Рішення

від 17.05.2017 по справі 908/538/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 27/44/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.05.2017 Справа № 908/538/17

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІТО» (69032 м. Запоріжжя, Південне шосе, буд. 48)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРІВЛАД-АВТО» (69035 м. Запоріжжя, вул. Леоніда Жаботинського, 50)

про стягнення 292 388 грн. 14 коп.

Суддя Дроздова С.С.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1, дов. № 002 від 20.03.2017 р.

від відповідача : не з'явився

СУТНІСТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Літо» , м. Запоріжжя, звернулося до господарського суду Запорізької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Трівлад-Авто» , м. Запоріжжя, про стягнення 202200 грн. 00 коп. суми основного боргу за договором № 3943 на надання транспортно-експедиційних послуг по перевезенню вантажів у міжнародному сполученні від 05.11.2015 р. та договорами-замовленнями № 11/03/16-2 від 11.03.2016 р., № 23/03/16-2 від 23.03.2016 р., № 23/03/16-1 від 23.03.2016 р., № 30/03/16-1 від 30.03.2016 р., № 30/03/16-3 від 30.03.2016 р., № 30/03/16-2 від 30.03.2016 р. до нього, суму втрат від інфляції - 22460,28 грн., суму 3% річних - 5858,76 грн., неустойку 61869,10 грн., всього 292388,14 грн.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.03.2017 р. справу № 908/538/17 передано на розгляд судді Дроздовій С.С.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 21.03.2017 р. суддею Дроздовою С.С. порушено провадження у справі № 908/538/17, справі присвоєно номер провадження 27/44/17 та призначено судове засідання на 10.04.2017 р.

Ухвалою суду від 10.04.2017 р. на підставі ст. 77 ГПК України, у зв'язку з неявкою в судове засідання відповідача, необхідністю витребування додаткових доказів та документів, які необхідні для всебічного та об'єктивного розгляду спору, розгляд справи відкладено на 17.05.2017 р.

У судовому засіданні 17.05.2017 р. справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

До початку розгляду справи представник позивача заявив письмове клопотання щодо відмови від здійснення технічної фіксації судового процесу.

Головуючим суддею оголошено яка справа розглядається, склад суду, та роз'яснено представнику позивача, який прибув у судове засідання, його права, у тому числі право заявляти відводи.

Відводів складу суду не заявлено.

Представник позивача підтримав позовні вимоги, викладені в позовній заяві. Позов обґрунтований ст.ст. 526, 546, 625, 692, 909 ЦК України, ст. 193 ГК України.

Представник відповідача в судові засідання не з'явився, причини неявки суду невідомі. Про час та місце судового слухання справи повідомлений відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України. Ухвала про порушення провадження в справі та призначення судового засідання отримана представником відповідача 24.03.2017 р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Відповідач вимоги суду, викладені в ухвалах суду, не виконав, витребувані судом документи, у т.ч. письмовий відзив на позов, не надав. Будь-яких письмових заяв, клопотань від відповідача до суду не надійшло.

У постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. N 18 роз'яснено, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, враховуючи предмет спору, а також доказове наповнення матеріалів справи, приймаючи до уваги належне повідомлення відповідача про час та місце проведення судового засідання, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, оригінали яких оглядалися в судовому засіданні, вислухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

05.11.2015 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю Літо (перевізник за договором, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Трівлад-Авто (замовник, відповідач) укладений договір № 3943 на надання транспортно-експедиційних послуг при перевезенні вантажів у міжнародному сполученні.

Згідно з п. 1.1 договору замовник доручає, а перевізник приймає на себе зобов'язання організувати міжнародні вантажні перевезення автомобільним транспортом вантажів замовника, а також транспортно-експедиційні обслуговування таких перевезень. У свою чергу замовник зобов'язується оплатити перевізнику вартість перевезень та транспортно-експедиційних послуг згідно з умовами, передбаченими в даному договорі.

