ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
17.05.17р. Справа № 904/4146/17
За позовом Комунального підприємства "Новомосковськтеплоенерго" (м. Новомосковськ, Дніпропетровської області)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Контакт" (с. Піщанка, Новомосковського району, Дніпропетровської області)
про стягнення заборгованості за договором на відпуск теплової енергії № 66 від 10.02.2000 у загальному розмірі 61 714 грн. 09 коп. (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог від 18.05.2017)
Суддя Фещенко Ю.В.
Представники:
від позивача: ОСОБА_1 - юрисконсульт (довіреність № 26 від 06.01.2017)
від відповідача: не з'явився
СУТЬ СПОРУ:
Комунальне підприємство "Новомосковськтеплоенерго" (далі - позивач) звернулося до господарського суду Дніпропетровської області із позовною заявою, в якій, на момент звернення із нею до суду, просило суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Контакт" (далі - відповідач) заборгованість за договором на відпуск теплової енергії № 66 від 10.02.2000 у розмірі 66 714 грн. 09 коп.
Ціна позову складається з суми основного боргу.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за договором на відпуск теплової енергії № 66 від 10.02.2000 в частині розрахунків за спожиту в період з березня 2014 року по лютий 2017 року теплову енергію у встановлений договором строк, наявністю боргу у сумі 66 714 грн. 09 грн.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 05.04.2017 порушено провадження у справі та її розгляд призначено в засіданні на 24.04.2017.
Від позивача факсом надійшло клопотання (вх.суду 22537/17 від 18.04.2017), в якому він просив суд відкласти розгляд справи, посилаючись на неможливість забезпечення явки свого представника через його перебування у відпустці.
У судове засідання 24.04.2017 представники позивача та відповідача не з'явилися, вимоги ухвали суду не виконали, при цьому, судом було враховано наявність клопотання позивача про відкладення розгляду справи, яке було задоволено судом.
Враховуючи викладене, ухвалою суду від 24.04.2017 в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України, в межах строків, встановлених статтею 69 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи було відкладено на 10.05.2017, у зв'язку з необхідністю повторного виклику сторін, витребування додаткових документів по справі, а також задоволенням клопотання позивача.
Від відповідача надійшло клопотання (вх.суду 25112/17 від 28.04.2017), в якому він просив суд відкласти розгляд справи, посилаючись на перебування на лікарняному, а також на неотримання позовної заяви.
Від відповідача надійшло клопотання (вх.суду 25896/17 від 10.05.2017), в якому він просив суд відкласти розгляд справи на 2-3 місяці, посилаючись на перебування на лікарняному.
Від позивача надійшло клопотання (вх.суду 26103/17 від 10.05.2017), в якому він просив суд долучити до матеріалів справи витребувані судом документів.
У судове засідання 10.05.2017 з'явився представник позивача.
Представник відповідача у судове засідання 10.05.2017 не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, при цьому, судом було враховано наявність його клопотання про відкладення розгляду справи, яке було задоволено судом.
Враховуючи викладене, ухвалою суду від 10.05.2017 в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України, в межах строків, встановлених статтею 69 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи було відкладено на 17.05.2017, у зв'язку з необхідністю повторного виклику сторін, витребування додаткових документів по справі, а також задоволенням клопотання відповідача. Додатково відповідача про день, час та місце розгляду справи було повідомлено телефонограмою - 11.05.2017 (а.с.122).
Від відповідача надійшло клопотання (вх.суду 25896/17 від 10.05.2017), в якому він просив суд розглянути справи без його участі. У вказаному клопотанні відповідач також визнав наявність заборгованості в сумі 58 651 грн., з урахуванням уточнюючих даних, а також збігом строку давності щодо вимог про стягнення заборгованості за березень 2014 року. У вказаному клопотання відповідач також просив суд прийняти рішення, яким надати відповідачу можливість погашення заборгованості частинам.
