Постанова

від 17.05.2017 по справі 824/249/17-а

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2017 р. м. Чернівці Справа № 824/249/17-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Лелюка О.П.,

за участю:

секретаря судового засідання Кіщук О.І.,

представника позивача Гінінгера А.З. та представника відповідача Фуштея М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційного підприємства Чернівецький завод теплоізоляційних матеріалів до Головного управління Державної фіскальної служби у Чернівецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційне підприємство Чернівецький завод теплоізоляційних матеріалів звернулось до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Чернівецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 14 квітня 2017 року №0001431401, №0001421401 та №0001441401.

В обґрунтування заявлених вимог позивач вказував на необґрунтованість висновків, наведених в акті перевірки, щодо відсутності фактичного здійснення господарських операцій ТОВ ВКП Чернівецький завод теплоізоляційних матеріалів з ТОВ Даймонд Стіл , ТОВ Лівпром , ТОВ Милтон , ТОВ Макселон протягом 2015-2016 років.

Також стверджував про необґрунтованість тверджень ревізорів щодо відсутності товарно-транспортних накладних та сертифікатів (посвідчення якості) на придбану продукцію як ознаку недійсності господарських операцій із вказаними контрагентами.

При цьому зазначав, що при перевірці відповідачу були надані усі необхідні первинні бухгалтерські документи, які підтверджують реальність господарських операцій позивача з ТОВ Даймонд Стіл , ТОВ Лівпром , ТОВ Милтон , ТОВ Макселон . Виписані указаними підприємствами податкові накладні відповідають вимогам статті 201 Податкового кодексу України та зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, а контрагенти позивача звітували з податку на додану вартість до податкових органів, відображали результати господарських операцій з ним і сплачували до бюджету обов'язкові платежі.

Крім цього, позивач наголошував, що придбаний у контрагентів товар був використаний у власній господарській діяльності шляхом використання у виробництві. Виготовлена позивачем продукція, до складу якої входить придбане у ТОВ Даймонд Стіл , ТОВ Лівпром , ТОВ Милтон , ТОВ Макселон базальтове волокно, була реалізована її кінцевим споживачам.

Відтак, позивач зазначав про те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позові. Просив суд позов задовольнити повністю.

Відповідач заперечував проти заявлених позовних вимог. В письмових запереченнях вказував, що перевіркою встановлено порушення позивачем вимог податкового, валютного та іншого законодавства України.

Так, зазначав, що в ході перевірки первинними документами, наданими позивачем, не підтверджено фактичне здійснення господарських операцій у взаємовідносинах з контрагентами ТОВ Лівпром , ТОВ Макселон , ТОВ Милтон , ТОВ Даймонд Стіл .

Відповідач пояснював, що до таких висновків посадові особи податкового органу дійшли у зв'язку із не поданням зазначеними контрагентами у періоді, що перевірявся звітів ЄСВ та 1-ДФ, що унеможливлює підтвердити наявність трудових ресурсів, а також декларацій з податку на прибуток.

Крім того, відповідач посилався на те, що факт виконання транспортних послуг з перевезення товарів, придбаних у таких контрагентів, не підтверджено товарно-транспортними накладними й позивачем не надано супровідних документів (паспортів якості, сертифікатів відповідності, специфікацій), які засвідчують якість і комплектність продукції, що поставляється.

Також відповідач, обґрунтовуючи свої висновки, зроблені за результатом проведеної у позивача перевірки, посилався на наявність кримінального провадження, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого статтею 205, частиною 2 статті 22, частиною 3 статті 212, частиною 5 статті 27 КК України, та вказував, що під час досудового розслідування виявлено, що невстановлені особи створили суб'єкти господарської діяльності, серед яких ТОВ Лівпром , ТОВ Макселон , ТОВ Милтон , ТОВ Даймонд Стіл , які були постачальниками товарів позивачу. При цьому наголошував про наявність протоколу допиту посадової особи ТОВ Милтон ОСОБА_3, де зазначено, що їй не відома назва указаного підприємства та ніякого відношення до його діяльності вона немає. У зв'язку з цим відповідач звертав увагу на правову позицію Верховного Суду України, висловлену у постанові від 14 березня 2017 року у справі №826/757/13-а.

Відтак, відповідач зазначав про правомірність прийнятих відносно позивача та оскаржуваних ним податкових повідомлень-рішень.

В судовому засіданні відповідач просив у задоволенні позову відмовити з підстав, наведених у запереченнях.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши наявні матеріали, всебічно та повно з'ясувавши всі обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційне підприємство Чернівецький завод теплоізоляційних матеріалів (ТОВ ВКП Чернівецький завод теплоізоляційних матеріалів ) є юридичною особою, ідентифікаційний код якої 00292818, місце знаходження: 58000, м. Чернівці, вул. Заводська, 41, взято на податковий облік в органах державної податкової служби 07 жовтня 1992 року.

Станом на 08 червня 2015 року вказаний суб'єкт господарювання перебуває на обліку Державної податкової інспекції у м. Чернівцях як платник податку на додану вартість, податку на прибуток, екологічного податку, податку на доходи фізичних осіб, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, плати за землю, орендної плати за землю, податку на нерухоме майно, збору за першу реєстрацію транспортних засобів, збору за спеціальне використання води.

Згідно інформації, відображеної у Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо ТОВ ВКП Чернівецький завод теплоізоляційних матеріалів , вид діяльності вказаного суб'єкта господарювання - виробництво неметалевих мінеральних виробів, н. в. і. у., неспеціалізована торгівля .

