грн.

З огляду на наведене, відповідно до ст.ст. 251, 509, 526, 610, 1212 ЦК України та керуючись ст.ст. 1, 4, 4-3, 32-34, 38, 43, 44, 48, 49, 75, 82-85 ГПК України, Суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Туркуз (61072, м. Харків, вул. 23 Серпня, 34, офіс 12, код ЄДРПОУ 36226357) на користь Первинної профспілкової організації Акціонерної компанії «Харківобленерго» (61037, м. Харків, вул. Плеханівська, 149, код ЄДРПОУ 22633390) заборгованість в сумі 68040,00 грн., судовий збір в сумі 1600,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 18.05.2017 р.

Суддя ОСОБА_2