Від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог (вх.суду 28228/17 від 18.05.2017), в якій він просить суд стягнути з відповідача заборгованість за договором на відпуск теплової енергії № 66 від 10.02.2000 у розмірі 61 714 грн. 09 коп. Вказана заява обґрунтована тим, що під час підготовки позовної заяви позивачем не було враховано, що відповідачем 06.03.2017 було здійснено часткове погашення заборгованості в сумі 5 000 грн. 00 коп. за січень 201 року.
Так, відповідно до пункту 3.11. постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" Господарським процесуальним кодексом України, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об'єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову. У будь-якому з таких випадків позивачем має бути додержано правил вчинення відповідної процесуальної дії, а недотримання ним таких правил тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України та зазначені в цій постанові. Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру.
Відповідно до положень пункту 3.10. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 № 18 під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.
Дослідивши заяву позивача, судом визначено, що позивачем, фактично, зменшено заявлений до стягнення основний борг, у зв'язку з частковим його погашенням відповідачем, при цьому, ціна позову фактично зменшилась.
В той же час, відповідно до частини 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.
Згідно з частиною 3 статті 55 Господарського процесуального кодексу України ціну позову вказує позивач.
Враховуючи, що зменшення позовних вимог є правом позивача, передбаченим статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, ці дії не суперечать законодавству та не порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, та враховуючи, що ціна позову фактично зменшилась, суд приймає вказану заяву позивача.
Отже, у разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову 61 714 грн. 09 коп., виходячи з якої й вирішується спір.
У судове засідання 17.05.2017 з'явився представник позивача.
Представник відповідача у судове засідання 17.05.2017 не з'явився, при цьому, судом було враховано наявність його клопотання про розгляд справи без його участі, яке було задоволено судом.
Суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на участь у судовому засіданні та вважає можливим розглянути справу за відсутності представника відповідача, оскільки останній повідомлений про час та місце судового засідання належним чином, а матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення.
Представник позивача у судовому засіданні 17.05.2017 виклав зміст позовних вимог, з урахуванням їх зменшення, просив суд задовольнити його позовні вимоги у повному обсязі.
Враховуючи те, що норми статті 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.
У пункті 2.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 роз'яснено: якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 Господарського процесуального кодексу України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.
Так, справа розглядається за наявними в ній матеріалами, визнаними судом достатніми, в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.
Клопотання про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не заявлялось.
Суд, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача,
ВСТАНОВИВ:
Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Так, 10.02.2000 між Новомосковським підприємством теплових мереж (постачальник), правонаступником якого є Комунальне підприємство "Новомосковськтеплоенерго" (далі - постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Контакт" (далі - споживач, відповідач) було укладено договір на відпуск теплової енергії № 66 (далі - договір, а.с.25-31), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується відпустити споживачу теплову енергію з котельної в гарячої воді (пари) в період з 01.02.2000 по 31.01.2001: на опалення жилого фонду, установи, організації загальною площею - 112,8 кв. м. (25,49 Гкал) з максимумом теплового навантаження 21,24 (пункт 1 розділу І договору).
При цьому, рішенням Новомосковської міської ради № 679 від 10.12.2012 створено комунальне підприємство "Новомосковсьтеплоенерго", яке є правонаступником ДП ОКП "Дніпротеплоенерго"-"Новомосковськтеплоенерго" (а.с.23).
Доказів визнання недвісним, зміни або розірвання вказаного договору сторонами суду не надано.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що укладений договір № 66 від 10.02.2000 за своїм змістом та правовою природою є договором енергопостачання, який підпадає під правове регулювання норм § 5 "Постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу" глави 54 розділу ІІІ Цивільного кодексу України, норм § 3 "Енергопостачання" глави 30 розділу VІ Господарського кодексу України та спеціального закону.
Відповідно до частин 1, 2 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.
Приписами статті 25 Закону України "Про теплопостачання" встановлено, що теплогенеруюча, теплотранспортна та теплопостачальна організації мають право укладати договори купівлі-продажу теплової енергії із споживачами.
