Рішення

від 10.05.2017 по справі 906/1282/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "10" травня 2017 р. Справа № 906/1282/16

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Маріщенко Л.О.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: Шкребтієнко О.І. - договір про надання правової допомоги від 08.09.2016

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Український інститут конопель" (с. Станишівка Житомирського району)

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (м Житомир)

про визнання договору про надання послуг недійсним, застосувавши реституцію

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання договору про надання послуг відповідачем, укладений сторонами 15.04.2016, виконання якого було оформлено складанням та підписанням сторонами 04.05.2016 акту про надання послуг у сумі 297551,81 грн, оплачених позивачем згідно платіжних доручень від 14.06.2017 та від 14.07.2016, недійсним як укладений без мети настання правових наслідків, з метою уникнення від оподаткування на суму 402667,32 грн.

Крім того, в обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що спеціалізується на вирощуванні сільськогосподарської культури "Коноплі", для вирощуванні якої орендує земельні ділянки, які є у користуванні інших підприємств та фізичних осіб. Зазначенням в акті про надання послуг відповідачем від 04.05.2016 в якості партнера для проведення інвестиційної діяльності ТОВа "Поліська аграрна група", яке жодних документів на підтвердження права користування земельними ділянками позивачеві не надало, ухилилось від підписання акту передачі земельних ділянок, поставивши на ньому тільки печатку підприємства, позивач позбавлений законного права використовувати земельні ділянки, право користування яких належить ТОВ "Поліська аграрна група". Таким чином, спірний договір, укладений сторонами, та договір про інвестиційну діяльність від 30.04.2016, укладений між позивачем та ТОВ Поліська аграрна група", є прихованим договором суборенди земельних ділянок.

Позивач свого представника в судове засідання не направив, заявою від 10.05.2017 представник позивача просила судове засідання провести без її участі. Позовні вимоги підтримує у повному обсязі без розгляду заяви про збільшення позовних вимог, тоб то без застосування реституції (а.с. 129,132).

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечив. Зазначив, що договір про надання послуг від 15.04.2016 було виконано сторонами у повному обсязі, про що свідчать рішення господарського суду від 28.11.2016 у справі № 906/912/16 та акт виконаних робіт від 04.05.2016, який було підписано сторонами без жодних застережень зі сторони позивача. Також, підтримав подане клопотання про відшкодування судових витрат відповідача - витрати на оплату послуг адвоката у розмірі 13721,08 грн.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до укладеного між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (позивач/виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Український інститут конопель" (відповідач/клієнт) договору про надання послуг від 15.04.2016 (а.с.14-16), виконавець зобов'язався надати клієнту послуги з пошуку партнера для проведення інвестиційної діяльності в сфері товарного сільськогосподарського виробництва для вирощування сільськогосподарської культури "Коноплі" (Cannabis) сорту "Гляна", "Золотоніські 15" і "Глесія"; консультування з розроблення технологічної карти вирощування, технології вирощування та переробки сільськогосподарської культури "Коноплі" (Cannabis).

Відповідно до п. 2.1 договору, послуги повинні бути надані протягом двадцяти діб з дня підписання цього договору.

Пунктом 4.1 договору сторони погодили, що підтвердженням надання послуг клієнту належної якості та в повній мірі є акт, який виконавець надає клієнту протягом трьох робочих днів після завершення надання послуг за цим договором.

На виконання умов договору від 15.04.2016 позивачем було надано відповідачу контакти відповідальних осіб потенційного партнера для проведення інвестиційної діяльності в сфері товарного сільськогосподарського виробництва для вирощування сільськогосподарської культури "Коноплі" (Cannabis) сорту "Гляна", "Золотоніські 15" і "Глесія" - товариства з обмеженою відповідальністю "Поліська аграрна група" (ЄДРПОУ 33661143) для обговорення умов та порядку укладення інвестиційного договору; технологічна карта вирощування сільськогосподарської культури "Коноплі" (Cannabis); усні консультації та обговорення з технології вирощування та переробки сільськогосподарської культури "Коноплі" (Cannabis).

