Рішення

від 10.05.2017 по справі 910/4452/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.05.2017№910/4452/17

За позовом Публічного акціонерного товариства Райффайзен Банк Аваль

до Приватного підприємства МАРС-Н

про стягнення 767 108,77 грн.

Суддя Літвінова М.Є.

Представники учасників судового процесу:

від позивача: Костюк К.О. за довіреністю № 419/16 від 07.07.2016;

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство Райффайзен Банк Аваль (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства МАРС-Н (далі - відповідач) про стягнення 767 108,77 грн., з яких 550 000,00 грн. заборгованості по кредиту, 167 052,74 грн. заборгованості по процентам, 17 056,03 грн. пені, 33 000,00 грн. штрафних санкцій.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказує на те, що між ним та відповідачем було укладено Договір, відповідно до умов якого він надав кредитні кошти відповідачу, однак останній у встановлений строк вказані кошти не повернув, відсотки за користування кредитом не сплатив, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість. Враховуючи зазначене, позивач вирішив звернутись до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 22.03.2017 порушено провадження у справі № 910/4452/17, її розгляд призначено на 12.04.2017 року.

11.04.2017 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача подані додаткові документи для долучення до матеріалів справи.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 12.04.2017, на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено на 10.05.2017 року.

03.05.2017 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача подані додаткові документи для долучення до матеріалів справи.

Представник позивача в судовому засіданні 10.05.2017 року позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання 10.05.2017 року не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції , розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, не знаходить підстав для відкладення розгляду справи.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі Смірнова проти України ).

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України від 25 січня 2006 р. № 1-5/45, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання розумності строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

У судовому засіданні 10.05.2017 року судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

25.07.2017 року між позивачем (Кредитор) та відповідачем (Позичальник) було укладено Договір про надання овердрафту № 015/305653/0228484 (далі - Договір).

За умовами п.п.1.1., 1.2. Договору Кредитор надає Позичальнику можливість використання овердрафту з максимальним лімітом 550 000,00 грн., а Позичальник зобов'язується використати його за цільовим призначенням, повернути Кредитору суму кредиту, сплатити проценти за користування кредитом та комісії, а також виконати інші обов'язки, визначені Договором.

Згідно з п. 1.3. Договору Максимальний ліміт за Договором складає 550 000,00 грн., у межах якого встановлюється Поточний ліміт. Визначення розміру Поточного ліміту та порядок його встановлення здійснюється відповідно до пунктів 2.4., 2.5. Договору. Поточний ліміт за Договором не може перевищувати 60% від середньомісячних надходжень за останні дванадцять календарних місяців на всі поточні рахунки Позичальника, відкриті у Кредитора (якщо строк наявності відкритого поточного рахунку становить менше дванадцяти місяців, то розрахунок середньомісячний надходжень проводиться з урахуванням фактичного строку наявності відкритого поточного рахунку). На дату укладення Договору Поточний ліміт дорівнює Максимальному ліміту. Позичальник має право використовувати овердрафт при наявності встановленого Максимального ліміту та Поточного ліміту. У разі скасування Максимального та Поточного лімітів Позичальник не має право використовувати Овердрафт.

З моменту виникнення Дебетового сальдо на Поточному рахунку, Кредитор є таким, що надав Позичальнику овердрафт. Дебетове сальдо, зафіксоване на поточному рахунку на кінець кожного календарного дня, є заборгованістю Позичальника за Овердрафтом (п. 1.4. Договору).

Пунктом 1.5. Договору встановлено строк овердрафту: з дати виконання Позичальником умов, передбачених п. 2.1. Договору по дату закінчення строку овердрафту (включно).

Відповідно до п. 1.10. Договору передбачено, що Позичальник зобов'язаний забезпечити щомісячне надходження грошових коштів на поточні рахунки Позичальника, відкриті у Кредитора, у розмірі не менше 100% від сукупного обсягу безготівкових надходжень грошових коштів по всіх наявних поточних рахунках Позичальника та підтримувати зазначений показник в розрахунку за останні три місяці до повного виконання Позичальником зобов'язань.

В силу п. 4.1. Договору процентна ставка за користування овердрафтом становить 19% річних. У разі скасування Максимального та Поточного лімітів згідно підстав, зазначених в підпунктах 8.2.1.-8.2.7. пункту 8.2. Договору в порядку, передбаченому пунктом 8.3. Договору з дати скасування Лімітів - процентна ставка становить 40% річних. Тип процентної ставки - фіксована.

Нарахування процентів за овердрафтом здійснюється щоденно на фактичну заборгованість Позичальника за овердрафтом протягом всього строку наявності безперервного дебетового сальдо. При розрахунку процентів враховується день виникнення безперервного дебетового сальдо та не враховується останній день наявності безперервного дебетового сальдо. (п.п. 4.2., 4.3. Договору).