За змістом статті 1 Закону України "Про теплопостачання" споживачем теплової енергії визнається особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору. Зазначене кореспондує з положеннями Правил користування тепловою енергією, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 № 1198, за змістом яких споживач теплової енергії - фізична особа, яка є власником будівлі або суб'єкт підприємницької діяльності, чи юридична особа, яка використовує теплову енергію відповідно до договору.
У відповідності до статті 24 Закону України "Про теплопостачання" основним обов'язком споживача теплової енергії є своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.
Відповідно до пункту 2 розділу І договору початок (закінчення) опалювального періоду визначається погодними умовами та встановлюється постачальником по узгодженню з держадміністрацією при встановленій середньодобової температурі зовнішнього повітря протягом трьох діб менш (більш) +8,0 С.
Згідно з умовами пункту 4 розділу І договору межа відповідальності між постачальником та споживачем за стан та обслуговування систем теплопостачання визначається їх балансовою приналежністю і балансується в схемі розмежування балансової приналежністю яка складається споживачем та додається до договору.
У пункті 1 розділу ІІІ договору сторони погодили, що облік поставленої теплової енергії здійснюється приладом обліку, встановленим на тепловому вводі споживача. Всі витрати та втрати теплової енергії після кордонів розподілу мереж відноситься на рахунок споживача.
Так, на виконання умов договору позивачем у період з березня 2014 року по лютий 2017 року були надані відповідачу послуги з теплопостачання на загальну суму 130 350 грн. 39 коп. , в оплату яких позивачем були виставлені наступні рахунки:
- рахунок-фактура № 0000237/622 від 31.03.2014 на суму 3 097 грн. 07 коп. (а.с.32);
- рахунок-фактура № 0000237/834 від 24.04.2014 на суму 787 грн. 64 коп. (а.с.33);
- рахунок-фактура № 0000237/1064 від 31.10.2014 на суму 1 710 грн. 18 коп. (а.с.35);
- рахунок-фактура № 0000237/1255 від 30.11.2014 на суму 4 933 грн.71 коп. (а.с.37);
- рахунок-фактура № 0000237/1492 від 31.12.2014 на суму 8 871 грн. 06 коп. (а.с.39);
- рахунок-фактура № 0000237/139 від 31.01.2015 на суму 8 299 грн. 21 коп. (а.с.41);
- рахунок-фактура № 0000237/342 від 27.02.2015 на суму 6 495 грн. 67 коп. (а.с.43);
- рахунок-фактура № 0000237/560 від 02.04.2015 на суму 6 132 грн. 10 коп. (а.с.44);
- рахунок-фактура № 0000237/784 від 31.10.2015 на суму 2 803 грн. 28 коп. (а.с.47);
- рахунок-фактура № 0000237/978 від 30.11.2015 на суму 5 589 грн. 42 коп. (а.с.49);
- рахунок-фактура № 0000237/1208 від 31.12.2015 на суму 8 657 грн. 80 коп. (а.с.52);
- рахунок-фактура № 0000237/133 від 31.01.2016 на суму 13 202 грн. 30 коп. (а.с.54);
- рахунок-фактура № 0000237/335 від 01.03.2016 на суму 6 419 грн. 69 коп. (а.с.56);
- рахунок-фактура № 0000237/536 від 31.03.2016 на суму 5 940 грн. 60 коп. (а.с.59);
- рахунок-фактура № 0000237/756 від 13.04.2016 на суму 526 грн. 99 коп. (а.с.64);
- рахунок-фактура № 0000237/959 від 31.10.2016 на суму 2 848 грн. 58 коп. (а.с.66);
- рахунок-фактура № 0000237/1160 від 30.11.2016 на суму 7 554 грн. 29 коп. (а.с.67);
- рахунок-фактура № 0000237/1328 від 31.12.2016 на суму 11 059 грн. 14 коп. (а.с.69);
- рахунок-фактура № 0000237/277 від 31.01.2017 на суму 14 504 грн. 85 коп. (а.с.71);
- рахунок-фактура № 0000237/537 від 28.02.2017 на суму 9 378 грн. 16 коп. (а.с.72);
- рахунок-фактура № 0000237/707 від 28.02.2017 на суму 1 538 грн. 65 коп. (а.с.73).
