Рішення

від 15.05.2017 по справі 910/3935/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.05.2017Справа №910/3935/17

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Вітаві-Транс доПриватного підприємства Транс Альянс Логістик простягнення 66 154,80 грн. Суддя Босий В.П.

Представники сторін:

від позивача:не з'явився від відповідача:не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Вітаві-Транс (позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства Транс Альянс Логістик (відповідач) про стягнення 66 154,80 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем прийнятих на себе зобов'язань за договором перевезення вантажу в частині оплати наданих позивачем послуг на суму 2 400 євро, що еквівалентно 66 154,80 грн. по курсу Національного банку України станом на день завантаження вантажу.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 15.03.2017 порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 03.04.2017.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 03.04.2017 розгляд справи, у зв'язку з неявкою представників сторін, відкладено на 24.04.2017.

Оскільки 24.04.2017 судове засідання не відбулось у зв'язку з перебуванням судді Босого В.П. на лікарняному, ухвалою суду від 27.04.2017 розгляд справи призначено на 15.05.2017.

Представник позивача в судове засідання не з'явився. Разом з цим, 19.04.2017 на адресу господарського суду міста Києва надійшла заява позивача про розгляд справи без участі його представника за наявними в матеріалах справи документами.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився. При цьому, за висновками суду, Приватне підприємство Транс Альянс Логістик було належним чином повідомлено про дату, час та місце розгляду справи, виходячи з наступного.

За приписами ч. 1 ст. 64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Пунктом 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції визначено, що за змістом ст. 64 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку Укрпошта щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

З метою повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про порушення провадження у справі від 15.03.2017 та ухвали від 03.04.2017 і від 27.04.2017 були направлені на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: м. Київ, вул. Солом'янська, буд. 5. Разом з цим, конверти були повернуті відділенням поштового зв'язку до суду з відміткою За закінченням встановленого строку зберігання .

Крім того, ухвалу про відкладення розгляду справи від 03.04.2017 було направлено на адресу, яку відповідач вказував як поштову адресу товариства, а саме: 03048, м. Київ, а/с 8, проте конверт було повернуто до суду з відміткою Організація відсутня .

Згідно з п. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р. Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Незважаючи на те, що відповідач в процесі розгляду справи так і не скористався правами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, а також враховуючи заяву позивача про розгляд справи без участі його представника, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка учасників судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

У судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до вимог ст.81-1 Господарського процесуального кодексу України у судових засіданнях складались протоколи, які долучені до матеріалів справи.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

Приватним підприємством Транс Альянс Логістик (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Вітаві-Транс (перевізник) за допомогою засобів факсимільного зв'язку погоджено та підписано договір перевезення №29.06 від 29.06.2016 та заявку-договір №б/н від 29.06.2016, відповідно до яких перевізник зобов'язався здійснити перевезення довіреного йому вантажу автомобільним транспортом у міжнародному сполученні, а саме з міста Пьєтрагалла, Італія до міста Києва, Україна, а замовник зобов'язався сплатити погоджену сторонами провізну плату.

01.07.2016 на виконання договору перевезення та договору-заявки від 29.06.2016 перевізником, Товариством з обмеженою відповідальністю Вітаві-Транс , завантажено у місті Пьєтрагалла, Італія вантаж, який 06.07.2016 розвантажено у місті Києві та отримано одержувачем, що підтверджується копією міжнародної товарно-транспортної накладної (CMR) A№985903.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов'язання з оплати наданих послуг по перевезенню вантажу, у зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованості в розмірі 66 154,80 грн.

За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За приписами ст. ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 639 Цивільного кодексу України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

За приписами ст.207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Частиною 1 ст.181 Господарського кодексу України встановлено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає договір перевезення №29.06 від 29.06.2016 та договір-заявку №б/н від 29.06.2016 як належні підстави, у розумінні норм ст. 11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Згідно з ч. 2 ст. 307 Господарського кодексу України укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства.

Частиною 1 статті 9 Конвенції визначено, що вантажна накладна є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником.

