Рішення

від 16.05.2017 по справі 906/251/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "16" травня 2017 р. Справа № 906/251/16

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Сікорської Н.А.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1- дов. № 15/05/117 від 15.05.2017

від відповідача: ОСОБА_2- дов. № 24/04/17 від 24.04.2017

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Надія ВП"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Регіон Житомир"

про стягнення 27762,16 грн.

В провадженні господарського суду Житомирської області перебуває справа № 906/251/16, провадження по якій порушено ухвалою господарського суду від 23.03.2016.

Ухвалою господарського суду від 19.05.2016 було зупинено провадження у справі до вирішення Житомирським окружним адміністративним судом пов'язаної з нею справи №806/658/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро- Регіон Житомир" до Державної інспекції сільського господарства в Житомирській області про визнання протиправними та неправомірними дій.

Ухвалою господарського суду від 14.02.2017 поновлено провадження у справі та призначено до розгляду на 27.03.2017.

Ухвалою господарського суду від 27.03.2017 відкладено розгляд справи на 25.04.2017.

Ухвалою від 25.04.2017 суд відклав розгляд справи на 16.05.2017.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечила з підстав, викладених у відзиві (а.с. 173-174).

В судовому засіданні оглядались матеріали кримінального провадження №12015060300000222 від 03.06.2015, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 197-1 КК України, яке було внесено до ЄРДР за письмовим зверненням директора СТОВ "Надія ВП" за фактом самовільного захвату орендованих позивачем земельних ділянок. Копії протоколів допитів свідків, пояснення від 14.12.2015 р., що містяться в матеріалах кримінального провадження №12015060300000222, долучено до матеріалів справи 906/251/16.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувшись до суду зазначає, що 06.05.2015 між ОСОБА_3 (орендодавець) та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Надія ВП" (орендар, позивач) укладено договір оренди землі , за яким орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка знаходиться поза межами населених пунктів на території Івановицької сільської ради Червоноармійського району Житомирської області і належить орендодавцю на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку (свідоцтва про право власності на нерухоме майно) 397847, зареєстрований за № 5174274 від 31.03.2014 (а.с. 13-14).

Відповідно до п.2 договору, в оренду передається земельна ділянка загальною площею 1,7910 га, в тому числі, рілля 1,7910га, кадастровий номер № 1825481800:03:000:0364.

Пунктом 8 договору передбачено, що договір укладено на 7 років , починаючи з дати його державної реєстрації.

Вказаний договір зареєстровано 18.11.2015, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень (а.с. 15).

06.05.2015 між ОСОБА_4 (орендодавець) та Сільськогосподарським Товариством з обмеженою відповідальністю "Надія ВП" (орендар, позивач) укладено договір оренди землі, за яким орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення , яка знаходиться поза межами населених пунктів на території Івановицької сільської ради Червоноармійського району Житомирської області і належить орендодавцю на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку (свідоцтва про право власності на нерухоме майно) ЯИ 227326, зареєстрований за № 011022200016 від 09.02.2010.(а.с. 16-17).

Відповідно до п.2 договору, в оренду передається земельна ділянка загальною площею 2,0078 га, в тому числі, рілля 2,0078 га, кадастровий номер № 1825481800:03:000:0403.

Пунктом 8 договору передбачено, що договір укладено на 7 років , починаючи з дати його державної реєстрації.

Державну реєстрацію вказаного договору здійснено 14.09.2015, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень (а.с.18).

06.05.2015 між ОСОБА_5 (орендодавець) та Сільськогосподарським Товариством з обмеженою відповідальністю "Надія ВП" (орендар, позивач) укладено договір оренди землі, за яким орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення , яка знаходиться поза межами населених пунктів на території Івановицької сільської ради Червоноармійського району Житомирської області і належить орендодавцю на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку (свідоцтва про право власності на нерухоме майно) ЯД 153107, зареєстрований за № 010822200455 від 12.05.2008(а.с.19-20).

Відповідно до п.2 договору, в оренду передається земельна ділянка загальною площею 2,0991 га, в тому числі рілля 2,0991га, кадастровий номер № 1825481800:03:000:0110.

