Рішення

від 10.05.2017 по справі 925/210/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" травня 2017 р. Справа № 925/210/17

Господарський суд Черкаської області в складі

головуючого - судді Єфіменка В.В.,

з секретарем судового засідання Кадухою Н.В.,

за участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1 - адвокат,не з'явився,

від відповідача - ОСОБА_2 особисто, ОСОБА_3 за довіреністю,

від ІІІ особи (ТОВ «Фаворит Ойл» ) - ОСОБА_4 за довіреністю

від ІІІ особи (ТОВ «Мосторгпоставка» ) - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні господарського суду Черкаської області в м. Черкаси справу

за позовом Приватного підприємства "ОСОБА_4 і С", м.Івано-Франківськ

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м.Черкаси

про стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

Заявлено позов про стягнення з відповідача на користь позивача 761670 грн. як вартість безпідставно отриманого відповідачем, як перевізника 08.09.2014 у ТОВ Фаворит Ойл , дизельного пального (ДТ-Л-К5, сорт С), об'ємом 37800 (далі-дизпаливо), яке було завантажено в автомобіль перевізника (відповідача) - DAF, реєстраційний номер (далі - р.н.) СА 8550 ВВ, причеп р.н. НОМЕР_1 (калібр кузова 37800 л) і недоставлено позивачу - замовнику перевезень і вантажоодержувачу. Позивач також просить стягнути витрати по сплаті судового збору та витрати, сплачені за правову допомогу.

Представник позивача в судових засіданнях заявлені вимоги підтримала повністю, просила їх задовольнити з мотивів, викладених у позовній заяві.Пояснила суду, що 08.09.2014р. близько 19:00 дизпаливо завантажили на нафтобазі ТОВ ФАВОРИТ ОЙЛ у автомобіль ФОП ОСОБА_2 - DAF, державний номер НОМЕР_2, причеп №СА2131 ХР, дані калібровки кузова автомобіля 37 800 л., водій - ОСОБА_5 про що ТОВ ФАВОРИТ ОЙЛ видало товарно-транспортну накладну на відпуск нафтопродуктів № РН-080921 від 08.09.2014р.

Відповідач дизпаливо не отримав, оскільки у вказаний позивачем пункт розвантаження перевізник - ФОП ОСОБА_2 (Відповідач) його не доставив. Натомість, перевізник розпорядився цим Товаром на власний розсуд і реалізував його (відвантажив) іншим особам.

Товар набутий ПП ОСОБА_4 і С за Договором поставки і вручений перевізнику ФОП ОСОБА_2, на сьогоднішній день у відповідача відсутній.

Відповідач вважає, що у порядку, передбаченому ч. 2 ст. 1213 ЦК України, стягненню підлягає вартість -цього Товару, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Згідно з Договором поставки вартість Товару станом на 09.08.2014р. становила 557 550, 01 грн. (по ціні 14, 75 грн. за 1 літр, об'єм - 37 800 літрів).

На сьогоднішній день середня вартість дизельного пального такого класу в Україні у дрібному гурті становить 20,15 за 1 літр., що підтверджується Довідкою ТОВ ЮПЕКО КИЇВ (United Petroleum Consultants) вих. № 15/02-01 від 15.02.2017р. (оригінал додається). Тобто, загальна вартість Товару - 37 800 літрів на сьогоднішній день складає 761 670 грн. (сімсот шістдесят дві тисячі вісімсот чотири гривні).

Відповідач у відзиві на позов та його представник в судовому засіданні заявлені позовні вимоги не визнали повністю вважаючи їх безпідставними, мотивуючи тим, що жодних документів про отримання дизельного пального ні відповідач особисто, ні його працівники не підписували.

Відповідач пояснив, що 21.08.2014 він на підставі договору оренди автомобіля № 21/5 (далі - Договір) та ОСОБА_6 приймання-передачі передав товариству з обмеженою відповідальністю «Мосторгпоставка» транспортний засіб автоматичний тягач DAF 85CF430 р.н. НОМЕР_2 та н/причеп-цистерну ПП KROL д.н СА 2131 ХР. При цьому, за домовленістю з орендарем, вказані транспортні засоби передано в оренду з умовою їх управління водіями відповідача.

