Ухвала

від 17.05.2017 по справі 522/3288/17,1-кс/522/6777/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер провадження: 11-сс/785/726/17

Номер справи місцевого суду: 522/3288/17,1-кс/522/6777/17

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач ОСОБА_2

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.05.2017 року м. Одеса

Апеляційний суд Одеської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю:

секретаря ОСОБА_5

прокурора ОСОБА_6

захисника ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу директора ПП «СІС Груп» ОСОБА_8 , на ухвалу слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 20.04.2017 року по кримінальному провадженні №22017160000000007 від 17.01.2017 року,-

встановив:

оскаржуваною ухвалою слідчого судді, в рамках кримінального провадження №22017160000000007 від 17.01.2017 року, задоволено клопотання старшого слідчого в ОВС СВ УСБУ в Одеській області ОСОБА_9 погодженого заступником начальника відділу прокуратури Одеської області ОСОБА_10 про накладення арешту на грошові кошти, які знаходяться на рахунку та зупинення видаткових операцій грошовими коштами та іншими цінностями, що надходять та вже знаходяться на рахунках:

- ПП «СІС Груп», ЄДРПОУ 36850836, юридична адреса: м. Одеса, вул. Жуковського, 6, оф. 4, відкрито розрахунковий рахунок № НОМЕР_1 (код валюти 980), № НОМЕР_1 (код валюти 985), № НОМЕР_2 (код валюти 840), № НОМЕР_3 (код валюти 978) у ПАТ АБ «Південний», МФО 328209;

- ТОВ «Євротрейд-Одеса», ЄДРПОУ 33988696, юридична адреса: м. Одеса, вул. Чорноморського Козацтва, 75, відкрито розрахункові рахунки № НОМЕР_4 (код валюти 980), № НОМЕР_4 (код валюти 985), № НОМЕР_4 (код валюти 840), № НОМЕР_4 (код валюти 978) у ПАТ АБ «Південний», МФО 328209;

- ТОВ «Агро-Торговий Дім», ЄДРПОУ 40657006, юридична адреса: м. Одеса, пр-т. Гагаріна, 12-А, оф.705, відкриті розрахункові рахунки № НОМЕР_5 (код валюти 840), № НОМЕР_5 (код валюти 978), № НОМЕР_5 (код валюти 980) у ПАТ АБ «Південний», МФО 328209;

- ТОВ «Алебор Оіл», ЄДРПОУ 40650131, юридична адреса: Вінницька область, Вінницький район, смт. Вороновиця, автодорога «Стрій-Тернопіль-Кіровоград-Знамянка», 412км+308м, відкрито розрахункові рахунки № НОМЕР_6 (код валюти 840), № НОМЕР_6 (код валюти 978), № НОМЕР_6 (код валюти 980) у ПАТ АБ «Південний», МФО 328209.

Мотивуючи прийняте рішення, слідчий суддя послався на те, що вказані грошові кошти мають доказове значення по кримінальному провадженню та в сукупності підтверджують факт вчинення кримінального правопорушення, необхідні для проведення експертизи, з метою забезпечення виконання завдань кримінального провадження, з метою збереження грошових коштів, які за обставинами кримінального провадження можуть бути визнані речовими доказами, а також забезпечення можливої конфіскації майна за вироком суду, запобігання можливості їх приховування, передачі та відчуження.

Не погоджуючись з рішенням слідчого судді про накладення арешту, директор ПП «СІС Груп» ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувануухвалу та постановити нову, якою відмовити в задоволенні клопотання про накладення арешту на грошові кошти, які знаходяться на рахунках ПП «СІС Груп» та зупинення видаткових операцій з грошовими коштами та іншими цінностями, що надходять та вже знаходяться на рахунках.Апелянт посилається на те, що слідчий суддя не взяв до уваги невідповідність клопотання про накладення арешту майна вимогам ст.ст. 168, 170 КПК України.

Заслухавши суддю-доповідача; адвоката ОСОБА_7 в інтересах ПП «СІС Груп», який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити; прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги; вивчивши матеріали судового провадження; обговоривши доводи апеляційної скарги; апеляційний суд приходить до висновку про таке.

Положеннями ст.ст. 2, 7 КПК України визначені завдання кримінального судочинства, відповідно до яких, зміст і форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких зокрема відносяться: верховенство права, недоторканність права власності, забезпечення права на захист, доступ до правосуддя, забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності.

Відповідно до положень ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

При розгляді клопотання про накладенняарешту на майно в порядку ст.ст. 170-173 КПК України, для прийняття законного, обґрунтованого та справедливого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати правову підставу для арешту майна, яка має бути викладена у клопотанні слідчого та відповідати вимогам закону.

Вказана норма узгоджується з ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.

За змістом ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Відповідно до ч.2 ст.173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 31) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб; умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Згідно з п.1 ч.3 ст.132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб; умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст.ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Апеляційний суд вважає, що посилання, як слідчого судді в ухвалі, так і слідчого та прокурора у клопотанні на те, що грошові кошти, які перебувають на банківських рахунках ПП «СІС Груп» та інших зазначених в клопотанні підприємств, відповідають критеріям ч.2 ст. 167 КПК України, не ґрунтуються на вимогах закону.

Апеляційним судом встановлено, що в клопотанні прокурора про накладення арешту на майно відсутні будь-які докази, які б спростовували доводи апелянта про те, що ПП «СІС Груп», як і інші юридичні особи, в тому числі і їх посадові особи мають безпосереднє відношення до вчинення кримінального правопорушення та вказаними підприємствами порушувалася фінансова дисципліна.

Як свідчить зміст витягу з ЄРДР кримінальне провадження зареєстровано за фактом того, що в період з 01.01.2015 року по 17.01.2017 року, посадовими особами ПП «СІС Груп» (ЄДРПОУ 36850836), ТОВ «Євротрейд-Одеса» (ЄДРПОУ 33988696), ТОВ «Агро-Торговий Дім» (ЄДРПОУ 40657006), ТОВ «Алебор Оіл» (ЄДРПОУ 40650131), впроваджено злочинну схему, яка полягає в придбанні на території України зернових культур з подальшим експортом, без сплати відповідних зборів та обов`язкових платежів.

Разом з цим, до клопотання не долучено жодного доказу, який би підтверджував твердження слідчого та прокурора. Не було надано таких доказів прокурором і апеляційному суду.

Натомість, представником апелянта апеляційному суду надана довідка про відсутність заборгованості з податків, зборів, платежів, що контролюються органами доходів і зборів від 27.04.2017 року №2367/10/28-10-49-18-018 видана Одеським управлінням Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, відповідно до якої станом на 27.04.2017 року ПП «СІС Груп» не має заборгованості з податків, зборів, платежів.

Таким чином, ухвала слідчого судді про накладення арешту на майно є необґрунтованою, оскільки забезпечення кримінального провадження, шляхом накладення арешту на зазначене в клопотанні майно могло мати місце в тому випадку, коли б воно відповідало вимогам ч.2 ст.167 КПК України.

Апеляційним судом встановлено, що слідчий суддя районного суду не звернув уваги на невідповідність клопотання слідчого про накладення арешту на майно вимогам ст.171 КПК України, в якому, до клопотання не додано доказів, які б в достатній мірі підтверджували існування підстав для накладення арешту на майно, визначених в ч.2 ст.170 КПК України, у зв`язку з якими потрібно здійснити арешт майна. В клопотанні зазначені підстави, якими слідчий обґрунтовує необхідність арешту майна, які, в свою чергу, не відповідають матеріалам кримінального провадження.

В клопотанні слідчого не наведено жодного доводу, який би вказував на законні підстави необхідності накладення арешту на майно, окрім посилання на те, що вказане майно є предметом кримінального правопорушення і може бути предметом конфіскації за вироком суду.

В судовому засіданні апеляційного суду прокурор також не надав суду будь-яких доказів про те, що майно, на яке накладено арешт, дійсно було набуто в результаті вчинення кримінального правопорушення.

За таких підстав, у цьому кримінальному провадженні, на даному етапі його розслідування, не може бути накладено арешт на зазначене в клопотанні слідчого майно з підстав, передбачених ч.ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, оскільки клопотання не відповідає вимогам ст.171 ККПК України.

Апеляційний суд, з урахуванням встановлених в судовому засіданні обставин, вважає, що досягнення цілей і мети досудового розслідування по даному кримінальному провадженню, не може бути компенсоване таким підходом органу досудового розслідування щодо ініціювання питання про накладення арешту на майно, яке згідно клопотання та матеріалів кримінального провадження, які були долучені до клопотання, не має відношення до цього кримінального провадження.

В той же час, на думку апеляційного суду, ініціювання органом досудового розслідування питання про накладення арешту на зазначене в клопотанні майно, не відповідає положенням Конституції України, кримінального процесуального закону України та практиці Європейського суду з прав людини.

Згідно з Конституцією України та Законом України «Про міжнародні договори і угоди», чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України і підлягає застосуванню поряд з національним законодавством України.

До основних стандартів у сфері правового регулювання відносин власності належить Загальна декларація прав людини (1948 р.) та Європейська конвенція про захист прав людини та основних свобод (1950 р.), учасником яких є Україна.

Статтею 1 Протоколу №1 (1952 р.) до Конвенції встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Як свідчить практика Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), найчастіше втручання в право власності фізичних та юридичних осіб відбувається з боку державних органів, зокрема, органів виконавчої влади, іноді органів законодавчої й судової влади, шляхом прийняття законодавчих актів чи при винесенні незаконного рішення суду, тоді як ст.1 Першого Протоколу до Європейської конвенції з прав людини забороняє будь-яке невиправдане втручання державних органів.

Практика ЄСПЛ визначає, що стаття 1 Протоколу 1, яка спрямована на захист особи (юридичної особи) від будь-якого посягання держави на право володіти своїм майном, також зобов`язує державу вживати необхідні заходи, спрямовані на захист права власності (рішення по справі «Броньовський (Broniowski) проти Польші» від 22.06.2004р.).

У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).

За таких обставин, покладені в основу ухвали слідчого судді мотиви, що стали підставою для задоволення клопотання слідчого, слід визнати необґрунтованими та незаконними, а ухвалу слідчого судді - такою, що постановлена з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.

Відповідно до ч.3 ст.407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду, суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін або скасувати ухвалу та постановити нову ухвалу.

Згідно положень ч.2 ст.404 КПК України, яка зобов`язує апеляційний суд у разі, якщо розгляд апеляційної скарги дає підстави для прийняття рішення на користь осіб, в інтересах яких апеляційні скарги на теж рішення не надходили, апеляційний суд вважає за необхідне скасувати оскаржувану ухвалу слідчого судді про накладення арешту на майно в цілому, з наведених вище мотивів, а не тільки в частині апеляційних вимог ПП «СІС Груп», про що просив апелянт.

З урахуванням наведеного, приймаючи до уваги невідповідність клопотання слідчого вимогам ст.171 КПК України, яка не була усунута слідчим суддею районного суду в порядку ч.3 ст.172 КПК України, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, ухвала слідчого судді скасуванню, з прийняттям нової ухвали про повернення клопотання слідчого прокурору для усунення недоліків, з підстав його невідповідності вимогам ст.171 КПК України.

Керуючись ст.ст. 2, 7, 9, 131, 132, 167, 170-173, 376, 404, 405, 407, 419, 422, 424, 532 КПК України, апеляційний суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу директора ПП «СІС Груп» ОСОБА_8 задовольнити частково.

Ухвалу слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 20.04.2017 року, якою задоволено клопотання старшого слідчого в ОВС СВ УСБУ в Одеській області ОСОБА_9 погодженого заступником начальника відділу прокуратури Одеської області ОСОБА_10 по кримінальному провадженню №22017160000000007 від 17.01.2017 року про накладення арешту на майно скасувати.

Постановити нову ухвалу якою клопотання старшого слідчого в ОВС СВ УСБУ в Одеській області ОСОБА_9 погодженого заступником начальника відділу прокуратури Одеської області ОСОБА_10 по кримінальному провадженню №22017160000000007 від 17.01.2017 року про накладення арешту на майно ПП «СІС Груп» (ЄДРПОУ 36850836), ТОВ «Євротрейд-Одеса» (ЄДРПОУ 33988696), ТОВ «Агро-Торговий Дім» (ЄДРПОУ 40657006), ТОВ «Алебор Оіл» (ЄДРПОУ 40650131), - повернути прокурору для усунення недоліків на протязі 72 (семи десяти двох) годин, з моменту отримання повного тесту ухвали апеляційного суду.

Ухвала в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Судді апеляційного суду Одеської області

ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3