Пунктом 8 договору передбачено, що договір укладено на 7 років, починаючи з дати його державної реєстрації.

Державну реєстрацію вказаного договору здійснено 26.05.2015, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень (а.с.21).

06.05.2015 між ОСОБА_6 (орендодавець) та Сільськогосподарським Товариством з обмеженою відповідальністю "Надія ВП" (орендар, позивач) укладено договір оренди землі, за яким орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення , яка знаходиться поза межами населених пунктів на території Івановицької сільської ради Червоноармійського району Житомирської області і належить орендодавцю на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку (свідоцтва про право власності на нерухоме майно) ЯД 153416, зареєстрований за № 010822200366 від 12.05.2008 (а.с.22-23).

Відповідно до п.2 договору, в оренду передається земельна ділянка загальною площею 1,9184 га, в тому числі, рілля 1,9184 га, кадастровий номер № 1825481800:03:000:0109.

Пунктом 8 договору передбачено, що договір укладено на 7 років , починаючи з дати його державної реєстрації.

Державну реєстрацію вказаного договору здійснено 26.05.2015, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень (а.с.24).

06.05.2015 між ОСОБА_7 (орендодавець) та Сільськогосподарським Товариством з обмеженою відповідальністю "Надія ВП" (орендар, позивач) укладено договір оренди землі, за яким орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення , яка знаходиться поза межами населених пунктів на території Івановицької сільської ради Червоноармійського району Житомирської області і належить орендодавцю на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку (свідоцтва про право власності на нерухоме майно) ЯД 153420, зареєстрований за № 010822200360 від 12.05.2008 (а.с.25-26).

Відповідно до п.2 договору, в оренду передається земельна ділянка загальною площею 1,9068 га, в тому числі рілля 1,9068 га, кадастровий номер № 1825481800:03:000:0108.

Пунктом 8 договору передбачено, що договір укладено на 7 років , починаючи з дати його державної реєстрації.

Державну реєстрацію вказаного договору здійснено 14.09.2015, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень (а.с.27).

06.05.2015 між ОСОБА_5 (орендодавець) та Сільськогосподарським Товариством з обмеженою відповідальністю "Надія ВП" (орендар, позивач) укладено договір оренди землі, за яким орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення , яка знаходиться поза межами населених пунктів на території Івановицької сільської ради Червоноармійського району Житомирської області і належить орендодавцю на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку (свідоцтва про право власності на нерухоме майно) ЯД 153108, зареєстрований за № 010822200454 від 12.05.2008 (а.с.28-29).

Відповідно до п.2 договору, в оренду передається земельна ділянка загальною площею 2,0593 га, в тому числі рілля 2,0593 га, кадастровий номер № 1825481800:01:000:0114.

Пунктом 8 договору передбачено, що договір укладено на 7 років , починаючи з дати його державної реєстрації.

Державну реєстрацію вказаного договору здійснено 26.05.2015, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень (а.с.30).

Позивач зазначає, що в травні 2015 року на території Івановицької сільської ради представниками ТОВ "Агро-Регіон Житомир" було здійснено самовільний захват землі, яка знаходиться в користуванні СТОВ "Надія ВП" на підставі вищевказаних договорів оренди.

Позивач по факту самовільного зайняття земельних ділянок, які належать йому на праві оренди, звертався до Червоноармійського ВП Новоград-Волинського ВП ГУНП в Житомирській області.

Червоноармійським відділенням поліції Новограда-Волинського ВП ГУНП в Житомирській області направлено до Державної інспекції сільського господарства в Житомирській області лист про проведення обстеження земельних ділянок на території Івановицької сільської ради Червоноармійського району.

За результатами обстеження Державною інспекцією сільського господарства в Житомирській області було складено Акт обстеження земельної ділянки від 05.11.2015 (а.с. 9 зворотна сторона) та здійснено розрахунок розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, за яким розмір заподіяної шкоди становить 7659,72 грн. (а.с. 10).

27.11.2015 р. Державною інспекцією сільського господарства в Житомирській області Червоноармійському відділенню поліції Новоград- Волинського ВП ГУНП в Житомирській області направлено лист №01/1605, в якому повідомлено, що за результатами обстеження встановлено, що представниками ТОВ "Агро-Регіон Житомир" (згідно відомостей листа Червоноармійського РВ УМВС України в Житомирській області від 28.08.2015 р. за № 3385) на території Івановицької сільської ради Червоноармійського району, Житомирської області самовільно зайнято земельні ділянки гр. ОСОБА_3 площею 1,7910 га; гр. ОСОБА_5 площею 2,9626 га; гр.ОСОБА_4 площею 2,0078 га; гр. ОСОБА_6 площею 0,0662 га; гр. ОСОБА_7 площею 1,9068 га, які перебувають на даний час у користуванні СТОВ "Надія ВП" на підставі договорів оренди загальною площею 8,7344 га під посівом сільськогосподарської культури (кукурудза) (а.с. 9).

14.12.2015 Червоноармійським відділенням поліції Новограда-Волинського ВП ГУНП в Житомирській області винесено постанову про закриття кримінального провадження на підставі ч.1 п.2 ст. 284 КПК України.

Позивач зазначає, що внаслідок самовільного зайняття відповідачем земельних ділянок, які належать позивачу на праві оренди, йому завдано збитків в сумі 13119,87грн., які полягають :

- у виплаті орендодавцям орендної плати в сумі 10791,00грн. Вказані виплати позивач підтверджує відомістю нарахування орендної плати за земельні ділянки СТОВ "Надія ВП" в 2015 році, відомістю на виплату орендної плати за земельні ділянки від 12.11.2015, видатковими касовими ордерами від 12.11.2015, розрахунком виплаченої орендної плати, яка припадає на площу самовільно засіяних ТОВ "Агро-Регіон Житомир" земельних ділянок (а.с. 31,32,33-34,36).

- плати за договором на встановлення (відновлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості), укладеного між Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Надія ВП" та Приватним підприємством "АЮР Земля" (а.с. 43-44) в сумі 2400,32 грн.

Вказану суму виплати позивач підтверджує актом приймання-передачі робіт від 07.09.2015 до Договору № 42 від 07.09.2015 та банківською випискою від 07.09.2015 (а.с. 45,46).

- 14750,29 грн. збитків, пов'язаних з недоотриманням чистого прибутку із самовільно засіяних відповідачем земельних ділянок.

Суму недоотриманого чистого прибутку позивач підтверджує розрахунком, виходячи із суми чистого прибутку в 2015 році в розрахунку на 1 га посівної площі із врахуванням площі самовільно зайнятих відповідачем земельних ділянок, якими позивач користується на підставі договорів оренди.

Відповідач, заперечуючи проти позову зазначає, що позов ґрунтується на матеріалах досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015060300000222 від 03.06.15.

Постановою слідчого Червоноармійського РВ УМВС України в Житомирській області від 14.12.2015 року дане кримінальне провадження закрито, тому позивач безпідставно ґрунтує свої вимоги на обставинах останнього.

Вказує, що в ході судового розгляду справи № 806/658/16 Житомирським окружним адміністративним судом, до вирішення якої було зупинено провадження у справі № 906/251/16, факт самовільного зайняття земельних ділянок, які перебувають у користуванні СТОВ Надія ВП не встановлено.

Вважає, що у позивача немає доказів захвату земельних ділянок ТОВ Агро-Регіон Житомир та підстав для стягнення збитків.

Крім того, звертає увагу на розбіжності розмірів земельних ділянок громадян, вказаних в договорах оренди землі з розмірами земельних ділянок, які, на думку позивача, самовільно зайняті відповідачем.

Серед іншого зазначає, що в акті Державної інспекції сільського господарства Житомирської області від 5 листопада 2015 року зазначено, що земельні ділянки були під посівом сільськогосподарської культури - кукурудза, проте ТОВ Агро-Регіон Житомир провів збір урожаю в селі Івановичі до 31 жовтня 2015 року.

Дану обставину мала встановити інспекція в рамках адміністративного провадження, чого не було зроблено.

Вказує, що позивач просить стягнути збитки в сумі 2400, 32 грн. для відновлення порушених меж, проте яким чином дані роботи пов'язані з самовільним зайняттям земельних ділянок, та як вказані обставини стосуються відповідача незрозуміло.

