Ухвала

від 17.05.2017 по справі 275/418/16-к

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №275/418/16-к Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1

Категорія ч.1 ст.125 КК України Доповідач ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2017 року м. Житомир

Апеляційний суд Житомирської області в складі суддів:

ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Житомирі кримінальне провадження №12016060130000164 за апеляційною скаргою з доповненнями прокурора ОСОБА_6 на вирок Брусилівського районного суду Житомирської області від 03 березня 2017 року щодо

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Київ, зареєстрованого: АДРЕСА_1 ,фактично проживає: АДРЕСА_2 ,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України,

за участю:

прокурора ОСОБА_8 ,

обвинуваченого ОСОБА_7 ,

захисника ОСОБА_9 ,

потерпілої ОСОБА_10

В С Т А Н О В И В:

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, прокурор ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу з доповненнями, в якій просить вирок Брусилівського районного суду Житомирської області від 03 березня 2017 року скасувати, та ухвалити новий, яким визнати винним ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Також просить провести часткове дослідження обставин кримінального провадження.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на те, що суд не надав належної оцінки усім доказам у справі. За наявності суперечливих доказів, які мають істотне значення, суд не навів мотивів, з яких він приймає до уваги одні докази і відкидає інші. Судом не взято до уваги, як доказ вини ОСОБА_7 , покази свідка ОСОБА_11 та представника потерпілого- ОСОБА_10 , посилаючись на наявність між ними родинного зв`язку та особливе суб`єктивне ставлення свідків до досліджуваної події. Така мотивація суду, на думку апелянта, не є належним обґрунтуванням надання переваги показанням свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , які не підтверджуються матеріалами кримінального провадження. Судом також не надана належна оцінка показам свідка ОСОБА_16 , який підтвердив факт нанесення ударів потерпілому ОСОБА_17 . Судом не враховано, що показання свідка ОСОБА_11 , представника потерпілого ОСОБА_10 та свідка ОСОБА_16 не суперечать одне одному та підтверджуються матеріалами кримінального провадження.

В обґрунтування виправдувального вироку суд послався на покази свідка ОСОБА_15 , однак вказаний свідок лише пояснював, як він наносив удари ОСОБА_16 . Чи наносив удари ОСОБА_17 обвинувачений, він не бачив. Також судом не надана належна оцінка показам свідків ОСОБА_14 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 .

Судом безпідставно взято до уваги в якості доказу заяву потерпілого ОСОБА_17 , згідно якої потерпілий просив притягнути до кримінальної відповідальності ОСОБА_15 та «двох його друзів», оскільки сама заява в розумінні ст.477 КПК України не є доказом, а лише фіксує факт звернення особи до правоохоронного органу та підтверджує бажання потерпілого притягнути винних осіб до відповідальності.

В доповненнях до апеляційної скарги прокурор зазначив, що судом безпідставно відмовлено у задоволенні клопотання прокурора про дослідження та надання оцінки протоколу допиту ОСОБА_17 від 17.06.2016 під час досудового розслідування.

На апеляційну скаргу прокурора захисником ОСОБА_9 подано заперечення, в яких він просить вирок Брусилівського району суду Житомирської області від 03.03.2017 року щодо ОСОБА_7 залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора без задоволення. Вважає вирок законним і обґрунтованим.

Вироком Брусилівського районного суду Житомирської області від 03 березня 2017 року ОСОБА_7 виправдано по обвинуваченню у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, за недоведеністю участі у його скоєнні.

Згідно вироку, стороною обвинувачення ОСОБА_7 обвинувачується у тому, що він 05 березня 2016 року близько 00 години 20 хвилин, за адресою АДРЕСА_3 на ґрунті неприязних відносин, умисно наніс декілька ударів руками потерпілому ОСОБА_17 по голові та обличчю, спричинивши синці та садна на обличчі, що відносяться до легкого тілесного ушкодження, без короткочасного розладу здоров`я.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, прокурора, який апеляційну скаргу та доповнення до неї підтримав частково, просив вирок суду скасувати, призначити новий розгляд у суді першої інстанції, клопотання про проведення часткового дослідження доказів не підтримав, думку представника потерпілого ОСОБА_10 , яка підтримала апеляційну скаргу прокурора з доповненнями, захисника ОСОБА_9 та обвинуваченого ОСОБА_7 , які просили залишити без задоволення апеляційну скаргу з доповненнями до неї, перевіривши матеріали кримінального провадження та вирок суду в межах ст.404 КПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга з доповненнями до неї задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Статтею 370 КПК Українипередбачено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, суд на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, безпосередньо дослідженими під час судового розгляду та оціненими відповідно до вимог ст.94 КПК України, обґрунтовано дійшов до висновку про недоведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому злочину.

У вироку відповідно до вимог ст.374 КПК України зазначено формулювання обвинувачення, яке пред`явлено ОСОБА_7 та визнано судом недоведеним, а також наведені мотиви, з яких суд відкидає докази обвинувачення.

