Рішення

від 15.05.2017 по справі 910/4114/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.05.2017Справа №910/4114/17 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірма Кисеньмонтаж

до Товариства з обмеженою відповідальністю Креомаш Україна

про стягнення заборгованості за отримані роботи в розмірі 98 107,05 грн.

Суддя Грєхова О.А.

Представники сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва були передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю фірма Кисеньмонтаж до Товариства з обмеженою відповідальністю Креомаш Україна про стягнення заборгованості за отримані роботи в розмірі 98 107,05 грн.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач посилається на те, що відповідач, в порушення умов укладеного між сторонами Договору 08/09-13 від 12.09.2013, не здійснив у повному обсязі оплату виконаних робіт, що зумовило звернення позивача з даним позовом до суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.03.2017 порушено провадження у справі № 910/4114/17, розгляд справи призначено на 10.04.2017.

27.03.2017 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва представником позивача було подано заяву про відсутність аналогічного спору та клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

У судове засідання 10.04.2017 представник позивача з'явився, представник відповідача не з'явився, вимоги ухвали господарського суду про порушення провадження у справі не виконав.

Враховуючи те, що представник відповідача у судове засідання не з'явився та у зв'язку із невиконанням відповідачем вимог ухвали Господарського суду міста Києва від 16.03.2017 про порушення провадження у справі № 910/4114/17, розгляд справи було відкладено на 24.04.2017.

24.04.2017 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва представником позивача було подано заяву про зміну (збільшення) розміру позовних вимог.

Представник позивача у судове засідання з'явився, представник відповідача не з'явився.

Враховуючи нез'явлення представника відповідача в засідання суду та невиконання відповідачем вимог ухвал суду, господарський суд відклав розгляд справи на 15.05.2017.

13.05.2017 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшли письмові пояснення.

Дослідивши у судовому засіданні 15.05.2017 заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог, суд дійшов висновку про необхідність її прийняття, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Так, відповідно до абз. 1 п. 3.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

Судом встановлено, що подана позивачем заява про збільшення розміру позовних вимог не суперечить законодавству та не порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, тому приймається до розгляду.

Відтак, оскільки збільшення розміру позовних вимог, викладене позивачем у його письмовій заяві, прийняте господарським судом, то новою ціною позову, виходячи з якої розглядається спір є заборгованість в розмірі 84 644,22 грн., 3 % річних у розмірі 11 164,59 грн. та інфляційні втрати в розмірі 117 769,47 грн.

Представники сторін в судове засідання 15.05.2017 не з'явились, про причини неявки суду не повідомили, хоча про час та місце розгляду справи повідомлені своєчасно та належним чином.

Відповідно до п. 3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка сторін не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

На виконання вимог ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 82 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 15.05.2017 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

12.09.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю Креомаш Україна ( далі - відповідач, замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю фірма Кисеньмонтаж (далі - позивач, підрядник) укладено Договір № 08/09-13 (далі - Договір), відповідно до умов якого, підрядник зобов'язувався у встановлений Договором строк надати послуги кваліфікованого персоналу для виконання робіт пов'язаних з монтажем повітророзподільної установки КдА 25/25 на території ПрАТ Донецьксталь - металургійний завод, м. Донецьк, а саме: виготовлення та монтаж технологічних трубопроводів відповідно погодженій проектній документації. Роботи мають бути виконані у відповідності до розробленої проектної документації та умовам даного Договору. Замовник зобов'язується створити підряднику необхідні умови для виконання робіт, прийняти їх результат та здійснити оплату.

Відповідно до пунктів 4.1, 4.2 та 4.3 Договору орієнтовна вартість робіт по даному Договору складає 489 000,00 грн. з ПДВ. Договірна ціна - динамічна. Визначається об'ємами робіт, по домовленості переліку обладнання та матеріалів при монтажі блок комплексної очистки (Додаток № 1), який є невід'ємною частиною Договору, і ціною яка складає 14 000,00 грн. за 1 тонну об'єму. Договірна ціна включає витрати підрядник пов'язані з виконанням робіт по даному Договору, включаючи відрядні витрати його робітників. У випадку збільшення об'ємів робіт при уточнення проектної документації, сторони підписують додаткові угоди до даного Договору.

