Рішення

від 17.05.2017 по справі 910/5590/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.05.2017Справа №910/5590/17

За позовомПриватного акціонерного товариства "Інститут паперу" до Товариства з обмеженою відповідальністю "СБС-Комфорт" простягнення заборгованості 13 580,71 грн. суддя Пукшин Л.Г.

Представники:

від позивача Родіна В.С. - представник за довіреністю № 08-05/1 від 16.05.17 від відповідача не з'явився

У судовому засіданні 17.05.2017 в порядку ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Обставини справи:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Приватного акціонерного товариства "Інститут паперу" до Товариства з обмеженою відповідальністю "СБС-Комфорт" про стягнення заборгованості 13 580,71 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 29.03.2013 року між сторонами було укладено договір оренди приміщення № 20-13 (надалі - договір), відповідно до умов якого орендодавець передав, а відповідач як орендар прийняв у строкове платне користування нежитлове приміщення (кімната № 716) загальною площею 10,0 кв.м., розташоване в будівлі за адресою: м. Київ, вул. Кутузова, буд. 18/7. За доводами позивача, відповідачем неналежно виконано зобов'язання за договором щодо сплати орендної плати та компенсації наданих йому комунальних послуг, у зв'язку з чим в останнього в період з листопада 2016 року по січень 2017 року утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 11 074,10 грн. Крім того, за неналежне виконання договірних зобов'язань позивач також просить суд стягнути з відповідача 291,79 грн. - пені та 2 214,82 грн. - 20% від простроченої суми за весь період прострочення сплати орендних платежів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.04.2017 порушено провадження у справі № 910/5590/17 за вказаною позовною заявою та призначено розгляд справи в судовому засіданні на 17.05.2017.

У судове засідання, призначене на 17.05.2017, з'явився представник позивача, який надав додаткові документи для долучення до матеріалів справи, підтримав позовні вимоги та надав пояснення по суті спору.

Представник відповідача в судове засідання, призначене на 17.05.2017, не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду не виконав, обґрунтованих клопотань щодо своєї неявки не направляв, хоча про дату, час і місце судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення № 0103041726001, з якого вбачається, що ухвала про порушення провадження у справі була отримана відповідачем 12.04.2017.

При цьому, судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК .

Провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до вимог ст. 75 ГПК України , якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про достатність матеріалів справи для її розгляду по суті за відсутності представника відповідача та його відзиву на позовну заяву, при цьому суд виходив за наступного.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Статтею 77 зазначеного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п. 3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011 пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому, господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою -п'ятою статті 28 ГПК , з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК ), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України , ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод , суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07.07.1989 Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України від 25.01.2006 № 1-5/45, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

За висновками суду, незважаючи на те, що представник відповідача в судове засідання не з'явився, справа може бути розглянута за наявними у ній документами у відповідності до вимог ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

29 березня 2013 року між Приватним акціонерним товариством "Інститут паперу" (надалі - позивач, орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "СБС-Комфорт" (надалі- відповідач,орендар) було укладено договір оренди приміщення № 20-13 (надалі - договір), відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в тимчасове платне користування об'єкт оренди для здійснення статутної діяльності та використання в якості офісу (п. 2.1. договору).

Об'єкт оренди загальною площею 10,0 кв.м. знаходиться у будинку за адресою: 01133, м. Київ, вул. Кутузова, 18/7, кім. № 716. (п.п. 2.3, 2.4, 2.5 договору).

Пунктом 5.1. договору передбачено, що приймання - передача об'єкта оренди здійснюється за Актом прийому-передачі об'єкту оренди, що є невід'ємною частиною договору.

