Постанова

від 18.05.2017 по справі 904/935/17

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.05.2017 року Справа № 904/935/17 Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Березкіної О.В. ( доповідач)

Суддів: Джихур О.В., Орєшкіна Е.В.

При секретарі Абадей М.О.

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, представник, довіреність №б/н від 29.12.2016 р.;

від відповідача: представник не з'явився, про час та місце розгляду апеляційної скарги був повідомлений

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрфінанси", м. Нікополь Дніпропетровської області

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 22 лютого 2017року у справі № 904/935/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компарекс Україна", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрфінанси", м. Нікополь Дніпропетровської області

про стягнення заборгованості за надані послуги у розмірі 427 289, 77 грн.

В судовому засіданні було проголошено вступну та резолютивну частину постанови (ст.ст.85, 99, 105 ГПК України).

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 22 лютого 2017 року у справі №904/935/17 позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Компарекс Україна" задоволено частково.

Суд стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрфінанси" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компарекс Україна" суму 385 464, 45 грн. основного боргу, 33 244, 98 грн. пені, 3132, 59 грн. 3% річних, 3 854, 64 грн. інфляційних, 6 385, 44 грн. судового збору.

В решті позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю "Укрфінанси" подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення скасувати та відмовити у задоволенні позовних вимог про стягнення суми інфляційних в сумі 3854,64 грн.

В обґрунтування своєї скарги відповідач посилається на те, що судом першої інстанції були порушені норми матеріального та процесуального права, оскільки справа була розглянута на підставі не повністю досліджених доказів.

Зокрема, апелянт вважає, що оскільки умовами договору було передбачено, що вартість програмної продукції за весь період, у відповідності до переліку, наведеному в п.1 Додатку №1 від 02 березня 2013 року до Договору, є еквівалентом 128083.84 доларів США, у суду першої інстанції не було підстав для стягнення інфляційних, які розраховуються внаслідок знецінення національної грошової одиниці України - гривні, а не іноземної валюти.

Всі ці обставини, на думку апелянта, є підставами для скасування рішення суду та прийняття нового рішення про відмову у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю Компарекс Україна про стягнення інфляційних в сумі 3854,64 грн.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20 березня 2017 року апеляційну скаргу прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя (доповідач) - Березкіна О.В., судді - Джихур О.В., Орєшкіна Е.В. та призначено до розгляду на 13 квітня 2017 року.

13 квітня 2017 року судове засідання не відбулося у зв'язку з відпусткою судді-доповідача у даній справі ОСОБА_2

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 8 квітня 2017 року розгляд апеляційної скарги було відкладено на 18 травня 2017 рік колегією суддів у складі: головуючий суддя (доповідач)- Березкіна О.В., судді - Джихур О.В., Орєшкіна Е.В.

Представник позивача в судовому засіданні заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, надавши відзив на апеляційну скаргу ( а.с.85-86, т.1).

Представник відповідача в судове засідання18 травня 2017 року не з'явився, про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений.

Відповідно до п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п. 3.9.2 постанови).

Статтею 22 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Суд вважає за необхідне розглянути справу за наявними матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України, за відсутності представника відповідача, оскільки про час та місце розгляду справи він повідомлений в належний спосіб, у справі достатньо матеріалів для розгляду апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши відповідність оскаржуваного рішення нормам діючого законодавства, Дніпропетровський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, 01 січня 2016 року між товариством з обмеженою відповідальністю Компарекс Україна (постачальником) та товариством з обмеженою відповідальністю Укрфінанси (покупцем) було укладено договір постачання програмної продукції № 1602114SLM ( договір).

Відповідно до пункту 1.1 договору постачальник зобов'язується здійснити постачання програмної продукції через мережу Інтернет, а покупець зобов'язується прийняти таку програмну продукцію та здійснити оплату на умовах, визначених Договором .

Покупець зобов'язується приймати належне постачання за Договором в порядку та на умовах, визначених ним, а також своєчасно, в повному обсязі та в обумовлені Договором строки оплатити поставлену програмну продукцію (п.п. 2.3.1, 2.3.2 Договору).

Оплата здійснюється покупцем у строки, вказані у відповідних додатках до Договору, шляхом безготівкового перерахунку грошових коштів на поточний рахунок постачальника (п.3.2 Договору).

Датою оплати вважається дата зарахування покупцем коштів на поточний рахунок постачальника (розділ «Терміни та визначення» ).

Згідно пункту 3.3 договору сторони погодили, що всі розрахунки по договору будуть здійснюватись у національній грошовій одиниці України - гривні.

З метою реалізації цілей даного договору між товариством з обмеженою відповідальністю "Компарекс Україна" та товариством з обмеженою відповідальністю "Укрфінанси" 02 березня 2016 року укладено Додаток №1 в якому останніми погоджено перелік програмних продуктів компанії Microsoft Ireland Operations Limited, що постачаються в межах даного договору, а також порядок їх поставки по періодам та строки оплати (а.с.18-20).

Сторони погодили, що постачання програмної продукції здійснюється шляхом надання постачальником покупцю доступу до програмної продукції через канали зв'язку мережі Інтернет, про що сторони Договору складають акт приймання-передачі програмної продукції (п. 4.1 Договору).

Сторонами укладено Додаткову угоду №1 від 24.11.2016 року (а.с.21) до договору, у якій сторонами внесено зміни до Додатку №1 від 02.03.2016 року строків оплати відповідачем отриманої від позивача програмної продукції. Так, зокрема пунктом 1 Додаткової угоди № 1 від 24.11.2016 року сторони домовились викласти п.п 4.3-4.6 додатку №1 від 02.03.2016року у наступній редакції:

4.3. За 3-й період згідно п.1.3 Додатку в сумі 385464,45грн. сплачується не пізніше 30 листопада 2016 року.

4.4. За 4-й період згідно п.1.4 Додатку в сумі 385464,45грн. сплачується не пізніше 27 лютого 2017 року.

4.5. За 5-й період згідно п.1.5 Додатку в сумі 385464,45грн. сплачується не пізніше 27 лютого 2017 року.

4.6. За 6-й період згідно п.1.4 Додатку в сумі 385464,45грн. сплачується не пізніше 25 квітня 2017 року.

Звертаючись до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрфінанси" із позовом про стягнення заборгованості за договором постачання програмної продукції № 1602114від 01.01.2016 року в розмірі 425 736, 75 грн., з яких: 385 464, 45 грн. - основний борг, 33 244, 98 грн. - пеня, 3 199, 68 грн. - 3% річних, 3 854, 64 грн. - інфляційні, позивач - товариство з обмеженою відповідальністю КОМПАЕКС Україна посилався на те, що відповідачем було неналежно виконано умови договору № 1602114від 01.01.2016 року в частині оплати поставленого товару, що також є підставою для застосування відповідальності, передбаченої статтею 625 ЦК України.

Задовольняючи позовні вимоги про стягнення заборгованості частково, господарський суд першої інстанції виходив з того, що позивач належним чином, та у відповідності до умов договору, надав відповідачу програмну продукцію, проте відповідач взяті на себе зобов'язання в частині повної та своєчасної оплати вартості наданих позивачем послуг не виконав, у зв'язку із чим заборгованість перед позивачем у розмірі 385 464, 45 грн. підлягає стягненню з відповідача.

Крім того, на підставі положень п. 5.2 Договору та ч.2 ст. 625 ЦК України суд першої інстанції стягнув пеню за період з 01.05.16р. по 23.01.17р. у розмірі 33 244, 98 грн., інфляційні за період травень 2016 року - грудень 2016 року на суму 3854, 64 грн., та перерахувавши 3% річних стягнув їх за період з 01.05.16р. по 24.01.17р. в сумі 3132, 59 грн., а не 3 199, 68 грн. за період з 01.04.16р. по 24.01.17р., як помилково розрахував позивач.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ч.1 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

На виконання умов Договору позивачем здійснено належну поставку програмної продукції за обсягом та вартістю, погодженою сторонами у пунктах 1.2-1.3 Додатку №1 від 02.03.2016р. до Договору, що підтверджується двосторонніми актами приймання-передачі програмної продукції (а.с.22-23), а саме: актом № 160000538VR від 14 грудня 2016 року приймання - передачі - програмної продукції згідно Додатку № 1 від 02 березня 2016 року та Додаткової угоди № 1 від 24 листопада 2016 року до договору постачання програмної продукції № 1602114SLM від 01 січня 2016 року; актом № 160000539 VRвід 14 грудня 2016 року приймання - передачі програмної продукції згідно Додатку № 1 від 02 березня 2016 року та Додаткової угоди № 1 від 24 листопада 2016 року .

