Постанова

від 02.11.2011 по справі 2-а-2136/10/2170

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 листопада 2011 р.Справа № 2-а-2136/10/2170

Категорія:10.3.4Головуючий в 1 інстанції: Ковбій О.В.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - Джабурія О.В.

суддів - Крусяна А.В.

- ОСОБА_1

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Незалежної аудиторської фірми Пріоритет у формі Товариства з обмеженою відповідальністю на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2010 року по справі за позовом Херсонського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Незалежної аудиторської фірми Пріоритет у формі Товариства з обмеженою відповідальністю, за участю третьої особи: Херсонського міського центру зайнятості, про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені в загальній сумі 10 588,86 грн.,

В С Т А Н О В И Л А :

Херсонське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до суду з адміністративним позовом до Незалежної аудиторської фірми Пріоритет у формі товариства з обмеженою відповідальністю, за участю третьої особи -Херсонського міського центру зайнятості про стягнення адміністративно-господарських санкцій за 2009 рік у розмірі 10566,67 грн. та пені у розмірі 22,19 грн.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити в повному обсязі. Свої вимоги обґрунтував тим, що підприємства, установи, організації, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого ч. 1 ст. 19 Закону України № 875 і забезпечують працевлаштування інвалідів. Відповідач до 16.04.2010 року повинен був самостійно сплатити адміністративно - господарські санкції у розмірі 10566,67 грн., та пеню у сумі 22,19 грн.

Представник відповідача в судовому засіданні адміністративний позов не визнав, до суду надав заперечення згідно яких Незалежна аудиторська фірма Пріоритет у формі товариства з обмеженою відповідальністю на виконання вимог Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні створила одне робоче місце, затвердивши відповідний штатний розклад (наказ №4 від 30.01.2009 року), протягом 2009 року повідомляла Херсонський міський центр зайнятості про створену вакансію аудитора та надсилалися запити до Херсонського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів та Херсонського міського центру зайнятості про сприяння в підборі кандидата -інваліда на посаду аудитора.

Представник третьої особи у судовому засіданні пояснив, що відповідач почав подавати звіти про наявність вакансій до Херсонського міського центру зайнятості лише з травня 2009 року, щодо заявлених позовних вимог поклався на розсуд суду.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2010 року адміністративний позов задоволений. Стягнуто з Незалежної аудиторської фірми Пріоритет у формі Товариства з обмеженою відповідальністю (код ЄДРПОУ 14124964) на користь обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції у розмірі 10566 грн. 67 коп. та пеню у розмірі 22 грн. 19 коп.

Відповідач з таким рішенням не погодився та звернувся з апеляційною скаргою на зазначену постанову, просить її скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог Херсонського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів. Апелянт вважає, що суд першої інстанції дійшов хибного висновку про те, що на відповідача може бути покладена відповідальність за не направлення уповноваженими органами з працевлаштування необхідної кількості інвалідів для працевлаштування, а також за відсутність звернень до підприємства інвалідів, які бажають працевлаштуватися. Сам факт відсутності на підприємстві працевлаштованих інвалідів не є беззаперечною ознакою необхідності притягнення підприємства до відповідальності, яка може наступити лише у випадку невиконання останнім прямо передбачених чинним законодавством імперативних вимог.

Згідно з п.2 ч.1 ст.197 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки у судове засідання не прибули сторони, які беруть участь у справі, про те про розгляд справи були належним чином повідомлені.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційних скарг, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій, чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед Законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Вимогами ч. 1 ст. 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Виходячи з положень зазначених вище законів, Кодексу та з контексту Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, у тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що згідно звіту відповідача про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2009 рік, на підприємстві інваліди не працювали, однак мав працювати один інвалід. На цій підставі судом було згорблено висновок про те, що відповідачем не було створено робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Однак, з висновком суду про необхідність задоволення позову погодитися неможливо з таких підстав.

Дійсно, вимогами статті 19 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні передбачено, що підприємства, установи, організації, в тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог ст. 18 цього Закону.

Проте, відповідно до вимог ст. 18 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій, чи до державної служби зайнятості.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року №70 Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні затверджений Порядок подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування. Згідно з цим Порядком інформація про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають до центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття.

З наведеного випливає, що нормами чинного законодавства щодо соціальної захищеності інвалідів в Україні на підприємства покладено обов'язок по забезпеченню певної кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів, а не обов'язок по виявленню і підбору інвалідів для працевлаштування. Такий обов'язок покладено саме на органи працевлаштування, перелічені в ч. 1 ст. 18 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні .

На виконання зазначених обов'язків роботодавця позивач, починаючи з лютого 2009 року, створив одно робоче місце (вакансію), затвердивши відповідний штатний розклад станом на 01.02.2009 р. (про що свідчать накази №4 та №5 від 30.01.2009 р.). Протягом 2009 року відповідач повідомляв Центр занятості м. Херсона про створену вакансію аудитора, що підтверджується представленими відповідачем звітами про наявність вакансій та штатними розкладами. При цьому, крім основних вимог до претендентів на зазначену вакансію, була зазначена вимога про зайнятті її саме інвалідом.

Крім того, відповідач неодноразово повідомляв Центр занятості м. Херсона про наявність вільного робочого місця, що було призначено для інваліда, з проханням сприяти в підборі кандидатів на наявну вакансію, про що свідчать надані листи Незалежної аудиторської фірми Пріоритет у формі ТОВ №17 від 24.04.2009 р. та №30 від 17.08.2009 р.

Як було встановлено, протягом 2009 оку інваліди, які шукали роботу, взагалі до відповідача не зверталися. Тобто, для зайняття заявленої відповідача вакансії аудитора, інваліди не направлялися, а такий обов'язок, як вже було зазначено вище, покладено саме на органи працевлаштування, перелічені в ч. 1 ст. 18 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні .

Колегія суддів вважає хибним висновок суду першої інстанції про те, що відповідачем не було створено робочих місць для працевлаштування інвалідів та не було доведено, що ним вжито всіх заходів для їх працевлаштування.

Так, згідно відповіді Херсонського міського центру зайнятості від 09.07.2010 року, даним місцевим органом працевлаштування отримувалися звіти відповідача про наявність вакансій, із зазначенням спеціальної вимоги до претендентів на вакансію аудитора - інвалід , за формою №3-ПН станом на 01.05.2010 р., 01.06.2010 р., 01.08.2010 р., 01.09.2010 р., 01.10.2010 р., 01.11.2010 р., 01.12.2010 р.

Судова колегія погоджується з доводами апелянта про те, що відповідачем будь-яких порушень чинного законодавства щодо виконання нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів здійснено не було, а вимоги позивача про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені є незаконними та необґрунтованими, задоволенню не підлягають. Відповідачем робоче місце, призначене для інваліда, було створене, однак органами працевлаштування не був виконаний обов'язок по виявленню і підбору інваліда для працевлаштування на зазначеній посаді.

Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення та надання відповідних доказів покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач свою позицію суду доказав та обґрунтував її.

Оскільки висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи і, крім того, судом порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, постановлене судове рішення на підставі вимог ст. 202 КАС України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні вимог Херсонського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів.

Керуючись ст.ст. 195; 197; 198; 202; 205; 207; 254 КАС України, судова колегія, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Незалежної аудиторської фірми Пріоритет у формі Товариства з обмеженою відповідальністю задовольнити, постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2010 року скасувати, постановити по справі нову постанову, якою відмовити у задоволенні адміністративного позову Херсонського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Незалежної аудиторської фірми Пріоритет у формі Товариства з обмеженою відповідальністю, за участю третьої особи: Херсонського міського центру зайнятості, про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені в загальній сумі 10588,86 грн.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після надіслання її копії особам, що беруть участь у справі та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом 20 днів.

Головуючий: О.В.Джабурія

Суддя: А.В.Крусян

Суддя: О.І.Шляхтицький