За умовами п. 4.4. Договору Позичальник сплачує проценти щомісяця в день, що відповідає календарному дню відкриття Поточного рахунку, а саме 30 числа (якщо календарний день відкриття Поточного рахунку у поточному місяці відсутній, то таке погашення відбувається в останній календарний день поточного місяця) з врахуванням наступних періодів:

- в першому календарному місяці користування овердрафтом - за період з дня надання овердрафту по день, що передує календарному дню відкриття Поточного рахунку;

- в наступних календарних місяцях - за період з календарного дня відкриття Поточного рахунку попереднього місяця (включно) по день, що передує календарному дню відкриття Поточного рахунку;

- в останній календарний місяць користування овердрафтом/кредитною заборгованістю - за період з календарного дня відкриття поточного рахунку попереднього календарного місяця (включно) по день, що передує даті повного погашення Овердрафту/Кредитної заборгованості.

Позичальник зобов'язується для сплати процентів за Договором підтримувати залишок коштів на Поточному рахунку в сумі, достатній для сплати процентів в строки, встановлені Договором. У випадку, якщо дата сплати процентів не є банківським днем, Позичальник зобов'язаний забезпечити наявність коштів на Поточному рахунку на кінець останнього банківського дня, що передує дню сплати процентів та в сумі, достатній для їх сплати. При настанні строку сплати процентів Кредитор здійснює договірне списання суми, належної до сплати Позичальником у відповідному періоді, з поточного рахунку, згідно пункту 5.3. Договору. При відсутності коштів на поточному рахунку протягом строку доступності овердрафту Кредитор здійснює договірне списання коштів за рахунок невикористаного Поточного ліміту. У разі відсутності коштів на Поточному рахунку та/або невикористаного Поточного ліміту, Позичальник є таким, що прострочив виконання своїх зобов'язань за Договором по сплаті процентів (п. 4.9. Договору).

За умовами п. 5.1. Договору протягом строку овердрафту Позичальник зобов'язаний здійснювати погашення овердрафту не пізніше останнього дня максимального строку безперервного дебетового сальдо (максимальний строк безперервного дебетового сальдо на поточному рахунку Позичальника, що встановлюється в межах строку овердрафту та становить 90 календарних днів). Якщо останній день Максимального строку безперервного дебетового сальдо не є банківським днем, то таке дебетове сальдо має бути погашено в останній банківський день, що передує останньому дню Максимального строку безперервного дебетового сальдо. Всі зобов'язання Позичальника щодо погашення будь-якої заборгованості за Договором повинні бути виконані не пізніше дати закінчення строку овердрафту.

На виконання умов Договору позивач надав відповідачу кредитні кошти у розмірі 550 000,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками.

Відповідно до статті 1 Закону України Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" порядок ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в банках встановлюється Національним банком України відповідно до цього Закону та міжнародних стандартів фінансової звітності.

Згідно зі ст. 41 Закону України "Про Національний банк України" та ч.ч. 1, 2 ст. 68 Закону України "Про банки та банківську діяльність" Національний банк встановлює обов'язкові для банківської системи стандарти та правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності. Банки організовують бухгалтерський облік відповідно до внутрішньої облікової політики, розробленої на підставі правил, встановлених Національним банком України відповідно до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. Бухгалтерський облік має забезпечувати своєчасне та повне відображення всіх банківських операцій та надання користувачам достовірної інформації про стан активів і зобов'язань, результати фінансової діяльності та їх зміни.

Згідно з п. п. 3 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Відповідно до п. п. 1.10., 4.1. - 4.3. Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України № 254 від 18 червня 2003 року, (далі за текстом - Положення) операційна діяльність банку - це сукупність технологічних процесів, пов'язаних з документуванням інформації за операціями банку (далі - операції), проведенням їх реєстрації у відповідних регістрах, перевірянням, вивірянням та здійсненням контролю за операційними ризиками.

Операції, які здійснюють банки, мають бути належним чином задокументовані. Підставою для відображення операцій за балансовими та/або позабалансовими рахунками бухгалтерського обліку є первинні документи, які мають бути складені під час здійснення операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення в паперовій та/або в електронній формі. Первинний документ - документ, який містить відомості про операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з пунктом 4.6. Положення меморіальні документи застосовуються банками для здійснення і відображення в обліку операцій банку і його клієнтів за безготівковими розрахунками відповідно до нормативно-правових актів Національного банку. До меморіальних документів (паперових або електронних), що використовуються для безготівкових розрахунків, належать такі розрахункові документи: меморіальні ордери; платіжні доручення; платіжні вимоги-доручення; платіжні вимоги; розрахункові чеки; інші документи (інші платіжні інструменти, що визначаються нормативно-правовими актами Національного банку).

Відповідно до п. п. 5.1. - 5.5. Положення інформація, що міститься в первинних документах, систематизується в регістрах синтетичного та аналітичного обліку, які ведуться на паперових носіях або в електронній формі.