Враховуючи вищевказані обставини, відповідач позовні вимоги відповідача вважає безпідставними та просить відмовити в задоволені позову.

Оцінивши в сукупності матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд дійшов висновку про відмову в задоволені позову з огляду на наступне.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків, у тому числі щодо відшкодування кредиторові або іншій особі збитків (шкоди), є зобов'язання, які виникають з договорів та інших правочинів або внаслідок завдання шкоди.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору даної справи є стягнення з відповідача збитків, завданих позивачу самовільним зайняттям земельних ділянок, якими користується позивач на підстав договорів оренди землі,тобто є деліктною відповідальністю, до якої позивач просить притягнути відповідача.

Деліктна відповідальність - позадоговірна відповідальність за цивільним правом, пов'язана із заподіянням майнової і немайнової моральної шкоди внаслідок цивільного правопорушення.

Деліктна відповідальність настає при порушенні загального,обумовленого законом зобов'язання особи не завдати шкоду.

Деліктна відповідальність застосовується тільки за наявності цивільного правопорушення, під яким розуміється будь-яке порушення чужого суб'єктивного права.

До загальних умов деліктної відповідальності належать: наявність шкоди; протиправність поведінки правопорушника; наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою та результатом (шкодою); вина правопорушника. Вони визнаються загальними тому, що для виникнення деліктного зобов'язання їх наявність необхідна за будь-яких умов, я якщо інше не визначено законодавством.

Відповідно до частини 1 та частини 2 статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доводиться кредитором (частини 1, 2 статті 623 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ст. 225 ГК України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Притягнення до цивільно-правової відповідальності можливе лише при наявності певних, передбачених законом умов. Їх сукупність утворює склад цивільного правопорушення, який і є підставою цивільно-правової відповідальності.

В абз.2 п.1 Роз'яснення ВАСУ "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням шкоди" ( від 01.04.1994 року № 02-5/215, викладене в новій редакції на підставі рекомендацій президії ВГСУ від 29.12.2007 року № 04-5/239) зазначено: "Вирішуючи спори про стягнення заподіяних збитків, господарський суд перш за все повинен з'ясувати правові підстави покладення на винну особу зазначеної майнової відповідальності. При цьому, господарському суду слід відрізняти обов'язок боржника відшкодувати збитки, завдані невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання, що випливає з договору (стаття 623 ЦК України), від позадоговірної шкоди, тобто від зобов'язання, що виникає внаслідок завдання шкоди (глава 82 ЦК України)".

За умовами ч.ч.1,2 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Як на підставу стягнення з відповідача понесених збитків позивач вказує на самовільне зайняття відповідачем земельних ділянок площею 8,7344 га, що розташовані на території Івановицької сільської ради, право на користуваннями якими належить позивачу на підставі договорів оренди землі, які містяться в матеріалах справи (а.с. 13-30).

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (стаття 125 Земельного кодексу України).

За змістом статті 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Статтею 152 Земельного кодексу України передбачено, що держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Відповідно до ст. 157 Земельного кодексу України, відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів або погіршує якість земель, розташованих у зоні їх впливу, в тому числі внаслідок хімічного і радіоактивного забруднення території, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами і стічними водами.

Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.

За п. б ч. 1 ст. 211 ЗК України громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за самовільне зайняття земельних ділянок.

За ст. 212 ЗК України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними.

Як на доказ самовільного зайняття вказаних земельних ділянок позивач посилається на матеріали кримінального провадження №12015060300000222 від 03.06.2015, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 197-1 КК України, яке було внесено до ЄРДР за письмовим зверненням директора СТОВ "Надія ВП" за фактом самовільного захвату орендованих позивачем земельних ділянок.

Так, в ході досудового розслідування встановлено, що у кінці травня 2015 року представники ТОВ Агро-Регіон Житомир на території Івановицької сільської ради, не укладаючи договорів оренди з власниками земельних ділянок, самовільно зайняли ділянки ОСОБА_3 площею 1,7910 га; ОСОБА_5 площею 2,9626 га; ОСОБА_4 площею 2,0078 га; гр. ОСОБА_6 площею 0,0662 га; гр. ОСОБА_7 площею 1,9068 га, які перебувають у користуванні СТОВ Надія ВП на підставі договорів оренди строком до 7 років. Загальна площа зайнятих земельних ділянок становить 8,7344 га та знаходиться під посівом сільськогосподарської культури -кукурудзи.

