Постанова

від 16.05.2017 по справі 805/4523/16-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 травня 2017 р. Справа № 805/4523/16-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Волгіної Н.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління МВС України в Донецькій області,

Авдіївського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача

Головне управління Державної казначейської служби України в Донецькій області

про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Головного управління МВС України в Донецькій області, Авдіївського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, з позовом, в якому просить суд (з урахуванням уточнень):

- стягнути з Авдіївського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області на користь позивача невиплачену частку грошової допомоги при звільненні в розмірі 2 501,68 грн;

- зобов'язати Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, Авдіївський міський відділ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області нарахувати та виплатити позивачу винагороду за безпосередню участь в антитерористичній операції за період з 1 листопада 2014 року по 20 серпня 2015 року (за винятком сплаченої винагороди за грудень 2014 року та січень 2015 року в сумі 10 327,32 грн) та надати оновлений розрахунок до ГУПФУ в Донецькій області для подальшого перерахунку та виплати пенсії;

- стягнути з Авдіївського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області на користь позивача суму середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку у відповідності до вимог ст. 117 ОСОБА_2 України в сумі 25 432,45 грн за 95 днів затримки розрахунку при звільненні;

- зобов'язати Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, Авдіївський міський відділ надати до ГУПФУ в Донецькій області для подальшого перерахунку та виплати останньому пенсії оновлений грошовий атестат позивача та довідку про щомісячні види додаткового грошового забезпечення позивача (особисті) за період з 1 серпня 2013 року до 31 жовтня 2014 року та нарахованою винагородою за участь в АТО (а.с. 3-8, 107-113, 165-176 том 1, а.с. 55-61 том 2).

Ухвалою суду від 16 травня 2017 року позовні вимоги позивача про зобов'язання Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, Авдіївського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області надати до ГУПФУ в Донецькій області оновлений розрахунок та оновлений грошовий атестат позивача для подальшого перерахунку та виплати пенсії - залишені без розгляду у зв'язку із відкликанням.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним.

Позивач з 13 вересня 1994 року по 20 серпня 2015 року проходив службу на різних посадах в управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області та був звільнений згідно наказу ГУМВС України в Донецькій області від 14 серпня 2015 року № 247 о/с за п. 64 ж Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом ОВС (за власним бажанням), що підтверджується дублікатом трудової книжки. Вислуга років на дату звільнення складає: у календарному обчислені та для виплати грошової допомоги - 22 роки 09 місяців, у пільговому обчисленні - 28 років 00 місяців 28 днів, також у серпні 2015 року

ОСОБА_1 була нарахована премія в розмірі 202 %.

Згідно з п. 10 Порядку обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ , які звільняються із служби за власним бажанням та мають вислугу 10 років і більше, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

2 грудня 2015 року відповідачем на банківську карту ОСОБА_1 була зарахована сума одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 29 155,55 грн.

Позивач вважає, що грошова допомога буна розрахована неправильно, так як при її розрахунку повинні були враховані грошове забезпечення позивача за червень - липень 2015 року в повному обсязі, при цьому відповідачем не було взято до уваги при розрахунку допомоги нараховану позивачу у вересні 2015 року премію за липень 2015 року. Зазначено, що відповідно до п. 1.6 Інструкції МВС України № 499 грошове забезпечення має бути стягнуто саме за місцем проходження позивачем служби, тобто, з Авдіївського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області.

Позовні вимоги в частині зобов'язання відповідачів нарахувати та виплатити позивачу винагороду за безпосередню участь в антитерористичній операції за період з 1 листопада 2014 року по 20 серпня 2015 року (за винятком сплаченої винагороди за грудень 2014 року та січень 2015 року в сумі 10 327,32 грн) обґрунтовані наступним.

Позивач у період з 1 листопада 2014 року по 20 серпня 2015 року був зарахований до складу сил та засобів, які беруть участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі/районах проведення антитерористичної операції на території Донецької області.

Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 4 червня 2014 року № 158 "Про перерозподіл деяких видатків державного бюджету, передбачених Міністерству фінансів на 2014 рік та виділення коштів з резервного фонду державного бюджету" встановлено, що за безпосередню участь в антитерористичних операціях, здійсненні заходів із забезпечення правопорядку на державному кордоні, відбиття збройного нападу на об'єкти, що охороняються військовослужбовцями, звільнення цих об'єктів у разі захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ починаючи з 1 травня 2014 року виплачується винагорода в розмірі 100 відсотків місячного грошового забезпечення та заробітної плати, але не менш ніж 3 000 гривень, у розрахунку на місяць.

На виконання постанови № 158 Міністерство внутрішніх справ України видало наказ № 719 від 23 липня 2014 року, яким передбачено виплачувати особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, за безпосередню участь в антитерористичних операціях, здійсненні заходів із забезпечення правопорядку на державному кордоні, відбиття збройного нападу на об'єкти, що охороняються військовослужбовцями, звільнення цих об'єктів у разі захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою, починаючи з 1 травня 2014 року, винагороду в розмірі 100 відсотків місячного грошового забезпечення, але не менш ніж 3 000 гривень у розрахунку на місяць.

Зазначена постанова № 158 втратила чинність на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 24 від 31 січня 2015 року Про особливості виплати винагород військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу в особливий період та під час проведення антитерористичної операції , у пункті 1 якої зазначено, що розмір винагороди визначається виходячи з розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних додаткових видів місячного грошового забезпечення постійного характеру, премії та повинен становити не менш як 3 000 гривень на місяць.

Таким чином, позивач повинен був отримати винагороду за безпосередню участь в антитерористичній операції за період з 1 листопада 2014 року по 20 серпня 2015 року.

Разом із цим позивачу буна сплачена (у грудні 2015 року) винагорода за участь в АТО лише за грудень 2014 року та січень 2015 року в загальному розмірі 10 327,32 грн. За інші місяці позивач винагороду за участь в АТО не отримав.

Також зазначив, що сума винагороди за участь в АТО має бути включена до розрахунку його додаткових видів грошового забезпечення, відповідно, має бути відображена у довідці про щомісячні додаткові види грошового забезпечення ОСОБА_1, яка складається та направляється до ГУПФУ для призначення та перрахунку пенсії.

Крім цього, у цій довідці мають бути відображені додаткові види грошового забезпечення позивача, які були йому нараховані за період його служби в органах МВС з 1 серпня 2013 року по 31 жовтня 2014 року.

Позивач зауважує, що у відповідній довідці, направленої відповідачами до ГУПФУ області після звільнення позивача з посади, були зазначені ні додаткові види його грошового забезпечення, а додаткові види грошового забезпечення, нараховані співробітникові Донецького МУ ГУМВС України в Донецькій області з аналогічними (з позивачем) вислугою років, званням та посадою за відповідний період.

ОСОБА_1 наполягає, що його види додаткового грошового забезпечення були більш, ніж зазначені відповідачами у направленої до ГУПФУ області довідці, а тому зазначення у цій довідці інших відомостей (додаткових видів грошового забезпечення інших осіб) тягне за собою несприятливі для позивча наслідки - нарахування йому пенсії в розмірі меншому, ніж розмір, на який позивач має право.

Враховуючи приписи ст.ст. 116 та 117 Кодексу законів про працю України, а також розпорядження Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року № 1155-р, беручи до уваги, що з позивачем не було здійснено в повному обсязі розрахунок при звільненні, відповідач повинен сплатити ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні, а саме - за період з 20 серпня по 30 грудня 2015 року (за 95 робочих днів) - 25 432,45 грн.

Також зазначено, що у січні 2017 року позивач звертався до другого відповідача з листом щодо нарахування йому та сплати суми середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні, але відповіді не отримав (а.с. 3-8, 107-113, 165-176 том 1, а.с. 55-61 том 2).

16 травня 2017 року представниками сторін суду надані заяви про продовження розгляду справи в письмовому провадженні (а.с. 65, 67-68 том 2).

Протокольною ухвалою суду від 16 травня 2017 року на підставі заяв, отриманих судом від представників сторін, керуючись ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судом вирішено продовжити розгляд справи в порядку письмового провадження.

Позивач та його представник ОСОБА_3 у судових засіданнях, які мали місце 6 грудня 2016 року, 21 лютого, 26 квітня, 5 травня, 11 травня та 16 травня 2017 року підтримали позовні вимоги.

Представник першого відповідача ОСОБА_4 у судових засіданнях 11 квітня, 26 квітня, 5 травня, 11 травня та 16 травня 2017 року заперечував проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1, зазначивши наступне.

