Рішення

від 16.05.2017 по справі 905/626/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Науки, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

16.05.2017р. Справа № 905/626/17

Господарський суд Донецької області у складі судді Мельниченко Ю.С., при секретарі судового засідання (помічнику судді) Паюновій Н.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Комунального комерційного підприємства Маріупольської міської ради «Маріупольтепломережа» , м. Маріуполь, Донецька область

до відповідача: Приватне підприємство «А.Р.К. Транссервіс» , м. Маріуполь, Донецька область

про стягнення заборгованості за Договором про переведення боргу у розмірі 37 773 грн. 93 коп.

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - представник за довіреністю №4/01 від 07.02.2017р.

від відповідача: представник не з'явився.

Розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу відповідно до ст. 81 1 Господарського-процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 16.05.2017р. суд виходив до нарадчої кімнати (каб. 324 ) для прийняття рішення.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Комунальне комерційне підприємство Маріупольської міської ради «Маріупольтепломережа» , м. Маріуполь, Донецька область, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Приватного підприємства «А.Р.К. Транссервіс» , м. Маріуполь, Донецька область, про стягнення заборгованості за Договором про переведення боргу №01-07/13 у розмірі 29083 грн. 32 коп., пені у розмірі 2026 грн. 17 коп., суми інфляційних втрат у розмірі 5060 грн. 48 коп., 3% річних у розмірі 1603 грн. 96 коп.

Ухвалою суду від 22.03.2017р. господарським судом Донецької області було прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі №905/626/17, розгляд справи призначено на 12.04.2017р.

Ухвалою суду від 12.04.2017р. розгляд справи було відкладено на 16.05.2017р.

Як вбачається з матеріалів справи, в обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором про переведення боргу №01-07/13 від 01.07.2013р. щодо сплати послуг з перевезення вантажів відповідно до рахунку №3941 від 18.06.2009р. та рахунку №6376 від 18.07.2009р. Нормативно позовні вимоги обґрунтовані ст.ст. 525, 526, 530, 610, 612, 629 Цивільного кодексу України, 193 Господарського кодексу України

Представник позивача у судовому засіданні 12.04.2017р. та 16.05.2017р. позовні вимоги підтримав у повному обсязі, посилався на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором про переведення боргу №01-07/13 від 01.07.2013р. щодо сплати послуг з перевезення вантажів відповідно до рахунку №3941 від 18.06.2009р. та рахунку №6376 від 18.07.2009р. 07.04.2017р. від позивача до господарського суду Донецької області надійшло клопотання про долучення матеріалів до справи (вих.№115/01 від 04.04.2017р.), в т.ч. письмове пояснення (вих.№114/01 від 04.04.2017р.) у яких останній зазначає, що у відповідності до Переліку типових документів, які використовуються в діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування, інших установ, організацій та підприємства із зазначенням строків зберігання документів, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 12.04.2012р. №578/5 строк зберігання господарських договорів та первинних документів та додатків до них, які фіксують факт виконання господарської операції і є підставою для бухгалтерських записів в реєстрах бухгалтерського обліку і податкових документах складає 3 роки. На підставі викладеного та оскільки договір №34/07 від 10.06.2009р. та рахунки №3941 від 18.06.2009р. та №6376 від 18.07.2009р., як документи що не мають наукової, історичної цінності та є такими, що втратили практичне значення протягом часу більшого, ніж визначено у Переліку, станом на 04.04.2017р. оригінал договору №34/07 від 10.06.2009р. та рахунки №3941 від 18.06.2009р. та №6376 від 18.07.2009р. на підприємстві відсутні. 16.05.2017р. від позивача до господарського суду Донецької області надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

Відповідач у свою чергу про судові засідання 12.04.2017р. та 16.05.2017р. був повідомлений належним чином, про що свідчать штампи поштових відправлень на відповідних ухвалах, однак у засідання суду представника не направив, відзив на позов не надав, вимоги суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив.

Місцезнаходженням відповідача є: 87500, Донецька область, місто Маріуполь, вулиця Краснофлотська, будинок 182, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Ухвали суду, в тому числі ухвала суду про порушення провадження у справі направлялись відповідачу за вказаною адресою, що підтверджується матеріалами справи.

Згідно із абз. 3 п. 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Конверт з ухвалою суду про порушення провадження у справі повернувся на адресу суду із відміткою «за закінчення терміну зберігання» .

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином.

З огляду на достатність наявних в матеріалах справи документів для правильного вирішення спору, враховуючи, що неявка в судове засідання належним чином повідомленого відповідача та ненадання ним відзиву на позовну заяву не впливає на правову оцінку спірних правовідносин та не перешкоджає вирішенню справи, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВСТАНОВИВ:

Між СП ІМПЕКС-ТЕХНО (далі - Первісний боржник) та ПП А.Р.К. ТРАНССЕРВІС (далі - ОСОБА_2 боржник), та ККП Маріупольтепломережа (далі - Кредитор) було укладено Договір про переведення боргу №01-07/13 від 01.07.2013р. (далі - Договір), за умовами якого Первісний боржник передає свій борг (зобов'язання) за Договором №34/07 від 10.06.2009р., укладеним між Первісним боржником та Кредитором, а ОСОБА_2 боржник замінює Первісного боржника у зобов'язанні, що виникає із зазначеного вище Договору (далі - Основний договір ), і приймає на себе обов'язки первісного боржника за основним договором.