Відповідачем вказані рахунки були отримані своєчасно, що підтверджується відмітками про їх отримання у таблицях - Список споживачів про отримання рахунків, а також документах про їх направлення поштовим зв'язком (а.с.74-83).
Заперечення відповідача щодо якості та обсягів наданих послуг в матеріалах справи відсутні. Представник позивача у судових засіданнях пояснював, що протягом спірного періоду також жодних претензій з цього приводу від відповідача не отримував.
Відповідно до пункту пункту 3 розділу V договору (зобов'язання споживача) споживач за отриману теплову енергію здійснює оплату за поточний місяць на підставі платіжних вимог, виписаних постачальником, в безакцептному порядку по тарифам, затвердженим рішенням Новомосковського міськвиконкому № 536 від 23.06.1999 "Про тарифи на відпуск теплової енергії" з 01.07.1999. У випадку несплати пред'явлених в банку рахунків на наступний день або на наступний день після їх отримання на суму несплаченого рахунку за теплову енергію нараховується пеня в розмірі - в добу по день фактичної оплати рахунка.
Згідно з умовами пункту 4 розділу V договору плата за теплову енергію на опалення стягується в опалювальний період протягом року.
Всі претензії, які стосуються розрахунків, споживач заявляє постачальнику письмово в тижневий строк після отримання рахунку. Постачальник зобов'язаний в 10-денний строк перевіряти правильність розрахунків та про результати повідомляти споживача. У випадку неправильності розрахунків постачальник зобов'язаний провести перерахунок. Всі корегування по виставленим рахункам (повернення, добори) поточного місяця здійснюється в платіжному документі поточного місяця. (пункт 6 розділу V договору).
Так, причиною виникнення спору є неналежне виконання відповідачем умов договору на відпуск теплової енергії № 66 від 10.02.2000 в частині розрахунків за спожиту в період з березня 2014 року по лютий 2017 року теплову енергію у встановлений договором строк, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість перед позивачем у сумі 61 714 грн. 09 грн.
Надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами у справі, суд виходить також з наступного
Згідно зі статтею 19 Закону України "Про теплопостачання" споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію. Також, законом визначений обов'язок споживача сплачувати за отриману теплову енергію саме теплопостачальній організації.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
В силу положень статей 525 та 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
За частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з нормами статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно зі статтею 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
В силу вимог статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України, держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів, зокрема, шляхом присудження до виконання обов'язку в натурі та застосуванням штрафних санкцій.
Частиною 6 статті 25 Закону України "Про теплопостачання" визначено, що в разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується в судовому порядку.
Так, матеріалами справи підтверджується належне виконання своїх зобов'язань за спірним договором позивачем, в свою чергу відповідачем вони систематично порушувались, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість з оплати спожитої теплової енергії за період з березня 2014 року по лютий 2017 року в сумі 61 714 грн. 09 коп.