ОСОБА_1 з 13 вересня 1994 року по 20 серпня 2015 року проходив службу на різних посадах в ОВС, остання займана ним посада - помічник начальника міського відділу з матеріального забезпечення Авдіївського В ГУМВС України в Донецькій області.

Наказом ГУМВС України в Донецькій області від 14 серпня 2015 року № 247 о/с позивача було звільнено з займаної посади за п. 64 ж Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом ОВС (за власним бажанням) та визначено вислугу років - 22 роки 9 місяців.

Відповідач не погоджується із вимогами позивача про зобов'язання донарахувати та сплатити йому одноразову грошову допомогу враховуючи таке.

Відповідно до абз. 4 п. 10 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, які звільняються із служби за власним бажанням, через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, та мають вислугу 10 років і більше, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. Враховуючи, що ОСОБА_1 було звільнено з органів внутрішніх справ згідно наказу від 14 серпня 2015 року № 247 о/с за власним бажанням (п. 64 ж ), при звільненні йому була нарахована та виплачена одноразова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення виходячи з календарної вислуги 22 роки відповідно до наступного: 5 381,61 грн: * 25 % (відповідно до п. 10 вищезазначеної постанови) * 22 (кількість повних років) = 29 599,02 грн. З цієї суми було утримано військовий збір 1,5% у розмірі 443,99 грн. Позивачу було перераховано на його картковий рахунок 27 листопада 2015 року в якості одноразової грошової допомоги 29 155,03 грн.

При цьому представник зазначав, що розмір цієї допомоги розраховується виходячи з місячного грошового забезпечення, а не з середньомісячного грошового забезпечення, а тому при визначенні її розміру мало використовуватись грошове забезпечення за серпень 2015 року, а не за червень-липень 2014 року, як вважає позивач.

При розрахунку одноразової грошової допомоги позивачу Авдіївським MB ГУМВС України в Донецькій області було взято до розрахунку навіть більша сума, ніж розмір місячного грошового забезпечення позивача у серпні 2014 року, а саме - замість 4 787,64 грн було взято в якості розрахунку 5 381,64 грн.

Щодо винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції за період з 1 листопада 2014 року по 20 серпня 2015 року, відповідачем зазначено наступне.

Наказом першого заступника керівника Антитерористичного центру при Службі Безпеки України № 294 від 21 жовтня 2015 року ОСОБА_1 зараховано до сил, які залучаються та беруть безпосередню участь в антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей.

Наказом Міністерства оборони України від 2 лютого 2015 року № 49 Про особливості виплати винагород військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу в особливий період та під час проведення антитерористичних операцій затверджено Порядок та умови виплати винагород військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу та резервістам, механізм підтвердження виконання окремих завдань під час безпосередньої участі у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду.

Згідно п. 6 розділу 1 Порядку виплата винагород військовослужбовцям здійснюється за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи АТО, інших заходах в умовах особливого періоду, визначених додатком І до постанови Кабінету Міністрів України від 31 січня 2015 року № 24.

Розділом II Порядку, зокрема пунктами 6 та 7, визначені види документів, якими підтверджується безпосередня участь військовослужбовців у здійсненні заходів із забезпечення правопорядку на державному кордоні в районі проведення АТО, безпосередня участь у відбитті збройного нападу на об'єкти, що охороняються військовослужбовцями, звільненні таких об'єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою. Підтвердженням безпосередньої участі військовослужбовців у здійсненні заходів із забезпечення правопорядку в районі проведення АТО є наказ керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України, який видається у тому числі на військовослужбовців інших підрозділів.

Безпосередня участь у відбитті збройного нападу на об'єкти, що охороняються військовослужбовцями, звільненні таких об'єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою підтверджується: журналом бойових дій (журналом ведення оперативної обстановки); бойовим донесенням (підсумковим, терміновим та позатерміновим), рапортом керівника підрозділу, який виконував завдання. Крім того, підтверджуючими документами є: бойовий наказ командира військової частини для виконання поставлених завдань охорони об'єктів (несення служби на блокпостах, звільнення об'єктів, які захоплені, тощо), письмовий наказ командира військової частини, який виконував завдання; запис у книзі прикордонної служби підрозділу охорони державного кордону про виконання завдань прикордонними нарядами щодо відбиття збройного нападу об'єкти, що охороняються військовослужбовцями, звільнення таких об'єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою; постова відомість під час охорони об'єкта (блокпоста, базового табору, складу ракетно-артилерійського озброєння, польового парку тощо), де визначені особовий склад, який залучається до охорони, час, місце, порядок виконання завдань, книга служби нарядів та подій, що відбувалися.

Таким чином, зарахування особи до списку осіб, що безпосередньо беруть участь у проведенні антитерористичних операцій, здійснюється на підставі відповідних наказів командирів (штабу АТО), в яких зазначається про дату початку такої участі та дату фактичного завершення такої участі. Потім, на підставі вмотивованого рапорту керівника структурного підрозділу, де проходить службу особа, Головних управлінням МВС України в області видається відповідний наказ, який, в свою чергу, є підставою для нарахування грошової винагороди особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, призначеної за безпосередню участь у проведенні АТО.

Також представник зазначив, що як було ним встановлено під час підготовки матеріалів для участі у даній справі, членами ліквідаційної комісії другого відповідача у грудні 2015 року позивачу було нараховано та сплачено винагороду за його участь в АТО у грудні 2014 року та січні 2015 року в загальному розмірі 10 603,00 грн.

Враховуючи, що документи, зазначені в нормативно-правових актах, якими врегламентовано виплату винагороди за участь в АТО, - на підтвердженя участі ОСОБА_1 в АТО в інші місяці, визначені позивачем у позові (листопад 2014 року, лютий - серпень 2015 року) у відповідачів відсутні, підстав для нарахування такої винагороди за вказані місяці не має.

Відповідно, позовні вимоги позивача в цій частині є необґрунтованими.

Щодо сплати грошового забезпечення за час затримки розрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні з 20 серпня 2015 року по 30 грудня 2015 року, представником зазначено таке.

Порядок проходження служби позивача та його звільнення врегулюваний спеціальним законодавством, а саме - Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 липня 1991 року № 114, Законом України Про міліцію , Законом України Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ , постановою Кабінету Міністрів України Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей від 17 липня 1992 року № 393.

Пунктом 12 Положення № 114 визначено, що особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ одержують грошове і речове забезпечення за нормами, встановленими законодавством.

Відповідно до Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України, затвердженої наказом МВС України від 31 грудня 2007 року № 499, грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ складається з основних та додаткових видів грошового забезпечення. До основних видів грошового забезпечення відносяться такі виплати як: посадовий оклад, оклад за спеціальні звання, надбавка за вислугу років; до додаткових виплат відносяться: надбавки, доплати, премії тощо. Виплата додаткових видів грошового забезпечення особам рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ здійснюється відповідно до їх особистого вкладу за загальними результатами роботи протягом місяця, про що зазначається в наказі про встановлення розміру премії та надбавки за виконання особливо важливих завдань під час проходження служби, який затверджується начальником (заступником начальника) органу.

Спеціальним законодавством, яке розповсюджується на спірні правовідносини, зокрема, Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 липня 1991 року № 114 та Інструкцією про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України, затвердженої наказом МВС України від 31 грудня 2007 року № 499, не передбачено право звільненого працівника міліції згідно на отримання середнього заробітку за час затримки розрахунку.

Трудові відносини та служба в ОВС мають різну правову природу та врегульовані різним законодавством, отже, передбачені ОСОБА_2 України порядок її оплати і порядок вирішення спорів про останню не поширюються на військовослужбовців та прирівняних до них осіб.

Щодо включення у довідку про щомісячні додаткові види грошового забезпечення позивача за період з серпня 2013 року по жовтень 2014 року (вих. № 44 від 21 грудня 2015 року), направлену до ГУПФУ області разом із іншими документами для призначення ОСОБА_1 пенсії, зазначив, що у вказану довідку були включені додаткові види додаткового грошового забезпечення за аналогічною посадою, за аналогічним званням та аналогічною вислугою років співробітників Донецького МУ ГУМВС України в Донецькій області у вказаний період.

Зазначене мало місце у звязку із тим, що відомості щодо щомісячного додаткового грошового забезпечення позивача за період з серпня 2013 року по жовтень 2014 року (тобто, за період проходження ОСОБА_1 служби в Горлівському міському управлінні) були втрачені -залишились в адмінбудівлі Горлівського МУ ГУМВС в Донецькій області, захопленої терористичним угрупуванням.