За умовами пунктів 5.1 Договору приймання виконаних робіт та оформлення їх відбувається замовником підряднику наступним чином:

- підрядник щомісячно до кінця місяця підписує та уповноважує представників замовника та представляє замовнику:

1) акт приймання виконаних робіт у 2-х екземплярах;

2) довідку про вартість виконаних робіт та витрат (форма КБ-3 затвердження Мінрегіонбуд України наказом № 554 від 04.12.2009) в 2-х екземплярах;

3) рахунок-фактуру;

- розрахунки за виконані роботи відбуваються на підставі наданого підрядником рахунку на оплату шляхом переказу грошових коштів на розрахунковий рахунок підрядника відповідно виставленого рахунку. Платежі за виконані роботи здійснюються замовником у межах 100% від вартості виконаних робіт, зазначених в довідках виконаних робіт по формі КБ-3, довідки підписані сторонами документів КБ-№ надаються до 25-го числа поточного місяця, оплата здійснюється з 1 числа наступного місяця протягом 10 банківських днів. Оплати по даному Договору здійснюються у національній валюті України - гривні. Датою оплати вважається дата зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок підрядника.

У відповідності до пунктів 16.1 та 16.2 Договору, він вступає в силу з моменту його підписання сторонами та закінчує свою дію після виконання кожної із сторін всіх обов'язків по даному Договору у повному обсязі.

Надалі, сторонами було підписано Додаткову угоду № 1 до Договору якою погоджено, що загальна сума Договору складає 669745,60 грн. з ПДВ. та Додаткову угоду № 2, якою погоджено, що загальна сума Договору складає 702 515,40 грн. з ПДВ.

Як зазначає позивач, ним було виконано свої обов'язки за Договором, однак відповідач не розрахувався за виконані позивачем роботи.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ст. ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією із підстав виникнення зобов'язань та обов'язковим для виконання сторонами.

За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір є договором підряду.

Відповідно до ч.1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов'язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов'язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту (ст. 846 ЦК України).

Відповідно до ст. 854 Цивільного кодексу України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач роботи за договором виконав у повному обсязі на загальну суму 655 665,22 грн., що підтверджується підписаними сторонами та скріпленими їх печатками довідкою про вартість виконаних підрядних робіт за вересень 2013, актом № 01-09/13 приймання виконаних підрядних робіт за вересень 2013 року, довідкою про вартість виконаних підрядних робіт за вересень 2013, актом №02-09/13 приймання виконаних підрядних робіт за вересень 2013 року, довідкою про вартість виконаних підрядних робіт за жовтень 2013, актом № 01-10/13 приймання виконаних підрядних робіт за жовтень 2013 року, довідкою про вартість виконаних підрядних робіт за жовтень 2013, актом № 02-10/13 приймання виконаних підрядних робіт за жовтень 2013 року, довідкою про вартість виконаних підрядних робіт за листопад 2013, актом № 01-11/13 приймання виконаних підрядних робіт за листопад 2013 року, довідкою про вартість виконаних підрядних робіт за листопад 2013, актом № 02-11/13 приймання виконаних підрядних робіт за листопад 2013 року, довідкою про вартість виконаних підрядних робіт за грудень 2013, актом № 1-12/13 приймання виконаних підрядних робіт за грудень 2013 року, які містяться в матеріалах справи.

Також, в матеріалах справи наявні рахунки-фактури виставлені відповідачу для оплати № СФ-0000057 від 12.09.2013, № СФ-0000062 від 27.09.2013, № СФ-0000063 від 27.09.2013, № СФ-000073 від 30.10.2013, № СФ-0000074 від 30.10.2013, № СФ-0000079 від 29.11.2013, № СФ-00000080 від 29.11.2013, № СФ-0000097 від 30.12.2013.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічна норма міститься і в ст. 193 Господарського кодексу України, яка регламентує, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Судом враховано, що наявні в матеріалах справи акти приймання виконаних підрядних робіт та довідки про вартість виконаних підрядних робіт на загальну суму 655 665,22 грн. відповідачем підписані без зауважень, що свідчить про прийняття останнім виконаних позивачем робіт без претензій щодо їх якості, об'ємів і вартості та виникнення обов'язку у відповідача щодо їх оплати.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В свою чергу, як вбачається з наявних у матеріалах справи банківських виписок по особовому рахунку позивача, відповідачем було здійснено оплати лише часткову, на суму 551 021,00 грн.

Відповідно до Узагальнюючої податкової консультації щодо використання банківських виписок як первинних документів, затвердженої наказом Державної податкової служби України 05.07.2012 N 583, первинним документом вважається документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

В свою чергу, господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Виписки з особових рахунків клієнтів, що є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Порядок, періодичність друкування та форма надання виписок (у паперовій чи електронній формі) із особових рахунків клієнтів обумовлюються договором банківського рахунку, що укладається між банком і клієнтом під час відкриття рахунку.

З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку про те, що додана позивачем до позовної заяви банківська виписка по особовому рахунку позивача є первинним документом, а відповідно і належним та допустимим доказом в розумінні статей 33 та 34 ГПК України, тому приймається до уваги судом.

З урахуванням здійснених відповідачем оплат, за останнім, на момент звернення позивача із позовом до суду обліковується заборгованість перед позивачем в розмірі 104 644,22 грн.

Разом з тим, 21.02.2017 між сторонами було підписано Договір про врегулювання зобов'язань від 21.02.2017, предметом якого є сплата Товариством з обмеженою відповідальністю Креомаш Україна на користь Товариства з обмеженою відповідальністю фірма Кисеньмонтаж суми боргу за Договором № 08/09-13 від 12.09.2013 в розмірі 104 644,22 грн.

Відповідно до пункту 2 та 3 Договору про врегулювання зобов'язань від 21.02.2017 сторони домовились врегулювати сплату заборгованості в розмірі 104 644,22 грн. по Договору № 08/09-13 від 12.09.2013 наступним чином:

- боржник зобов'язується сплатити кредитору на його рахунок № 26001801348519 в АТ ОТП Банк м. Київ, МФО 300528 у безготівковій формі суми заборгованості у розмірі 104 644,22 грн. у строк до 01.04.2017 включно.

Боржник погоджується з сумою, визначеною п.2 даного Договору, а Кредитор зобов'язується її прийняти та відмовляється від інших вимог, які перевищують суму, обумовлену даним Договором.

Сторони дійшли взаємної згоди, що боржник може здійснювати сплату суми обумовленої даним Договором як одноразово в повному обсязі, так і частковими оплатами, але у будь-якому разі з повним виконанням зобов'язання за даною мировою угодою - до 01.04.2017 включно.

Пунктами 4 та 5 Договору про врегулювання зобов'язань від 21.02.2017 сторони визначили, що у разі сплати боржником заборгованості у розмірі та строки, встановлені п. 2 цього Договору, кредитор втрачає право на стягнення 3(трьох) відсотків річних та інфляційних втрат на суму заборгованості за весь період її існування. Правові наслідки в цій частині кредитору відомі та зрозумілі із чим він погоджується. У випадку порушення даного зобов'язання кредитор повинен буде сплатити штраф на користь боржника у розмірі, який буде дорівнювати сумі таких нарахувань.

У разі, якщо боржник не сплатить заборгованість у розмірі та строки встановлені п. 2 цього Договору, кредитор маж право пред'явити до суду позов про стягнення заборгованості з урахуванням 3 (трьох) відсотків річних та інфляційних втрат на суму заборгованості за весь період її існування. Правові наслідки в цій частині боржники відомі та зрозумілі і з ним він погоджується.

Як вбачається, з наявних у матеріалах справи банківських виписок, після укладення Договору про врегулювання зобов'язань від 21.02.2017, відповідачем було сплачено лише 20 000,00 грн., а відтак відповідачем не було виконано умови Договору про врегулювання зобов'язань від 21.02.2017 в строк до 01.04.2017 шляхом погашення заборгованості у розмірі 104 644,22 грн.

Відповідачем в свою чергу також не було надано жодних доказів на підтвердження сплати заборгованості в розмірі 104 644,22 грн. у строк до 01.04.2017 включно.

Таким чином, з урахуванням здійснених відповідачем оплат та поданої позивачем заяви про збільшення розміру позовних вимог, за відповідачем обліковується заборгованість в розмірі 84 644,22 грн.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Суд відзначає, що жодних доказів належного виконання свого зобов'язання щодо оплати виконаних робіт у розмірі 84 644,22 грн. відповідачем не надано.

Таким чином, факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і в той же час відповідачем не спростований, а відтак, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача основної заборгованості у розмірі 84 644,22 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню повністю.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 4 240,96 грн., 3 % річних в розмірі 454,00 грн. та інфляційні втрати в розмірі 2 109,87 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 1.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17 грудня 2013 року N 14 (далі - Постанова) грошовим, за змістом статей 524, 533 - 535, 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов'язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається в тому числі з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Зокрема, грошовим зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору. Грошове зобов'язання виражається в грошових одиницях України або в грошовому еквіваленті в іноземній валюті.

Згідно з п. 1.3 Постанови з урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 ЦК України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

У відповідності до п. 1.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань N 14 від 17 грудня 2013 року (далі - Постанова) за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання через відсутність у нього необхідних коштів, оскільки згадане правило обумовлено замінністю грошей як їх юридичною властивістю. Тому у випадках порушення грошового зобов'язання суди не повинні приймати доводи боржника з посиланням на неможливість виконання грошового зобов'язання через відсутність необхідних коштів (стаття 607 ЦК України) або на відсутність вини (статті 614, 617 ЦК України чи стаття 218 ГК України).

Відповідно до п. 4.1 Постанови сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Разом з тим, відповідно до висновків Верховного Суду України, при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що він розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з урахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця.

Пунктами 4 та 5 Договору про врегулювання зобов'язань від 21.02.2017 сторони визначили, що у разі сплати боржником заборгованості у розмірі та строки, встановлені п. 2 цього Договору, кредитор втрачає право на стягнення 3(трьох) відсотків річних та інфляційних втрат на суму заборгованості за весь період її існування. Правові наслідки в цій частині кредитору відомі та зрозумілі із чим він погоджується. У випадку порушення даного зобов'язання кредитор повинен буде сплатити штраф на користь боржника у розмірі, який буде дорівнювати сумі таких нарахувань.

У разі, якщо боржник не сплатить заборгованість у розмірі та строки встановлені п. 2 цього Договору, кредитор маж право пред'явити до суду позов про стягнення заборгованості з урахуванням 3 (трьох) відсотків річних та інфляційних втрат на суму заборгованості за весь період її існування. Правові наслідки в цій частині боржники відомі та зрозумілі і з ним він погоджується.

Однак, як було встановлено судом, відповідачем зазначена угода належним чином та у строк виконана не була, а відтак позивач правомірно нараховує 3% річних та інфляційні втрати.

Здійснивши власний розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, судом встановлено, що позивачем не враховано вищезазначені висновки Верховного Суду України, а також допущено арифметичні помилки, в зв'язку з чим, за розрахунком суду з відповідача підлягають стягненню інфляційні втрати у розмірі 115 347,65 грн. та 3% річних у розмірі 11 164,59 грн.

Згідно ст. 4 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Зокрема, в силу вимог ст. ст. 33, 34 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з покладенням судового збору в цій частині на відповідача в порядку ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 4 3 , 32, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Креомаш Україна (03039, м. Київ, провулок Червоноармійський, будинок 14, корпус 1, офіс 13; ідентифікаційний код: 37414189) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю фірма Кисеньмонтаж (49000, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, проспект Калініна, будинок 67, квартира 38; ідентифікаційний код: 30195659) заборгованість в розмірі 84 644 (вісімдесят чотири тисячі шістсот сорок чотири) грн. 22 коп., інфляційні втрати річних в розмірі 115 347 (сто п'ятнадцять тисяч триста сорок сім) грн. 65 коп., 3 % річних в розмірі 11 164 (одинадцять тисяч сто шістдесят чотири) грн. 59 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 167 (три тисячі сто шістдесят сім) грн. 48 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 18.05.2017.

Суддя О.А. Грєхова