Відповідач зауважив, що із змісту позовної заяви та доданих до неї копій документів не вбачається і позивачем не зазначено, яке ж було порушення з боку відповідача.

Відповідач посилався на відповідь Коростенського відділу поліції ГУ Національної поліції в Житомирській області вих. № 2071/208/2017 від 14.03.2017 про те, що 10.09.2014 до Голосіївського РУ ГУМВС України в м. Києві надійшла заява ОСОБА_7В.(представник позивача), яка повідомила про те, що 10.09.2014 року за адресою: м. Коростень, вул. Б.Хмельницького, 18 гр. ОСОБА_5 шахрайський шляхом заволодів дизельним пальним.

З аналогічною заявою представник позивача 18.09.2014 зверталась і до Коростенського MB УМВС України в Житомирській області.

17.11.2014 вказані провадження були об'єднані в одне кримінальне провадження під № 12014100010007824.

Під час проведення досудового слідства були проведені відповідні слідчі дії, але осіб, які незаконно заволоділи дизельним паливом на даний час не встановлено.

Таким чином, як вважає відповідач, слідчими органами не встановлено факту заволодіння майном позивача саме відповідачем або його працівниками.

Розглядаючи справу, суд залучив в якості третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору: на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Фаворит Ойл» , а на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Мосторгпоставка» (код ЄДРПОУ 34885482).

Представник ІІІ особи (ТОВ ) Фаворит Ойл в судовому засіданні пояснив, що 08.09.2014 близько 19:00 Товар завантажили на нафтобазі ТОВ ФАВОРИТ ОЙЛ у автомобіль ФОП ОСОБА_2 - DAF, державний номер СА, 8550 ВВ, причеп №СА2131 ХР, дані калібровки кузова автомобіля 37 800 л., водій - ОСОБА_5 М М., про що ТОВ ФАВОРИТ ОЙЛ видало товарно-транспортну накладну (далі - ТТН) на відпуск нафтопродуктів .У ТТН вказано, що вантажовідправником і вантажоодержувачем є ПП ОСОБА_4 і С , а пункт розвантаження м. Івано-Франківськ, с Марківці. Обставини відвантаження дизпалива позивачу через перевізника - Відповідача досліджувалися господарськими судами при розгляді справи №910/22608/14.

Пояснив, що Вищий господарський суд України своєю постановою від 22.12.2015 рішення Київського апеляційного господарського суду від 19.07.2015 по справі №910/22608/14 про відмову в позові ПП ОСОБА_4 і С про стягнення боргу з ТОВ ФАВОРИТ ОЙЛ , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - ФОП ОСОБА_6, - залишив у силі та додав копію відповідної постанови. Третя особа вважає, що суд встановив преюдиційний факт отримання дизпалива перевізником для позивача.

Представник третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ТОВ «Мосторгпоставка» в судове засідання не з'вився про причини нез'явлення суд не повідомив.

Ухвали суду направлялись за внесеними в Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань адресами.

Суд приходить до висновку, що судом вжиті належні заходи для повідомлення відповідача про час і місце розгляду справи.

В порядку ст.30 ГПК України суд залучив до участі у розгляді справи працівника відповідача ОСОБА_5 - водія, який 08.09.2014 виконував перевезення дизпалива. ОСОБА_5 надав суду усні та письмові пояснення.

В судовому засіданні 04.04.2017 суд перейшов до розгляду справи по суті та згідно ст.74 ГПК України визначив порядок ведення засідання за яким клопотання сторін мають розглядатися після дослідження матеріалів справи.

04.04.2017 від відповідача до суду надійшло письмове клопотання про Призначення по справі судово-почеркознавчої експертизи, перед якою просив поставити наступне запитання:

- чи виконано підпис від імені ОСОБА_5 у документі -товарно-транспортній накладній на відпуск нафтопродуктів (нафти) № РН-080921 від 08 вересня 2014 року, в рядку - прийняв: водій, тією особою, від імені якої він зазначений, чи іншою особою.

