Рішення

від 17.05.2017 по справі 908/796/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 4/60/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.05.2017 Справа № 908/796/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ронгфа інвест Сталь" (49083, м.Дніпро, пр. Слобожанський, буд. 65А)

до відповідача Приватного підприємства "Виробничо - комерційна фірма Метиз-Трейд " (69000, м. Запоріжжя, вул. Ентузіастів, буд. 12, кв. 6)

про стягнення 54366,00 грн. заборгованості за договором поставки № 1812-01 від 18.12.2014 р., 8 987, 52 грн. пені, 5 009, 19 грн. втрат від інфляції грошових коштів та 1 532,67 грн. 3 % річних

суддя Зінченко Н.Г.

За участю представників сторін:

Від позивача - Лук'янов К.Е., довіреність б/н від 28.03.2017р.

від відповідача - не з'явився.

12.04.2017 р. до господарського суду Запорізької області звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Ронгфа інвест Сталь", м.Дніпро з позовною заявою до відповідача Приватного підприємства "Виробничо - комерційна фірма Метиз-Трейд ", м. Запоріжжя про стягнення 54366,00 грн. заборгованості за договором поставки № 1812-01 від 18.12.2014 р., 8 987, 52 грн. пені, 5 009, 19 грн. втрат від інфляції грошових коштів та 1 532,67 грн. 3 % річних.

Ухвалою від 12.04.2017 р. порушено провадження у справі № 908/796/17, справі присвоєно номер провадження 4/60/17, судове засідання призначено на 17.05.2017 р., у сторін витребувані документи і матеріали, необхідні для вирішення спору по суті.

В судовому засіданні 17.05.2017 р. справу розглянуто, прийнято та оголошено на підставі ст. 85 ГПК України вступну та резолютивну частини рішення.

За клопотанням представника позивача розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

Позивач підтримав позовні вимоги, викладені в позовній заяві, на підставі договору про поставки № 1812-01 від 18.12.2014 р., ст., ст. 526, 536, 553-555, 625, 694, 712 ЦК України та ст. 216, 217, 230, 231 ГК України, просить позов задовольнити, стягнути з Приватного підприємства "Виробничо - комерційна фірма Метиз-Трейд " 54366,00 грн. заборгованості, 8 987, 52 грн. пені, 5 009, 19 грн. втрат від інфляції грошових коштів та 1 532,67 грн. 3 % річних.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про визнання позову не заявив, відзив на позовну заяву, витребуваний ухвалою суду по справі від 12.04.2017 р. документи і матеріали суду не надав, про поважність причин неявки уповноваженого представника суд не попереджав.

Згідно зі ст. 93 ЦК України місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до Витягу (Безкоштовного) з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, юридичною адресою Приватного підприємства "Виробничо - комерційна фірма Метиз-Трейд " (код ЄДРПОУ 34268531) є: 69000, м. Запоріжжя, вул. Ентузіастів, буд. 12, кв. 6, що відповідає юридичній адресі відповідача, зазначеній у позовній заяві.

Ухвала суду від 12.04.2017р. про порушення провадження у справі № 908/796/17, яка направлялася за зазначеною адресою відповідача, повернулася на адресу господарського суду Запорізької області з відміткою відділення поштового зв'язку: "Не має такої організації ".

Згідно з п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

В п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. зазначено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За таких обставин, суд вважає, що ним були вжиті достатні заходи для повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи № 908/796/17.

У відповідності до ст. 22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Згідно ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

З урахуванням викладеного, приймаючи до уваги, що вся відповідальність за несвоєчасне повідомлення органів реєстрації про зміну місцезнаходження покладається на юридичну особу, суд вирішив за доцільне розглянути справу по суті за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті, за відсутністю відповідача.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд -

ВСТАНОВИВ:

18.12.2014р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ронгфа інвест Сталь" (постачальником, позивачем у справі) та Приватним підприємством "Виробничо - комерційна фірма Метиз-Трейд " (покупцем, відповідачем у справі) укладено договір поставки № 1812-01.

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов'язується передати (поставити) в обумовлений строк у власність покупця продукцію, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити її в порядку і на умовах, обумовлених в Договорі..

Відповідно до пункту 2.1 Договору, найменування, кількість та асортимент продукції зазначаються в Специфікаціях, які є невід'ємними частинами Договору.

Згідно п. п. 3.1, 3.2 Договору ціна на продукцію вказана в Специфікації. Загальна сума договору складає суму підписаних специфікацій.

Відповідно до п. 4.2 Договору умови оплати за кожною партією продукції: попередня оплата або оплата після поставки, зазначається в специфікації.