Відповідно до наказу Головного управління ДФС у Чернівецькій області від 06 лютого 2017 року № 66 Про проведення документальної планової перевірки , керуючись підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, пунктів 77.1, 77.4 статті 77, пункту 82.1 статті 82 Податкового кодексу України, згідно плану-графіка проведення документальних планових перевірок та пункту 2 частини першої статті 13 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування вирішено провести документальну планову перевірку товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційного підприємства Чернівецький завод теплоізоляційних матеріалів з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2016 року тривалістю 20 робочих днів з 21 лютого 2017 року.

На підставі направлень від 20 лютого 2017 року №№246, 247, 248, 249, 250, 251, 252, виданих Головним управлінням ДФС у Чернівецькій області, згідно підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, пунктів 77.1, 77.4 статті 77, пункту 82.1 статті 82 Податкового кодексу України, на підставі наказу Головного управління ДФС у Чернівецькій області від 06 лютого 2017 року № 66 та відповідно до плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання, посадовими особами відповідача проведена документальна планова виїзна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційного підприємства Чернівецький завод теплоізоляційних матеріалів з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2016 року відповідно до затвердженого плану перевірки.

Термін проведення перевірки продовжувався з 22 березня 2017 року по 28 березня 2017 року на підставі наказу №279 від 20 березня 2017 року.

Отже, перевірка проводилась з 21 лютого 2017 року по 28 березня 2017 року, а її результати відображені в акті №652/24-13-14-01/00292818 від 04 квітня 2017 року Про результати документальної планової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційного підприємство Чернівецький завод теплоізоляційних матеріалів , код ЄДРПОУ 00292818 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2016 року .

За змістом акту від 04 квітня 2017 року перевіркою, зокрема, встановлені порушення ТОВ ВКП Чернівецький завод теплоізоляційних матеріалів :

- пунктів 44.1, 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, пунктів 5, 7, 17 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 Витрати , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року №318, статей 1, 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні - в результаті заниження податку на прибуток всього у сумі 800658,00 грн, в тому числі за 2015 рік в сумі 215460,00 грн, за І-й квартал 2016 року в сумі 54000,00 грн, за ІІІ-й квартал 2016 року в сумі 406998,00 грн, за IV-й квартал 2016 року в сумі 124200,00 грн;

- пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1.а), 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, - в результаті заниження податку на додану вартість на загальну суму 260220,0 грн, в тому числі за березень 2016 року в сумі 60000,0 грн, за липень 2016 року в сумі 200220,0 грн, та завищення рядка 21 декларації Сума від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму 390000,0 грн за грудень 2016 року.

За наслідками перевірки, з урахуванням висновків, викладених в акті перевірки №652/24-13-14-01/00292818, 14 квітня 2017 року Головне управління Державної фіскальної служби у Чернівецькій області прийняло щодо ТОВ ВКП Чернівецький завод теплоізоляційних матеріалів наступні податкові повідомлення-рішення:

- №0001421401, яким за порушення пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1.а), 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України товариству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 390330,0 грн (260220,0 грн - основний платіж; 130110,0 грн - штрафні (фінансові) санкції);

- №0001431401, яким за порушення пунктів 44.1, 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України товариству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 1200987 грн (800658,0 грн - основний платіж; 400329,0 грн - штрафні (фінансові) санкції);

- №0001441401, яким за порушення пункту 44.1 статті 44, пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пунктів 200.1, 200.2, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України зменшено розмір від'ємного значення по податку на додану вартість на загальну суму 390000,0 грн.

Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення незаконними, ТОВ ВКП Чернівецький завод теплоізоляційних матеріалів звернулось до суду з цим позовом.

Вирішуючи спір, суд зазначає таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платники податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовані Податковим кодексом України від 02 грудня 2010 року № 2755- IV.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування (пункт 44.2 статті 44 Податкового кодексу України).

У відповідності до положень підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податку на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Пунктом 138.1 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно підпункту 138.5.1 пункту 138.5 статі 138 Податкового кодексу України датою здійснення витрат, нарахованих платником податку у вигляді сум податків та зборів, вважається останній день звітного податкового періоду, за який проводиться нарахування податкового зобов'язання з податку та збору.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України).

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

В силу пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за умов: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість); фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної, яка має усі обов'язкові реквізити.

Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів сум податку на додану вартість до податкового кредиту та формування показників валових витрат є факт придбання товарів з метою їх використання в господарській діяльності. Тому при розгляді тверджень контролюючого органу про безтоварність господарської операції підлягає перевірці сам факт, реальність здійснення господарської операції.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Відтак, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Відсутність доказів реального вчинення господарських операцій виключає правомірність визначення платником податкового кредиту за такими операціями, незважаючи на наявність у нього податкових накладних, що за формою відповідають вимогам чинного законодавства, а також доказів сплати продавцю вартості товару з ПДВ.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Безтоварні ж господарські операції не призводять до реальних змін майнового стану суб'єкта господарювання та його контрагентів.

Суд також зазначає, що обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість сформованого податкового кредиту належними документами первинного обліку покладається на платника - покупця товарів (робіт, послуг), так як саме він є суб'єктом, який зменшує суму податкового зобов'язання з ПДВ, що підлягає перерахуванню до бюджету, на суму податкового кредиту, визначеного постачальником.