04.04.2017 ухвалою суд запропонував позивачу викласти свою позицію в письмовій формі щодо заявленого відповідачем клопотання про призначення почеркознавчої експертизи (а.с.147;154-157).

Представник відповідача і сам відповідач наполягали на призначенні експертизи.

Представник позивача погодився на призначення експертизи і надав до суду оригінал товарно-транспортної накладної виданої ТОВ Фаворит Ойл 08.09.2014.

Представник третьої особи - ТОВ Фаворит Ойл проти призначення експертизи не заперечував.

Суд вислухавши представників сторін, дослідивши подані ними докази, приходить до наступних висновків.

Підстави виникнення цивільних прав та обов'язків закріплені в ст.11 Цивільного кодексу України.

Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені в ст.16 Цивільного кодексу України.

Предметом спору є грошові кошти у розмірі вартості, як вважає позивач, безпідставно набутого перевізником майна, що відсутнє і його неможливо повернути позивачу в натурі.

Спір виник внаслідок перевезень вантажу автомобільним транспортом -

дизельного пального марки ДТ-Л-К%, сорт С , що відповідає стандарту Євро-5 ( EN-590), або ДСТУ 4840: 2007, який прийнято та надано чинності наказом Держспоживстандарту України від 3 жовтня 2007 р. № 244 ( далі - ДСТУ 4840).

З'ясовуючи обставини укладання договору перевезення вантажу автомобільним транспортом та дотримання всіма сторонами вимог чинного законодавства, суд з'ясував слідуюче.

Згідно з ГОСТ 12.1.044 дизельне паливо є легкозаймистою рідиною. Транспортне маркування - згідно з ГОСТ 14192 з наношуванням маніпуляційного знака Берегти від нагрівання та маркування згідно з ДСТУ 4500-5, з відповідною класифікацією транспортної небезпеки вантажу згідно з ГОСТ 19433 (клас 3, підклас 3.3, класифікаційний шифр 3313 , номер ООН 1202). Клас небезпеки дизельного палива визначається згідно з ГОСТ 12.1.007.

Аналізуючи вищеназвані нормативні акти , суд приходить до переконання, що постачання та перевезення автотранспортом товарно-матеріальних цінностей , через які виник спір, має здійснюватися за законодавством ,яке регламентує перевезення небезпечних вантажів автомобільним транспортом.

Права, обов'язки і відповідальність Перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів - Замовників при перевезенні небезпечних вантажів автомобільним транспортом в Україні визначаються : Главою 64 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України); Главою 32 Господарського кодексу України (далі - ГК України); Законами України : « Про транспорт« від 10 листопада 1994 р. N 232/94-ВР (далі - ОСОБА_8 №232); від 5 квітня 2001 р. № 2344-III (далі - ОСОБА_8 № 2344); «Про перевезення небезпечних вантажів « від 6 квітня 2000 р. № 1644-III ( далі - ОСОБА_8 № 1644); Європейська ОСОБА_8 про міжнародне дорожнє перевезення небезпечних вантажів (ДОПНВ) (Про приєднання до Європейської ОСОБА_8 України № 1511-III від 02.03.2000 ); Правилами дорожнього перевезення небезпечних вантажів , затверджених Наказом МВС України від 26.07.2004 № 822 ( далі - Правила 822) та іншими нормативно-правовими актами.

Ст.1 Закону України Про автомобільний транспорт містить визначення терміну небезпечний вантаж - речовини, матеріали, вироби, відходи виробничої та іншої діяльності і тара з-під них, які внаслідок притаманних їм властивостей за наявності певних факторів можуть під час перевезення спричинити вибух, пожежу, пошкодження технічних засобів, пристроїв, споруд та інших об'єктів, заподіяти матеріальні збитки та шкоду довкіллю, а також призвести до загибелі, травмування, отруєння людей, тварин і які за міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана

Верховною Радою України, або за результатами випробувань, залежно

від ступеня їх впливу на довкілля або людину, віднесено до одного

з класів небезпечних речовин.