Відповідно до Спецефікації (Додаток №10 від 16.02.2016р. до договору), сторони визначили найменування товару - Проволока ОК 02,2 та Проволока ОК 03,9 - ГОСТ, ТУ 3282-74 вартість товару - 54250, 00грн., в т. ч. ПДВ 20% - 9041, 67 грн. Строк оплати - відстрочка платежу 45 днів з моменту відвантаження. Датою відвантаження вважати дату оформлення видаткової накладної.

Пунктом 2.2. передбачено, що допускається відступлення від узгодженої кількості продукції в межах ± 5%.

На виконання умов Договору, відповідно до видаткової накладної №PH-26 від 14.03.2016р. на суму 54366, 00 грн., позивач поставив відповідачу товар передбачений умовами договору.

Зазначена видаткова накладна узгоджена між позивачем і відповідачем, має підписи уповноважених осіб сторін та скріплена печатками підприємств.

Крім того, факт отримання товару підтверджується довіреністю №6 від 14.03.2016р. на отримання товарно-матеріальних цінностей встановленої форми та товарно-транспортною накладною, копії зазначених документів долучені до матеріалів справи.

В матеріалах справи також міститься рахунок-фактура №28 від 14.03.2016р., виставлений Товариства з обмеженою відповідальністю "Ронгфа інвест Сталь" на суму 54366, 00 грн.

Таким чином, позивач взяті на себе зобов'язання за Договором виконав належним чином і у повному обсязі.

Частинами 1, 2 ст. 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати. Покупець зобов'язаний сплатити повну ціну переданого товару.

Якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором - у строк, визначений відповідно до статті 530 ЦК України. (частина 1 статті 693 ЦК України).

Матеріали справи свідчать, що в порушення умов Договору відповідач у встановлені строки та в повному обсязі з позивачем не розрахувався. Оплату за поставлений товар, що поставлявся позивачем за умовами Договору поставки № 11-09/13 від 11.09.2013 р., відповідач здійснив частково в сумі 356295,00 грн. Решту суми боргу відповідач не сплатив.

Глава 50 ЦК України передбачає підстави та умови припинення зобов'язання, зокрема, статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно п.п. 10.5, 10.6 Договору договір вступає в дію з моменту підписання і діє до 31.12.2016р. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від виконання договору, не є перепоною для розрахунків між сторонами.

Отже, зобов'язання відповідача оплатити поставлений товар не припинено.

Таким чином, відповідач порушив взяті на себе за умовами Договору поставки №1812-01 від 18.12.2014 р. зобов'язання та вимоги чинного законодавства, у зв'язку із чим станом на час вирішення справи в судовому засіданні за ним рахується заборгованість за поставлений товар в сумі 54366,00 грн.

21.08.2016 р. позивачем на адресу відповідача було направлено лист-вимогу за вих.. №274 від 19.08,2016р. про сплату заборгованості в розмірі 54366,00 грн. основного боргу за договором поставки № 1812-01 від 18.12.2014 р. Зазначений лист-вимога була направлена на адресу відповідача, що підтверджується фіскальним чеком №6020 від 21.08.2016р. та описом вкладення до цінного листа, скріплений відбитком календарного штемпелю за 21.08.2016р.

Відповідачем лист-вимога залишена без відповіді та задоволення.

Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 68 Конституції України закони України підлягають обов'язковому виконанню на всій території України всіма юридичними та фізичними особами.

Відповідач доказів погашення заборгованості у повному обсязі суду не надав.

На підставі викладеного, суд вважає вимоги про стягнення з відповідача 54366,00 грн. основного боргу за договором поставки № 1812-01 від 18.12.2014 р. документально підтвердженими, обґрунтованими, заснованими на законі та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Нормами статті 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов'язань може забезпечуватися згідно з законом або договором, зокрема, неустойкою.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання малу бути виконано, що передбачено ч. 6 ст. 232 ГК України.

Відповідно до п. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

В п. 2.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" зазначено, що приписом ч. 6 ст. 232 ГК України передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

Вимоги щодо стягнення пені позивач обґрунтовує пунктом 9.4 Договору встановлено, що при порушенні строків оплати товару покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, від простроченої суми, за кожен день такого прострочення.

За невиконання грошових зобов'язання за Договором позивачем пред'явлена до стягнення пеня в розмірі 8 987, 52 грн., яка розрахована за період з 29.04.2016р. по 28.10.2016р.

Наданий розрахунок судом перевірений за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи "Законодавство" та встановлено, що розрахунок пені позивачем виконаний не вірно, оскільки позивачем допущені арифметичні помилки при підрахунку розміру пені.

Таким чином, вимога про стягнення з відповідача пені за несвоєчасну оплату товару є обґрунтованою та підлягає задоволенню частково, за період з 29.04.2016р. по 28.10.2016р. в сумі 8962, 96 грн. В іншій частині вимог про стягнення пені за несвоєчасну оплату товару судом відмовляється в задоволенні позову.