Відповідно до п.1.2. Договору, ОСОБА_2 боржник стає зобов'язаним здійснити замість Первісного боржника наступні обов'язки останнього: сплатити послуги з перевезення вантажів відповідно до рахунку №3941 від 18.06.2009р. на суму 17354,01 грн. та рахунку №6376 від 18.07.2009р. на суму 11729,31 грн.

Відповідно до п.1.3. Договору, загальна сума переданих від Первісного боржника до ОСОБА_2 боржника зобов'язань складає 29083,32 грн.

Згідно з п.2.2. Договору, Кредитор не заперечує проти зміни Первісного боржника ОСОБА_2 боржником в основному договорі і, підписуючи зі своєї сторони Договір, дає згоду на відповідне переведення боргу в порядку та на умовах, визначених Договором.

Відповідно до п.3.1. Договору, ОСОБА_2 боржник зобов'язується виконати обов'язки Первісного боржника перед Кредитором на умовах Основного договору.

Відповідно до п.4.1. Договору, у випадку порушення Договору, Сторона несе відповідальність, визначену Договором та (або) чинним законодавством України.

Згідно з п.4.3. Договору, у випадку порушення строку виконання зобов'язання, ОСОБА_2 боржник сплачує Кредитору неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на момент укладення Договору за кожен день просрочки.

Відповідно до п.5.3. Договору, останній набуває чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання зобов'язань сторонами.

Підставою звернення позивача з позовною заявою до господарського суду Донецької області стало неналежне, на думку останнього, виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором про переведення боргу №01-07/13 від 01.07.2013р. щодо сплати послуг з перевезення вантажів відповідно до рахунку №3941 від 18.06.2009р. та рахунку №6376 від 18.07.2009р.

Оцінюючи правомірність заявлених позовних вимог суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст.520 Цивільного кодексу України, боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.

Як вбачається з матеріалів справи кредитором, яким є позивач у справі, було надано згоду на переведення боргу, шляхом укладення Договору про переведення боргу №01-07/13 від 01.07.2013р.

В свою чергу, у відповідача виникло зобов'язання перед позивачем по справі оплатити заборгованість, яка включає сплату послуг з перевезення вантажів відповідно до рахунку №3941 від 18.06.2009р. та рахунку №6376 від 18.07.2009р. на загальну суму 29083,32 грн.

Проте, як свідчать матеріали справи, станом на момент розгляду справи сума заборгованості відповідачем погашенане була.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до вимог договору та вимог Цивільного кодексу , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частинами 1, 2 та 7 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору; не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань; кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу; порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За приписами ст.530 ЦК України , якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

При цьому, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Судом встановлено, що Договір про переведення боргу №01-07/13 від 01.07.2013р., фактично не передбачає конкретного строку виконання зобов'язання, тому застосуванню підлягають приписи ч.2 ст.530 ЦК України .

З матеріалів справи вбачається, що 02.04.2015р. КП Маріупольтепломережа направлено відповідачу вимогу (вих..№318/01 від 27.03.2015р.) в порядку ст.530 Цивільного кодексу України про сплату заборгованості за договором про переведення боргу №01-07/13 від 01.07.2013р. у сумі 29083,32 грн.

Зазначена вимога була отримана відповідачем, що підтверджується наявною в матеріалах справи відповіддю останнього за вих.№19-04/15 від 19.04.2015р., у якому відповідач повідомив, що ПП А.Р.К. Транссервіс дійсно є боржником по Договору про переведення боргу №01-07/13 від 01.07.2013р. та сума заборгованості складає 29083,32грн., проте у зв'язку з відсутністю замовлень та важкою економічною ситуацією, що склалась в регіоні просить з розумінням поставитись до обставин, які склались та перенести термін оплати заборгованості і не звертатись до господарського суду з позовом.

Також, з матеріалів справи вбачається, що позивачем 07.12.2016р. до відповідача було повторно направлено вимогу (вих..№609/01 від 30.11.2016р.) про сплату заборгованості у розмірі 29083,32 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи копією Реєстру на відправлення поштової кореспонденції за 07 грудня 2016р. Комунального комерційного підприємства Маріупольської міської ради Маріупольтепломережа . Проте, як зазначає позивач, відповіді на зазначену вимогу від відповідача отримано не було.

З огляду на вищевикладене, господарський суд дійшов висновку, що внаслідок підтвердження у своєму листі за вих.№19-04/15 від 19.04.2015р. факту отримання відповідачем вимоги №318/01 від 27.03.2015р., враховуючи приписи ч.2 ст. 530 Цивільного кодексу України, граничний строк оплати заборгованості за договором про переведення боргу №01-07/13 від 01.07.2013р. - 19.04.2015 року.