04.05.2016 між сторонами договору було складено та підписано акт про надання послуг на суму договірної ціни на послуги у розмірі 402667,32 грн, що за офіційним обмінним курсом Національного банку України гривні до долару США на 15.04.2016 склало 15700,00 доларів США. Згідно з актом клієнт задоволений якістю та терміном наданих послуг і не має жодних претензій до виконавця (а.с.17).

Згідно пояснень представника відповідача ТОВ "Український інститут конопель" повністю розрахувався за надані йому виконавцем (відповідачем у даній справі) послуги, тобто договір про надання послуг від 15.04.2016 є виконаним.

Дані твердження представника відповідача підтверджується рішенням господарського суду Житомирської області від 28.11.2016 у справі № 906/912/16 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Український інститут конопель" про стягнення 97084,14 грн, які виникли на підставі договору про надання послуг від 15.04.2016.

Даним рішенням встановлено, що відповідачем (ТОВ "Український інститут конопель") було проведено дві оплати в рахунок погашення боргу за надані послуги, а саме: 14.06.2015 на суму 200045,29 грн, що еквівалентно станом на дату платежу курсу долару США у розмірі 8011,85 (200045,29/2496,8681х100), та 14.07.2016 на суму 97506,52 грн, що еквівалентно станом на дату платежу курсу долару США у розмірі 3928,34 (97506,52/2482,1286х100). Всього відповідачем було сплачено позивачу 297551,81 грн або 11940,19 доларів США. Також, встановлено наявність заборгованості ТОВ "Український інститут конопель" перед ФОП ОСОБА_2 за договором про надання послуг від 15.04.2016 на суму 3759,81 доларів США, що еквівалентно 96365,43 грн. Дане рішення ТОВ "Український інститут конопель" виконано.

Відповідно ч. 2 ст. 35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Вважаючи, що договір про надання послуг від 15.04.2016 є удаваним, оскільки був вчинений сторонами для приховання договору суборенди земельних ділянок для здійснення інвестиційної діяльності, позивач звернувся до суду із даним позовом про визнання його недійсним, застосувавши реституцію.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог виходячи з наступного.

Згідно зі ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

В частині 7 ст. 179 Господарського кодексу України зазначено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

В силу припису статті 204 ЦК України правомірність правочину презюмується. Тому обов'язок доведення наявності обставин, з якими закон пов'язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача.

Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що фактично спірний договір укладений з метою приховання договору суборенди земельних ділянок.

Статтею 235 ЦК України визначено, що удаваним правочином вважається, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.

У такій ситуації йдеться про два правочини: один удаваний,а іншій -той, який сторони дійсно мали на увазі. Таким чином, удаваний правочин своєю формою приховує реальний правочин.

Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Відповідно до п.25 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року. № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" за удаваним правочином сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. На відміну від фіктивного правочину, за удаваним правочином права та обов'язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину.

Згідно п.3.11 Постанови Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними", встановивши у розгляді справи, що певний правочин вчинено з метою приховати інший правочин (удаваний правочин), господарський суд на підставі частини другої статті 235 ЦК України має виходити з того, що сторонами вчинено саме той правочин, який вони мали на увазі, і розглянути справу по суті із застосуванням правил, що регулюють цей останній правочин. Якщо він суперечить закону, господарський суд має прийняти рішення про визнання його недійсним із застосуванням, за необхідності, відповідних правових наслідків.

Статтею 1 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно ст. 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Статтею 15 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

За змістом оскаржуваний договір є договором про надання послуг.

Посилання позивача на неможливість отримання послуг від відповідача за договором від 15.04.2016 згідно акту від 04.05.2016, оскільки їх отримання, на думку позивача, можливе лише у кінці серпня, вересні, жовтні місяців судом до уваги не приймаються. Як вбачається із змісту цього акту надання (прийняття) відповідних послуг в залежність від календарного місяця сторонами спірного договору не передбачалось.

Відповідно ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Статтею 902 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 ЦК України).