За приписами ст.908 ЦК України загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Статтею 909 ЦК України визначено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі.

Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.

Правове регулювання перевезення вантажів міститься в Главі 32 ГК України. Зокрема , за змістом ст.306 ГК :

1. Перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами.

2. Суб'єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі.

3. Перевезення вантажів здійснюють вантажний залізничний транспорт, автомобільний вантажний транспорт, морський вантажний транспорт та вантажний внутрішній флот, авіаційний вантажний транспорт, трубопровідний транспорт, космічний транспорт, інші види транспорту.

4. Допоміжним видом діяльності, пов'язаним з перевезенням вантажу, є транспортна експедиція.

5. Загальні умови перевезення вантажів, а також особливі умови перевезення окремих видів вантажів (вибухових речовин, зброї, отруйних, легкозаймистих, радіоактивних та інших небезпечних речовин тощо) визначаються цим Кодексом і виданими відповідно до нього транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

6. Відносини, пов'язані з перевезенням пасажирів та багажу, регулюються Цивільним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами.

Ст. 307 ГК України зокрема, визначено:

За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.

Умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.

Статтею 308 ГК України встановлено , що відповідальність перевізника за збереження вантажу виникає з моменту прийняття вантажу до перевезення. У разі якщо для здійснення перевезення вантажу законодавством або договором передбачено спеціальні документи (посвідчення), які підтверджують якість та інші властивості вантажу, що перевозиться, вантажовідправник зобов'язаний передати такі документи перевізникові разом з вантажем.

Про прийняття вантажу до перевезення перевізник видає вантажовідправнику в пункті відправлення документ, оформлений належним чином.

За приписами ст.310 ГК України Перевізник зобов'язаний повідомити одержувача про прибуття вантажу на його адресу.

Закон № 1644 визначає правові, організаційні, соціальні та економічні засади діяльності, пов'язаної з перевезенням небезпечних вантажів залізничним, морським, річковим, автомобільним та авіаційним транспортом.

У ст.1 Закону №1644 наведені нижче терміни вживаються у такому

значенні:

небезпечний вантаж - речовини, матеріали, вироби, відходи

виробничої та іншої діяльності, які внаслідок притаманних їм властивостей за наявності певних факторів можуть під час перевезення спричинити вибух, пожежу, пошкодження технічних засобів, пристроїв, споруд та інших об'єктів, заподіяти матеріальні збитки та шкоду довкіллю, а також призвести до загибелі, травмування, отруєння людей, тварин і які за

міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана

Верховною Радою України, або за результатами випробувань в установленому порядку залежно від ступеня їх впливу на довкілля

або людину віднесено до одного з класів небезпечних речовин;

небезпечні речовини - речовини, віднесені до таких класів: клас 1 - вибухові речовини та вироби; клас 2 - гази; клас 3 - легкозаймисті рідини; клас 4.1 - легкозаймисті тверді речовини; клас 4.2 - речовини, схильні до самозаймання; клас 4.3 - речовини, що виділяють легкозаймисті гази при стиканні з водою і т.д.;

суб'єкт перевезення небезпечних вантажів - підприємство, установа, організація або фізична особа, які відправляють, перевозять або одержують небезпечні вантажі (відправники, перевізники та одержувачі);

відправник небезпечного вантажу - зазначена в перевізних

документах юридична (резидент і нерезидент) або фізична особа (громадянин України, іноземець, особа без громадянства), яка підготовлює та подає цей вантаж для перевезення;

перевізник небезпечного вантажу - юридична (резидент і нерезидент) або фізична особа (громадянин України, іноземець, особа без громадянства), яка здійснює перевезення небезпечного вантажу;

одержувач небезпечного вантажу - зазначена в перевізних документах юридична (резидент і нерезидент) або фізична особа (громадянин України, іноземець, особа без громадянства), яка одержує небезпечний вантаж від перевізника;