Відмова в отриманні податкової вигоди за наявності у документах платника недостовірних та суперечливих відомостей є його податковим ризиком. З ціллю підтвердження обґрунтованості заявленої податкової вигоди необхідно встановити їх об'єктивний предметний зв'язок з фактами та результатами реальної підприємницької або іншої економічної діяльності, що слугує підставою для висновку про достовірність представлених первинних документів, у тому числі щодо відомостей про учасників та умови господарських операцій.

Відповідно до статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16 липня 1999 року №996-XIV ( далі - Закон України №996-XIV) первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Статтею 3 Закону України №996-XIV передбачено, що фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірювач, базуються на даних бухгалтерського обліку.

У відповідності до положень статті 9 Закону України №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Відповідно до пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за №168/704 (далі - Положення), під первинними документами розуміються документи, створені у письмовій або електронній формах, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Згідно пункту 2.2 Положення первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі первинні документи).

Пунктом 2.4 Положення визначено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральній та /або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис особи, що брала участь у здійсненні господарської операції.

В силу пункту 2.5 Положення документ повинен бути підписаний особисто та підпис може бути скріплений печаткою.

Отже, первинний документ має дві обов'язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

З матеріалів справи вбачається, що до висновків про порушення позивачем норм податкового законодавства, зазначених в акті перевірки №34/24-13-14-02/14257808, внаслідок чого прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, відповідач дійшов за результатом перевірки взаємовідносин ТОВ ВКП Чернівецький завод теплоізоляційних матеріалів із ТОВ Лівпром , ТОВ Макселон , ТОВ Милтон , ТОВ Даймонд Стіл . Відповідач ставить під сумнів реальність господарських операцій між позивачем та указаними підприємствами й стверджував про завищення позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість.

Щодо взаємовідносин між позивачем та ТОВ Лівпром (код ЄДРПОУ 39849378, 04073, м. Київ, вул. Фрунзе, будинок 160-Б, офіс 708) судом встановлено, що згідно умов Договору поставки від 01 жовтня 2015 року №187, укладеного між ТОВ ВКП Чернівецький завод теплоізоляційних матеріалів (Покупець), в особі директора ОСОБА_4 і ТОВ Лівпром (Постачальник), в особі директора ОСОБА_5, Постачальник, на умовах, визначених цим Договором, зобов'язується поставити Покупцю базальтове волокно БСТВ (Товар), а Покупець зобов'язується прийняти Товар та оплатити його на умовах, визначених даним Договором. Кількість Товару, що поставляється за цим Договором, його вартість та асортимент зазначається в видаткових накладних на Товар.

Постачальник поставляє Товар партіями у відповідності до видаткових накладних. Датою поставки Товару є дата отримання покупцем товару від Постачальника, що підтверджується видатковою накладною. Дата вказана в накладній є датою поставки товару.

Поставка Товару здійснюється Постачальником протягом 14 календарних днів. Постачання Товару здійснюється за рахунок Постачальника, силами та засобами Постачальника.

Прийняття Товару Покупцем здійснюється шляхом підписання уповноваженим представником Покупця видаткової накладної на товар, наданої йому.

Покупець приймає Товар за найменуванням, кількістю та якістю згідно з умовами Договору.

При здійсненні поставки Товару Постачальник повинен передати Покупцеві наступні документи: видаткову накладну на Товар, підписану уповноваженою особою Постачальника та скріплену печаткою Постачальника.

Сторони домовились про те, що кількість, номенклатура, ціна товару за цим Договором визначаються за попереднім узгодженням сторін безпосередньо перед замовленням Товару та відображатимуться у видаткових накладних.

Товар повинен відповідати вимогам нормативних документів, стандартів та правил, що діють в Україні.

Судом встановлено, що за період з 01 жовтня 2015 року по 30 березня 2016 року позивачем представлено для перевірки первинні документи на придбання базальтового волокна БСТВ від ТОВ Лівпром на загальну суму 1497000,00 грн, в тому числі ПДВ 60000,00 грн, а саме, видаткові накладні, підписані відповідальною за здійснення господарської операції особою - ОСОБА_5: від 02 жовтня 2015 року №РН-0000315, від 06 жовтня 2015 року № РН-0000329, від 08 жовтня 2015 року № РН-0000330, від 09 жовтня 2015 року № РН-0000334, від 12 жовтня 2015 року № РН-0000340, від 13 жовтня 2015 року № РН-0000342, від 14 жовтня 2015 року № РН-0000344, від 15 жовтня 2015 року № РН-0000358, від 16 жовтня 2015 року № РН-0000365, від 19 жовтня 2015 року № РН-0000472, від 20 жовтня 2015 року № РН-0000480, від 24 березня 2016 року № РН-0000701, від 25 березня 2016 року № РН-0000702.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ Лівпром в жовтні 2015 року не був платником податку на додану вартість. При цьому в березні 2016 року останній був платником ПДВ та, як платник указаного податку, який здійснив операції з постачання товарів, на виконання вимог пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видав позивачу податкові накладні від 24 березня 2016 року №87 та від 25 березня 2016 року №92.

Указані податкові накладні зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Позивачем за отриману згідно Договору № 187 продукцію сплачено грошові кошти на користь ТОВ Лівпром , що підтверджується платіжними дорученнями: №1627 від 23 листопада 2015 року, №1683 від 01 грудня 2015 року, №1684 від 01 грудня 2015 року, №404 від 31 березня 2016 року.

В ході перевірки контролюючим органом встановлено, що станом на 31 грудня 2016 року заборгованість ТОВ ВКП Чернівецький завод теплоізоляційних матеріалів по розрахунках з ТОВ Лівпром відсутня.

З приводу господарських операцій між позивачем та ТОВ Макселон (код ЄДРПОУ 40389184, 08151, Київська обл., м. Боярка, вул. Молодіжна, буд. 26, офіс 110/1) судом встановлено, що згідно умов Договору поставки від 07 липня 2016 року №68-16, укладеного між ТОВ ВКП Чернівецький завод теплоізоляційних матеріалів (Покупець), в особі директора ОСОБА_4 і ТОВ Макселон (Постачальник), в особі директора ОСОБА_6 Постачальник, на умовах, визначених цим Договором, зобов'язується поставити Покупцю базальтове волокно БСТВ (Товар), а Покупець зобов'язується прийняти Товар та оплатити його на умовах, визначених даним Договором. Кількість Товару, що поставляється за цим Договором, його вартість та асортимент зазначається в видаткових накладних на Товар.

Постачальник поставляє Товар партіями у відповідності до видаткових накладних. Датою поставки Товару є дата отримання покупцем товару від Постачальника, що підтверджується видатковою накладною. Дата вказана в накладній є датою поставки товару.

Поставка Товару здійснюється Постачальником протягом 14 календарних днів. Постачання Товару здійснюється за рахунок Постачальника, силами та засобами Постачальника.

Прийняття Товару Покупцем здійснюється шляхом підписання уповноваженим представником Покупця видаткової накладної на товар, наданої йому.

Покупець приймає Товар за найменуванням, кількістю та якістю згідно з умовами Договору.

При здійсненні поставки Товару Постачальник повинен передати Покупцеві наступні документи: видаткову накладну на Товар, підписану уповноваженою особою Постачальника та скріплену печаткою Постачальника.

Сторони домовились про те, що кількість, номенклатура, ціна товару за цим Договором визначаються за попереднім узгодженням сторін безпосередньо перед замовленням Товару та відображатимуться у видаткових накладних.

Товар повинен відповідати вимогам нормативних документів, стандартів та правил, що діють в Україні.

За період з 01 липня 2016 року по 30 серпня 2016 року ТОВ ВКП Чернівецький завод теплоізоляційних матеріалів представлено для перевірки первинні документи на придбання базальтового волокна БСТВ від ТОВ Макселон на загальну суму 1489320,00 грн, в тому числі ПДВ 48220,00 грн, а саме, видаткові накладні, підписані відповідальною за здійснення господарської операції особою - ОСОБА_6: від 07 липня 2016 року № РН-0000703, від 08 липня 2016 року № РН-0000704, від 19 липня 2016 року № РН-0000705, від 20 липня 2016 року № РН-0000706, від 25 липня 2016 року № РН-0000717, від 26 липня 2016 року №РН-0000718, від 27 липня 2016 року № РН-0000719, від 04 серпня 2016 року № РН-0000720, від 08 серпня 2016 року № РН-0000721.

У вказаному вище періоді ТОВ Макселон видало позивачу податкові накладні, зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних: від 07 липня 2016 року № 42, від 08 липня 2016 року № 51, від 19 липня 2016 року № 165, від 20 липня 2016 року № 166, від 25 липня 2016 року № 217, від 26 липня 2016 року №218, від 27 липня 2016 року № 220, від 04 серпня 2016 року № 36, від 08 серпня 2016 року № 62.

Позивачем за отриману згідно Договору №68-16 продукцію сплачено грошові кошти на користь ТОВ Макселон , що підтверджується платіжними дорученнями: №999 від 18 липня 2016 року, №1080-1081 від 29 липня 2016 року, №1090,1091,1092 від 03 серпня 2016 року, №1149 від 15 серпня 2016 року, №1163 від 17 серпня 2016 року.

В ході перевірки посадовими особами відповідача встановлено, що станом на 31 грудня 2016 року заборгованість ТОВ ВКП Чернівецький завод теплоізоляційних матеріалів по розрахунках з ТОВ Макселон відсутня.

Щодо взаємовідносин між позивачем та ТОВ Милтон (код ЄДРПОУ 40448600, ) судом встановлено наступне.

Згідно умов Договору поставки від 01 серпня 2016 року №71/1-16, укладеного між ТОВ ВКП Чернівецький завод теплоізоляційних матеріалів (Покупець), в особі директора ОСОБА_4 і ТОВ Милтон (Постачальник), в особі директора ОСОБА_3, Постачальник, на умовах, визначених цим Договором, зобов'язується поставити Покупцю базальтове волокно БСТВ (Товар), а Покупець зобов'язується прийняти Товар та оплатити його на умовах, визначених даним Договором. Кількість Товару, що поставляється за цим Договором, його вартість та асортимент зазначається в видаткових накладних на Товар.

Постачальник поставляє Товар партіями у відповідності до видаткових накладних. Датою поставки Товару є дата отримання покупцем товару від Постачальника, що підтверджується видатковою накладною. Дата вказана в накладній є датою поставки товару.

Поставка Товару здійснюється Постачальником протягом 14 календарних днів. Постачання Товару здійснюється за рахунок Постачальника, силами та засобами Постачальника.

Прийняття Товару Покупцем здійснюється шляхом підписання уповноваженим представником Покупця видаткової накладної на товар, наданої йому.

Покупець приймає Товар за найменуванням, кількістю та якістю згідно з умовами Договору.

При здійсненні поставки Товару Постачальник повинен передати Покупцеві наступні документи: видаткову накладну на Товар, підписану уповноваженою особою Постачальника та скріплену печаткою Постачальника.

Сторони домовились про те, що кількість, номенклатура, ціна товару за цим Договором визначаються за попереднім узгодженням сторін безпосередньо перед замовленням Товару та відображатимуться у видаткових накладних.

Товар повинен відповідати вимогам нормативних документів, стандартів та правил, що діють в Україні.

На підтвердження господарських операцій з ТОВ Милтон позивачем за період з 01 серпня 2016 року по 30 серпня 2016 року представлено для перевірки первинні документи на придбання базальтового волокна БСТВ на загальну суму 158400,00 грн, в тому числі ПДВ 26400,00 грн, а саме, видаткову накладну, підписану відповідальною за здійснення господарської операції особою - ОСОБА_3 від 26 серпня 2016 року № РН-0000153.

У вказаному вище періоді ТОВ Милтон зареєструвало в Єдиному реєстрі податкових накладних та видало позивачу податкову накладну від 26 серпня 2016 року № 193.

Позивачем за отриману згідно Договору №71/1-16 продукцію сплачено грошові кошти на користь ТОВ Милтон , що підтверджується платіжним дорученням: №1303 від 07 вересня 2016 року.

В ході перевірки контролюючим органом встановлено, що станом на 31 грудня 2016 року заборгованість ТОВ ВКП Чернівецький завод теплоізоляційних матеріалів по розрахунках з ТОВ Милтон відсутня.

Судом встановлено, що в періоді, який перевірявся контролюючим органом, позивач також мав господарські взаємовідносини по придбанню базальтового волокна з ТОВ Даймонд Стіл (код ЄДРПОУ 40624494, 08200, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Соборна, буд. 103, офіс 201/4).

Так, згідно умов Договору від 01 вересня 2016 року №80/1-16, ТОВ Даймонд Стіл (Постачальник), в особі директора ОСОБА_7, зобов'язується поставити ТОВ ВКП Чернівецький завод теплоізоляційних матеріалів (Покупець), в особі директора ОСОБА_4, базальтове волокно БСТВ (Товар), а Покупець зобов'язується прийняти Товар та оплатити його на умовах, визначених даним Договором. Кількість Товару, що поставляється за цим Договором, його вартість та асортимент зазначається в видаткових накладних на Товар.

Постачальник поставляє Товар партіями у відповідності до видаткових накладних. Датою поставки Товару є дата отримання покупцем товару від Постачальника, що підтверджується видатковою накладною. Дата вказана в накладній є датою поставки товару.

Поставка Товару здійснюється Постачальником протягом 14 календарних днів. Постачання Товару здійснюється за рахунок Постачальника, силами та засобами Постачальника.

Прийняття Товару Покупцем здійснюється шляхом підписання уповноваженим представником Покупця видаткової накладної на товар, наданої йому.

Покупець приймає Товар за найменуванням, кількістю та якістю згідно з умовами Договору.

При здійсненні поставки Товару Постачальник повинен передати Покупцеві наступні документи: видаткову накладну на Товар, підписану уповноваженою особою Постачальника та скріплену печаткою Постачальника.

Сторони домовились про те, що кількість, номенклатура, ціна товару за цим Договором визначаються за попереднім узгодженням сторін безпосередньо перед замовленням Товару та відображатимуться у видаткових накладних.

Товар повинен відповідати вимогам нормативних документів, стандартів та правил, що діють в Україні.

За період з 01 вересня 2016 року по 30 жовтня 2016 року позивачем представлено для перевірки первинні документи на придбання базальтового волокна БСТВ від ТОВ Даймонд Стіл на загальну суму 1893600,00 грн, в тому числі ПДВ 315600,00 грн, а саме, видаткові накладні, підписані відповідальною за здійснення господарської операції особою - ОСОБА_7: від 15 вересня 2016 року № РН-0000722, від 20 вересня 2016 року № РН-0000723, від 27 вересня 2016 року № РН-0000724, від 27 вересня 2016 року № РН-0000725, від 11 жовтня 2016 року № РН-0001005, від 12 жовтня 2016 року № РН-0001006, від 13 жовтня 2016 року № РН-0001007.

У вказаному вище періоді ТОВ Даймонд Стіл видало позивачу податкові накладні: від 15 вересня 2016 року № 27, від 20 вересня 2016 року № 34, від 27 вересня 2016 року №72, від 27 вересня 2016 року № 73, від 11 жовтня 2016 року № 64, від 12 жовтня 2016 року № 82, від 13 жовтня 2016 року № 86. Зазначені податкові накладні зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Позивачем за отриману згідно Договору №80/1-16 продукцію сплачено грошові кошти на користь ТОВ Даймонд Стіл , що підтверджується платіжними дорученнями: №1256 від 27 вересня 2016 року, №1270 від 29 вересня 2016 року, № 1274 від 30 вересня 2016 року, №1161 від 03 жовтня 2016 року, №1214 від 25 жовтня 2016 року, №1237 від 27 жовтня 2016 року, №1278 від 01 листопада 2016 року, №1299 від 04 листопада 2016 року.

В ході перевірки посадовими особами податкового органу встановлено, що станом на 31 грудня 2016 року заборгованість ТОВ ВКП Чернівецький завод теплоізоляційних матеріалів по розрахунках з ТОВ Даймонд Стіл відсутня.

Судом також досліджено обставини, які підтверджують рух активів в процесі здійснення позивачем господарських операцій та реальні зміни його майнового стану. Зокрема, на підставі наданих позивачем оборотно-сальдових відомостей по рахунку 631 Розрахунки з вітчизняними постачальниками за жовтень 2015 року, січень-грудень 2016 року, оборотно-сальдових відомостей по рахунку 361 Розрахунки з вітчизняними постачальниками за жовтень 2015 року, січень-грудень 2016 року встановлено, що товар (базальтове волокно) придбаний у вказаних вище контрагентів задіяний позивачем у господарській діяльності, шляхом використання у виробництві та реалізації в подальшому кінцевим споживачам.

На підтвердження реальності господарських операцій з ТОВ Лівпром , ТОВ Макселон , ТОВ Милтон , ТОВ Даймонд Стіл та на підтвердження реалізації придбаного товару позивачем також надано: договори купівлі-продажу та договори поставки готової продукції; специфікації до вказаних договорів; сертифікати відповідності теплоізоляційної продукції, виробником якої є позивач, видані Міністерством економічного розвитку і торгівлі України; накладні на відвантаження позивачем готової продукції; акти на переміщення придбаної сировини із складу позивача у виробництво та акти на списання сировини з виробництва, у зв'язку із виготовленням готової продукції.

Відповідно до частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно частини першої та другої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Частиною першою статті 79 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що письмовими доказами є документи (у тому числі електронні документи), акти, листи, телеграми, будь-які інші письмові записи, що містять в собі відомості про обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Перевіривши та дослідивши перелічені документи, суд вважає, що вони містять усі необхідні реквізити для надання їм юридичної сили та доказовості і підтверджують факт здійснення спірних господарських операцій.

Отже, наявні в матеріалах справи докази спростовують висновок податкового органу, що укладені позивачем договори поставки не спрямовані на реальне настання господарських наслідків, що обумовлені ними.

При цьому варто зазначити, що відповідач ні в акті перевірки, ні в ході судового розгляду не ставив під сумнів достовірність даних, які містяться в первинних бухгалтерських документах, зміну руху активів позивача, а також не зазначав про невідповідність первинних бухгалтерських документів вимогам чинного податкового законодавства.

Відповідачем також не заперечувалось і те, що виписані указаними підприємствами податкові накладні відповідають вимогам статті 201 Податкового кодексу України та зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до матеріалів справи на момент здійснення господарських операцій із позивачем ТОВ Лівпром , ТОВ Макселон , ТОВ Милтон , ТОВ Даймонд Стіл були зареєстровані як юридичні особи, перебували на обліку у відповідних територіальних ДПІ, володіли спеціальною податковою правосуб'єктністю (зокрема, станом на день складання податкових накладних за операціями поставки були платниками ПДВ), яка, у тому числі, надавала право за рахунок проведених операцій формувати їх покупцям податковий кредит.

З матеріалів справи також вбачається, що придбаний позивачем товар у ТОВ Лівпром , ТОВ Макселон , ТОВ Милтон , ТОВ Даймонд Стіл відповідно до правил бухгалтерського обліку документально належним чином був оприбуткований, що підтверджується наявними у справі оборотно-сальдовими відомостями і відомостями по рахунку 631 розрахунки з вітчизняними постачальниками. Розрахунок по дослідженим господарським операціям здійснювався виключно у безготівковій формі.

Судом встановлено, що придбання базальтового волокна відповідає основному виду діяльності ТОВ ВКП Чернівецький завод теплоізоляційних матеріалів .

Як зазначав позивач, на підтвердження чого надав низку документів, придбане у ТОВ Лівпром , ТОВ Макселон , ТОВ Милтон , ТОВ Даймонд Стіл базальтове волокно було використано позивачем у власній господарській діяльності, у тому числі шляхом використання у виробництві. Виготовлена продукція, а саме вироби з теплоізоляційних мінеральних матеріалів ТОВ ВКП Чернівецький завод теплоізоляційних матеріалів , до складу якої входило базальтове волокно, були позивачем реалізовані її кінцевим споживачам.

Зазначене не заперечувалось контролюючим органом та свідчить про наявність у позивача розумної економічної мети, яка полягає у отриманні вигоди від подальшого продажу товару, виготовленого із придбаного базальтового волокна.

Отже, що при здійсненні зазначених вище господарських операцій позивач переслідував мету досягнення економічного ефекту (отримання прибутку), що призвело до змін в структуру його активів.

Зауважень по вказаному у відповідача не було.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що господарські операції між позивачем та названими вище підприємствами щодо придбання сировини для виготовлення теплоізоляційних виробів носили реальний характер, внесли зміни в структуру активів позивача та були спрямовані на отримання ним прибутку, а тому за їх рахунок позивач мав всі законні підстави формувати податковий кредит.

Водночас, обґрунтовуючи свою позицію, відповідач вказував, що позивач при проведенні перевірки на підтвердження реальності спірних господарських операцій поставки не надав товарно-транспортних накладних, подорожніх листів чи інших документів, які підтверджують порядок транспортування товару. Зазначене, на думку контролюючого органу, свідчить про відсутність факту виконання транспортних послуг з перевезення товарів, придбаних позивачем у ТОВ Лівпром , ТОВ Макселон , ТОВ Милтон , ТОВ Даймонд Стіл .

У зв'язку з цим суд зазначає, що наказом Міністерства транспорту України №363 від 14 жовтня 1997 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за № 128/2568, затверджено Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні.

Так, у відповідності до абзацу 27 пункту 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Пунктом 11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні також визначено, що основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.

Залежно від виду вантажу та його специфічних властивостей до основних документів додаються інші (ветеринарні, санітарні та якісні - сертифікати, свідоцтва, довідки, паспорти тощо), що визначається правилами перевезень зазначених вантажів.

Згідно пункту 11.4 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом).

Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри (пункт 11.5 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні).

Відповідно до пункту 11.7 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби і печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що вказані правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку валових витрат платників податку, а лише визначають права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому документи, обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Отже, товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом, а відтак, враховуючи належне оприбуткування та підтверджене використання позивачем у своїй діяльності придбаного у контрагентів товару, факт відсутності товарно-транспортних накладних не може свідчити про відсутність реальних господарських операцій, за якими позивачем сформовано податковий кредит.

Тобто, товарно-транспортна накладна є підставою для списання товарно-матеріальних цінностей у вантажовідправника і оприбуткування їх у вантажоодержувача при перевезенні вантажів у межах України, однак остання не є єдиним та безумовним документом, що підтверджує факт придбання або продажу товарно-матеріальних цінностей. Товарно-транспортна накладна є документом, що підтверджує транспортний процес, однак її відсутність не може бути доказом невиконання сторонами договору поставки, враховуючи, що факт реальності такої операції підтверджується іншими документами первинного обліку.

Аналогічних висновків у справах з подібних правовідносин притримується як Вищий адміністративний суд України (ухвала від 08 вересня 2015 року справа №815/7059/14 (К/800/26195/15), ухвала від 14 липня 2016 року справа 815/4714/15 (К/800/8404/16)), так і Вінницький апеляційний адміністративний суд (ухвала від 14 червня 2016 року справа №824/2447/15-а, постанова від 30 листопада 2016 року справа №824/90/16-а).

Таки чином, суд вважає указані вище доводи відповідача за наявності інших первинних бухгалтерських документів, які підтверджуються реальність спірних господарських операцій, безпідставними.

Крім цього, відповідно до умов поставки в договорах, укладених між позивачем та ТОВ Лівпром , ТОВ Макселон , ТОВ Милтон , ТОВ Даймонд Стіл , така здійснюється постачальником, тобто указаними підприємствами, за їх рахунок, їх силами та засобами.

За таких обставин та враховуючи наведені вище норми Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, в досліджуваних операціях обов'язок щодо складання товарно-транспортних накладних та надання їх екземплярів позивачу як вантажоодержувачу покладався на контрагентів - ТОВ Лівпром , ТОВ Макселон , ТОВ Милтон , ТОВ Даймонд Стіл .

Не виконання такого указаними підприємствами, на переконання суду, в даному випадку не може бути підставою для висновку про порушення позивачем податкового законодавства.

Поряд з цим відповідач також стверджував про неподання зазначеними контрагентами у періоді, що перевірявся, звітів ЄСВ та 1-ДФ, що унеможливлює підтвердити наявність трудових ресурсів, а також декларацій з податку на прибуток.

У зв'язку з цим суд зазначає, що можливе недотримання контрагентами позивача податкового законодавства не є підставою для безумовного висновку про вчинення податкового порушення позивачем.

Так, статтею 61 Конституції України регламентовано принцип індивідуальної відповідальності і жодною нормою чинного законодавства не визначено прямої залежності між правомірністю формування платником податків показників його податкової звітності та діями його контрагента та/або відповідних посадових осіб і для формування показників податкової звітності необхідним є лише встановлення факту здійснення господарської операції та підтвердження її відповідними первинними бухгалтерськими документами.

Здійснення господарської діяльності контрагентами не може мати наслідків для позивача, оскільки законодавством не передбачений обов'язок суб'єкта підприємницької діяльності бути обізнаним із особливостями господарювання своїх контрагентів.

Отже, позивач не може нести відповідальність за неналежне оформлення контрагентами документації по взаємовідносинах з третіми особами, за неподання контрагентами будь-яких документів чи за неналежне ведення контрагентами бухгалтерського та/чи податкового обліку.

Відтак, в основу притягнення позивача до податкової відповідальності не може бути покладено твердження відповідача про невиконання контрагентами позивача певних своїх обов'язків.

До того ж, станом на час проведення перевірки позивача у відповідача були відсутні акти зустрічних перевірок відповідних контролюючих органів у ТОВ Лівпром , ТОВ Макселон , ТОВ Милтон , ТОВ Даймонд Стіл , в яких би містилися відомості про порушення ними податкового законодавства при взаємовідносинах із ТОВ ВКП Чернівецький завод теплоізоляційних матеріалів та про відсутність у цих підприємств матеріальних, трудових ресурсів для здійснення спірних господарських операцій поставки.

Водночас в акті перевірки від 04 квітня 2017 року відсутні посилання на те, що установчі документи, свідоцтво про державну реєстрацію контрагентів ТОВ Лівпром , ТОВ Макселон , ТОВ Милтон , ТОВ Даймонд Стіл були скасовані чи визнані недійсними за рішенням суду на момент укладання чи виконання договорів поставки з позивачем.

Відповідачем також не надано суду доказів визнання недійсними правочинів, укладених між позивачем та його контрагентами, а також визнання недійсними первинних бухгалтерських документів, що підтверджують їх виконання.

Відповідачем не було надано і належних доказів наявності судових рішень, які б набрали законної сили, з приводу незаконних дій посадових осіб позивача та його контрагентів.

Також на час проведення перевірки та розгляду даної справи відносно посадових осіб позивача та його контрагентів не було винесено вироку суду з питань ухилення від сплати податків або щодо фіктивного підприємництва.

Відповідно до статті 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

А відтак є безпідставними посилання відповідача, надані в заперечення проти позову, лише на саму наявність кримінального провадження за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого статтею 205, частиною 2 статті 22, частиною 3 статті 212, частиною 5 статті 27 КК України, та твердження про те, що під час досудового розслідування виявлено, що невстановлені особи створили суб'єкти господарської діяльності, серед яких ТОВ Лівпром , ТОВ Макселон , ТОВ Милтон , ТОВ Даймонд Стіл .

Необґрунтованим є і посилання відповідача в підтвердження своєї позиції на протокол допиту посадової особи ТОВ Милтон ОСОБА_3, в якому зазначено, що їй не відома назва указаного підприємства та ніякого відношення до його діяльності вона немає, оскільки у вказаному протоколі допиту свідка ОСОБА_3 зазначено, що вона від підписів відмовилась. Тобто підписи названої особи, які б засвідчували викладене у протоколі, відсутні.

Зазначене за відсутності вироку суду, який набрав би законної сили та в якому було б встановлено обставини фіктивності ТОВ Милтон , свідчить про неналежність вказаного доказу та, відповідно, про необґрунтованість доводів контролюючого органу, в тому числі і з посиланням на правову позицію Верховного Суду України у постанові від 14 березня 2017 року у справі №826/757/13-а.

Надаючи оцінку вказаним вище доводам відповідача, суд звертає увагу на правову позицію Верховного Суду України, висловлено в правовідносинах між платниками податків та контролюючими органами, яка полягає у тому, що статус фіктивного підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, навіть за формального підтвердження її первинними документами. Первинні документи, які стали підставою для формування податкового кредиту та валових витрат, виписані контрагентом, фіктивність господарської діяльності якого встановлена вироком суду, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставними (постанови Верховного Суду України від 24 травня 2016 року у справі 21-5332а15, від 01 грудня 2015 року у справі 21-3788а15 та ін).

У вказаних справах, які розглядав Верховний Суд України, були наявними вироки суду, які набрали законної сили, щодо визнання винними посадових осіб контрагентів позивачів-платників податків у вчиненні злочину, передбаченого статтею 205 КК України (фіктивне підприємництво).

Отже, фіктивність господарської діяльності контрагентів позивача-платника податків має бути встановлена вироком суду.

При цьому варто також зазначити і про положення частини четвертої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Між тим, у даному спорі відповідачем не було надано вироку суду або постанови суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, щодо діяльності як позивача, так і його контрагентів за фактом вчинення протиправних дій з ухилення від сплати податків або ж ведення фіктивної господарської діяльності.

Щодо доводів відповідача про нереальність досліджуваних господарських операцій з огляду на неподання позивачем супровідних документів (паспортів якості, сертифікатів відповідності, специфікацій), які засвідчують якість і комплектність продукції, що поставляється, то такі також є безпідставними, оскільки вказані документи не є первинними документами в розумінні статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , адже посвідчують виключно якість товару, а не саму господарську операцію, ніяким чином не підтверджують та не спростовують факт поставки товару.

До того ж, умовами договорів поставки, укладених між позивачем та ТОВ Лівпром , ТОВ Макселон , ТОВ Милтон , ТОВ Даймонд Стіл , не передбачалась обов'язкова наявність сертифікатів якості та надання їх постачальниками позивачу-покупцю.

В наказі Державного комітету з питань технічного регулювання та споживчої політики від 01 лютого 2005 року № 28 Про затвердження Переліку продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації в Україні до переліку продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації в Україні, не входить базальтове волокно, яке придбавались ТОВ ВКП Чернівецький завод теплоізоляційних матеріалів .

Згідно частини першої та другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В ході судового розгляду справи відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів обґрунтованість та правомірність оскаржуваних позивачем рішень.

Натомість позивачем доведено реальність спірних господарських операцій та правомірно сформовано податкові зобов'язання.

Таким чином, суд приходить до висновку про протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень контролюючого органу та, відповідно, про наявність підстав для їх скасування в судовому порядку.

Відтак, заявлені позовні вимоги є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до положень статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки позивачем при зверненні до суду з цим позовом сплачено судовий збір у розмірі 25465 грн 26 коп. і позов підлягає задоволенню повністю, то з відповідача необхідно стягнути за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача указану суму.

Керуючись статтями 2, 8, 69, 70, 71, 86, 94, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Чернівецькій області від 14 квітня 2017 року №0001421401 №0001431401 та №0001441401, прийняті відносно товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційного підприємства Чернівецький завод теплоізоляційних матеріалів .

Стягнути з Головного управління Державної фіскальної служби у Чернівецькій області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційного підприємства Чернівецький завод теплоізоляційних матеріалів судовий збір у розмірі 25465 (двадцять п'ять тисяч чотириста шістдесят п'ять) грн 26 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.П. Лелюк

Постанова у повному обсязі складена 22 травня 2017 року.