Відповідно до п. 3.1. договору за користування об'єктом оренди, який є предметом договору, орендар щомісячно, сплачує орендарю орендну плату у відповідності і на умовах передбачених цим договором. Сторони дійшли згоди про те, що орендар здійснює перший платіж за користування об'єктом оренди протягом 3-х банківських днів з дня підписання даного договору. Перший платіж включає в себе орендні плати за поточний та останній місяць оренди. Всі наступні платежі здійснюються щомісячно авансом на підставі виставлених орендодавцем рахунків. Рахунок по оплаті орендної плати за поточний місяць виставляється орендодавцем не пізніше 15 числа поточного місяця і оплачується орендарем за поточний місяць згідно виставленого рахунку не пізніше 25 числа місяця, в якому виставлено рахунок.

Згідно п. 3.2. договору розмір орендної плати за місяць складає 1900,00 гривень 00 копійок, в тому числі ПДВ. Орендна плата за кожен наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції.

Всі комунальні послуги: електропостачання приміщень, водопостачання та каналізація, опалення приміщення оплачуються орендарем в розмірі 0,14 % від рахунків, що виставляються комунальними службами міста орендодавцю (п.3.3. договору).

Орендар зобов'язався вчасно здійснювати орендні платежі у строки, передбачені договором (підпункт 4.2.2. пункту 4.2 . договору).

Відповідно до п. 3.4. договору документ для визначення дати та суми отриманих послуг є Акт здачі - приймання робіт (послуг), що підтверджує надання послуг.

Строк оренди об'єкту оренди по цьому договору з 01 квітня 2013 року по 31 березня 2014 року, обчислення строку починається з моменту підписання сторонами Акту приймання - передачі об'єкту оренди (п.6.1. договору).

Додатковими угодами до договору № 20-13 від 29.03.2013 року строк оренди приміщення неодноразово продовжувався, а саме:

- додатковою угодою № 1 від 31.03.2014 до 31 березня 2015 року;

- додатковою угодою № 2 від 31.03.2015 до 31 березня 2016 року;

- додатковою угодою № 3 від 15.03.2016 до 31 березня 2017 року.

Як вбачається із матеріалів справи, 01.04.2013 року орендодавцем було передано, а орендарем прийнято у користування об'єкт оренди, що підтверджується підписаним між сторонами Актом приймання-передачі до договору оренди приміщення № 20-13 від 29.03.2013 року.

За твердженням позивача спір у даній справі виник у зв'язку з тим, що відповідач всупереч умовам договору оренди приміщення № 20-13 від 29.03.2013 належним чином не виконав своїх зобов'язань щодо сплати орендних платежів та компенсації наданих йому комунальних послуг, у зв'язку з чим в останнього в період з листопада 2016 року по січень 2017 року утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 11 074,10 грн.

З метою досудового врегулювання спору позивач звернувся до відповідача з вимогою № 14-01/1,2 від 30.01.2017, відповідно до якої просив погасити наявну заборгованість у розмірі 11 074,10 грн. та звільнити займані приміщенні за Актом приймання-передачі. Також, позивачем було повідомлено, що у випадку несплати відповідачем зазначеної суми заборгованості договір оренди приміщення № 20-13 від 29.03.2013 буде вважатися достроково розірваним. Дана вимога була отримана відповідачем 02.03.2017, про що свідчить наявне в матеріалах справи рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення № 0113325529066, однак залишена останнім без відповіді та задоволення.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу .

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 статті 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Аналогічна норма закріплена й у частині 1 статті 759 ЦК України , відповідно до якої за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Плата за користування майном справляється з наймача (частина 1 статті 762 ЦК України ).

Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України , якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Як зазначалось вище, сторони передбачили, що рахунок по оплаті орендної плати за поточний місяць виставляється орендодавцем не пізніше 15 числа поточного місяця і оплачується орендарем за поточний місяць згідно виставленого рахунку не пізніше 25 числа місяця, в якому виставлено рахунок.

Судом встановлено, що позивачем в період з листопада 2016 року по січень 2017 року виставлялись відповідачу рахунки-фактури на загальну суму 11 074,10 грн. та складались акти здачі-приймання робіт (надання послуг), а саме:

- за листопад 2016 року (рахунок - фактура № СФ-0001638 від 11.11.2016 на суму 4024,62 грн. та акт № ОУ-0001603 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.11.2016);

- за грудень 2016 року (рахунок - фактура № СФ-0001808 від 12.12.2016 на суму 4231,74 грн. та акт № ОУ-0001765 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.12.2016);

- за січень 2017 року (рахунок - фактура № СФ-0000093 від 12.01.2017 на суму 2817,74 грн. та акт № ОУ-0000093 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.01.2017.

Проте, відповідачем всупереч умовам підпункту 4.2.2. пункту 4.2. договору, орендна плата та компенсація вартості наданих йому комунальних послуг за вказаний період не сплачувалась, хоча строк для оплати у відповідності до п. 3.1. договору є таким, що настав.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України ).

Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи те, що сума основної заборгованості по орендним платежам та компенсації вартості наданих комунальних послуг за період з листопада 2016 по січень 2017 року належним чином доведена, документально підтверджена та відповідачем не спростована, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача основної заборгованості у розмірі 11 074,10 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем покладеного на нього обов'язку щодо своєчасної сплати орендних платежів, позивач також просив суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 291,79 грн., нараховану за період з 01.12.2016 року по 31.01.2017 року та 20 % від простроченої суми за весь період прострочення сплати орендодавцю платежів у розмірі 2 214,82 грн.

Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до частини 2 статті 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно з частиною 3 вищезазначеної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Приписами статті 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до підпункту 7.3.1. договору встановлено, що у випадку прострочення сплати орендних платежів, передбачених даним договором, орендар сплачує на користь орендодавця пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період за який нараховується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Суд перевіривши розрахунок пені, що обрахований позивачем в період з 01.12.2016 по 31.01.2017 на суму заборгованості у розмірі 4026,62 грн. та в період з 01.01.2017 по 31.01.2017 на суму 4231,74 грн., вважає його обґрунтованим та арифметично вірними, а тому вимоги в цій частині такими, що підлягають задоволенню.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно п. п. 7.3.3. договору сторони встановили, що у випадку, якщо прострочення платежу буде продовжуватись більше 30 календарних днів, орендодавець має право, крім застосування до орендаря оперативних санкцій, передбачених п. 7.3.2. цього договору та стягнення пені, визначеної п. 7.3.1. договору, додатково стягнути з орендаря 20 % від простроченої суми за весь період прострочення сплати орендодавцю платежів, передбачених умовами цього договору оренди (ст. 625 Цивільного кодексу України).

Так як факт прострочення виконання грошового зобов'язання встановлений судом та відповідачем не спростований, з відповідача підлягає стягненню 20 % від простроченої суми за весь період прострочення сплати орендодавцю платежів у розмірі 2 214,82 грн., що відповідає обґрунтованому розрахунку позивача.

Згідно із ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

З урахуванням встановлених вище судом обставин, беручи до уваги невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором та факт наявності заборгованості підтверджений матеріалами справи, позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Інститут паперу" підлягають задоволенню у повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до положень статті 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 32 , 33 , 49 , 75 , 82 - 85 ГПК України , господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СБС-Комфорт" (01133, м. Київ, вул. Кутузова, буд. 18/7, офіс 606; ідентифікаційний код 38291559) на користь Приватного акціонерного товариства "Інститут паперу" (01133, м. Київ, вул. Кутузова, буд. 18/7; ідентифікаційний код 31812534) заборгованість по орендній платі у розмірі 11 074 (одинадцять тисяч сімдесят чотири) грн. 10 коп., пеню у розмірі 291 (двісті дев'яносто одна) грн. 79 коп., 20 % від простроченої суми за весь період прострочення сплати орендодавцю платежів у розмірі 2 214 (дві тисячі двісті чотирнадцять) грн. 82 коп. та судовий збір у розмірі 1 600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 19.05.2017

Суддя Пукшин Л.Г.