23 грудня 2015 року в м. Маріуполі відбулась нарада, під час якої було вирішено встановити середній рівень грошового забезпечення для видачі довідки про доходи для обчислення пенсії колишнього співробітника Горлівського МУ ГУМВС України в Донецькій області ОСОБА_1 в розмірі середнього розрахунку грошового забезпечення за аналогічною посадою та званням та відповідною вислугою років на підставі даних бази співробітників Донецького МУ ГУМВС України в Донецькій області..

Враховуючи, що не зазначення взагалі у відповідній довідці даних щодо додаткового грошового забезпечення позивача за вказаний період (з серпня 2013 року по жовтень 2014 року) мало б своїм наслідком призначення пенсії позивачу в значно меншому розмірі, ніж було призначено згодом (з урахуванням зазначених у довідці даних), з боку відповідачів відсутні будь-які неправомірні дії, спрямовані на погіршення стану (зокрема, фінансового) позивача та звуження його прав. Більш того,зазначене свідчить, що Головним управління області були вжиті заходи за для можливості ОСОБА_1 отримувати пенсії в належному розмірі.

В матеріалах прави містяться письмові заперечення першого відповідача аналогічного змісту (а.с. 47-53, 73-79, 193-194, 218 том 1, а.с. 6-7 том 2).

Представник другого відповідача ОСОБА_5 у судовому засіданні 16 травня 2017 року заперечувала проти задоволення позовних вимог позивача з підстав, зазначених представником першого відповідача.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи пояснення позивача та представників сторін, надані під час розгляду справи, суд встановив наступне.

Перший відповідач, Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, орган виконавчої влади, код ЄДРПОУ 08592158, місцезнаходження: 87515, Донецька область, місто Маріуполь, вулиця Італійська, будинок 32, дата державної реєстрації: 10 липня 1994 року, дата запису: 30 листопада 2006 року, номер запису: 1 266 120 0000 022578, з 10 листопада 2015 року - в стані припинення (https://usr.minjust.gov.ua/ua/freesearch).

Другий відповідач, Авдіївський міський відділ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, державна установа, код ЄДРПОУ 23312038, місцезнаходження: 86060, Донецька область, місто Авдіївка, вулиця Молодіжна, будинок 4, дата державної реєстрації 10 серпня 2006 року, дата запису: 18 липня 2007 року, номер запису: 1 253 120 0000 000337; з 11 листопада 2015 року перебуває у стані припинення (https://usr.minjust.gov.ua/ua/freesearch).

Позивач, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, проходив службу в органах внутрішніх справ з 13 вересня 1994 року по 20 серпня 2015 року (а.с. 9-10, 13 том 1, а.с. 11 том 2).

У період з 16 квітня 2014 року по 1 листопада 2014 року - проходив службу в Горлівському МУ ГУМВС України в Донецькій області на посаді старшого інспектора забезпечення масових заходів відділу громадської безпеки на підставі наказу ГУМВС України в Донецькій області від 3 травня 2012 року № 174 о/с (а.с. 13 том 1).

Наказом Горлівського МУ ГУМВС України в Донецькій області від 22 серпня 2014 року № 441 Про організацію роботи приданих сил позивача включено в групу документування по охороні громадського порядку та розслідування злочинів та інших подій у зв'язку із ускладненням оперативної обстановки створені: група зі збору інформації відносно осіб, які скоїли злочин у складі терористичної організації ДНР у м. Горлівка, групи швидкого реагування зі складу працівників Горлівського гарнізону міліції у м. Дзержинськ, а також групу документування, до якої включено в якості старшого групи позивача (а.с. 63-65 том 1).

Наказом ГУМВС України в Донецькій області № 429 о/с від 15 грудня 2014 року підполковника міліції ОСОБА_1 призначено помічником начальника з матеріального забезпечення Авдіївського міського відділу з 1 листопада 2014 року, увільнивши його від посади старшого інспектора сектору забезпечення масових заходів відділу громадської безпеки Горлівського міського управління (а.с. 13 том 1, а.с. 11 том 2).

Останнє присвоєне позивачу наказом ГУМВС в Донецькій області від 29 лютого 2012 року № 86 о/с звання - підполковник міліції (а.с. 13 том 1).

Відповідно до довідки від 12 жовтня 2016 року (вих. № 2971/12/03-2016), виданої управлінням кадрового забезпечення ГУНП в Донецькій області, витягу з наказу (по стройовій частині) першого заступника керівника Антитерористичного Центру при Службі України (керівника Антитерористичної операції на території Донецької області та Луганської областей) від 21 жовтня 2015 року № 294, витягу з наказу (по стройовій частині) першого заступника керівника Антитерористичного Центру при Службі України (керівника Антитерористичної операції на території Донецької області та Луганської областей) від 13 грудня 2015 року № 347, - позивач у період з 1 листопада 2014 року по 20 серпня 2015 року був зарахований до складу сил та засобів, які беруть участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі/районах проведення антитерористичної операції на території Донецької області на підставі наказу Першого заступника керівника Антитерористичного Центру при Службі безпеки України від 21 жовтня 2015 року № 294; наказу Першого заступника керівника Антитерористичного Центру при Службі безпеки України від 13 грудня 2015 року № 347 (а.с. 19, 142-147, 157 том 1).

Наказом Головного управління МВС України в Донецькій області № 247 о/с від 14 серпня 2015 року підполковника міліції ОСОБА_1, помічника начальника міського відділу з матеріального забезпечення Авдіївського міського відділу звільнено з органів внутрішніх справ у запас (із постановкою на військовий облік) за пунктом 64 ж (за власним бажанням) з 20 серпня 2015 року, встановивши у серпні 2015 року премію у розмірі 202 %. Також цим наказом визначено, що вислуга років позивача станом на 20 серпня 2015 року складає: у календарному обчисленні та для виплати грошової допомоги - 22 роки 09 місяців 00 днів, у пільговому обчисленні - 28 років 00 місяців 28 днів (а.с. 12, 148, 156 том 1).

Як встановлено судом на підставі пояснень представника першого відповідача та доданих до пояснень доказів (а.с. 6-10 том 2) для призначення пенсії позивачу ГУМВС України в Донецькій області в довідці про щомісячні види додаткового грошового забезпечення (а.с. 21, 223-224 том 1), направленої разом із грошовим атестатом (а.с. 14, 158, 221-222 том 1) до органу Пенсійного фонду України, за період служби позивача з 1 серпня 2013 року по 31 жовтня 2014 року було зазначено грошове забезпечення, розраховане з розміру середнього розрахунку грошового забезпечення за аналогічною посадою, аналогічним званням та відповідною вислугою років на підставі даних баз співробітників Донецького МУ ГУМВС України в Донецькій області. Зазначене мало місце, за поясненням представника, у звязку із тим, що відомості стосовно щомісячного додаткового грошового забезпечення позивача за період з серпня 2013 року по жовтень 2014 року (тобто, за період проходження ОСОБА_1 служби в Горлівському міському управлінні) були втрачені - залишились в адмінбудівлі Горлівського МУ ГУМВС в Донецькій області, захопленої терористичним угрупуванням. 23 грудня 2015 року в м. Маріуполі відбулась нарада, під час якої і було вирішено встановити середній рівень грошового забезпечення для видачі довідки про доходи для обчислення пенсії колишнього співробітника Горлівського МУ ГУМВС України в Донецькій області ОСОБА_1 в розмірі середнього розрахунку грошового забезпечення за аналогічною посадою та званням та відповідною вислугою років на підставі даних бази співробітників Донецького МУ ГУМВС України в Донецькій області.

Відповідно до пояснень представника першого відповідача ОСОБА_4, наданих у судових засіданнях під час розгляду справи, пояснень представника другого відповідача ОСОБА_5, наданих у судовому засіданні 16 травня 2017 року, а також довідки члена ліквідаційної комісії (а.с. 151 том 1), довідки заступника голови ліквідаційної комісії ОСОБА_6 (а.с. 25 том 2), платіжного доручення Авдіївського МВ ГУМВС України в Донецькій області № 86 від 24 листопада 2015 року (а.с. 149 том 1) та зведеної відомості сум для зарахування на рахунки (а.с. 150 том 1), судом встановлено, що другим відповідачем позивачу після його звільнення була нарахована одноразова грошова допомога, розрахована виходячи з 25% місячного грошового забезпечення позивача станом на дату звільнення, та вислуги років позивача (22 роки), розмір якої склав 29 599,02 грн; 24 листопада 2015 року (після отримання відповідного фінансування) перерахована позивачу платіжним дорученням № 86 від 24 листопада 2015 року (відповідно до відмітки ГУ ДКСУ області на копії платіжного доручення зазначена сума була списана з рахунку Авдіївського МВ 26 листопада 2015 року).

Як вбачається з банківської виписки позивача (а.с. 16-18 том 1) грошова допомога (за відрахування утриманого військового збору в розмірі 443,99 грн - 1,5 % від нарахованої суми допомоги - 29 155,03 грн) була перерахована на картковий рахунок позивача 2 грудня 2016 року.

Судом на підставі пояснень представників відповідачів, наданих у судовому засіданні 16 травня 2017 року, та матеріалів справи (а.с. 16-18 том 1, а.с. 52-54 том 2) встановлено, що Авдіївським МВ позивачу було нараховано та платіжним дорученням від 8 грудня 2015 року № 103 позивачу (проведено ГУ ДКСУ 16 грудня 2015 року, а.с. 53 том 2) перераховано позивачу в якості винагороди за участь в АТО за грудень 2004 року (31 день) та січень 2015 року (31 день) 10 602,90 грн (після утримання ЄСВ в розмірі 275,68 грн - 10 327,32 грн), та 30 грудня 2015 року зарахована на картковий рахунок ОСОБА_1 (а.с. 16-18 том 1).

Доказів на підтвердження підстав такого нарахування суду не надано; також суду не надано доказів на підтвердження нарахування та виплати позивачу винагороди за участь в АТО за інші місяців, зазначені ОСОБА_1 у позові (листопад 2014 року, лютий - серпень 2015 року).

Не погодившись із неповною виплатою йому одноразової грошової допомоги, не виплатою в повному обсязі винагороди за участь в АТО, а також із невключенням в довідку про щомісячні види додаткового грошового забезпечення, направлену до управління Пенсійного фонду України, винагороди за участь в АТО та із зазначенням у вказаній довідці в якості додаткових видів грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 1 серпня 2013 року по 31 жовтня 2014 року сум додаткового грошового забезпечення працівників Донецького МУ ГУМВС України в Донецькій області за аналогічною посадою, аналогічним званням та аналогічною вислугою років, а також із затримкою виплати одноразової грошової допомоги при звільненні, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Приймаючи рішення по справі суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі з боку органів державної влади.

За правилами ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто, з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема, з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто, протягом розумного строку.

Розглядаючи позовні вимоги позивача про стягнення з другого відповідача суми недоплаченої позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 2 501,68 грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до абз. 4 п. 10 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей (далі - Порядок № 393) військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної інспекції техногенної безпеки, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби, які звільняються зі служби за власним бажанням, через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, та мають вислугу років 10 років і більше, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Пунктом 106 розділу 9.9 Методичних рекомендацій про порядок застосування нормативно-правових актів з питань грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, затверджених Наказом Міністерства внутрівшіх справ від 30 червня 2005 року № 501 Про скасування окремих наказів МВС України з питань грошового забезпечення та заробітної плати (далі - Методичні рекомендації) встановлено, що особам рядового і начальницького складу, які звільняються з органів внутрішніх справ, у встановлених випадках виплачується грошова допомога у відповідному відсотку місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. При цьому в розрахунок включається посадовий оклад, оклад за спеціальним званням, відсоткова надбавка за вислугу років та додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, премії тощо) у розмірах, що були їм встановлені наказами керівників органу на день звільнення зі служби.

Як вбачається з наказу Головного управління МВС України в Донецькій області № 247 о/с від 14 серпня 2015 року підполковнику міліції ОСОБА_1 станом на 20 серпня 2015 року визначено вислугу років у календарному обчисленні та для виплати грошової допомоги - 22 роки 9 місяців 00 днів (а.с. 12, 148, 156 том 1).

Відповідно до грошового атестату позивача станом на дату звільнення позивача з посади його місячне грошове забезпечення складало: посадовий оклад 750,00 грн, оклад за спеціальне звання 130,00 грн, надбавка за вислугу років (35%) - 308,00 грн, надбавка за виконання особливо важливих завдань (50%) - 594,00 грн, премія (202%) - 3 599,64 грн, разом - 5 381,64 грн (а.с. 14, 158, 221-222 том 1).

Таким чином, виходячи з приписів Порядку № 393 та Методичних рекомендацій, враховуючи місячне грошове забезпечення, встановлене позивачу станом на день його звільнення зі служби, розмір одноразової грошової допомоги при звільненні мав складати: 5 381,64 грн * 22 роки * 25% = 29 599,02 грн.

Як встановлено судом, Авдіївським МВ ОСОБА_1 було нараховано в якості одноразової грошової допомоги при звільненні 29 599,02 грн; після отримання (за поясненням представника першого відповідача) відповідного фінансування платіжним доручення (а.с. 149 том 1) від 24 листопада 2015 року № 86 зазначена сума була списана (відповідно до відмітки на копії платіжного доручення) з рахунку Авдіївського МВ 26 листопада 2015 року, та 2 грудня 2015 року (а.с. 16-18 том 1) в розмірі 29 155,03 грн (за відрахування утриманого військового збору в розмірі 443,99 грн) була перерахована на картковий рахунок позивача.

Враховуючи наведене суд дійшов висновку, що одноразова грошова допомога при звільненні нарахована та виплачена позивачу в повному обсязі.

Відповідно, у задоволенні його позовних вимог в цій частині треба відмовити.

Розглядаючи позовні вимоги позивача про зобов'язання Управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області та Авдіївського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області нарахувати та виплатити позивачу винагороду за безпосередню участь в антитерористичній операції за: листопад 2014 року, лютий - липень 2015 року та 20 днів серпня 2015 року, суд зазначає таке.

Спірні правовідносини щодо участі співробітників органів внутрішніх справи врегульовані Законом України Про боротьбу з тероризмом від 20 березня 2003 року № 638-IV (далі - Закон України Про боротьбу з тероризмом , Закон № 638-IV), постановою Кабінету Міністрів України № 158 від 4 червня 2014 року Про перерозподіл деяких видатків державного бюджету, передбачених Міністерству фінансів на 2014 рік, та виділення коштів з резервного фонду державного бюджету (далі - постанова Кабінету Міністрів України № 158), постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2015 року № 24 Про особливості виплати винагород військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу в особливий період та під час проведення антитерористичних операцій (далі - постанова № 24), наказом Міністерства оборони України від 2 лютого 2015 року № 49 Про особливості виплати винагород військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу в особливий період та під час проведення антитерористичних операцій (далі - Порядок № 49), наказом МВС України від 3 лютого 2015 року № 123 Про деякі питання відрядження до зони АТО (далі - Наказ МВС № 123).

Частиною 1 ст. 1 Закону України Про боротьбу з тероризмом встановлено, що антитерористична операція - це комплекс скоординованих спеціальних заходів, спрямованих на попередження, запобігання та припинення терористичної діяльності, звільнення заручників, забезпечення безпеки населення, знешкодження терористів, мінімізацію наслідків терористичної діяльності.

Згідно ст. 5 вказаного Закону Міністерство внутрішніх справ України здійснює боротьбу з тероризмом шляхом запобігання, виявлення та припинення злочинів, вчинених з терористичною метою, розслідування яких віднесене законодавством України до компетенції органів внутрішніх справ; надає Антитерористичному центру при Службі безпеки України необхідні сили і засоби; забезпечує їх ефективне використання під час проведення антитерористичних операцій.

Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України № 158 встановлено, що за безпосередню участь в антитерористичних операціях, здійсненні заходів із забезпечення правопорядку на державному кордоні, відбиття збройного нападу на об'єкти, що охороняються військовослужбовцями, звільнення цих об'єктів у разі захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ починаючи з 1 травня 2014 року виплачується винагорода в розмірі 100 відсотків місячного грошового забезпечення та заробітної плати, але не менш ніж 3000 гривень, у розрахунку на місяць.

Постановою Кабінету Міністрів України № 24 від 31 січня 2015 року Про особливості виплати винагород військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу в особливий період та під час проведення антитерористичної операції (п. 1) визначено, що в особливий період або під час проведення антитерористичної операції особам рядового і начальницького складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів військових формувань, правоохоронних органів за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду виплачується винагорода у відсотках місячного грошового забезпечення. Розмір винагороди визначається виходячи з розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних додаткових видів місячного грошового забезпечення постійного характеру, премії та повинен становити не менш як 3 тис. гривень на місяць. Винагорода військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу виплачується також під час безперервного перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоровя після отриманих під час безпосередньої участі у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду поранень (контузії, травми, каліцтва).

Пунктом 3 вказаної постанови затверджено розмір винагороди військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду згідно з додатком 1.

При цьому відповідно до п. 6 постанови № 24 визнано таким, що втратив чинність, пункт 2 постанови Кабінету Міністрів України № 158 у частині виплати військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу винагороди в розмірі 100 відсотків місячного грошового забезпечення, але не менш як 3 тис. гривень, у розрахунку на місяць.

Разом із цим Порядком № 49 врегульовно (з 10 лютого 2015 року) порядок та умови виплати винагород військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу та резервістам, механізм підтвердження виконання окремих завдань під час безпосередньої участі у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду.

Згідно п. 6 розділу 1 даного Порядку виплата винагород військовослужбовцям здійснюється за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи АТО, інших заходах в умовах особливого періоду, визначених додатком 1 до постанови Кабінету Міністрів України № 24 Про особливості виплати винагород військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу в особливий період та під час проведення антитерористичних операцій .

Пунктами 1, 2, 3 розділу ІІ Порядку № 49 передбачено, що військовослужбовцям (крім резервістів) у період мобілізації (у тому числі часткової) або з моменту введення воєнного стану та до дати завершення демобілізації або закінчення (скасування) воєнного стану, у період проведення АТО за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи АТО, здійсненні заходів із забезпечення правопорядку на державному кордоні, відбитті збройного нападу на обєкти, що охороняються військовослужбовцями, звільненні таких обєктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою виплачується винагорода у розмірі 100 відсотків місячного грошового забезпечення. Розмір винагороди визначається, виходячи з розміру посадового окладу (у тому числі посадового окладу за посадою, до тимчасового виконання обовязків (завдань) за якою допущено військовослужбовця), окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних додаткових видів місячного грошового забезпечення постійного характеру, премії, та повинен становити не менш як 3000 гривень на місяць. У разі участі у воєнних конфліктах чи АТО, інших заходах в умовах особливого періоду менше одного календарного місяця розмір винагороди визначається пропорційно дням участі, виходячи з її розміру, що становить не менш як 3000 гривень. Винагорода виплачується за час, обрахований з дня фактичного початку участі військовослужбовців (крім резервістів) у заходах, зазначених у пункті 1 цього розділу, до дня завершення такої участі, про що зазначається у відповідних наказах командирів (штабу АТО).

Згідно п. розділу ІІ Порядку № 49 безпосередня участь у відбитті збройного нападу на обєкти, що охороняються військовослужбовцями, звільненні таких обєктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою підтверджується: - журналом бойових дій (журналом ведення оперативної обстановки); - бойовим донесенням (підсумковим, терміновим та позатерміновим), рапортом керівника підрозділу, який виконував завдання. Крім того, підтвердними документами є: - бойовий наказ командира військової частини для виконання поставлених завдань охорони обєктів (несення служби на блокпостах, звільнення обєктів, які захоплені, тощо), письмовий наказ командира військової частини, який виконував завдання; - запис у книзі прикордонної служби підрозділу охорони державного кордону про виконання завдань прикордонними нарядами щодо відбиття збройного нападу на обєкти, що охороняються військовослужбовцями, звільнення таких обєктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою; - постова відомість під час охорони обєкта (блокпоста, базового табору, складу ракетно-артилерійського озброєння, польового парку тощо), де визначені особовий склад, який залучається до охорони, час, місце, порядок виконання завдань, книга служби нарядів та подій, що відбувалися.

Наказом МВС № 123 Про деякі питання відрядження до зони АТО передбачено, зокрема, начальникам головних управлінь, управлінь МВС України в областях під час підготовки наказів про відрядження до зони проведення антитерористичних операцій чітко визначати перелік завдань відповідно до зазначеного вище Закону, що покладаються на відряджену особу або відряджаються на підконтрольну Україні територію для виконання завдань відповідно до покладених на осбу функціональних обовязків (п. 1).

Відповідно до п. 3 даного наказу начальникам головних управлінь, управлінь МВС України в областях до 5 числа надавати до ДФЗБО МВС списки осіб, що безпосередньо беруть участь у проведенні антитерористичних операцій.

Згідно п. 4 наказу Департаменту фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку МВС визначено забезпечити нарахування грошової винагороди особам рядового і начальницького складу апарату Міністерства, головних управлінь, управлінь МВС України в областях відповідно до наданих списків; виплату грошової винагороди здійснювати за наказами міністра внутрішніх справ або особи, яка його заміщує, начальників головних управлінь, управлінь МВС України в областях, місті Києві на підставі вмотивованих рапортів керівників підрозділів, погоджених керівником або заступником керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України, із зазначенням конкретних місць несення служби (населений пункт, блокпост) та бойових зіткнень.

З аналізу наведених норм вбачається, що зарахування особи до списку осіб, що безпосередньо беруть участь у проведенні антитерористичних операцій, здійснюється на підставі відповідних наказів командирів (штабу АТО), в яких зазначається про дату початку такої участі та дату фактичного завершення такої участі. Потім, на підставі вмотивованого рапорту керівника структурного підрозділу, де проходить службу особа, Головним управлінням МВС України в області видається відповідний наказ, який, в свою чергу, є підставою для нарахування грошової винагороди особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, призначеної за безпосередню участь у проведенні АТО.

Згідно ст. 158 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі.

Згідно ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Якщо особа, яка бере участь у справі, не може самостійно надати докази, то вона повинна зазначити причини, через які ці докази не можуть бути надані, та повідомити, де вони знаходяться чи можуть знаходитися. Суд сприяє в реалізації цього обов'язку і витребовує необхідні докази. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Суд зазначає, що доказів на підтвердження безпосередньої участі позивача у листопаді 2014 року, січні - серпні 2015 року в антитерористичних операціях та у воєнних конфліктах, здійсненні заходів із забезпечення правопорядку на державному кордоні, відбитті збройного нападу на об'єкти, що охороняються військовослужбовцями, звільненні цих об'єктів у разі захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою - суду не надано.

Враховуючи зазначене, беручи до уваги приписи ст.ст. 158, 69, 71 КАС України суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 в частині зобов'язання відповідачів нарахувати та виплатити йому винагороду за безпосередню участь в антитерористичній операції за період з 1 листопада 2014 року по 20 серпня 2015 року задоволенню не підлягають.

Щодо позовних вимог позивача про зобов'язання Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, Авдіївського міського відділу надати до ГУПФУ в Донецькій області для подальшого перерахунку та виплати останньому пенсії довідку про щомісячні види додаткового грошового забезпечення позивача, до якої має бути включений розмір винагороди позивача за його участь в АТО, суд зазначає наступне.

Відповідно до преамбули Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб від 9 квітня 1992 року № 2262-XII (далі - Закон № 2262-ХІІ) цей Закон визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ .

Як вбачається з п. б ч. 1 ст. 1-2 Закону № 2262-ХІІ до осіб, які мають право на пенсійне забезпечення на умовах цього Закону, належать особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України.

Статтею 13 зазначеного Закону передбачено, що пенсії за вислугу років призначаються в розмірах, який розраховуюється з відсоткової частки сум грошового забезпечення осіб.

Згідно ч. 3 ст. 43 цього Закону пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно п. 6 Порядку № 393 (в редакції, яка діяла станом на час звільнення позивача пенсії, які призначаються особам, зазначеним в абз. 1 п. 1 цієї постанови, обчислюються із суми грошового забезпечення, що виплачується цим військовослужбовцям, особам начальницького та рядового складу органів внутрішніх справ на день звільнення зі служби, а звільненим із служби до введення в дію Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ» - із суми грошового забезпечення, встановленого для відповідних категорій військовослужбовців, осіб начальницького та рядового складу органів внутрішніх справ на день введення в дію цього Закону.

Пунктом 7 цього Порядку передбачено, що пенсії обчислюються з розміру грошового забезпечення, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з урахуванням таких його видів: - відповідних окладів за посадою, військовим (спеціальним) званням (для осіб рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту щомісячної надбавки за спеціальне звання) та відсоткової надбавки за вислугу років у розмірах, установлених за останньою штатною посадою, займаною перед звільненням; - щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення, крім щомісячних надбавок (доплат), установлених особам, які мають право на пенсію за вислугу років згідно із законодавством і залишені за їх згодою та в інтересах справи на службі) та премії.

Згідно зі ст. 41 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування від 9 липня 2003 року № 1058-IV до виплат (доходів), що враховуються в заробітну плату (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, належать, зокрема: суми виплат, отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим самим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески; суми виплат, отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.

Відповідно до п. 3 Наказу Міністерства внутрішніх справ України від 31 грудня 2007 року № 499 Про впорядкування структури та умов грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ (в редакції, яка діяла станом на час звільнення позивача) (далі - Порядок № 499) грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Як вбачається з п. 5 додатку № 22 до Порядку № 499 Додаткові види грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрівшіх справ до таких видів відносяться, крім інших, доплати за особливі умови служби (відсотки до посадового окладу).

Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 4 червня 2014 року № 158 "Про перерозподіл деяких видатків державного бюджету, передбачених Міністерству фінансів на 2014 рік та виділення коштів з резервного фонду державного бюджету" (яка діяла у період, за який позивачу нараховано грошову допомогу за участь в АТО) встановлено, що за безпосередню участь в антитерористичних операціях, здійсненні заходів із забезпечення правопорядку на державному кордоні, відбиття збройного нападу на об'єкти, що охороняються військовослужбовцями, звільнення цих об'єктів у разі захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, починаючи з 1 травня 2014 року виплачується винагорода в розмірі 100 відсотків місячного грошового забезпечення та заробітної плати, але не менш ніж 3 000 гривень, у розрахунку на місяць.

На виконання постанови Кабінету Міністрів України № 158 від 4 червня 2014 року Міністерством внутрішніх справ України прийнято наказ № 719 від 23 липня 2014 року, яким врегульовано порядок нарахування та виплати такої винагороди.

3 лютого 2015 року Міністерством внутрішніх справ України прийнято наках № 123 Про деякі питання відрядження до зони АТО , якийм, як вбачається з назви, зазначена винагорода нараховується органами МВС України за час в і д р я д ж е н н я співробітників органів Міністерства внутрішніх справ України до зони проведення антитерористичних операцій.

Проаналізувавши наведені више нормативно-правові приписи, суд дійшов висновку, що винагорода за участь в АТО, яка нараховуюється та виплачується особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, входить до складу їх додаткового грошового забезпечення.

Відповідно до абз. 7 п. 1, п. 9 ч. 1 ст. 4 Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VI Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (в редакції, яка діяла у спірний період) до платників ЄСВ відносяться, зокрема, органи, які виплачують грошове забезпечення відповідно до законодавства - для осіб, зазначених у пунктах 9-14 цієї частини; особи рядового і начальницького складу.

При цьому згідно ч. 3 ст. 4 Закону № 2464-VI органи, які виплачують грошове забезпечення відповідно до законодавства, є страхувальниками для осіб рядового і начальницького складу (застрахованих осіб).

Пунктом 1 ч. 1 ст. 7 Закону № 2464-VI встановлено, що базою нарахування єдиного внеску для військових частин є сума, зокрема, грошового забезпечення кожної застрахованої особи.

Згідно з ч. 10 ст. 8 Закону № 2464-VI єдиний внесок для військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу встановлюється у розмірі 2,6 % бази нарахування єдиного внеску.

Як вбачається з ч. 6 ст. 7 Закону № 2464-VI, нарахування єдиного внеску за військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу здійснюється військовими частинами та органами, які виплачують грошове забезпечення, за рахунок сум, на які єдиний внесок нарахований.

Таким чином, доходи у вигляді грошового забезпечення, нараховані військовою частиною, є базою нарахування та утримання єдиного внеску (зокрема, у спірний період).

Відповідно, винагорода за участь в АТО входить до бази нарахування ЄСВ.

Зазначене підтверджується і матеріалами справи - розрахунково-платіжною відомістю Авдіївського МВ ГУМВС України в Донецькій області за грудень 2015 року щодо виплати винагороди працівникам відділу за участь в АТО (а.с. 54 том 2), довідкою першого відповідача від 10 травня 2017 року № 609 (а.с. 25 том 2) та іншими матеріалами справи, зокрема, банківською випискою з карткового рахунку позивача (а.с. 16-18 том 1), з якої вбачається, що позивач за участь у грудні 2014 року та січні 2015 року в антитерористичній операції отримав 30 грудня 2015 року винагороду в розмірі 10 327,32 грн (що складає 100% розміру його грошового забезпечення за вказані місяці за відрахуванням 2,6 % ЄСВ).

Проаналізувавши наведене вище, суд дійшов висновку, що додатковий дохід (додаткове грошове забезпечення) позивача (як застрахованої особи), до якого відноситься і винагорода за участь в АТО, з якого було фактично нараховано (обчислено) та сплачено єдиний соціальний внесок, - входить до складу грошового забезпечення позивача, з розміру якого обчислюється пенсія.

Зазначений висновок суду узгоджується із правовою позивцією Верховного Суду України, яка висловлена у його постановах від 10 березня 2015 року (справа № 21-70а15, від 20 жовтня 2015 року (справа № 21-2942а15).

Відповідно до ч. 2 ст. 244-2 КАС України висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Суд вважає за необхідне зазначити, що враховуючи встановлені під час розгляду справи обставини та беручи до уваги зазначені вище нормативно-правові приписи, суд не вбачає підстав для відступлення від правової позиції Верховного Суду України.

Як вбачається з матеріалів справи, довідка про щомісячні види додаткового грошового забезпечення позивача за період з 1 серпня 2013 року по 31 жовтня 2014 року була сформована другим відповідачем 21 грудня 2015 року (а.с. 224 том 1), тобто, до нарахування та виплати позивачу винагороди за участь в АТО.

Разом із цим, другий відповідач був зобов'язаний відповідно до Інструкції про організацію роботи з оформлення документів для призначення пенсій та отримання пільг військовослужбовцям Національної гвардії України, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України, звільненим зі служби, та членам їх сімей, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України 25 червня 2013 року № 611, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18 липня 2013 року за № 1213/23745 (в редакції, яка була чинною станом на час звільнення позивача та станом на час нарахування та виплати позивачу винагороди за участь в АТО), після нарахування такої винагороди направити відповідну довідку до ГУПФУ області для перерахунку пенсії позивачу, - чого зроблено не було.

Відповідно до п. 23 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30 січня 2007 року № 3-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 15 лютого 2007 року за № 135/13402, перерахунок раніше призначених пенсій проводиться органами, що призначають пенсії, на підставі документів, що дають право на підвищення пенсії. Згідно п. 7 цього Порядку для призначення пенсії за вислугу років, серед іншого, подається довідка про додаткові види грошового забезпечення, які заявник отримував протягом останніх 24 місяців підряд перед місяцем звільнення з військової служби

Враховуючи, що станом на час складання цієї довідки позивачу не була нарахована винагорода за участь в АТО, враховуючи, що обов'язок щодо формування та направлення документів про призначення пенсії звільненим працівникам ОВС покладено саме на органи внутрішніх справ України, суд дійшов висновку, що відповідачі зобов'язані сформувати та направити до ГУПФУ в Донецькій області оновлену довідку про щомісячні види додаткового грошового забезпечення позивача за 24 останні календарні місяці служби перед звільненням для перерахунку пенсії останньому, включивши в цю довідку розмір винагороди позивача за участь в АТО в розмірі 10 603,00 грн.

Відповідно, позовні вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог позивача про зобов'язання Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, Авдіївського міського відділу включити в оновлену довідку додаткові види грошового забезпечення позивача (особисті) за період з 1 серпня 2013 року до 31 жовтня 2014 року, суд зазначає таке.

Як вже зазначалось судом, пунктом 7 постанови Кабінету Міністрів України № 393 передбачено, що пенсії обчислюються з розміру грошового забезпечення, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. При цьому у абз. 3 цього пункту зазначено, що розмір щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії визначається за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням.

Середня сума щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії визначається шляхом ділення на 24 загальної суми цих видів грошового забезпечення за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням.

Як встановлено під час розгляду справи, у відповідній довідці про додаткові види грошового забезпечення, направленої до органу Пенсійного фонду (а.с. 21, 224 том 1) за період служби позивача в органах ОВС з 1 серпня 2013 року по 31 жовтня 2014 року, зазначено грошове забезпечення, розраховане з розміру середнього розрахунку грошового забезпечення за аналогічною посадою, аналогічним званням та відповідною вислугою років на підставі даних баз співробітників Донецького МУ ГУМВС України в Донецькій області. Зазначене мало місце (за поясненням представника першого відповідача, а.с. 6-7 том 2) на підставі рішення, прийнятого членами ліквідаційної комісії на нараді від 23 грудня 2015 року (а.с. 10 том 2), яке, в свою чергу, було прийнятого у звязку із тим, що відомості стосовно щомісячного додаткового грошового забезпечення позивача за період з серпня 2013 року по жовтень 2014 року (тобто, за період проходження ОСОБА_1 служби в Горлівському міському управлінні) були втрачені - залишились в адмінбудівлі Горлівського МУ ГУМВС в Донецькій області, захопленої терористичним угрупуванням.

Вирішуючи питання щодо правомірності та обґрунтованості включення до довідки про додаткові види грошового забезпечення позивача за період з 1 серпня 2013 року по 31 жовтня 2014 року розміру середнього розрахунку грошового забезпечення за аналогічною посадою, аналогічним званням та відповідною вислугою років на підставі даних баз співробітників Донецького МУ ГУМВС, суд зазначає наступне.

Указом Президента України № 405/2014 від 14 квітня 2014 року введено в дію рішення Ради національної безпеки України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України" та розпочато проведення антитерористичної операції (АТО) на території Донецької і Луганської областей.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" від 2 вересня 2014 року № 1669-VII період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України; територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення від 7 листопада 2014 року № 1085-р. Як вбачається додатку № 1 до цього переліку включено і м. Горлівка Донецької області.

Враховуючи наведене вище, беручі до уваги, що у відповідачів відсутні первинні документи щодо нарахованого позивачу додаткового грошового забезпечення за період проходження ОСОБА_1 служби в Горлівському міському управлінні Донецької області (зазначене не спростовано позивачем під час розгляду справи), суд дійшов висновку, що невключення другим відповідачем у довідку про додаткові види грошового забезпечення позивача за останні 24 календарних місяців його служби в ОВС, направлену до ГУПФУ, реальних розмірів його додаткового грошового забезпечення за період з 1 серпня 2013 року по 30 червня 2014 року та з 1 серпня 2014 року по 30 вересня 2014 року, є цілком обґрунтованим.

При цьому суд зазначає, що відповідно до п. 7 постанови Кабінету Міністрів України № 393 при розрахунку пенсії середня сума щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії визначається шляхом ділення на 24 загальної суми цих видів грошового забезпечення за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням.

Виходячи з положень п. 3 постанови № 393 у випадку невключення у довідку про додаткові види грошового забезпечення позивача (наприклад, шляхом проставляння прочерків) видів грошового забезпечення за вказаний період, розмір розрахованої пенсії був би значно меншим, так як у такому випадку на 24 ділилась би сума додаткового грошового забезпечення, нарахована позивачу за період з 1 листопада 2014 року по 31 липня 2015 року.

Тобто, приймаючи рішення про включення до довідки про додаткові види грошового забезпечення позивача грошового забезпечення, розрахованого з розміру середнього розрахунку грошового забезпечення за аналогічною посадою, аналогічним званням та відповідною вислугою років на підставі даних баз співробітників Донецького МУ, відповідачі діяли не всупереч його інтересам, а навпаки - з метою уникнути найгіршого варіанту розрахунку пенсії ОСОБА_1

Разом із цим суд зазначає, що відповідно до матеріалів справи, а саме - довідки другого відповідача від 26 січня 2017 року № 1 (а.с. 29 том 2), у другого відповідача наявні відомості щодо нарахованого ОСОБА_1 грошового забезпечення за липень та жовтень 2014 року (5 853,80 грн та 4 907,79 грн відповідно).

При порівнянні зазначених розмірів грошового забезпечення із розмірами грошового забезпечення позивача в Авдіївському МВ (а.с. 29 том 2) та розмірами додаткового грошового забезпечення позивача за період з 1 листопада 2014 року по 31 липня 2015 року, відображеними у довідці від 4 листопада 2015 року (а.с. 223 том 1) та розмірами додаткового забезпечення позивача за період з 1 серпня 2013 року по 31 жовтня 2014 року, зазначеними у довіці від 21 грудня 2015 року (а.с. 224 том 1), вбачається, що за липень та жовтень 2014 року відповідачем зазначено неправильний (зменшений) розмір додаткових видів грошового забезпечення ОСОБА_1.

Так, наприклад, при нарахуванні позивачу грошового забезпечення за грудень 2014 року в розмірі 5 524,20 грн (а.с. 29 том 2) у довідці про додаткові види грошового забезпечення за цей місяць зазначені: 594,00 грн (надбавка за виконання особливо важливих завдань 50%) + 3 742,20 грн (премія), а в аналогічній довідці за липень 2014 року (при нарахованому грошовому забезпеченні в розмірі 5 853,80 грн, а.с. 29 том 2) - зазначено в якості додаткових видів грошового забезпечення - 560,00 грн (надбавка за ВОВЗ 50%) + 1 411,83 грн (премія).

Аналогічна ситуація вбачається із відображенням у відповідній довідці розміру додаткового грошового забезпечення ОСОБА_7 за жовтень 2014 року.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про необхідність зобов'язати другого відповідача включити в оновлену довідку про щомісячні додаткові види грошового забезпечення позивача, що має бути подана до ГУПФУ в Донецькій області, додаткові види додаткового грошового забезпечення ОСОБА_1 за липень та жовтень 2014 року, розраховані виходячи із нарахованого йому розміру грошового забезпечення за ці місяці (5 853,80 грн та 4 907,79 грн відповідно).

Також суд вважає за необхідне зазначти, що Наказом ГУМВС України в Донецькій області від 17 травня 2016 року № 12 лк Про створення комісії ГУМВС України в Донецькій області з визначення даних про заробітну плату та грошове забезпечення працівників за період роботи на тимчасово окупованій території та затвердження положення про неї створено відповідку комісію з розгляду заяв громадян України з числа працівників, особиві картки яких залишились на тимчасово окупованій території (а.с. 69-72 том 2) .

Як вбачається з Положення про цю комісію (Додаток до Наказу № 12 лк) комісія створена для розгляду заяв громадян України з числа працівників, особиві картки яких залишились на тимчасово окупованій території з питань визначення даних про заробітну плату та грошове забезпечення таких працівників. При цьому, комісія при розгляді таких звернень досліджує документи, зазначені у переліку (п. 9 Положення): довідки про період несення служби в органах та підрозділах органів внутрішніх справ, виданої управлінням кадрового забезпечення, витягу з наказу про звільнення з органів внутрішніх справ, копії документа, що посвідчує особу, довідки з банківської установи щодо перерахованих сум грошового забезпечення за період, зазначений заявником у заяві. Копії документів, зазначені у переліку, мають бути належним чином засвідчені. За результатами опрацювання поданих документів комісія у місячний строк з дати реєстрації заяви приймає рішення про достатність підстав для видачі довідки про заробітну плату або грошове забезпечення. За бажанням працівника його може бути запрошено на засідання комісії. Довідка про грошове забезпечення або заробітну плату видається за формою, передбаченою чинним законодавством (п. 10). Довідка про заробітну плату видається протягом п'яти робочих днів після підписання протоколу засідання комісії, завіряється печаткою і є підставою для розгляду органами Пенсійного фонду України питання проведення перерахунку пенсії (п.с 11). У разі відсутності підстав для видачі довідки про грошове забезпечення або заробітну плату копія рішення комісії у тижневий строк надсилається заявникові із зазначеннм причин відмови (п. 12). У разі незгоди з рішенням комісії заявник у місячний термін з дня його отримання може подати комісії заяву із запереченнями щодо прийнятого рішення (п. 13).

Також суд зазначає, що згідно ч. 1 ст. 6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Таким чином, позивач має можливість звернутись до зазначної вище комісії при ГУМВС в Донецькій області із відповідною заявою та доданими до неї документами, зазначеними у переліку (п. 9 Положення про цю комісію) та отримати (у випадку позитивного розгляду його заяви) довідку про грошове забезпечення за період його служби в Горлівському МУ, а у випадку відмови у видачі такої довідки - оскаржити таку відмову до суду.

Щодо позовних вимог позивача про стягнення з Авдіївського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області на користь позивача суми середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку у відповідності до вимог ст. 117 ОСОБА_2 України в сумі 25 432,45 грн за 95 днів затримки розрахунку, суд зазначає наступне.

Будь-який нормативно-правовий акт має межі своєї дії - у часі він може бути обмежений періодом дії, коли має юридичну силу, у просторі - територією, на яку поширюється, за колом осіб - колом осіб, на яких поширюється.

ОСОБА_2 України регулюють трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Разом із цим частиною 1 ст. 19 Закону України Про міліцію передбачено, що форми і розміри грошового забезпечення працівників міліції встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Порядок, умови, склад, розміри виплати грошового забезпечення врегульовано постановою Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2007 року № 1294 Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу , а також Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 31 грудня 2007 року № 499 та Інструкцією Про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ № 114.

Зазначені норми є нормами спеціального законодавства і підлягають до застосування при визначенні структури, порядку та умов грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ та у випадку виникнення спорів з цього приводу.

Наведений висновок суду узгоджується і з положеннями, що містяться у п. 2 ч. 2 Постанови Пленуму Верхового Суду України "Про практику застосування судами законодавства про працю" від 24 грудня 1999 року № 13, якими визначено, що передбачені законодавством про працю норми її оплати і порядок вирішення спорів про останню не поширюється на військовослужбовців та прирівняних до них осіб (рядовий і начальницький склад органів внутрішніх справ, тощо).

Але при цьому суд зазначає, що непоширення норм ОСОБА_2 України на рядовий і начальницький склад органів внутрішніх справ стосується саме порядку та умов визначення норм оплати праці і порядку вирішення спорів щодо оплати праці (заробітної плати, грошового забезпечення).

Відповідно до ч. 1 ст. 94 ОСОБА_2 України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Згідно ст.ст. 1, 2 Закону України Про оплату праці від 24 березня 1995 року

№ 108/95-ВР, заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу; при цьому основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки), яка встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців; додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці, яка включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій; інші заохочувальні та компенсаційні виплати, до яких належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках гарантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Відповідно до п. 3 Наказу МВС України від 31 грудня 2007 № 499 Про впорядкування структури та умов грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Таким чином, суд дійшов висновку, що нерозповсюдження на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ норм ОСОБА_2 України стосується тільки норм, якими врегульована оплата праці (виплата грошового забезпечення) вказаних осіб та спорів щодо цього забезпечення (зокрема, спорів щодо розміру посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії, одноразових додаткових видів грошового забезпечення, порядку їх нарахування та виплати).

Питання ж відповідальності за затримку розрахунку при звільненні осіб рядового і начальницького складу (зокрема, затримку виплати як грошового забезпечення, так і затримку виплати коштів за період вимушеного прогулу на виконання рішення суду, одноразової грошової допомоги при звільненні, компенсації за невикористану відпустку - які не є складовими заробітної плати (грошового забезпечення)) - не врегульовані положеннями спеціального законодавства, що регулює порядок, умови, склад, розміри виплати грошового забезпечення.

За правилами ст. 9 КАС України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).

Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Цією ж статтею передбачено, що право особи на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно зі статтею 1 Конвенції Міжнародної організації праці "Про захист заробітної плати" № 95, ратифікованої Україною 30 червня 1961 року, незалежно від назви оплати праці і методу її обчислення, будь-яку винагороду або заробіток, які можуть бути обчислені в грошах, і встановлені угодою або національним законодавством, що їх роботодавець повинен заплатити працівникові за працю, яку виконано чи має бути виконано, або за послуги, котрі надано чи має бути надано.

Статтею 12 цієї Конвенції установлено, що коли минає термін трудового договору, остаточний розрахунок заробітної плати, належної працівнику, має бути проведено відповідно до національного законодавства, колективного договору чи рішення арбітражного органу, або - коли немає такого законодавства, угоди чи рішення - в розумний термін з урахуванням умов контракту.

Враховуючи, що перебування особи на державній службі є однією із форм реалізації, закріпленого у ст. 43 Конституції України права на працю (постанова Верховного Суду України від 6 листопада 2013 року у справі № 21-389а13), а тому суд вважає за необхідне застосувати до даних правовідносин норми Кодексу законів про працю України.

Згідно ст. 116 ОСОБА_2 України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Як встановлено судом у день звільнення позивач знаходився на службі.

Таким чином, другим відповідачем всі належні позивачу виплати мали бути здійснені у день звільнення останнього з посади.

Судом встановлено, що при звільненні позивачу підлягало до сплати:

- 4 787,64 грн грошового забезпечення за серпень 2015 року та перерахованого у серпні грошового забезпечення за період з травня по червень 2015 року (а.с. 25, 29 том 2);

- 29 599,02 грн одноразової грошової допомоги при звільненні;

- 10 603,00 грн винагороди за участь в АТО.

Всього - 44 989,66 грн (100 % виплат, які мали бути сплаченими ОСОБА_1 при звільненні).

Сума грошового забезпечення позивача за серпень 2015 року (4 787,64 грн), як встановлено судом, була сплачена ОСОБА_1 своєчасно - що підтверджується банківською випискою позивача, відповідно до якої сума грошового забезпечення, нарахована позивачу у серпні 2015 року, надійшла на його картковий рахунок 22 серпня 2015 року (а.с. 16-18 том 1).

Таким чином, своєчасно не сплачена частина всіх сум, що належало сплатити Коліхову.С.М., склала 40 202,02 грн, що склало 89,36% від виплат, які йому мали бути сплачені.

Згідно ст. 117 ОСОБА_2 України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника.

При вирішенні розміру середнього заробітку (грошового забезпечення) за період затримки розрахунку, суд виходить з наступного.

Згідно абз. 1, 3 п. 8 Порядку № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи (а.с. 15 том 1, а.с. 25, 29 том 2) суми нарахованого позивачу грошового забезпечення за останні два місяця перед звільненням (червень - липень 2015 року) складає 11 511,72 грн (за червень: 4 900,50 грн, за липень: 3 011,58 грн + 3 599,64 грн (нараховано у вересні премія за липень, а.с. 25 том 2).

Враховуючи, що загальне число робочих днів у листопаді та грудні 2016 року відповідно до листа Мінсоцполітики від 9 вересня 2014 року N 10196/0/14-14/13 Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2015 рік складає 45 днів (22 робочих днів у червні та 23 робочих дня у липні), середньомісячне число робочих днів за останні два календарних місяців, що передували звільненню та за які позивачу нараховувалось грошове забезпечення, складає 22,5 дня.

Середньоденне грошове забезпечення позивача за цей період складає: 255,82 грн (11 511,72 / 2 * 22,5 = 5 755,86 грн : 22,5 дня).

Суд вважає за необхідне визначити розмір відшкодування за час затримки з урахуванням: спірної суми, на яку позивач мав право, частки, яку вона становила в заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком, розміру фактично сплаченої позивачу суми.

Зазначена позиція суду міститься узгоджується з приписами постанови Верховного Суду України від 20 листопада 2013 року по справі № 6-114цс13.

Враховуючи наведене вище, беручи до уваги приписи абз. 5 п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" від 24 грудня 1999 року за № 13 (щодо наведення у рішенні суду розрахунку стягуємої суми), враховуючи правову позицію Європейського Суду з прав людини у справі "Кечко проти України", де зазначено, що органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань, сума грошового забезпечення, яка має бути стягнута на користь позивача за затримку розрахунку при звільненні, розрахована з розмірі середньоденного заробітку (грошового забезпечення) позивача, складає:

- за період з 21 серпня 2015 року (наступний робочий день після дня, коли відповідач був зобов'язаний здійснити остаточний розрахунок) по 2 грудня 2015 року (сплата позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 29 599,02 грн) складає 23 774,48 грн (255,82 грн * 104 дня затримки * 89,36% від залишку невиплаченої позивачу суми станом на 21 серпня 2015 року - 40 202,02 грн);

- за період з 3 грудня 2015 року по 30 грудня 2015 року (дата повної сплати другим відповідачем заборгованості перед позивачем (яка підтверджена під час розгляду справи)), складає 1 688,31 грн (255,82 грн * 28 днів * 23,57 % від залишку невиплаченої позивачу суми станом на 3 грудня 2015 року - 10 603,00 грн).

Загальна сума середнього заробітку (грошового забезпечення), що підлягає стягненню на користь позивача з другого відповідача за час затримки розрахунку при звільненні складає 25 462,79 грн (23 774,48 грн + 1 688,31 грн).

Беручи до уваги приписи ст. 11 КАС України, суд вважає за необхідне при розгляді позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку в сумі 25 432,45 грн вийти за межі позовних вимог і стягнути з другого відповідача середнье грошове забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 25 462,79 грн.

Керуючись ст. 2, ст. 11, ст. 69-71, ст. 86, ст. 158-163, ст. 167, ст. 186, ст. 244-2, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління МВС України в Донецькій області, Авдіївського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Головне управління Державної казначейської служби України в Донецькій області, про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Стягнути з Авдіївського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 23312038) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) середній заробіток (середнє грошове забезпечення) за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 25 462 (двадцять п'ять тисяч чотириста шістдесят дві) гривні 79 копійок.

Зобов'язати Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області та Авдіївський міський відділ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області підготувати та надати до ГУПФУ в Донецькій області оновлену довідку про щомісячні додаткові види грошового забезпечення позивача, подання якої передбачено для призначення пенсії відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб , за період з 1 серпня 2013 року по 31 жовтня 2014 року, зазначивши при цьому у цій довідці додаткові види грошового забезпечення ОСОБА_1 за липень та жовтень 2014 року, розраховані виходячи із розміру його грошового забезпечення за ці місяці (5 853,80 грн та 4 907,79 грн відповідно), а також із зазначенням у цій довідці винагороди позивача за участь в АТО, нарахованої та сплаченої позивачу у грудні 2015 року в розмірі 10 603,00 грн.

В задоволенні іншіх позовних вимог - відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд в порядку, визначеному ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Волгіна Н.П.