Постанова

від 11.05.2017 по справі 910/4706/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" травня 2017 р. Справа№ 910/4706/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Руденко М.А.

суддів: Пономаренка Є.Ю.

Андрієнка В.В.

при секретарі: Верьовкін С.С.

за участю представників сторін:

від позивача : представник - Бочаров Д.М.( за довіреністю)

від відповідача: представник - Барабашов О.В. (за довіреністю)

розглянувши апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "ПриватБанк"

на ухвалу господарського суду міста Києва від 28.03.2017р.

по справі № 910/4706/17 (суддя Пукшин Л.Г.)

за заявою публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "ПриватБанк"

про забезпечення позову

за позовом публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "ПриватБанк"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Ліонель"

про стягнення заборгованості 106 000,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду міста Києва від 28.03.2017 року у справі № 910/4706/17 в задоволенні заяви ПАТ "Комерційний банк "ПриватБанк" про забезпечення позову відмовлено.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, ПАТ "Комерційний банк "ПриватБанк" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду міста Києва від 28.03.2017 року у справі № 910/4706/17, прийняти нове рішення, яким задовольнити заяву про забезпечення позову в повному обсязі.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.04.2017 року відкрито апеляційне провадження у справі № 910/4706/17 та призначено справу до розгляду.

У судовому засіданні, 11.05.2017 року представник позивача підтримав вимоги своєї апеляційної скарги просив її задовольнити, ухвалу суду першої інстанції скасувати, заяву про забезпечення позову задовольнити.

Представник відповідача заперечив проти вимог апеляційної скарги, просив її залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем до господарського суду міста Києва було подано заяву про забезпечення позову у справі №910/4706/17 за позовною заявою публічного акціонерного товариства комерційний банк Приватбанк до товариства з обмеженою відповідальністю Ліонель про стягнення заборгованості, з вимогою накладення арешту на грошові кошти товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІОНЕЛЬ", що знаходяться на усіх банківських рахунках останнього та в усіх фінансових установах на території України в межах заявленої до стягнення суми у розмірі 106 000,00 грн. Обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову позивач зазначив на те, що у відповідача відсутнє нерухоме майно та наявні зобов'язання перед іншими контрагентами. Зазначив, також, що дані обставини свідчать про намір відповідача припинити свою господарську діяльність, що унеможливить виконання судового рішення по даній справі.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 28.03.2017 року в задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено.

Зазначена ухвала обґрунтована тим, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження необхідності застосування заходів забезпечення позову, позивачем не було надано інформації про можливі фінансові труднощі чи неплатоспроможність ТОВ Ліонель , про погану репутацію чи перебування відповідача на стадії банкрутства.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції зважаючи на наступне

Відповідно до ст. 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Як вбачається з пункту 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №16 від 26.12.2011 року умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

Також, частиною 1 статті 33 ГПК України також передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається в обґрунтування, зокрема, своїх вимог. Наведене стосується й вимоги щодо забезпечення позову.

Зважаючи на зазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що в обґрунтовування доводів заяви про забезпечення позову, позивачем не було надано достатніх доказів того, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду в майбутньому.

В порушення вищезазначених вимог процесуального законодавства клопотання позивача про вжиття заходів до забезпечення позову не містить достатніх мотивів та посилань на докази, на підставі яких можна дійти висновку щодо розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника стосовно забезпечення позову та ймовірність утруднення виконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу) про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження необхідності застосування заходів забезпечення позову, позивачем не було надано інформації про можливі фінансові труднощі чи неплатоспроможність ТОВ Ліонель , про погану репутацію чи перебування відповідача на стадії банкрутства.

При цьому колегія суддів вважає необґрунтованим посилання позивача на те, що в майбутньому виконання судового рішення може бути ускладнено, оскільки наявне виконавче провадження № 52967015 в Оболонському районному відділі державної виконавчої служби м. Київ ГТУЮ у м. Києві про стягнення з відповідача заборгованості на користь Інституту фізіології ім. О.О.Богомольця НАН України, оскільки зазначена обставина не перешкоджає відповідачу виконати судове рішення по даній справи та є недостатньою підставою, яка б свідчила, що невжиття заходів щодо забезпечення позову у справі № 910/4706/17 може якимось чином утруднити чи зробити неможливими виконання рішення суду. Окрім того, колегія суддів приймає до уваги те, що як пояснив представник відповідача в судовому засіданні та не заперечував представником позивача під час слухання справи в суді першої інстанції, відповідач частково сплачував заборгованість, отже приймав міри для часткового погашення боргу.

Водночас, колегія суддів зазначає, що обґрунтованість заяви про забезпечення позову мала б місце лише в тому випадку, якби відповідачем після отримання вимоги та позовної заяви, були вчинені дії, направлені на реалізацію майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем тощо.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що скаржник не довів обґрунтованість своєї апеляційної скарги, докази на підтвердження своїх вимог суду не надав, апеляційний суд погоджується з ухвалою господарського суду міста Києва від 28.03.2017 року у справі № 910/4706/17, підстави для її скасування або зміни не вбачається.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "ПриватБанк" на ухвалу господарського суду міста Києва від 28.03.2017 року у справі № 910/4706/17 залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду міста Києва від 28.03.2017 року у справі № 910/4706/17 залишити без змін.

Матеріали оскарження № 910/4706/17 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через суд апеляційної інстанції протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя М.А. Руденко

Судді Є.Ю. Пономаренко

В.В. Андрієнко