Разом з тим, з матеріалів справи не вбачається здійснення відповідачем розрахунку з позивачем впродовж вказаного строку, що призвело до порушення відповідачем зобов'язання з оплати заборгованості як боржником, який прострочив виконання, у розумінні ст.ст.610, 612 Цивільного кодексу України.

У відповідності до ст.ст. 525 , 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

На підставі викладеного, та враховуючи, що відповідачем не було надано жодних заперечень щодо розміру заборгованості, суд вважає позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором про переведення боргу №01-07/13 від 01.07.2013р. щодо сплати послуг з перевезення вантажів відповідно до рахунку №3941 від 18.06.2009р. та рахунку №6376 від 18.07.2009р. в сумі 29 083 грн. 32 коп. обґрунтованими та доведеними матеріалами справи, отже, такими, що підлягають задоволенню.

Крім стягнення основної заборгованості позивачем також заявлені вимоги про стягнення з відповідача 3% річних у сумі 1603 грн. 96 коп., оцінюючи правомірність нарахування яких суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок 3% річних, суд дійшов висновку, що фактично розмір 3% річних складає 1599 грн. 18 коп., у зв'язку з чим, позовні вимоги в цій частині суд вважає обґрунтованими та доведеними матеріалами справи, отже, такими, що підлягають задоволенню, а в частині стягнення 4 грн. 78 коп. є такими, що не підлягають задоволенню.

Також, Позивачем відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України нараховані інфляційні втрати за прострочення оплати вартості послуг у розмірі 5060 грн. 48 коп.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що він є методологічно та арифметично невірним, оскільки в розрахунках позивача період нарахування не відповідає вимогам п.3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» , відповідно до якого розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Крім того, індекс інфляції це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Зробивши власний розрахунок суд зазначає, що фактично розмір інфляційних втрат дорівнює 5444 грн. 28 коп.

Враховуючи те, що відповідно до ст.83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд не може виходити за межі позовних вимог, позовні вимоги щодо стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню у сумі 5060 грн. 48 коп.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення пеню на суму 2026 грн. 17 коп., виходячи з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення, від суми заборгованості за кожний день прострочення.

Оцінюючи правомірність нарахування якої суд зазначає наступне.

Приписами ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватися згідно з законом або договором неустойкою (штрафом, пенею).

Аналогічні норми містяться в ст. 549 Цивільного кодексу України, згідно з якими штрафом/пенею визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання, зокрема, в разі прострочення виконання.

Пунктом 4.3. Договору передбачено, що у випадку порушення строку виконання зобов'язання, ОСОБА_2 боржник сплачує Кредитору неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на момент укладення Договору за кожен день просрочки.

Разом з тим, ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня , коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно п.2.5. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» , щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Як встановлено вище судом, прострочення зобов'язання у відповідача виникло з 20.04.2015р., враховуючи положення ч.6.с т.232 Господарського кодексу України, період часу, за який може бути нарахована пеня позивачем відповідачу за порушення грошового зобов'язання - з 20.04.2015р. до 20.10.2015р.

Проте, як вбачається з розрахунку суми пені, доданого до позовної заяви, позивачем заявлена до стягнення пеня за період з 20.08.2016р. до 17.02.2017р., що не відповідає вимогам ст. 232 Господарського кодексу України, а тому суд відмовляє в задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені у сумі 2026 грн. 17 коп.

Розрахунок 3% річних та інфляційних втрат було здійснено за допомогою програмного забезпечення «Ліга Закон» .

Вирішуючи питання про розподіл господарських витрат зі сплати судового збору, суд зазначає, що витрати зі сплати судового збору за вимогами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Зважаючи на викладені обставини, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись ч.1 ст.509, ст.ст. 520, 525, 526, ч.2 ст. 530, ст.ст. 546, 549, ст.ст. 610, 612, 625 Цивільного кодексу України; ч. 1, 7 ст. 193, ч. 1 ст. 230, ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 4, 4 2 -4 7 , 28, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства А.Р.К. Транссервіс (код ЄДРПОУ 37426152, місцезнаходження - 87500, Донецька обл., місто Маріуполь, вулиця Краснофлотська, будинок 182) на користь Комунального комерційного підприємства Маріупольської міської ради Маріупольтепломережа (Ідентифікаційний номер 33760279, місце знаходження - 87534, Донецька обл., місто Маріуполь, вулиця Гризодубової, будинок 1) заборгованість за договором про переведення боргу №01-07/13 від 01.07.2013р. в сумі 29 083 грн. 32 коп., 3% річних у сумі 1599 грн. 18 коп., інфляційних втрат у сумі 5060 грн. 48 коп. та витрати зі сплати судового збору у сумі 1513 грн. 97 коп.

В задоволенні позову Комунального комерційного підприємства Маріупольської міської ради Маріупольтепломережа в частині стягнення 3% річних у сумі 04 грн. 78 коп. та пені у сумі 2026 грн. 17 коп. відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Апеляційна скарга на рішення місцевого господарського суду подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу, протягом десяти днів. У разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання повного тексту рішення.

У судовому засіданні 16.05.2017р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 18.05.2017р.

Суддя Ю.С. Мельниченко