Згідно ст.905 ЦК України строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актам.

Як вбачається зі змісту оскаржуваного договору та акту про надання послуг, відповідачем надано позивачу послуги щодо пошуку партнера та надання технічних консультацій, визначених сторонами у договорі від 15.04.2016.Строк дії договору встановлено до 30.09.2016.(п.14 договору)

Відповідно до ст.6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст.627 ЦК України).

За правилами ст. 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Таким чином, аналізуючи зміст умов, які визначені предметом оспорюваного Договору, суд вважає, що воля сторін була спрямована саме на організацію пошуку партнера та надання технічних консультацій. При цьому сторонами погоджено предмет, порядок оплати та строк дії договору.

З врахуванням наведеного, твердження позивача про фактичне укладення договору суборенди землі є безпідставним.

За наведеного, суд не знаходить правових підстав для визнання оспорюваного договору недійсним та, відповідно, задоволення позову.

Відповідно ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Вирішуючи питання про відшкодування відповідачу понесених судових витрат на оплату послуг адвоката в розмірі 13721,08 грн, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.44 ГПК України, судові витрати складаються, зокрема, з оплати послуг адвоката.

В контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Відповідно до ч.5 ст.49 ГПК України, при відмові в позові витрати, пов'язані з оплатою послуг адвоката, покладаються на позивача.

Таким чином, для відшкодування стороні витрат по оплаті послуг адвоката є факти надання правової допомоги саме адвокатом, здійснення оплати на підставі відповідного договору, підтверджені відповідними платіжними документами.

В обґрунтування вимоги про відшкодування витрат по оплаті послуг адвоката відповідачем надано договір від 08.09.2016 (з додатком) про надання правової допомоги ФОП ОСОБА_2 адвокатом Шкребтієнком О.І. (а.с. 89-88); платіжне доручення № 1 від 20.01.2017 (а.с. 103), копію Свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю № 1703 від 05.07.2001, видану Шкребтієнку О.І. (а.с.63), та копію ордеру на надання правової допомоги серії КВ № 233467 від 08.09.2016 (а.с. 61).

Пунктом 6.3 постанови Пленуму ВГСУ від 21.02.2013 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" (із змінами і доповненнями) визначено, що витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК України.

Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову.

У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно - правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат (п. 6.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7).

У калькуляції вартості послуг адвоката викладених у додатку № 3 до договору від 08.09.2016 про надання правової допомоги позивачу, зазначено про необхідність оплати останнім гонорару за надані послуги в наступному розмірі:

1. Вивчення матеріалів справи - 2766,92 грн (що є еквівалентом 100 доларів США по курсу НБУ).

2. Складання відзиву на позов та інших процесуальних документів - 4150,38 грн (що є еквівалентом 150 доларів США по курсу НБУ).

3. Представництво адвокатом інтересів замовника в суді першої інстанції (незалежно від кількості судових засідань) - 6917,30 грн (що є еквівалентом 250 доларів США по курсу НБУ)

Всього наданих послуг на загальну суму 13834,60 грн (що є еквівалентом 500 доларів США по курсу НБУ).

Враховуючи викладене, оглянувши матеріали справи та оцінивши обсяг послуг, що були надані позивачу адвокатом, суд дійшов висновку, що витрати на послуги адвоката в сумі 13721,08 грн у даній справі є співрозмірними об'єму отриманих юридичних послуг відповідачем, а тому суд вважає вимогу про їх відшкодування у заявленій до стягнення сумі обґрунтованою та такою, що підлягає оплаті позивачем у повному обсязі.

Керуючись ст. 32-34, 43, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. У позові відмовити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Український інститут конопель" (12430, Житомирська область, Житомирський район, с. Станишівка, вул. Корольова, буд. 28, код ЄДРПОУ 39892182) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (10014, АДРЕСА_1, ідент. номер НОМЕР_1) 13721,08 грн витрат з оплати послуг адвоката.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 19.05.17

Суддя Маріщенко Л.О.

Друк:

1 - у справу,

2 - позивачу (нарочно)