Рішення

від 16.05.2017 по справі 910/3842/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.05.2017Справа №910/3842/17 За позовом Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АЗОВ АГРО ГРУП"

про стягнення заборгованості в розмірі 17 379,48 грн.

Суддя: Ярмак О.М.

Представники сторін:

від позивача: Половінкін О.В. - за дов.

від відповідача: не з'явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва надійшов позов Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" до Товариства з обмеженою відповідальністю "АЗОВ АГРО ГРУП" про стягнення заборгованості в розмірі 17 379,48 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.03.2017 за вказаним позовом порушено провадження у справі № 910/3842/17 та призначено розгляд справи на 11.04.2017.

Ухвалою від 11.04.2017 продовжено строк вирішення спору та відкладено розгляд справи на 16.05.2017.

Повноважні представники відповідача в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України , порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Як зазначено у пункті 3.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Відповідно до пункту 3.9.1. вказаної постанови, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

За змістом зазначеної статті 64 Господарського процесуального кодексу України , зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до пункту 2.6.10. Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20 лютого 2013 року № 28 оригінал судового рішення залишається в матеріалах справи; згідно з пунктом 2.6.15. вказаної Інструкції на звороті у лівому нижньому куті оригіналу процесуального документа, який виготовляється судом та залишається у справі, проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправлення документа, що містить вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена та може містити відмітку про отримання копії процесуального документа уповноваженим представником адресата.

Дана відмітка є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам судового процесу.

Як вбачається із матеріалів справи, копії ухвал Господарського суду міста Києва у справі № 910/3842/16 були надіслані учасникам судового процесу на адреси, зазначені в позовній заяві, що підтверджується відміткою суду на зворотній стороні ухвал.

Таким чином, суд приходить до висновку про можливість розгляду справи у відсутності представників відповідача, який був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, проте не скористався своїми правами, передбаченими статтею 22 ГПК України , а саме, що участь, в засіданні суду (як і інші права, передбачені статтею 22 ГПК України ) є правом, а не обов'язком сторони.

В судовому засіданні 16.05.2017 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши наявні в справі матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

08.10.2014 р. між публічним акціонерним товариством Державна продовольчо-зернова корпорація України (надалі - позивач) в особі філії ПАТ ДПЗКУ Кремидівське хлібоприймальне підприємство (далі - зерновий склад) та товариством з обмеженою відповідальністю Азов агро груп (надалі- відповідач, поклажодавець) було укладено Договір складського зберігання зерна № 15 (далі - Договір).

Згідно п. 1.1. якого, Поклажодавець зобов'язується передати, а Зерновий склад зобов'язується прийняти на зберігання зернові зернобобові та олійні культури врожаю 2014 року (далі - Зерно) та надавати додаткові послуги, відповідно до Додатку № 1, що є невід'ємною частиною даного Договору, та в установлений строк повернути їх Поклажодавцю.

Пунктом 4.3.2. Договору на Поклажодавця покладено обов'язок своєчасно розрахуватися за надані послуги з приймання, зберігання, відвантаження, а також додаткові послуги згідно з Додатком 1 до цього Договору.

Відповідно до п. 5.1. Договору розмір плати за зберігання Зерна і надання додаткових послуг визначається за діючими тарифами, які затверджені Зерновим складом та є невід'ємною частиною цього Договору (Додаток № 1 до Договору).

Згідно з п. 5.3. Договору Зерновий склад зобов'язаний щомісяця до 3 числа наступного за звітним місяця надати Поклажодавцю акт приймання-передачі наданих послуг, що надані Зерновим складом.

Пунктом 5.4. Договору передбачено, що плата за сушіння, очищення Зерна проводиться згідно з актами приймання-передачі наданих послуг, що складені на підставі актів на сушіння, очищення, а за відвантаження та переоформлення - за фактичну кількість відвантаженого та переоформленого Зерна.

За умовами п. 5.5. Договору оплата послуг, що надані Зерновим складом зі зберігання, відвантаження, переоформлення Зерна, а також додаткових послуг, повинні бути оплачені Поклажодавцем на підставі рахунку не пізніше 6-го числа місяця, наступного за звітним.

За умовами п. 5.6. Договору Поклажодавець у триденний термін з дня отримання акту приймання-передачі наданих послуг, підписаного зі сторони Зернового складу, в разі незгоди з наданими послугами, зобов'язаний підписати його та повернути Зерновому складу 1 примірник.

Відповідно до п. 5.7. Договору у разі незгоди підписати акт приймання-передачі наданих послуг Поклажодавець у триденний термін з дня отримання акту приймання-передачі наданих послуг надсилає Зерновому складу свої обґрунтовані заперечення.

У разі не підписання Поклажодавцем акту приймання-передачі наданих послуг у триденний термін з дня його отримання та ненадання обґрунтованих заперечень, акт приймання-передачі наданих послуг вважається підписаним (п. 5.8. Договору).

З матеріалів справи вбачається, що позивачем було прийнято на зберігання від відповідача зерно, а саме 85680 кг. (вага фізична) 75686 кг. (вага залікова) ячменю 3 класу, що підтверджується складською квитанцією №106 від 08.10.2014.

Пунктом 24 статті 1 Закону України Про зерно та ринок зерна в Україні передбачено, що складські документи на зерно - товаророзпорядчі документи, що видаються зерновим складом власнику зерна як підтвердження прийняття зерна на зберігання та посвідчення наявності зерна і зобов'язання зернового складу повернути його володільцеві такого документа.

Згідно з п. 1.1. Положення про обіг складських документів на зерно, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики України № 198 від 27.06.2003 р . (далі - Положення) передбачено, що Складськими документами на зерно є складська квитанція, просте та подвійне складські свідоцтва (далі - складські документи).

Зерновий склад на бажання поклажодавця зобов'язаний видати йому один із складських документів на зерно. Зерновий склад зобов'язаний постійно мати в наявності бланки таких документів. При оформленні партії зерна складська квитанція виписується в обов'язковому порядку як первинний документ, що засвідчує кількість та якість прийнятого складом зерна. Зерновий склад зобов'язаний забезпечити наявність бланків складських документів на зерно (п. 1.7. Положення).

Відповідно до п. 3.1. Положення складська квитанція є документом, який після набрання чинності цим положенням замінює прибуткову квитанцію (форма ПК-13 ) і який видається зерновим складом при прийнятті кожної партії зерна на зберігання та заповнюється у двох примірниках.

Згідно з п. 3.2. Положення підставою для видачі складської квитанції на зерно є угода про зберігання зерна, укладена між зерновим складом і поклажодавцем, та факт прийняття зерна на зберігання.

Таким чином, наявна в матеріалах справи складська квитанція є належним доказом в підтвердження факту передачі відповідачем на зберігання позивачу ячменю 3 класу.

На виконання умов Договору позивач надав відповідачу послуги по прийманню, очистці, зберіганні, відвантаження ячменю 3-го класу врожаю 2014 року на загальну суму 15 254,08 грн., що підтверджується Актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № 66 від 18.10.20114, який підписаний представниками сторін без зауважень та заперечень і скріплений печатками обох підприємств.

В матеріалах справи наявний гарантійний лист від 17.10.2014 № 07-10/14, яким відповідач гарантував проведення оплати у розмірі 15 254,08 грн.

Проте, відповідач частково здійснив оплату наданих послуг у розмірі 5000,00 грн., що підтверджується банківською випискою.

Таким чином, за відповідачем рахується заборгованість у розмірі 10 254,08 грн.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків

Частиною 1 ст. 936 ЦК України встановлено, що за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Відповідно до ст. 956 ЦК України товарним складом є організація, яка зберігає товар та надає послуги, пов'язані зі зберіганням, на засадах підприємницької діяльності. Товарний склад є складом загального користування, якщо відповідно до закону, інших нормативно-правових актів або дозволу (ліцензії) він зобов'язаний приймати на зберігання товари від будь-якої особи.

Частиною 1 ст. 957 ЦК України унормовано, що за договором складського зберігання товарний склад зобов'язується за плату зберігати товар, переданий йому поклажодавцем, і повернути цей товар у схоронності.

Частиною 1 ст. 28 Закону України Про зерно та ринок зерна в Україні встановлено, що плата за зберігання зерна, строки її внесення встановлюються договором складського зберігання зерна.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України , якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як зазначалось судом вище, за умовами п. 5.5. Договору оплата послуг, що надані Зерновим складом зі зберігання, відвантаження, переоформлення Зерна, а також додаткових послуг, повинні бути оплачені Поклажодавцем на підставі рахунку не пізніше 6-го числа місяця, наступного за звітним.

Доказів оплати суми у розмірі 10 254,08 грн. суду не надано.

В силу приписів ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Що стосується заявлених позивачем позовних вимог про стягнення 6 375,10 грн. інфляційних втрат за період з 07.11.2014 по 24.02.2017 та 750,30 грн. 3% річних за період з 07.11.2014 по 24.02.2017, слід зазначити наступне.

Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За розрахунком позивача, не спростованим у встановленому законом порядку відповідачем, останній за порушення зобов'язань за Договором має сплатити 6 375,10 грн. інфляційних втрат за період з 07.11.2014 по 24.02.2017 та 750,30 грн. 3% річних за період з 07.11.2014 по 24.02.2017.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач письмового відзиву на позов та свого контррозрахунку не надав, стверджувань позивача не спростував.

За таких обставин, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.

Судові витрати, згідно зі ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю АЗОВ АГРО ГРУП (03110, м. Київ, просп. Валерія Лобановського, буд. 39 А; код ЄДРПОУ 36427333) на користь Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 1, код ЄДРПОУ 37243279) 10 254 (десять тисяч двісті п'ятдесят чотири) грн. 08 коп. основного боргу, 6 375 (шість тисяч триста сімдесят п'ять) грн.. інфляційних, 750 (сімсот п'ятдесят) грн.. 30 коп. 3% річних, 1 600 (одну тисячу шістсот) грн. 00 коп. судового збору.

Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

Повне рішення складено 19.05.2017

Суддя О.М.Ярмак