Відповідно до п. 2.3 конкретні умови перевезення обумовлюються в заявці на перевезення, яка є невід'ємною частиною цього договору.

У розділі 4 сторони узгодили умови розрахунків. Згідно з п. 4.1 вартість транспортно-експедиційних послуг обумовлюються в разовій заявці, яка є невід'ємною частиною цього договору. Ціни договірні та визначаються виходячи з конкретної ситуації на транспортному ринку.

Розрахунки в рамках даного договору між замовником та перевізником здійснюються в національній валюті України шляхом банківського переведення на рахунок перевізника на підставі рахунку перевізника по факту подання транспортного засобу під завантаження на протязі 15-ти банківських днів, якщо інше не обумовлене в заявці, яка є невід'ємною частиною цього договору.

Згідно з п. 10.1 договір вступає в силу з моменту його підписання та діє безстроково.

За умовами даного договору між сторонами в справі були підписані:

- Договір-заявка № 11/03/16-2 на надання послуг з перевезення вантажу від 11.03.2016 р. (напрямок: Україна - Чехія, ставка за перевезення 34000,00 грн.);

- Договір-заявка № 23/03/16-2 на надання послуг з перевезення вантажу від 23.03.2016 р. (напрямок: Україна - Чехія, ставка за перевезення 34000,00 грн.);

- Договір-заявка № 23/03/16-1 на надання послуг з перевезення вантажу від 11.03.2016 р. (напрямок: Україна - Чехія, ставка за перевезення 34000,00 грн.);

- Договір-заявка № 30/03/16-1 на надання послуг з перевезення вантажу від 30.03.2016 р. (напрямок: Україна - Чехія, ставка за перевезення 34000,00 грн.);

- Договір-заявка № 30/03/16-3 на надання послуг з перевезення вантажу від 30.03.2016 р. (напрямок: Україна - Чехія, ставка за перевезення 34000,00 грн.);

- Договір-заявка № 30/03/16-2 на надання послуг з перевезення вантажу від 30.03.2016 р. (напрямок: Україна - Чехія, ставка за перевезення 34000,00 грн.).

В усіх зазначених договорах-заявках визначено умови оплати: після вивантаження по оригіналам, безготівковий розрахунок.

За вказаними договорами-заявками сторонами без зауважень та заперечень підписані та скріплені круглими печатками сторін - юридичних осіб:

- Акт № ЛТ-0000235 надання послуг від 17.03.2016 р. на суму 34000,00 грн. Позивачем виставлений рахунок-фактура № ЛТ-0000235 від 17.03.2016 р. на суму 34000,00 грн. Перевезення підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною (CMR) № 0840384;

- Акт № ЛТ-0000287 надання послуг від 31.03.2016 р. на суму 34000,00 грн. Позивачем виставлений рахунок-фактура № ЛТ-0000287 від 31.03.2016 р. на суму 34000,00 грн. Перевезення підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною (CMR) № 0840480;

- Акт № ЛТ-0000288 надання послуг від 31.03.2016 р. на суму 34000,00 грн. Позивачем виставлений рахунок-фактура № ЛТ-0000288 від 31.03.2016 р. на суму 34000,00 грн. Перевезення підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною (CMR) № 0840481;

- Акт № ЛТ-0000314 надання послуг від 07.04.2016 р. на суму 34000,00 грн. Позивачем виставлений рахунок-фактура № ЛТ-0000314 від 07.04.2016 р. на суму 34000,00 грн. Перевезення підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною (CMR) № 0840490;

- Акт № ЛТ-0000315 надання послуг від 07.04.2016 р. на суму 34000,00 грн. Позивачем виставлений рахунок-фактура № ЛТ-0000315 від 07.04.2016 р. на суму 34000,00 грн. Перевезення підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною (CMR) № 0840489;

- Акт № ЛТ-0000318 надання послуг від 08.04.2016 р. на суму 34000,00 грн. Позивачем виставлений рахунок-фактура № ЛТ-0000318 від 08.04.2016 р. на суму 34000,00 грн. Перевезення підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною (CMR) № 0840488.