При цьому суд виходив із закріпленого в ст.62 Конституції України принципу презумпції невинуватості та вимог ст.17 КПК України про те, що усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

Доводи апеляційної скарги стосовно того, що не надав належної оцінки усім доказам у справі та не навів мотивів, з яких він приймає до уваги одні докази і відкидає інші, є неспроможними.

З оскаржуваного вироку вбачається, що суд відповідно до вимог ст.94 КПК України дав оцінку безпосередньо дослідженим у ході судового розгляду доказам та дійшов до обґрунтованого висновку про те, що покази обвинуваченого, який заперечував свою причетність до заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_17 узгоджуються з показами свідків ОСОБА_15 , ОСОБА_18 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , які були очевидцями події та не підтвердили того, що ОСОБА_7 наносив удари ОСОБА_17 , а свідки ОСОБА_14 та ОСОБА_15 взагалі заперечували проти цих обставин.

Доводи апелянта про те, що судом не надана належна оцінка показам свідка ОСОБА_16 , який підтвердив факт нанесення ударів потерпілому ОСОБА_17 , спростовуються матеріалами кримінального провадження.

Так, ухвалюючи вирок, суд обґрунтовано виходив з того, що з допитаних в суді безпосередніх учасників події, лише свідок ОСОБА_19 вказав, що обвинувачений наносив удари ОСОБА_17 . Однак, з його показів вбачається, що удари ОСОБА_17 наносились не лише ОСОБА_7 , а ще й ОСОБА_15 .

Крім того, судом враховано, що зі змісту письмової заяви потерпілого ОСОБА_17 , поданої ним 06.03.2016 року до Брусилівського ВП Коростишівського ВП ГУНП, вбачається, що він просив притягнути до кримінальної відповідальності ОСОБА_20 та «двох його друзів», які побили його. Аналогічні обставини спричинення тілесних ушкоджень, зазначені судово-медичним експертом у висновку зі слів ОСОБА_17 , а саме, що тілесні ушкодження спричинені трьома особами.

Враховуючи зазначене, суд дійшов до обґрунтованого висновку, про невідповідність вказаних ОСОБА_17 обставин спричинення йому тілесних ушкоджень тим, як вони визначені у формулюванні обвинувачення, яке відноситься до категорії приватного обвинувачення, оскільки тілесні ушкодження, згідно заяви, спричинені не однією особою, а трьома.

Оцінюючи досліджені під час судового розгляду докази, суд дійшов до висновку, що наявність причинно-наслідкового зв`язку між діями ОСОБА_7 та виявлених під час проведення судово-медичної експертизи у ОСОБА_17 тілесних ушкоджень не доведено, з чим погоджується і колегія суддів.

Доводи апелянта стосовно того, що суд безпідставно не взяв до уваги покази представника потерпілого ОСОБА_10 та свідка ОСОБА_11 є безпідставними.

Як вбачається з вироку, суд дав оцінку цим доказам з точки зору їх належності, допустимості і достовірності та, враховуючи, що вказані свідки не були очевидцями вказаної події, навів мотиви, з яких він відкидає ці докази, зазначивши, що таким свідченням не може бути надано переваги порівняно зі свідченнями безпосередніх очевидців події, незацікавлених в результатах вирішення справи, а саме свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 .

За таких підстав, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги щодо ненадання судом першої інстанції належної оцінки усім доказам у кримінальному провадженні є неспроможними, оскільки спростовуються матеріалами кримінального провадження.

Посилання апелянта на те, що судом безпідставно не прийнято у якості належного доказу та неправомірно відмовлено у задоволенні клопотання прокурора про дослідження та надання оцінки протоколу допиту ОСОБА_17 від 17.06.2016 під час досудового розслідування, на правильність висновків суду не впливають.

За змістом вимог, передбачених у ч.1,2ст.23 КПК України, суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно. Не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Враховуючи зазначені вимоги кримінального процесуального закону, суд дійшов правильного висновку про неможливість обґрунтовувати висновки показаннями особи, які не були отримані безпосередньо судом.

Враховуючи, що обвинувачення ОСОБА_7 загалом має сумнівну основу, а наявність сумнівів не узгоджується з гарантіями, визначеними ст.62 Конституції України про те, що усі сумніви щодо доведеності винуватості особи тлумачаться на її користь і наявність сумнівів суперечить стандартам доказування, який застосовується при оцінці доказів з огляду також на практику Європейського суду з прав людини, ОСОБА_7 правильно визнаний не винуватим за пред`явленим обвинуваченням у зв`язку з його недоведеністю

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують і не дають підстав вважати, що судом під час ухвалення рішення були порушені норми матеріального та процесуального права, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Вирок суду відповідає вимогам ст., 370 374 КПК України, є законним та вмотивованим, підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. 404, 407 КПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу з доповненнями прокурора ОСОБА_6 залишити без задоволення.

Вирок Брусилівського районного суду Житомирської області від 03 березня 2017 року щодо ОСОБА_7 залишити без змін.

Касаційна скарга на ухвалу може бути подана безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду Україниз розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення ухвали Апеляційним судом Житомирської області.

СУДДІ: