Рішення

від 17.05.2017 по справі 904/5144/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

16.05.2017 Справа № 904/5144/17

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут", м. Дніпро

до Державної установи "ІНСТИТУТ ОХОРОНИ ҐРУНТІВ УКРАЇНИ", м. Київ, в особі Дніпропетровської філії Державної установи "Інститут охорони грунтів України", с. Дослідне, Дніпропетровська область

про стягнення 28 903,61 грн.

Суддя Золотарьова Я.С.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 - представник (дов. б/№ від 20.12.2016 )

від відповідача: ОСОБА_2 - представник (дов. № 158-04/2298 від 19.12.2016)

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Державної установи "ІНСТИТУТ ОХОРОНИ ҐРУНТІВ УКРАЇНИ", в особі Дніпропетровської філії Державної установи "Інститут охорони ґрунтів України" про стягнення 28 903,61 грн. заборгованості, з яких: 27 644,22 грн. основного боргу, 796,18 грн. пені, 85,30 грн. 3% річних та 377,91 грн. інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору №114112ED4XSB017 від 25.01.2017 на постачання природного газу, в частині повної та своєчасної оплати спожитого природного газу.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 27.04.2017 порушено провадження у справі, а розгляд справи призначено на 16.05.2017.

16.05.2017 представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову не заперечував, подав через канцелярію суду лист, в якому визнав позовні вимоги про стягнення 28 903,61 грн. заборгованості, з яких: 27 644,22 грн. основного боргу, 796,18 грн. пені, 85,30 грн. 3% річних, 377,91 грн. інфляційних втрат та 1600 грн. судового збору.

Згідно зі статтею 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 16.05.2017 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

25.01.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут" (постачальник - позивач) та Державною установою "ІНСТИТУТ ОХОРОНИ ҐРУНТІВ УКРАЇНИ", в особі Дніпропетровської філії Державної установи "Інститут охорони ґрунтів України" (споживач - відповідач) укладений договір №114112ED4XSB017 на постачання природного газу (а.с.11-14).

Відповідно до п. 1.1. договору, постачальник зобов'язується передати у власність споживачу у 2017 році природний газ (згідно з Державним класифікатором продукції та послуг ДК 016-2010 код 06.20.1 (09123000-7) Газ природний) (далі - газ), а споживач зобов'язується прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, строки та порядку, що визначені договором.

Згідно з п. 3.2. договору в редакції додаткової угоди до договору №2 від 28.02.2017, з 01.02.2017 ціна газу становить 8717,50 грн. за 1000 куб. м., крім того ПДВ 1743,50 грн., всього з ПДВ - 10461,00 грн.

Згідно з п. 3.2. договору в редакції додаткової угоди до договору №3 від 31.03.2017, з 01.03.2017 ціна газу становить 8382,50 грн. за 1000 куб. м., крім того ПДВ 1676,50 грн., всього з ПДВ - 10059,00 грн.

Відповідно до п.п. 4.2. та 4.2.1. договору, оплата газу здійснюється споживачем шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника в наступному порядку: оплата вартості послуг з постачання газу здійснюється споживачем не пізніше 30 (31) числа розрахункового місяця, у якому здійснюється постачання газу.

Згідно п. 4.2.3. договору, датою оплати (здійснення розрахунку) є дата зарахування коштів на банківський рахунок постачальника.

На виконання умов договору, у лютому та березні 2017 позивач здійснив постачання природного газу відповідачу на загальну суму 27 644,22 грн., про що свідчать наявні в матеріалах справи акти приймання-передачі природного газу (а.с.18-19).

Відповідач свої зобов'язання за договором, в частині повної та своєчасної оплати спожитого природного газу належним чином та в установлений строк не виконав, внаслідок чого у нього утворилася заборгованість перед позивачем на суму 27 644,22 грн., що і стало причиною звернення позивача до господарського суду.

Приймаючи рішення господарський суд виходив з наступного.

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (стаття 174 Господарського кодексу України).

Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова вiд зобов'язання або одностороння змiна його умов не допускається, якщо iнше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, iнших актiв цивiльного законодавства.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно умов договору, строк оплати поставленого природного газу є таким, що настав.

Доказів оплати спожитого газу, матеріали справи не містять.

Відповідач наявність заборгованості у розмірі 27 644,22 грн. визнає.

З урахуванням викладеного, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 27 644,22 грн. підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача пені у розмірі 796,18 грн., судом враховано таке.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Стаття 549 Цивільного кодексу України зазначає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник має передати кредиторові у випадку порушення боржником зобов'язання.

У відповідності до 6.2.1 договору, у разі порушення споживачем строків оплати, передбачених розділом IV договору, споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми прострочення платежу за кожен день прострочення платежу.

На підставі п. 6.2.1. договору, позивачем здійснено нарахування пені за період з 01.03.2017 по 14.04.2017 на загальну суму 796,18 грн.

Перевіривши розрахунок пені, за визначений позивачем період, суд вважає, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені у сумі 796,18 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Також, позивачем нараховано 3% річних за загальний період з 01.03.2017 по 14.04.2017 у сумі 85,30 грн. та інфляційні втрати в розмірі 377,91 грн. за березень 2017.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає у отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.

Перевіривши розрахунок 3% та інфляційних втрат, за визначений позивачем період, суд вважає, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних у сумі 85,30 грн. та інфляційних втрат у розмірі 377,91 грн. є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 78 Господарського процесуального кодексу України, у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Згідно зі ст. 49 ГПК України судові витрати у справі покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 4, 32, 33, 36, 43, 49, 82-85, Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Державної установи "ІНСТИТУТ ОХОРОНИ ҐРУНТІВ УКРАЇНИ" (04112, м. Київ, вул. Олени Теліги, 8, код 25835792) в особі Дніпропетровської філії Державної установи "Інститут охорони ґрунтів України" (52071, Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, с. Дослідне, вул. Наукова, 65-а, код 38517177) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Дніпропетровськгаз збут (49000, м. Дніпро, вул. Шевченка, буд. 2, код 39572642) 27 644,22 грн. основного боргу, 796,18 грн. пені, 85,30 грн. 3% річних, 377,91 грн. інфляційних втрат та 1600 грн. витрат по сплаті судового збору, про що видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржено протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 22.05.2017

Суддя ОСОБА_3