У відповідності до положень чинного законодавства захист цивільних прав здійснюється, зокрема, шляхом стягнення з особи, яка порушила право, завданих збитків, а у випадках передбачених законодавством або договором, неустойки (штрафу, пені), а також інших засобів передбачених законодавством.

До інших засобів захисту цивільних прав, у відповідності до ст. 625 ЦК України, відносяться втрати від інфляції та 3 % річних.

Статтю 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та 3% річних, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Сума 3 % річних, згідно розрахунку позивача, становить 1 532,67 грн., за період з 29.04.2016р. по 06.04.2017р., а сума від інфляції грошових коштів становить 5 009, 19 грн., за період з травня 2017р. по лютий 2017р.

Наданий розрахунок судом перевірений за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи "Законодавство" та встановлено, що вимога про стягнення з відповідача 3 % річних за неналежне виконання грошових зобов'язань за договором є обґрунтованою, але розрахунок 3% річних позивачем виконаний не вірно, стягненню підлягає 3% в розмірі 1529,66 грн., за період з 29.04.2016р. по 06.04.2017р. В іншій частині вимог про стягнення 3% річних за несвоєчасну оплату товару судом відмовляється в задоволенні позову.

Розрахунок від інфляції грошових коштів судом перевірений та визнаний таким, що виконаний вірно.

Враховуючи викладене, вимога про стягнення з відповідача 5 009, 19 грн. втрат від інфляції грошових коштів за порушення строків оплати за Договором заявлена до стягнення правомірно та підлягає задоволенню судом.

На підставі викладеного, позовні вимоги підлягають задоволенню частково, в частині стягнення 54366,00 грн. заборгованості за договором поставки № 1812-01 від 18.12.2014 р., 8 962, 96 грн. пені, 5 009, 19 грн. втрат від інфляції грошових коштів та 1 529,66 грн. 3 % річних. В іншій частині позовних вимог судом відмовляється.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача на підставі ст.44 ГПК України судові витрати на сплату послуг адвоката у розмірі 3600, 00 грн.

Згідно з ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Щодо стягнення з відповідача 3600, 00 грн. витрат на послуги адвоката, суд вважає за необхідне зазначити наступне. Відповідно до укладеного договору про надання юридичних послуг адвоката №28/03-17 від 28.03.2017р., за надання послуг передбачених п. 1.2 договору, на підтвердження факту надання адвокатом замовнику послуг відповідно до договору складається акт виконаних робіт. Відповідно до п. 4.2 Договору розмір оплати послуг (гонорар) адвоката за договором становить 3600, 00 грн. Відповідно до акту виконаних робіт №107042017 від 07.04.2017р. сума юридичних послуг відповідно до договору поставки № 1812-01 від 18.12.2014 р. складає 3600, 00 грн. Факт оплати наданих адвокатом послуг підтверджуються платіжними дорученнями №772 від 30.03.2017р. на суму 3600, 00 грн.

При вирішенні даного питання суд виходить з приписів п. 6.5 пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. №7 Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України , в якому зазначено, що вирішуючи питання про розподіл інших сум, крім судового збору, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Враховуючи категорію даного спору, його складність та обґрунтованість заявленої до стягнення суми боргу, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача суму витрат на послуги адвоката в розмірі 2000, 00 грн., яку суд вважає співрозмірною з урахуванням обставин справи та її розумною необхідністю.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати присуджуються до стягнення з відповідача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст., ст. 22, 33, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Ронгфа інвест Сталь", м.Дніпро до Приватного підприємства "Виробничо - комерційна фірма Метиз-Трейд ", м. Запоріжжя задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Виробничо - комерційна фірма Метиз-Трейд " (69000, м. Запоріжжя, вул. Ентузіастів, буд. 12, кв. 6, код ЄДРПОУ 34268531) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ронгфа інвест Сталь" (49083, м.Дніпро, пр. Слобожанський, буд. 65А, код ЄДРПОУ 39163672) 54366 (п'ятдесят чотири тисячі триста шістдесят шість) грн. 00 коп. заборгованості, 8 962 (вісім тисяч дев'ятсот шістдесят дві) грн. 96 коп. пені, 1 529 (одну тисячу п'ятсот двадцять дев'ять) 66 коп. 3 % річних, 5 009 (п'ять тисяч дев'ять) грн. 19 коп. втрат від інфляції грошових коштів, 2000 (дві тисячі) грн. 00 коп. витрат на послуги адвоката та 1 599 (одну тисячу п'ятсот дев'яносто дев'ять) грн. 37 коп. судового збору. Видати наказ.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст., ст. 84, 85 ГПК України "22" травня 2017 р.

Суддя Н.Г.Зінченко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.