Постанова

від 15.05.2017 по справі 10/120-2834

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" травня 2017 р. Справа № 10/120-2834

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого-судді Малех І.Б.

суддів Гриців В.М.

ОСОБА_1

при секретарі судового засідання Кришталь М.Б.,

розглянувши апеляційну скаргу Сільського господарського виробничого кооперативу «Біла Криниця«

на рішення господарського суду Тернопільської області від 21.08.2008 року, головуючий-суддя Півторак М. Є.

у справі № 10/120-2834

за позовом: Приватного підприємства « Білокриниця« с. Білокриниця Кременецького району Тернопільської області, ідентифікаційний код 31879740

до відповідача 1: Сільського господарського виробничого кооперативу «Біла Криниця« с. Білокриниця Кременецького району Тернопільської області, ідентифікаційний код 30813489

до відповідача 2: Кременецького бюро технічної інвентаризації м. Кременець вул. Шевченка, 75 Тернопільської області , ідентифікаційний код 03363182;

про визнання дійсним Договору купівлі -продажу складських приміщень від 25 липня 2008 року, що укладений між сторонами; визнати за приватним підприємством «Білокриниця« право власності на будівлю зерноскладів в цілому, що знаходяться по вул. Радянська, 80 та на будівлю насіннєвого складу в цілому, що знаходиться по вул. Радянська, 82 у с. Білокриниця Кременецького району та зобов'язати Кременецьке бюро технічної інвентаризації здійснити державну реєстрацію права власності на будівлю зерноскладів в цілому, що розташована по вул. Радянська 82 у с. Білокриниця Кременецького району за приватним підприємством «Білокриниця« ; витрати по сплаті державного мита та за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу просить покласти на СВК «Біла криниця«

за участю представників:

від позивача - ОСОБА_2 - представник (довіреність б/н від 19.05.2017р.), (присутній в Господарському суді Тернопільської області)

від відповідача-1 (скаржника) - ОСОБА_3 - представник (доручення №17 від 05.03.2017р.), ОСОБА_4 - керівник

від відповідача-2 - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

рішенням господарського суду Тернопільської області від 21.08.2008 року в справі №10/120-2834 позов задоволено частково . Визнано дійсним, з моменту укладення Договір купівлі -продажу, від 25 липня 2008 року між сільськогосподарським виробничим кооперативом « Біла криниця « с. Білокриниця Кременецького району , ідентифікаційний код 30813489 та приватним підприємством « Білокриниця « с. Білокриниця Кременецького району , ідентифікаційний код 31879740. Визнано за приватним підприємством « Білокриниця « с. Білокриниця Кременецького району Тернопільської області , ідентифікаційний код 31879740 право власності на будівлю зерноскладів в цілому , що знаходиться по вул. Радянська , 80 та будівлю насіннєвого складу в цілому , що знаходиться по вул. Радянська , 82 в с. Білокриниця Кременецького району Тернопільської області . В частині зобов'язання Кременецького бюро технічної інвентаризації м. Кременець здійснити державну реєстрацію права власності на будівлю зерноскладів , що знаходиться по вул. Радянська , 80 та будівлю насіннєвого складу , що знаходиться по вул. Радянська 82 в с. Білокриниця Кременецького району за приватним підприємством « , Білокриниця -провадження припинено .

В апеляційній скарзі, відповідач, просить рішення господарського суду Тернопільської області від 21.08.2008 року в справі №10/120-2834 скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити. При цьому, відповідач, вказує, що суд першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення не звернув уваги, що даний договір підлягає, як нотаріальному посвідченню так і державній реєстрації. При цьому, апелянт, посилається на п. 13 постанови пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» №9 від 06.11.2009 р., яким роз'яснено, що вирішуючи спір про визнання правочину, який підлягає нотаріальному посвідченню, дійсним, судам необхідно враховувати, що норма ч. 2 ст. 220 Цивільного кодексу України не застосовується, щодо правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів, відповідно до ст.ст. 210 та 640 Цивільного кодексу України, пов'язується з державною реєстрацією, тому вони не є укладеними і не створюють прав та обов'язків для сторін.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Свої заперечення позивач обґрунтовує тим, що фактичне ухилення відповідача від нотаріального посвідчення спірного договору унеможливило внесення нотаріусом запису до державного реєстру правочинів, одночасно з його нотаріальним посвідченням. Окрім того, зазначив, що скасування оскаржуваного рішення призведе до значних втрат, яких зазнають ПП Білокриниця , в цілому та його засновники.

Представник відповідача-2 в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча належним чином повідомлялись про дату, час та місце судового засідання (арк. справи 84 зворот, 85).

Представник відповідача-1 в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги, просив рішення господарського суду першої інстанції скасувати, в позовних вимогах відмовити повністю.

Представник позивача в свою чергу, заперечив доводи апелянта, просив рішення господарського суду Тернопільської області від 21.08.2008 року в справі №10/120-2834 залишити без змін.

Розглянувши наявні в справі докази, давши належну оцінку доводам та запереченням, які містяться в апеляційній скарзі, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду слід скасувати, а апеляційну скаргу задоволити.

Як встановлено матеріалами справи, 25 липня 2008 року, між сільськогосподарським виробничим кооперативом « Біла Криниця « с. Білокриниця Кременецького району та приватним підприємством « Білокриниця « с. Білокриниця Кременецького району було укладено Договір купівлі -продажу складських приміщень , згідно умов якого «Продавець« продав, а «Покупець« купив будівлю насіннєвого складу, загальною площею 962,6 кв. м. , що розташована по вул. Радянська , 82 у с. Білокриниця Кременецького району Тернопільської області та будівлю зерноскладів загальною площею 727,4 кв. м. , що розташована по вул. Радянська , 80 в с. Білокриниця Кременецького району . ОСОБА_1 будівлі належать продавцю на праві власності на підставі Свідоцтв про право власності на нерухоме майно , виданих Білокриницькою сільською радою 24 липня 2008 року.

Загальна сума договору становить 49634,21 грн. в т.ч. ПДВ 310213,50 грн.(п. 1.2. договору).

Позивач у справі, приватне підприємство « Білокриниця « с. Білокриниця Кременецького району, виконало умови договору купівлі-продажу , а саме п. 2.1. договору, сплативши кошти за придбаний об'єкт в сумі 49624,21 грн. , що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордера № 2 від 25.07.2008 року ( копія знаходиться в матеріалах справи ) .

Передача майна була проведена за актом прийому-передачі, підписаного представниками сторін 25.07.2008 року і який свідчить про фактичну передачу об'єкта купівлі -продажу приватному підприємству «Білокриниця « с. Білокриниця Кременецького району .

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 202 Цивільного Кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства ( п. 1 ст. 203 ЦК України ).

У відповідності до статті 185 Господарського кодексу України до укладення господарських договорів на біржах, оптових ярмарках, публічних торгах застосовуються загальні правила укладення договорів на основі вільного волевиявлення, з урахуванням нормативного -правових актів, якими регулюється діяльність відповідних бірж, ярмарків та публічних торгів.

Статтею 657 Цивільного Кодексу України визначено , що договір купівлі -продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Разом з тим, статтею 220 Господарського кодексу України передбачено, якщо сторони домовилися щодо істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухиляється від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий Договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

28.07.2008 року позивач по справі за № 73 направив СВК « Біла криниця « листа , в якому повідомив відповідача1 про намір вчинити нотаріальне посвідчення договору купівлі-продажу 25.07. 2008 року, о 10 годині 29.07.2008 року в приватного нотаріуса ОСОБА_5. Повідомлення прийнято представником відповідача1, про що свідчить відмітка на Повідомленні, датована 28.07.2008 року, скріплена підписом та відтиском печатки.

Проте, представник відповідача1 не прибув для нотаріального посвідчення договору, що і є підставою звернення до суду з позовними вимогами.

При даних обставинах справи, суд першої інстанції, дійшов висновків, що позовні вимоги, в частині визнання дійсним договору купівлі -продажу від 25.07.2008 року підлягають до задоволення, як обґрунтовано заявлений та підтверджений документально.

Проте, такий висновок суду першої інстанції є помилковим з огляду на таке.

Статтею 657 ЦК України (в редакції, чинній на момент укладання оспорюваного правочину) встановлено, що договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

Згідно з п. 3 ст. 640, ст.220 вказаного кодексу договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним, з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.

Якщо сторони домовилися, щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд, може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

При цьому, судова колегія звертає увагу на те, що в п. 13 постанови пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» №9 від 06.11.2009 р. роз'яснено, що вирішуючи спір про визнання правочину, який підлягає нотаріальному посвідченню, дійсним, судам необхідно враховувати, що норма ч. 2 ст. 220 Цивільного кодексу України не застосовується щодо правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів.ю відповідно до ст.ст. 210 та 640 Цивільного кодексу України, пов'язується з державною реєстрацією, тому вони не є укладеними і не створюють прав та обов'язків для сторін.

Вказана правова позиція викладена, як в постановах Верховного Суду України, зокрема, від 30.01.2013 р. у справі №6-162цс12 та від 19.06.2013 р. у справі №6-49ц13, так і в постановах Вищого господарського суду України, в тому числі від 27.04.2016 р. в справі №909/757/15, від 20.04.2016 р. в справі №912/2536/14 та від 25.11.2016 р. в справі № 921/138/15-г/13.

Таким чином, у спірній ситуації, господарський суд першої інстанції, дійшов до необґрунтованого висновку про можливість визнання спірного договору дійсним на підставі приписів ст. 220 Цивільного кодексу України, оскільки відповідний договір підлягав не лише нотаріальному посвідченню, а й державній реєстрації, та є вчиненим саме, з моменту здійснення державної реєстрації. Проте, дана реєстрація проведена не була.

Також позивачем ставилась вимога про зобов'язання Кременецького бюро технічної інвентаризації здійснити державну реєстрацію права власності на будівлі.

Проте, в цій частині, суд першої інстанції, дійшов вірних висновків та припинив провадження, оскільки дані вимоги слід розглядати за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ст.ст.33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 104, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Сільського господарського виробничого кооперативу «Біла Криниця« задоволити частково.

2. Рішення господарського суду Тернопільської області від 21.08.2008 року в справі №10/120-2834 скасувати, в частині визнання дійсним, з моменту укладення Договору купівлі -продажу від 25 липня 2008 року між сільськогосподарським виробничим кооперативом « Біла криниця « с. Білокриниця Кременецького району , ідентифікаційний код 30813489 та приватним підприємством « Білокриниця « с. Білокриниця Кременецького району , ідентифікаційний код 31879740, визнання за приватним підприємством « Білокриниця « с. Білокриниця Кременецького району Тернопільської області , ідентифікаційний код 31879740 право власності на будівлю зерноскладів в цілому , що знаходиться по вул. Радянська , 80 та будівлю насіннєвого складу в цілому , що знаходиться по вул. Радянська , 82 в с. Білокриниця Кременецького району Тернопільської області.

3. В цій частині прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

4. В решті рішення господарського суду Тернопільської області від 21.08.2008 року в справі №10/120-2834 - залишити без змін.

5. Стягнути з Приватного підприємства « Білокриниця« (ЄДРПОУ 31879740) на користь Сільського господарського виробничого кооперативу «Біла Криниця« (ЄДРПОУ 03363182) 1760 грн. судового збору, за перегляд справи в суді апеляційної інстанції.

6. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

7. Матеріали справи направити на адресу місцевого господарського суду.

Повний текст постанови виготовлений 19.05.2017 р.

Головуючий -суддя Малех І. Б.

Суддя Гриців В.М.

Суддя Давид Л.Л