В актах зазначено, що сторони претензій одна до одної не мають.

На усіх міжнародних товарно-транспортних накладних (СМR) мається штамп (відмітка) вантажоодержувача про отримання вантажу в місці доставки.

Відповідно до матеріалів справи відповідач оплатив 24.06.2016 р. суму 1800,00 грн. з призначенням платежу: часткова оплата за авто послуги зг. рах. № ЛТ-0000235 від 17.03.2016 без ПДВ , що підтверджується банківською випискою.

Інших платежів за вищевказаними актами від відповідача позивачу не поступало.

У матеріалах справи мається підписаний між сторонами акт звірки взаєморозрахунків від 22.07.2016 р., відповідно до якого сальдо на корить ТОВ Літо складає суму 202200,00 грн.

Враховуючи наявну заборгованість позивач звернувся до суду з позовом за яким порушено провадження в даній справі.

Вирішуючи спір по суті, суд враховує наступне.

За приписом ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.ст. 11, 509 ЦК України підставами виникнення зобов`язання (правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку), зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ст.ст. 525, 526 ЦК України, п.п. 1, 7 ст. 193 ГК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до вимог закону, умов договору.

Статтею 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору (ст. 628 ЦК України).

З умов договору № 3943 від 05.11.2015 р. вбачається, що він є змішаним договором, оскільки містить елементи договору перевезення вантажу та транспортного експедирування.

Перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення (ч. 1 ст. 908 ЦК України).

Статтею 307 ГК України встановлено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Аналогічний припис містить ст. 909 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 916 ЦК України за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.

За договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо). Положення цієї глави поширюються також на випадки, коли обов'язки експедитора виконуються перевізником. Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами (стаття 929 ЦК України).

Згідно ст. 931 ЦК України розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.

Згідно з ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Приписами ст. 629 цього Кодексу встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п.п. 1, 2, 3 частини 3 ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами (ст.ст. 4 2 , 4 3 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст.ст. 32, 33 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідач своїм процесуальним правом на участь у судовому розгляді спору не скористався. Проти позову не заперечив. Доказів виконання відповідачем грошового зобов'язання за договором матеріали справи не містять.

Задовольняючи позов у частині стягнення суми 202200,00 грн. основного боргу, суд приймає до уваги що факт перевезення та надання експедиторських послуг за договором № 3943 від 05.11.2015 р. та переліченими вище договорами-заявками підтверджується підписаними двома сторонами актами надання послуг та міжнародними товарно-транспортними накладними, а також підписаним сторонами актом звірки взаєморозрахунків, оригінал якого оглядався судом у судовому засіданні.

Таким чином, позовна вимога про стягнення суми основного боргу в розмірі 202200,00 грн. є обґрунтованою, доведеною, основаною на законі.

Позивачем також заявлена вимога про стягнення з відповідача на його користь на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України суми 22460,28 грн. втрат від інфляції, нарахованих за загальний період з квітня 2016 р. по лютий 2017 р. (згідно з розрахунком) та суми 5858,76 грн. 3% річних, нарахованих за загальний період із 18.03.2016 р. по 20.03.2017 р. (згідно з розрахунком).

Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14 роз'яснено, що сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається, виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Суд вважає встановленим факт несвоєчасного виконання відповідачем грошового зобов'язання за договором. Втрати від інфляції та 3% річних нараховані позивачем правомірно. Перевіривши розрахунки позивача втрат від інфляції та 3% річних з використанням способу, обраного позивачем, судом встановлено, що розрахунок інфляційних та 3% річних зроблений позивачем правильно, арифметичних помилок не містить.

Позовна вимога про стягнення з відповідача втрат від інфляції в сумі 22460,28 грн. та суми 5858,76 грн. 3% річних судом задовольняється.