перевезення небезпечних вантажів - діяльність, пов'язана з

переміщенням небезпечних вантажів від місця їх виготовлення чи зберігання до місця призначення з підготовкою вантажу, тари, транспортних засобів та екіпажу, прийманням вантажу, здійсненням вантажних операцій та короткостроковим зберіганням вантажів на всіх етапах переміщення;

місця зберігання небезпечних вантажів - спеціально облаштовані місця, майданчики, складські приміщення та споруди, де зберігаються прийняті до/після перевезення небезпечні вантажі;

маршрути перевезення небезпечних вантажів - залізничні шляхи, автомобільні дороги, внутрішні водні шляхи, морський та повітряний простір, де дозволено рух транспортних засобів, які перевозять небезпечні вантажі;

За Законом 1644 - Відправник небезпечних вантажів зобов'язаний:

здійснювати заходи щодо фізичного захисту, охорони і безпеки небезпечних вантажів до передачі їх перевізнику;

надавати перевізнику необхідні документи з достовірною інформацією про небезпечний вантаж, а в разі дорожнього перевезення - аварійну картку;

відшкодовувати витрати та збитки, заподіяні внаслідок порушення ним законодавства з питань перевезення небезпечних вантажів.

Перевізник небезпечних вантажів має право на:

своєчасне одержання небезпечного вантажу разом з відповідними

документами з повною інформацією про вантаж;

проведення всебічної передбаченої законодавством перевірки

небезпечного вантажу, що приймається до перевезення, та документів

на нього;

відмову у прийнятті до перевезення небезпечного вантажу у

разі невідповідності вантажу або документів на нього встановленим

вимогам;

відшкодування збитків, заподіяних йому внаслідок подання

відправником недостовірної інформації про вантаж або несвоєчасного

прийняття його одержувачем.

Перевізник небезпечних вантажів зобов'язаний:

приймати небезпечні вантажі до перевезення, якщо вантаж і

документи на нього відповідають встановленим вимогам;

забезпечувати перевезення небезпечних вантажів у

встановленому порядку визначеними транспортними засобами;

у разі дорожнього перевезення розробити та погодити з

органами Національної поліції, маршрути і режими перевезення

небезпечних вантажів; забезпечити своєчасний огляд транспортних

засобів територіальними органами Міністерства внутрішніх справ

України, та отримання відповідного свідоцтва про допуск до

перевезення небезпечного вантажу; під час перевезення не

відхилятися від узгодженого маршруту, додержуватися безпечних умов

руху та постійно контролювати стан транспортного засобу і вантажу;

перевозити у встановлений строк небезпечний вантаж та

передавати його одержувачу;

забезпечувати належне зберігання небезпечного вантажу;

у відповідних випадках здійснювати заходи фізичного захисту і

охороняти небезпечний вантаж;

забезпечувати проведення спеціального навчання, підвищення

кваліфікації осіб, які здійснюють перевезення небезпечних

вантажів, та їх медичного огляду; в разі дорожнього перевезення

забезпечувати одержання водіями свідоцтв про допуск до перевезення відшкодовувати витрати та збитки, заподіяні внаслідок

порушення ним законодавства з питань перевезення небезпечних

вантажів.

Ст.9 Закону передбачено, що Одержувач небезпечних вантажів зобов'язаний:

своєчасно прийняти небезпечний вантаж, що надійшов на його

адресу, та документи на нього;

здійснювати заходи щодо збереження та забезпечення безпеки

небезпечних вантажів;

забезпечувати проведення спеціального навчання, підвищення

кваліфікації осіб, які займаються прийманням небезпечних вантажів,

та їх медичного огляду;

надавати в установленому порядку необхідну інформацію про

одержання небезпечних вантажів іншим суб'єктам перевезення та

органам, зазначеним у статтях 10, 15 і 16 цього Закону;

здійснити в установленому порядку страхування відповідальності на випадок настання негативних наслідків перевезення небезпечних вантажів;

відшкодовувати витрати та збитки, заподіяні внаслідок несвоєчасного прийняття небезпечних вантажів і порушення ним законодавства з питань перевезення небезпечних вантажів.

