Рішення

від 16.05.2017 по справі 405/1019/17

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КІРОВОГРАДА

Справа № 405/1019/17

2/405/251/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.05.2017 року Ленінський районний суд м. Кіровограда в складі

головуючої судді: Шевченко І.М.

при секретарі : Фришко А.Ю.

з участю адвоката : ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницький цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Кіровоградської міської державної лікарні ветеринарної медицини про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулась в суд з позовом, в якому просить поновити її на посаді ветеринарного санітара державної лікарні ветеринарної медицини Ленінського району міста Кіровограда; стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 06.02.2017 року до дня постановлення рішення суду в сумі 1 154,10 грн. та стягнути з відповідача на її користь моральну шкоду в сумі 10 000 грн. Позов обґрунтовано тим, що з 04.06.2004 року вона працювала у Кіровоградській міській державній лікарні ветеринарної медицини, з 25.11.2015 року переведена на посаду ветеринарного санітара державної лікарні ветеринарної медицини Ленінського району міста. З 03.01.2017 року перебувала в основній плановій щорічній відпустці, а 03.02.2017 року вийшла на роботу. Цього ж дня начальник Кіровоградської міської державної лікарні ветеринарної медицини ОСОБА_3 зібрав профспілковий комітет на якому повідомив присутніх про її звільнення в зв язку з тим, що вона пішла з робочого місця на 2 години раніше встановленого трудового розпорядку без дозволу ОСОБА_4 - завідувача ветеринарною дільницею. Про наявність доповідних записок ОСОБА_4 про те, що вона залишала робоче місце раніше встановленого часу згідно трудового розпорядку їй стало відомо на зібранні профспілкового комітету, письмових пояснень від неї не вимагалось. В той день вона дуже перемерзла на робочому місці і якийсь раз пішла раніше з роботи, намагалась зателефонувати до завідувача дільниці, але він не брав трубку. У грудні 2016 року вона зверталась до ОСОБА_3 та повідомляла, що на робочому місці нестерпний холод, але її звернення залишено без розгляду.

Про наявність догани від 03.11.2016 року та про звільнення їй стало відомо лише 03.02.2017 року, а тому посилаючись на вказані обставини, норми діючого законодавства, вважає звільнення незаконним та безпідставним і просить задовольнити позов.

В судовому засіданні позивач та її представник позовні вимоги підтримали, посилаючись на обставини, зазначені в позовній заяві, уточнивши позовні вимоги в частині стягнення середнього заробітку просять суд стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу з 06.02.2017 року до дня поновлення на роботі в сумі 5 522,86 грн., інші вимоги залишені без змін.

Представники відповідача в судовому засіданні позов не визнали, просять відмовити в його задоволенні. Пояснили, що позивачкою неодноразово порушувався трудовий розпорядок, вона самовільно, без дозволу, залишала робоче місце і з цього приводу на неї подавались доповідні записки. Звільнення з посади відбулось за згодою профспілкового комітету, який розглядав вказане питання, а тому підстави для задоволення позову відсутні.

Суд, заслухавши пояснення позивачки, представників сторін, допитаного в судовому засіданні свідка ОСОБА_5, дослідивши матеріали справи, встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_2 з 04.06.2004 року працювала у Кіровоградській міській державній лікарні ветеринарної медицини, з 25.11.2015 року переведена на посаду ветеринарного санітара державної лікарні ветеринарної медицини Ленінського району міста, що підтверджується копією наданої позивачкою трудової книжки.

З 03.01.2017 року вона перебувала в основній плановій щорічній відпустці, а 03.02.2017 року вийшла на роботу. Наказом від 06.02.2017 року № 15-ос начальника Кіровоградської міської державної лікарні ветеринарної медицини ОСОБА_2 звільнена з посади ветеринарного санітара за порушення трудової дисципліни згідно ст. 147 п.1 КЗпП України.

Судом встановлено, що наказом № 70 від 03.11.2016 року згідно статей 147, 148. 149 КЗпП України за порушення трудової дисципліни накладено дисциплінарне стягнення - догану ветеринарному санітару державної лікарні ветеринарної медицини Ленінського району м. Кіровограда ОСОБА_2 підставою для накладення стягнення стала доповідна записка від 03.11.2016 року завідувача державної лікарні ветеринарної медицини Ленінського району м. Кіровограда ОСОБА_4

Щодо порушення ОСОБА_2 правил трудового розпорядку в матеріалах справи наявні доповідні записки завідувача державної лікарні ветеринарної медицини Ленінського району м. Кіровограда ОСОБА_4 та акти про відсутність на робочому місці ОСОБА_2

Статтею 149 КЗпП України передбачено, що для застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосоване лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

З наказом про оголошення стягнення під розписку позивач ознайомлена не була, а тому не мала можливості його оскаржити.

Відповідно до норм статті 147, яка передбачає стягнення за порушення трудової дисципліни визначено, що за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана або звільнення. Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення.

Як встановлено в судовому засіданні позивач виконувала свої обов язки відповідно до укладеного між нею та відповідачем трудового договору та правил внутрішнього розпорядку. Розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу регламентується статтею 40 КЗпП України, а саме п.п.3, 4 ч. 1 вказаної статті передбачає звільнення працівника за систематичне невиконання працівником без поважних причин обов язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувались заходи дисциплінарного чи громадського стягнення та прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Статтею 43 КЗпП України визначено, що розірвання трудового договору з ініціативи власника на підставах, передбачених ст. 40 КЗпП України, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу профспілкової організації, членом якої є працівник.

Як пояснив в судовому засіданні свідок ОСОБА_5, він є членом профспілкової організації. Питання звільнення ОСОБА_2 розглядались профспілкою та було прийнято рішення про її звільнення. Вона визнавала свою відсутність на робочому місці.

Норми ст. 40 КЗпП України при звільненні ОСОБА_2 відповідачем не застосовувались, представниками відповідача не зазначено які наслідки для підприємства мали чинені позивачкою дії чи призвели до заподіяння шкоди.

Враховуючи вказані обставини, норми статей 40, 147, 149 КЗпП України. суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову ОСОБА_6 щодо поновлення її на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. При цьому, судом приймається до уваги розрахунок, наданий представником позивачки, а тому, з урахуванням наданої довідки про розмір середньомісячної заробітної плати в сумі 1 816,82 грн., стягненню з відповідача на її користь підлягає середній заробіток в сумі 5 522,86 грн.

Як встановлено в судовому засіданні, незаконне звільнення позивачки стались через неправомірні дії відповідача, якими їй завдано і моральну шкоду. При визначені розміру моральної шкоди судом враховані пояснення позивачки щодо спричинення їй моральної шкоди, загострення хвороб, в душевних стражданнях, неможливості вести звичний спосіб життя, втрати спокою, отримання душевних хвилювань, і в цій частині суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог частково в сумі 2 000,00 грн.

Відповідно до вимог ч.3 статті 88 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а тому з відповідача на користь держави стягується судовий збір відповідно до трьох позовних вимог (дві майнового характеру та одна немайнового) в сумі 2 880,00 грн.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 88, 212-215 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Поновити ОСОБА_2 на посаді ветеринарного санітара Кіровоградської міської державної лікарні ветеринарної медицини.

Стягнути з Кіровоградської міської державної лікарні ветеринарної медицини (код ЄДРПОУ 00700163) на користь ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1) середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 5 522,86 грн.

Стягнути з Кіровоградської міської державної лікарні ветеринарної медицини (код ЄДРПОУ 00700163) на користь ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1) моральну шкоду в сумі 2 000,00 грн.

Звернути рішення до негайного виконання в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць в сумі 1 816,82 грн.

Стягнути з Кіровоградської міської державної лікарні ветеринарної медицини (код ЄДРПОУ 00700163) на користь держави судовий збір в сумі 2 880,00 грн.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Кіровоградської області через Ленінський районний суд м. Кіровограда протягом десяти днів.

Суддя Ленінського районного

суду м. Кіровограда Шевченко