Позивач просить стягнути з відповідача на його користь неустойку, визначену п.п. 4.4, 6.2.5 договору № 3943 від 05.11.2015 р.

Згідно з п. 4.4 договору № 3943 у разі несвоєчасної оплати замовник оплачує перевізнику штраф у розмірі 0,5% від неоплаченої суми за кожний день прострочення платежу.

Згідно п. 6.2.5 за несвоєчасну оплату рахунку замовник оплачує перевізнику штраф із розрахунку 0,3% від суми неплатежу за кожний день прострочки.

Відповідно до ст.ст. 610-611 ЦК України невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), є його порушенням, у разі якого настають правові наслідки, зокрема, сплата неустойки.

Частиною 1 ст. 232 ГК України визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми, невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Таким чином, приписами законодавства розмежовано поняття пені та штрафу, визначено порядок їх обчислення, який є різним. У відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання розраховується саме пеня.

Частиною 2 ст. 343 ГК України встановлено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Враховуючи, що в договорі № 3943 сторони встановили порядок розрахунку неустойки, виходячи з відсотку від неоплаченої суми за кожен прострочений день, дана неустойка по суті є пенею, а не штрафом, як зазначено в договорі.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч. 6 ст. 231 ГК).

Згідно з вимогами Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 2 ст. 343 ГК України встановлено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 6 ст. 232 ГК України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У п. 2.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р. роз'яснено, що за приписом статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частини другої статті 343 ГК України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки.

Згідно з розрахунком позивача останній нараховує неустойку, виходячи з подвійної облікової ставки НБУ. Загальний період нарахування неустойки, згідно з розрахунком позивача, із 20.03.2016 р. по 20.03.2017 р. Неустойка нараховується позивачем за кожним окремим актом надання послуг, що покладені в підставу позову.

Судом перевірено розрахунок позивача в частині нарахованої суми неустойки з використанням способу, обраного позивачем, та встановлено, що при розрахунку неустойки позивачем порушені приписи ч. 6 ст. 232 ГК України.

Зробивши перерахунок неустойки в межах строку, встановленого ч. 6 ст. 232 ГК України, з використанням способу, обраного позивачем, судом встановлено, що загальна сума неустойки становить 35398,80 грн., яку належить стягнути з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного, позов у цілому задовольняється частково.

Згідно з ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 22, 44, 49, 75, ст.ст. 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Літо» , м. Запоріжжя,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Трівлад-Авто» , м. Запоріжжя, - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Трівлад-Авто» (69035, м. Запоріжжя, вул. Леоніда Жаботинського, буд. 50, код ЄДРПОУ 35366846) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Літо» (69032, м. Запоріжжя, вул. Південне шосе, буд. 48, код ЄДРПОУ 13607028) суму 202200 (двісті дві тисячі двісті) грн. 00 коп. основного боргу за договором № 3943 на надання транспортно-експедиційних послуг по перевезенню вантажів в міжнародному сполученні від 05.11.2015 р. та договорами-замовленнями № 11/03/16-2 від 11.03.2016 р., № 23/03/16-2 від 23.03.2016 р., № 23/03/16-1 від 23.03.2016 р., № 30/03/16-1 від 30.03.2016 р., № 30/03/16-3 від 30.03.2016 р., № 30/03/16-2 від 30.03.2016 р. до нього, суму 22460 (двадцять дві тисячі чотириста шістдесят) грн. 28 коп. втрат від інфляції, суму 5858 (п'ять тисяч вісімсот п'ятдесят вісім) грн. 76 коп. 3% річних, суму 35398 (тридцять п'ять тисяч триста дев'яносто вісім) грн. 80 коп. неустойки, суму 3988 (три тисячі дев'ятсот вісімдесят вісім) грн. 93 коп. судового збору. Видати наказ.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Повне рішення складено та підписано 19 травня 2017 р.

Суддя С.С. Дроздова

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів із дня оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання повного рішення.