За приписами ст.20 Закону 1644 перевезення небезпечних вантажів допускається за наявності відповідно оформлених перевізних документів, перелік і порядок подання яких визначається нормативно-правовими актами, що регулюють діяльність транспорту.

Порядок та основні вимоги до забезпечення безпеки перевезення небезпечних вантажів на всій території України закріплені в Правилах № 822 (далі - Правила).

Вимоги цих Правил є обов'язковими для суб'єктів господарювання незалежно від форм власності, які є учасниками перевезень небезпечних вантажів автомобільним транспортом.

За приписами п.1.4 Правил - небезпечні вантажі дозволено перевозити автомобільним транспортом тільки у випадках, якщо вони згідно з вимогами ДОПНВ і цих Правил допущені до перевезення та коли всі вимоги щодо перевезення таких вантажів виконані.

Правила містять визначення таких термінів:

відправник небезпечного вантажу - зазначена в перевізних документах юридична або фізична особа, яка підготовлює та подає цей вантаж до перевезення;

одержувач небезпечного вантажу - зазначена в перевізних документах юридична або фізична особа, яка одержує небезпечний вантаж від перевізника;

перевізник небезпечного вантажу - юридична або фізична особа, яка здійснює перевезення небезпечного вантажу;

Порядок перевезення небезпечних вантажів у цистернах визначено розділом 4 Правил 822.

Підготовка водіїв регламентована розділом 7 Правил.

П.7.1.1 визначено, зокрема, що водії транспортних засобів, що здійснюють перевезення небезпечних вантажів, проходять базовий курс спеціальної підготовки, який повинен в обов'язковому порядку охоплювати щонайменше такі теми:

а) основні нормативні документи, що регламентують перевезення небезпечних вантажів;

б) загальні види небезпеки;

е) вимоги до екіпажу транспортного засобу, що перевозить небезпечні вантажі;

і) загальна інформація стосовно цивільної відповідальності.

Розділ 9 Правил 822 містить вимоги до перевізних документів. Зокрема, п.9.1 визначено, що 9.1. Під час перевезення небезпечних вантажів на транспортній одиниці, крім перелічених у Правилах дорожнього руху, мають бути такі документи:

а) товаротранспортний документ на небезпечні вантажі. Якщо кількість вантажів не дає можливості завантажити їх усі в одну транспортну одиницю, то складаються окремі товаротранспортні документи або робляться копії єдиного документа на кількість завантажених транспортних одиниць.

На вантажі, що не можуть завантажуватися разом в один транспортний засіб через заборону на їх сумісне завантаження, обов'язково виписуються окремі товаротранспортні документи;

б) свідоцтво про допущення транспортних засобів до перевезення визначених небезпечних вантажів. Якщо транспортна одиниця складається із декількох транспортних засобів, на кожний транспортний засіб повинно бути окреме свідоцтво про допущення транспортних засобів до перевезення визначених небезпечних вантажів.

в) свідоцтво ДОПНВ про підготовку водія або ДОПНВ-свідоцтво про підготовку водіїв транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі (додаток 8);

г) письмові інструкції.

Автомобільний перевізник забезпечує членів екіпажу транспортного засобу письмовими інструкціями відповідно до ДОПНВ (додаток 9).

Письмові інструкції зберігаються в кабіні транспортного засобу у легкодоступному місці.

Автомобільний перевізник відповідає за ознайомлення водіїв, які беруть участь у перевезенні, із змістом письмових інструкцій та їх виконання належним чином;

ґ) при перевезенні небезпечних вантажів, які є вантажами підвищеної небезпеки, - погодження дорожнього перевезення небезпечного вантажу (додаток 10), видане Державтоінспекцією МВС України;

д) якщо дорожнє перевезення небезпечних вантажів у великому контейнері виконується перед морським, - свідоцтво про завантаження великого контейнера / транспортного засобу (додаток 11), що видається відповідальною за завантаження контейнера особою чи організацією.

Свідоцтво про завантаження великого контейнера / транспортного засобу підписується особою, відповідальною за завантаження контейнера.

Свідоцтво про завантаження великого контейнера / транспортного засобу може бути включено в товаротранспортний документ. У цьому разі в товаротранспортному документі вказується, що завантаження контейнера проведено відповідно до встановлених на морському транспорті вимог, а також надаються відомості про особу, відповідальну за завантаження контейнера.

Товаротранспортний(і) документ(и) на небезпечні вантажі повинен (повинні) містити таку інформацію щодо кожної небезпечної речовини, матеріалу чи виробу, що пред'являються до перевезення:

а) номер ООН, перед яким проставляються літери UN;

б) транспортну назву, визначену відповідно до розділу 3.1.2 додатка A до ДОПНВ і в разі необхідності доповнену технічною назвою;

в) для речовин і виробів 1-го класу небезпеки: номер підкласу і літеру групи сумісності та, якщо речовина чи виріб має додаткові види небезпеки, - номери зразків знаків небезпеки, зазначених для небезпечного вантажу у переліку небезпечних вантажів, наведеному в таблиці A глави 3.2 додатка A до ДОПНВ, що вказують на ці види небезпеки. Для речовин і виробів інших класів небезпеки: номери зразків знаків небезпеки, зазначені для небезпечного вантажу у переліку небезпечних вантажів, наведеному в таблиці A глави 3.2 додатка A до ДОПНВ.

Номери зразків знаків небезпеки, що вказують на додаткові види небезпеки, зазначаються у дужках;

г) групу пакування, якщо така визначена, перед якою можуть бути літери "ГП";

ґ) кількість та опис вантажних одиниць;

д) загальну кількість небезпечних вантажів (об'єм, масу брутто чи масу нетто залежно від конкретного випадку);

е) найменування та місцезнаходження відправника вантажу;

є) найменування та місцезнаходження вантажоодержувача (вантажоодержувачів).

Розміщення інших елементів інформації та послідовність, у якій вони мають зазначатися у товаротранспортному документі, є факультативними.

П.9.11 визначено, що при перевезенні різних небезпечних вантажів у багатосекційних цистернах або транспортних одиницях з кількома цистернами у товаротранспортному документі має зазначатись інформація, передбачена підпунктами "а"-"г" пункту 9.2 цього розділу, для кожної цистерни або секції цистерни. Ця інформація може не зазначатись, якщо за інформаційними таблицями небезпечного вантажу, прикріпленими до бокових поверхонь кожної цистерни або відсіку цистерни, можна визначити всі речовини, завантажені у цистерни або відсіки цистерни.

9.12: Записи у товаротранспортному документі повинні бути розбірливими.

За приписами п.9.13 Правил - Відправник та перевізник небезпечного вантажу повинні зберігати копію товаротранспортного документа та документи, що додаються до нього, протягом щонайменше 3 місяців.

П.13.2 визначено, що водії транспортних засобів зобов'язані виконувати вимоги Правил дорожнього руху, цих Правил та виконувати всі умови, зазначені в дозволі на дорожнє перевезення небезпечних вантажів, якщо такий передбачений цими Правилами.

П.9.1 Правил 822 відсилає також до документів, перелічених у Правилах дорожнього руху (далі - ПДР).

Правила дорожнього руху на день завантаження дизпалива - 08.09.2014 містили зокрема, такі вимоги:

а) посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії;

б) реєстраційний документ на транспортний засіб (для транспортних засобів Збройних Сил, внутрішніх військ МВС, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, Держспецзв'язку, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - технічний талон);

в) у разі встановлення на транспортних засобах проблискових маячків і (або) спеціальних звукових сигнальних пристроїв - дозвіл, виданий Державтоінспекцією МВС;

г) на маршрутних транспортних засобах - схему маршруту та розклад руху; на великовагових і великогабаритних транспортних засобах та транспортних засобах, що здійснюють дорожнє перевезення небезпечних вантажів, - документацію відповідно до вимог спеціальних правил;

ґ) поліс (сертифікат) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Водії, які відповідно до законодавства звільняються від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на території України, повинні мати при собі відповідні підтвердні документи (посвідчення).

Обставини замовлення позивачем вантажу до перевезення саме відповідачу, факт отримання вантажу перевізником в особі водія та факт здійснення перевезення вантажів відповідачем підтверджується дослідженими в судовому засіданні:

- замовленням позивача від 04.09.2014 (а.с.22);

- рахунком фактурою СО-0001654 від 08.09.2014 (а.с.23);

- товарно-транспортною накладною форми № 1-ТН (нафтопродукт) № РН-080921 від 08.09.2014, оригінал якої досліджено у судовому засіданні (а.с.29).

За приписами ст.35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Під час розгляду справи з'ясовано, що обставини відвантаження дизпалива позивачу через перевізника - відповідача досліджувалися господарськими судами при розгляді справи № 910/22608/14.

Із наявних у справі документів вбачається, що суди, розглядаючи справу 910/22608/14 з'ясували, що 08.09.2014 близько 19:00 Товар (дизпаливо) завантажили на нафтобазі ТОВ ФАВОРИТ ОЙЛ у автомобіль ФОП ОСОБА_2 - DAF, д.н. СА, 8550 ВВ; причеп р.н.НОМЕР_3, дані калібровки кузова автомобіля 37 800 л., водій - ОСОБА_5 М М., про що ТОВ ФАВОРИТ ОЙЛ видало товарно-транспортну накладну на відпуск нафтопродуктів .У ТТН вказано, що замовником і вантажоодержувачем є ПП ОСОБА_4 і С , а пункт розвантаження м. Івано-Франківськ, с Марківці.

Вищий господарський суд України своєю постановою від 22.12.2015 рішення Київського апеляційного господарського суду від 19.07.2015 по справі №910/22608/14 про відмову в позові ПП ОСОБА_4 і С про стягнення боргу з ТОВ ФАВОРИТ ОЙЛ , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - ФОП ОСОБА_6, - залишив у силі.

Суд приходить до переконання, що рішення судів по справі №910/22608/14 мають преюдиційний характер.

Аналізуючи вищевикладене, суд приходить до переконання, що позивач, як замовник і вантажоодержувач, заявляючи позовні вимоги до відповідача, який є перевізником, має захищати своє порушене право/інтерес у спосіб, визначений законодавством, яке регламентує правове регулювання перевезення вантажів автомобільним транспортом.

Відтак, суд приходить до висновку, що позивач обрав неправильний спосіб захисту порушеного права.

Належних і допустимих доказів того, що відповідач, як перевізник безпідставно отримав у ТОВ Фаворит Ойл дизпаливо для ПП ОСОБА_4 і С , позивач суду не надав.

Аналізуючи клопотання відповідача про призначення судово-почеркознавчої експертизи підписів водія ОСОБА_5 на ТТН № РН-08921 від 08.03.2014 та враховуючи, що водій ОСОБА_5 пройшов навчання щодо перевезення небезпечних вантажів (свідоцтво ДОПНВ серії АА 0086680, видано Центром 7140 і дійсне до 27.04.2021), пояснення водія, який підтверджує факт завантаження дизпалива для позивача, його транспортування та наявність преюдиційних рішень у справі №910/22608/14, суд приходить до переконання, що задоволення клопотання про призначення експертизи не призведе до з'ясування суттєвих обставин спору, а матиме наслідком затягування розгляду справи по суті.

Суд приходить до висновку, що клопотання про призначення судово-почеркознавчої експертизи підписів задоволенню не підлягає.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до переконання, що позов задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

У позові відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду протягом 10 денного строку в порядку, визначеному ГПК України з дня складення і підписання повного тексту рішення.

Рішення складено 15.05.2017

Суддя В.В.Єфіменко