В ході допиту в якості свідка ОСОБА_8, яка згідно довіреності №120115 від 12.01.2015 являється представником ТОВ Агро-Регіон Житомир , встановлено, що дійсно у травні 2015 року їхнє товариство за вказівкою директора ОСОБА_9 засіяло кукурудзою землі на території, що розташовані поблизу с. Івановичі, при чому засівали одним масивом, не маючи усіх договорів оренди з власниками вказаних земельних ділянок, вказавши, що робили так постійно.

Згідно розрахунку, виконаного Державною інспекцією України в Житомирській області, розмір шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки становить 7659,72 грн.

Оскільки СТОВ Надія ВП було спричинено матеріального збитку на загальну суму 7659,72 грн., що згідно чинного законодавства не становить значної шкоди, а тому в діях посадових осіб ТОВ "Агро-регіон Житомир" відсутній склад кримінального правопорушення, передбаченого ст. 197-1 ч.1, але вбачаються ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 53-1 КУпАП, кримінальне провадження було закрито на підставі ч.1 п. 2 ст. 284 КПК України.

Разом з тим, матеріали справи не містять доказів притягнення уповноважених осіб відповідача до адміністративної відповідальності, передбаченої ст. 53-1 КУпАП.

Статтею 35 ГПК України визначено підстави звільнення від доказування.

Так, обставини, визнані господарським судом загальновідомими, не потребують доказування.

Факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, с обов'язковим для господарського суду при вирішенні спору з питань, чи мали місце певні дії та ким вони вчинені.

Рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, с обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.

З урахуванням викладеного, обставини встановлені в ході кримінального провадження суд не приймає як належний та допустимий доказ вини відповідача у самовільному зайнятті земельних ділянок, право оренди на які належить позивачу, оскільки факт такого самовільного зайняття мав би підтверджуватись вироком у кримінальній справі або постановою суду про притягнення винних осіб до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, пов'язаного із самовільним зайняттям відповідних земельних ділянок.

За вказаних обставин позивачем належними та допустимими доказами не доведено факту самовільного зайняття відповідачем земельних ділянок, які перебувають у користуванні СТОВ "Надія ВП".

Разом з тим, як зазначає позивач, самовільне зайняття земельних ділянок відповідачем відбулось в травні 2015 року, однак жодних доказів вказаного матеріали справи не містять.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, право на оренду за договорами оренди землі, укладених з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 виникли з 26.05.2015, з ОСОБА_4 та ОСОБА_7 - з 14.09.2015, з ОСОБА_3 - з 18.11.2015. Тобто на початок травня 2015 право на оренду зазначених ділянок позивачу не належало, тому не могло бути порушено в результаті самовільного зайняття.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, розрахунок завданої шкоди позивачем здійснено, виходячи із виплаченої орендної плати орендодавцям, сплачених позивачем коштів за договором на встановлення (відновлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості), укладеного між Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Надія ВП" та Приватним підприємством "АЮР Земля" та збитків, пов'язаних з недоотриманням чистого прибутку із самовільно засіяних відповідачем земельних ділянок.

Суд вважає, що розрахунок позивача є безпідставним, оскільки порядок обрахунку розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки визначається Методикою визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволуна, затвердженого Постанови КМУ від 25 липня 2007 р. N 963.

Так, п.1 визначено, що Методика спрямована на визначення розміру шкоди, заподіяної державі, територіальним громадам, юридичним та фізичним особам, на всіх категоріях земель внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу (далі - розмір шкоди).