Так, в матеріалах справи наявні докази лише часткової оплати спожитої у спірний період теплової енергії, а саме:
- прибутковий касовий ордер № 491 від 16.10.2015 на суму 787 грн. 00 коп. (а.с.34);
- прибутковий касовий ордер № 332 від 11.06.2015 на суму 1 232 грн. 00 коп. (а.с.36);
- прибутковий касовий ордер № 199 від 27.03.2015 на суму 3 550 грн. 00 коп. (а.с.38);
- прибутковий касовий ордер № 423 від 26.08.2015 на суму 3 000 грн. 00 коп. (а.с.40);
- прибутковий касовий ордер № 117 від 20.02.2015 на суму 5 976 грн. 00 коп. (а.с.42);
- прибутковий касовий ордер № 265 від 27.04.2015 на суму 4 420 грн. 00 коп. (а.с.45);
- прибутковий касовий ордер № 281 від 07.05.2015 на суму 4 680 грн. 00 коп. (а.с.46);
- прибутковий касовий ордер № 532 від 13.11.2015 на суму 2 803 грн. 00 коп. (а.с.48);
- прибутковий касовий ордер № 615 від 22.12.2015 на суму 3 000 грн. 00 коп. (а.с.51);
- прибутковий касовий ордер № 9 від 06.01.2016 на суму 2 600 грн. 00 коп. (а.с.50);
- прибутковий касовий ордер № 46 від 02.02.2016 на суму 4 000 грн. 00 коп. (а.с.53);
- прибутковий касовий ордер № 313 від 18.08.2016 на суму 2 000 грн. 00 коп. (а.с.55);
- прибутковий касовий ордер № 109 від 14.03.2016 на суму 3 000 грн. 00 коп. (а.с.57);
- прибутковий касовий ордер № 156 від 05.04.2016 на суму 3 420 грн. 00 коп. (а.с.58);
- прибутковий касовий ордер № 200 від 04.05.2016 на суму 2 000 грн. 00 коп. (а.с.60);
- прибутковий касовий ордер № 236 від 02.06.2016 на суму 940 грн. 00 коп. (а.с.61);
- прибутковий касовий ордер № 226 від 24.05.2016 на суму 550 грн. 00 коп. (а.с.64);
- прибутковий касовий ордер № 229 від 25.05.2016 на суму 3 000 грн. 00 коп. (а.с.62);
- прибутковий касовий ордер № 457 від 14.12.2016 на суму 2 850 грн. 00 коп. (а.с.65);
- прибутковий касовий ордер № 29 від 18.01.2017 на суму 3 000 грн. 00 коп. (а.с.68);
- прибутковий касовий ордер № 48 від 01.02.2017 на суму 5 000 грн. 00 коп. (а.с.70).
Доказів оплати теплової енергії в залишковій сумі 61 714 грн. 09 коп. відповідач не надав, доводи позивача, наведені в обґрунтування позову, не спростував.
При цьому, стосовно спливу строку давності за вимогами про стягнення заборгованості за спожиту у березні 2014 року теплову енергію, про застосування наслідків чого заявив відповідач, суд зазначає таке.
Як вбачається із таблиць (Список споживачів про отримання рахунків) за березень 2014 року, рахунок на оплату за вказаний місяць було отримано відповідачем 03.04.2014, отже термін його оплати - 04.04.2014. При цьому, позовну заяву було подано позивачем 31.03.2017 (штемпель на поштовому конверті), отже позов подано в межах строку давності за вимогами по стягненню заборгованості за березень 2014 року.
Враховуючи визначені контрагентами порядок та строки оплати спожитої теплової енергії, господарський суд встановив, що строк оплати за переліченими вище рахунками є таким, що настав, у зв'язку з чим суд вважає позовні вимоги позивача щодо стягнення основного боргу в сумі 61 714 грн. 09 коп. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Отже, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі.
З приводу клопотання відповідача щодо розстрочки виконання рішення у даній справі, суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 6 статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.
Згідно з пунктом 7.1.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" № 9 від 17.10.2012 розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).
Відповідно до пункту 7.2. вказаної Постанови підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.
Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Відповідно до статті 33 Господарського просувального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Під час розгляду справи керівник (директор) підприємства-відповідача вказував на те, що переніс інфаркт міокарда, перебуває на реабілітації та тривалому лікарняному. Крім того, поведінка відповідача свідчить про те, що він не ухиляється від виконання своїх зобов'язань перед позивачем, наявність заборгованості перед позивачем визнає, але просить врахувати і його тяжкий стан під час вирішення вказаного питання.