Матеріалами справи (міжнародна товарно-транспортна накладна (CMR) A№985903) підтверджується прийняття вантажу Товариством з обмеженою відповідальністю Вітаві-Транс до перевезення на підставі договору-заявки №б/н від 29.06.2016 та здійснення його перевезення з міста Пьєтрагалла, Італія до міста Києва.

Статтею 916 Цивільного кодексу України визначено, що за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з заявкою-договором №б/н від 29.06.2016 сторони погодили, що вартість фрахту становить 2400 євро по курсу НБУ на день завантаження. Строк оплати встановлено у термін 10 банківських днів після отримання коректно оформлених оригіналів документів: CMR, рахунку, актів виконаних робіт встановленого зразку за чинним законодавством, завіреної печаткою заявки-договору та завірених копій реєстраційних документів на наступну поштову адресу: а/с 8, м. Київ, 03048, Україна.

Судом прийнято до уваги, що нарахування позивачем провізної плати в сумі 66 154,80 грн. є правомірним, враховуючи, що на дату завантаження 01.07.2016 офіційний курс євро по відношенню до гривні, встановлений Національним банком України, становив 2756,4503 грн. за 100 євро (2756,4503 грн. / 100 євро х 2400 євро = 66 154,80 грн.).

При цьому, у пункті 5.1 договору перевезення №29.06 від 29.06.2016 передбачено, що перевізник зобов'язаний надіслати замовнику скановані копії зазначених у п. 5.1 документів через факсимільний зв'язок або електронною поштою та після перевірки та згоди замовника вислати повний комплект документів на поштову адресу замовника.

Як вбачається з пояснень позивача та матеріалів справи (електронний лист від 11.07.2016 та експрес-накладна №59000192441557 від 12.07.2016), шляхом обміну електронними листами сторонами було погоджено можливість направлення оригіналів передбачених договором документів замовнику з використанням послуг кур'єрської служби Товариства з обмеженою відповідальністю Нова пошта , чим фактично змінено порядок пред'явлення документів на оплату.

Оскільки у встановлений договором 10-денний строк після отримання документів відповідач послуги позивача не оплатив, 28.11.2016 представником Товариства з обмеженою відповідальністю Вітаві-Транс направлено на адресу місця реєстрації відповідача та його поштову адресу претензії щодо оплати заборгованості та копії відповідних документів. Витягом з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку Укрпошта щодо відстеження пересилання поштових відправлень підтверджується, що 06.12.2016 поштове відправлення було вручено адресату, проте вимоги позивача залишено без відповіді та задоволення.

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, враховуючи зміст заявки-договору №б/н від 29.06.2016, відповідач повинен був оплатити послуги позивача у термін 10 банківських днів після отримання документів. Відтак, станом на час розгляду справи строк виконання відповідачем грошових зобов'язань, щодо яких заявлено позов, настав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Разом з цим, відповідач у судові засідання не з'явився, будь-яких належних та допустимих доказів погашення заборгованості в розмірі 66 154,80 грн., всупереч вимогам ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України, до матеріалів справи не надав. Обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов'язання, суду також не наведено.

Натомість, згідно з п. 2.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р. Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Таким чином, враховуючи, що відповідачем не спростовано факту порушення взятих на себе грошових зобов'язань, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Вітаві-Транс до Приватного підприємства Транс Альянс Логістик про стягнення 66 154,80 грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір за подання даного позову підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Вітаві-Транс задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства Транс Альянс Логістик (03110, м. Київ, вул. Солом'янська, буд. 5; ідентифікаційний код 38547389) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Вітаві-Транс (89636, Закарпатська обл., Мукачівський район, смт. Кольчино, вул. Спортивна, буд. 10, корп. А; ідентифікаційний код 38236409) заборгованість з оплати послуг з перевезення вантажу в розмірі 66 154 (шістдесят шість тисяч сто п'ятдесят чотири) грн. 80 коп. та судовий збір у розмірі 1600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 19.05.2017 р.

Суддя В.П. Босий