Згідно п. 4 Методики, розмір шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, визначається: для всіх категорій земель (крім земель житлової та громадської забудови) за такою формулою: Шс = Пс х Нп х Кф х Кі (1),

де Шс - розмір шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, гривень;

Пс - площа самовільно зайнятої земельної ділянки, гектарів;

Нп - середньорічний дохід, який можна отримати від використання земель за цільовим призначенням, визначений у додатку 1, з урахуванням переліків, наведених у додатках 2 і 3;

Кф - коефіцієнт функціонального використання земель, визначений у додатку 4;

Кі - коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель, який дорівнює добутку коефіцієнтів індексації нормативної грошової оцінки земель за 2007 та наступні роки, що визначаються відповідно до Порядку проведення індексації грошової оцінки земель, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 2000 р. N 783 .

За умовами п. 7 Методики, розрахунок розміру шкоди, заподіяної державі, територіальним громадам внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, проводиться Держекоінспекцією та її територіальними органами або Держгеокадастром та його територіальними органами, а розміру шкоди, заподіяної юридичним та фізичним особам, - територіальними органами Держгеокадастру на підставі матеріалів обстежень земельних ділянок, проведених відповідно до Порядку виконання земельно-кадастрових робіт та надання послуг на платній основі державними органами земельних ресурсів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 листопада 2000 р. N 1619.

З викладеного слідує, що підставою для здійснення розрахунку розміру шкоди, завданої внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, у відповідності до вимог Методики, є матеріали перевірки дотримання вимог земельного законодавства.

Однак, з акту обстеження земельної ділянки № 114/6 від 05.11.2015 Державної інспекції сільського господарства в Житомирській області, не вбачається, що в ході перевірки було встановлено, що саме відповідачем були самовільно зайняті земельні ділянки, щодо яких було проведено перевірку.

Суд зазначає, що ухвалою Господарського суду Житомирської області від 19 травня 2016 року по справі № 906/251/16 було зупинено провадження у справі до вирішення Житомирським окружним адміністративним судом пов'язаної справи № 806/658/16 за позовом ТОВ "Агро-Регіон Житомир" до Державної інспекції сільського господарства в Житомирській області про визнання протиправними та неправомірними дій Державної інспекції сільського господарства в Житомирській області по здійсненню позапланового заходу шляхом обстеження земельної ділянки за межами населеного пункту на території Івановицької сільської ради Червоноармійського району Житомирської області, який оформлений актом обстеження земельної ділянки № 115/17 від 05.11.2015 та здійснення розрахунку розміру шкоди, здійсненого 23.11.2015 за № 28.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 25.10.2016 року по справі № 806/658/16 у позові відмовлено (а.с. 137-141).

При розгляді даної справи Житомирським окружним адміністративним судом встановлено, що Державною інспекцією сільського господарства в Житомирській області здійснено обстеження виключно земельних ділянок, які згідно договорів оренди, перебувають у користуванні СТОВ "Надія ВП". Перевірка даного суб'єкта господарювання щодо дотримання земельного законодавства не проводилась.

Суд вказав, що висновок Державної інспекції сільського господарства в Житомирській області про самовільне зайняття ТОВ "Агро-Регіон Житомир" земельних ділянок , які перебувають у користуванні СТОВ "Надія ВП", ґрунтується виключно на інформації, наданій Червоноармійським РВ УМВС України в Житомирській області листом від 28.08.2015 № 3385.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд зазначає, що позивачем належними та допустимими доказами не доведено факту зайняття відповідачем земельних ділянок, право на користування якими належить позивачу на підставі укладених з фізичними особами договорів оренди землі. Позивачем та зібраними у справі доказами не доведено факту завдання позивачу шкоди.

Разом з тим суд зауважує, що позивачем невірно здійснено розрахунок завданої шкоди, виходячи із заявлених позивачем складових, а саме виплаченої орендної плати, упущеної вигоди та плати за договором про відновлення меж земельних ділянок.

З огляду на викладені обставини позивачем не доведено усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки відповідача, наявності збитків у позивача та вини відповідача у завданні збитків відповідачу.

Згідно з ч.ч.1,2 ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України:

Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи викладене, господарський суд дійшов висновку , що позовні вимоги є безпідставними, необґрунтованими, належними та допустимими доказами не доведеними, відтак суд відмовляє в задоволені позову.

В порядку ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

У позові відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 22.05.17

Суддя Сікорська Н.А.

Віддрукувати:

1- в справу

2-позивач (рек. з повід)