Отже, подану відповідачем заяву про розстрочку виконання рішення суд розглядає, як таку, що направлена на фактичне та повне виконання рішення суду, а дії відповідача підтверджують, що він не ухиляється від виконання свого обов'язку перед позивачем, визнає наявність заборгованості, але просить суд під час вирішення питання про розстрочку врахувати його матеріальні інтереси та фізичні можливості.
Так, судом було описано вище обставини, що підтверджують неможливість негайного повного виконання рішення суду відповідачем. Крім того, суд вважає вказані обставини виключними та такими, що є підставою для застосування права господарського суду щодо розстрочки виконання рішення у даній справі.
Стосовно матеріального інтересу позивача суд відзначає, що розстрочення виконання рішення господарського суду Дніпропетровської області у даній справі матиме наслідком гарантоване щомісячне надходження грошових коштів від Товариства з обмеженою відповідальністю "Контакт" на рахунок Комунального підприємства "Новомосковськтеплоенерго".
Таким чином, надання заявнику можливості сплачувати належну до стягнення суму боргу із розстрочкою платежів, по мірі отримання доходів, призведе до повного виконання рішення суду та задоволення вимог стягувача.
В даному випадку вирішуючи питання про розстрочку виконання рішення, господарський суд враховує інтереси обох сторін, їх фінансовий стан та інші обставини справи, відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України, та з метою реального виконання рішення суду, суд вважає за необхідне задовольнити заяву відповідача та розстрочити його виконання в частині стягнення основного боргу в сумі 61 714 грн. 09 коп. строком на 6 місяців.
Пунктом 10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення" визначено, що результати розгляду господарським судом заяв (клопотань) учасників судового процесу повинні зазначатися в мотивувальній, а не в резолютивній частині рішення суду, прийнятого по суті справи, за винятком тих випадків, коли суд вирішує питання про вжиття заходів до забезпечення позову (статті 67, 68 Господарського процесуального кодексу України), відстрочку або розстрочку виконання рішення (стаття 121 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, судові витрати по справі, з урахуванням положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача у сумі 1 600 грн. 00 коп.
Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 4-5, 33, 34, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
В И Р І Ш И В :
Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Контакт" про розстрочку виконання рішення суду задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Контакт" (51283, Дніпропетровська область, Новомосковський район, с. Піщанка, вулиця Мостова, будинок 18-А; ідентифікаційний код 13446111) на користь Комунального підприємства "Новомосковськтеплоенерго" (51200, Дніпропетровська область, м. Новомосковськ, вулиця Микити Головка, будинок 17; ідентифікаційний код 03342190) - 61 714 грн. 09 коп. - основного боргу, розстрочивши виконання рішення в цій частині таким чином:
- до 20.06.2017 - 10 285 грн. 69 коп.;
- до 20.07.2017 - 10 285 грн. 68 коп.;
- до 20.08.2017 - 10 285 грн. 68 коп.;
- до 20.09.2017 - 10 285 грн. 68 коп.;
- до 20.10.2017 - 10 285 грн. 68 коп.;
- до 20.11.2017 - 10 285 грн. 68 коп.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Контакт" (51283, Дніпропетровська область, Новомосковський район, с. Піщанка, вулиця Мостова, будинок 18-А; ідентифікаційний код 13446111) на користь Комунального підприємства "Новомосковськтеплоенерго" (51283, Дніпропетровська область, м. Новомосковськ, вулиця Микити Головка, будинок 17; ідентифікаційний код 03342190) - 1 600 грн. 00 коп. - витрат по сплаті судового збору.
Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя ОСОБА_2
Суд | Господарський суд Дніпропетровської області |
Дата ухвалення рішення | 17.05.2017 |
Оприлюднено | 23.05.2017 |
Номер документу | 66597797 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд Дніпропетровської області
Фещенко Юлія Віталіївна
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні