Рішення

від 11.05.2017 по справі 910/5453/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.05.2017Справа №910/5453/17

Господарський суд міста Києва в складі:

головуючого судді Привалова А.І.

при секретарі Островській О.С.

розглянувши справу № 910/5453/17

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю КОСАН-ТРАНС ;

до приватного підприємства НОРД ІНТЕР ТРАНС-ЛТД ;

про стягнення 22 964,38 грн.

за участю представників сторін: не з'явилися.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулась товариство з обмеженою відповідальністю КОСАН-ТРАНС (надалі - позивач) з позовом до приватного підприємства НОРД ІНТЕР ТРАНС-ЛТД (надалі - відповідач) про стягнення 22 964,38 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення умов укладеної між сторонами договору-заявки № 12/15-53 від 03.12.2015р. у визначений строк не сплатив за перевезення вантажу, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 22 000,00 грн., за прострочення оплати якої нараховані 3% річних у сумі 128,38 грн. та інфляційні втрати в сумі 836,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.04.2017р. порушено провадження у справі № 910/5453/17 та призначено її розгляд на 11.05.2017р.

03.05.2017р. через відділ діловодства суду від представника позивача отримано клопотання про проведення судового засідання у режимі відеоконференції.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.05.2017р. судом відмовлено в задоволенні клопотання позивача про участь у судовому засіданні по справі № 910/5453/17 в режимі відеоконференції.

10.05.2017р. через відділ діловодства суду від представника позивача отримано клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

В судове засідання 11.05.2017р. представники позивача та відповідача не з'явився, про причини неявки суд не повідомили.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. (п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції ).

Згідно ст. 64 Господарського процесуального кодексу України, ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала направляється за адресою місцезнаходження сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

У відповідності до ст. 87 Господарського процесуального кодексу України, ухвалу про порушення провадження у справі від 04.04.2017р. було надіслано відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адресу, що зазначена у позовній заяві та відповідає відомостям з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань.

Оскільки про поважні причини неявки в судове засідання представника відповідача суд не повідомлений; клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило, тому суд вважає, що, у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами, без участі представника відповідача, яких достатньо для винесення рішення по суті.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих позивачем, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, в засіданні суду була оголошена вступна та резолютивна частини рішення.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

03.12.2015р. між позивачем, в якості перевізника, та відповідачем, в якості експедитора, була укладена договір-заявка № 12/15-53 (далі - заявка), відповідно до п.1 якої позивач зобов'язався поставити з місця призначення: Рига, Латвія, до пункту призначення: Львів, Україна довірений йому для перевезення вантаж, у погоджені сторонами строки та вказані у даній заявці, справним вантажним транспортом, та видати його уповноважені на отримання товару особі (вантажоотримувачу), а відповідач зобов'язався прийняти послуги позивача.

Згідно заявки дата завантаження: 04.12.2015р., а дата розвантаження: 07.12.2015р., найменування товару: целюлоза пакетована, 22 тони, 86 м.куб., вартість перевезення 22 000,00 грн., строк оплати: 14 днів після отримання оригіналів документів.

Також умовами заявки передбачено, що оплата за перевезення може бути здійснена з затримкою в триста десять календарних днів.

Як вбачається з матеріалів справи позивач здійснив дане перевезення вантажним автомобілем DAF AT 0762 BK//AT 2684 XT вчасно - 07.12.2015р. та без зауважень.

Як встановлено судом, на виконання умов договору позивачем були надані послуги з перевезення вантажу в міжнародному сполученні за маршрутом Латвія-Україна (м. Львів) загалом на суму 22 000,00 грн.

Факт перевезення вантажу підтверджується відповідною міжнародною товарно-транспортною накладною CMR серії А № 000200 (оригінал якої було досліджено судом у судовому засіданні, а належним чином засвідчена копія долучена до матеріалів справи), а вантажоодержувачем товар було отримано, про що свідчить підпис уповноваженої особи та печатка вантажоодержувача в графі 24 CMR - вантаж отримано .

За умовами п.5 договору-заявки, необхідні документи на оплату - акт, довідка, заявка, рахунок, податкова накладна (якщо платник ПДВ), копії установчих документів, обов'язково надаються.

Так, на виконання и.5 договору-заявки, відповідні документи на оплату було надіслано позивачем відповідачу рекомендованим листом 10.12.2015р., що підтверджується фіскальним чеком поштової установи від 10.12.2015р. № 5240.

Крім того, позивач 22.04.2016р. повторно надіслав відповідачу цінним листом з описом вкладення документи на виконання п.5 договору-заявки, що підтверджується описом вкладення у цінний лист від 22.04.2016р. та фіскальним чеком поштової установи № 0893 від 22.04.2016р.

Як встановлено рішенням Господарського суду міста Києва від 26.07.2016р. по справі № 910/10879/16 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю КОСАН-ТРАНС до приватного підприємства НОРД ІНТЕР ТРАНС-ЛТД , у відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що документи для оплати наданих послуг з перевезення отримав 14.12.2015р.

Згідно договору-заявки № 12/15-53 від 03.12.2015, строк оплати за перевезення може бути виконаний з можливою затримкою в триста десять календарних днів.

Враховуючи додаткові умови до договору-заявки № 12/15-53 від 03.12.2015р., а також беручи до уваги той факт, що документи для здійснення оплати отримані відповідачем 14.12.2015р., кінцевий строк для виконання обов'язку відповідача по внесенню оплати настав 19.10.2016р.

Проте, як зазначає позивач та не спростовано відповідачем, у порушення взятих на себе зобов'язань надані згідно міжнародної CMR послуги з перевезення вантажу у міжнародному сполученні загалом на суму 22 000,00 грн., відповідачем не оплачені.

У зв'язку з наведеним, позивач просить суд стягнути з відповідача основного боргу в сумі 22 000,00 грн.

Суд враховує, що Закон України "Про автомобільний транспорт" та Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені наказом Мінтрансу України від 14.10.1997 №363, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за №128/2568 визначають товарно-транспорту накладну як обов'язків документ, який має оформлюватись при перевезенні вантажів автомобільним транспортом.

Відповідно до пунктів 1, 11.1 даних Правил товарно-транспортна накладна є основним документом на перевезення вантажів та єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Відповідно до ч.1 ст.9 Конвенції "Про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів" вантажна накладна є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником.

З огляду на викладене, надану позивачем CMR суд приймає в якості належного та допустимого доказу виконання перевезення позивачем.

Внаслідок укладення заявки між сторонами згідно ст. 11 Цивільного кодексу України виникли цивільні права та обов'язки. Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до ст. 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором. Зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦКУ) Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами, а отже умови договору, укладеного між

У відповідності до ст.ст. 202, 203, 205, 206 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

На підставі ст. 3 Цивільного кодексу України, яка закріплює свободу договору, сторони мають право як врегулювати у договорі свої відносини, які не врегульовані цими актами, так і відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Відповідно до ст. 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається у випадках і на умовах, встановлених договором.

Згідно ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати всій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Оцінюючи обставини справи, суд виходить з того, що між сторонами спору склалися правовідносини щодо надання послуг, зокрема перевезення.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до п.2 ст.307 Господарського кодексу України договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Так, відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 908 Цивільного кодексу України визначено, що перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до приписів статті 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Приписами статті 33 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На час розгляду спору в господарському суді відповідачем не заперечений факт отримання послуг з перевезення вантажу за представленою міжнародною товарно-транспортною накладною та не надано доказів повної оплати послуг на суму 22 000,00 грн., відтак, позовна вимога про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 22 000,00 грн., підлягає задоволенню.

Також, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань, позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних у сумі 128,38 грн., що нараховані за період з 20.10.2016р. по 24.02.2017р., та 836,00 грн. - інфляційних втрат, нарахованих за період листопад 2016 року - січень 2017 року.

Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.

Таким чином, оскільки вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат ґрунтується на законі (ст. 625 Цивільного кодексу України), а відповідач є таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання, тому позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат є обґрунтованими та доведеними, та підлягають задоволенню згідно розрахунку позивача, який є арифметично вірним.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з приватного підприємства НОРД ІНТЕР ТРАНС-ЛТД (04053, м. Київ, вул. Обсерваторна, 23, оф. 17; код ЄДРПОУ 39634310) на користь товариства з обмеженою відповідальністю КОСАН-ТРАНС (77300, м. Калуш, Івано-Франківська обл., код ЄДРПОУ 38472681) основний борг у сумі 22 000,00 грн., 3% річних у сумі 128 грн. 38 коп., інфляційні втрати в сумі 836,00 грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 1600 грн. Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення підписано: 16.05.2017р.

Суддя А.І. Привалов