Вказані акти підписані сторонами у передбаченому договором порядку, без жодних зауважень та претензій.

Відповідно до приписів ст.ст. 525, 526, ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, цивільні та господарські зобов'язання мають бути виконані належним чином і у встановлений договором строк, а одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, крім випадків, передбачених законом.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов'язання, а ст. 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Проте, всупереч умовам пункту 4.3 Додатку № 1 від 02 березня 2016 року до Договору, відповідач взяті на себе зобов'язання в частині повної та своєчасної оплати вартості поставленого позивачем товару не виконав, у зв'язку із чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 385464, 45 грн., а тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про стягнення означеної суми на користь позивача.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою (штрафом, пенею).

Згідно п. 5.2 Договору, покупець, у випадку порушення встановлених Договором розміру та строків здійснення оплати, сплачує постачальнику неустойку у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє в період за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки відповідач систематично порушував строки оплати за поставлений товар, суд першої інстанції також дійшов обґрунтованого висновку про стягнення на користь позивача пені, інфляційних та 3% річних.

Так, згідно п.п 4.1 Додатку №1 від 02.03.2016р. до Договору сторонами погоджено, що оплата поставленої позивачем програмної продукції за 1-й період в розмірі 385 464, 45 грн. має бути здійснена відповідачем не пізніше 31 березня 2016р., проте оплата за поставлену програмну продукцію 1-го періоду здійснена позивачем 01.04.2016 року (а.с.40).

До того ж, розрахунок за програмну продукцію 2-ого періоду здійснено відповідачем 14.06.2016 року (а.с.41), в той час як за умовами п.п.4.2 Додатку №1 від 02.03.2016р. до Договору, оплата в розмірі 385 464, 45 грн. за програмну продукцію 2-ого періоду мала бути сплачена відповідачем не пізніше 30.04.2016 року.

Враховуючи викладене, на підставі положень п. 5.2 Договору та ч.2 ст. 625 ЦК України позивач нарахував відповідачу, а суд першої інстанції правомірно погодився із розрахунком пені за період з 01.05.16р. по 23.01.17р. у розмірі 33 244, 98 грн., а також інфляційних за період травень 2016 року - грудень 2016 року на суму 3 854, 64 грн.

В той же час, суд першої інстанції зробив перерахунок 3% річних, взявши до розрахунку період з 01.05.16р. по 24.01.17р. в сумі 3132, 59 грн., а не 3 199, 68 грн. за період з 01.04.16р. по 24.01.17р., як помилково розрахував позивач.

Доводи апелянта про помилковість стягнення інфляційних втрат, з тих підстав , що вони розраховані не на грошову одиницю України - гривню, є неспроможними з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, п. 3.3. Договору передбачено, що всі розрахунки по договору будуть здійснюватися у національній грошовій одиниці України - гривні, що також вбачається з додаткової угоди № 1 до Договору.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції , що грошові зобов'язання по договору, укладеному між позивачем та відповідачем, виражені у гривнях, а не в іноземній валюті, і розрахунки між сторонами договору повинні здійснюватись також у національній валюті.

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю Компарекс Україна до товариства з обмеженою відповідальністю УкрФінанси в частині стягнення суми основного боргу -385464,45грн., 33244,98грн. - пені, 3123,59 грн. - 3% річних та 3854,64 грн. інфляційних витрат не містять нарахованого курсового коригування.

В той же час, колегія суддів вважає посилання апелянта на постанову ВГСУ від 31.01.2012 року у справі № 13/113-53/81 безпідставною, оскільки грошові зобов'язання за договором, що був предметом спору у даній справі, а також розрахунки по такому договору - виражені у іноземній валюті - доларах США, в той час як по оскаржуваній справі і розрахунки і нарахування здійснені у гривнях.

Інші доводи відповідача є безпідставними і висновків суду першої інстанції вони не спростовують.

Таким чином, розглядаючи справу, суд першої інстанції дав оцінку наявним у справі доказам за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що відповідає вимогам ст. 43 ГПК України, правильно застосував норми матеріального і процесуального права, що у відповідності до ст. 103 ГПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103,105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Укрфінанси", м. Нікополь - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 22 лютого 2017 року у справі № 904/935/17- залишити без змін .

Постанова набирає чинності з дня її оголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дати її прийняття.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 19.05.2017року.

Головуючий суддя О.В. Березкіна

Суддя О.В.Джихур

Суддя Е.В.Орєшкіна