Банки обов'язково мають складати на паперових та/або електронних носіях такі регістри: особові рахунки та виписки з них; аналітичні рахунки з обліку внутрішньобанківських операцій; книги реєстрації відкритих рахунків; оборотно-сальдовий баланс; інші регістри відповідно до вимог нормативно-правових актів Національного банку.

Так, зокрема, особові рахунки є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня; їх форма затверджується банком самостійно залежно від можливостей програмного забезпечення.

Згідно з п. п. 5.6, 5.8. Положення виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Інформація про стан особових рахунків клієнтів може надаватись їх власникам, уповноваженим власниками рахунків особам та державним органам, які мають право на отримання такої інформації згідно із законодавством України.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що виписки з особових рахунків клієнтів є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.

Врахувавши вищезазначене, судом прийнято до уваги надані позивачем банківські виписки з особових рахунків відповідача, а також меморіальні ордери, які були долучені до матеріалів справи.

Однак, в порушення умов Договору відповідачем не виконані його умови щодо повернення овердрафту не пізніше останнього максимального строку безперервного дебетового сальдо.

За умовами п. 8.1. Договору у разі настання обставини невиконання або неналежного виконання Позичальником своїх зобов'язань (обов'язків) за Договором, обставин, передбачених пунктом 8.2. Договору, а також інших обставин, які свідчать про те, що зобов'язання Позичальника за Договором не будуть виконані, Максимальний ліміт на поточний ліміт скасовується, а дата закінчення строку овердрафту є такою, що настала.

Пунктом 8.2. Договору передбачено, що Максимальний ліміт та Поточний ліміт, скасовуються при настанні будь-якої з обставин, але не обмежуючись ними, зокрема, порушення Позичальником строків виконання грошових зобов'язань за Договором (окрім порушення зобов'язання щодо сплати процентів за користування Овердрафтом, яке передбачене пунктом 4.4. Договору, у разі, якщо таке порушене зобов'язання було виконане протягом 15 календарних днів з моменту його виникнення або не пізніше останнього дня Максимального строку Безперервного дебетового сальдо, в залежності від того, яка дата настала раніше), а також у разі невиконання або неналежного виконання Позичальником своїх зобов'язань перед Кредитором за будь-якими іншими договорами, укладеними з Кредитором, незалежно від того, чи були вони укладені до або після укладення Договору.

На підставі п. п. 8.1., 8.2. Договору позивач направив на адресу відповідача вимогу № 140-9112-1244 від 23.11.2016 про погашення боргу, в якій повідомив відповідача про те, що максимальні та поточні ліміти овердрафту скасовані та визнано строк повернення кредиту таким, що наступив.

Проте, відповідачем означена вимога задоволена не була, заборгованість по кредиту залишилась неоплаченою.

Враховуючи зазначені обставини, позивач вирішив звернутись з даним позовом до суду з метою захисту своїх прав та законних інтересів.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Дослідивши зміст укладеного між сторонами договору банківського обслуговування, суд дійшов висновку про його змішану правову природу, а саме, про те, що договір містить елементи договору банківського рахунку та кредитного договору на умовах овердрафту.

Згідно з ч. 1 ст. 1066 Цивільного кодексу України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами. Банк зобов'язаний укласти договір банківського рахунка з клієнтом, який звернувся з пропозицією відкрити рахунок на оголошених банком умовах, що відповідають закону та банківським правилам (частини 1 та 2 статті 1067 Цивільного кодексу України).

За загальним правилом, передбаченим ч. 1 ст. 1072 Цивільного кодексу України та ч. 22.9. статті 22 Закону України Про платіжні системи та переказ грошей в Україні банк повинен виконати розпорядження клієнта виключно в межах залишку грошей на рахунку платника.

Разом з цим, у відповідності до ч. 1 та 2 ст. 1069 Цивільного кодексу України, якщо відповідно до договору банківського рахунка банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу. Права та обов'язки сторін, пов'язані з кредитуванням рахунка, визначаються положеннями про позику та кредит (параграфи 1 і 2 глави 71 цього Кодексу), якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, норми чинного законодавства надають сторонам договору банківського рахунку можливість передбачити в ньому положення про надання банком клієнту овердрафту - короткострокового кредиту, який надається понад залишок грошових коштів на поточному рахунку клієнта в цьому банку в межах заздалегідь обумовленої суми шляхом дебетування його рахунка, що має місце у спірних правовідносинах, які склались між сторонами у справі з приводу виконання укладеного між ними договору.

Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів (ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч. 3 ст. 1049 ЦК України).

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В даному випадку, станом на момент розгляду цього спору по суті настав визначений умовами Кредитного договору строк повернення кредиту, однак відповідач взятих на себе зобов'язань за договором у повному обсязі не виконав.

Таким чином, оскільки відповідач отримав відповідні кредитні кошти, однак в обумовлений договором кінцевий строк повернення кредиту, не повернув їх позивачу, відповідний борг, який існує на момент розгляду справи в суді у розмірі 550 000,00 грн. має бути стягнутий з нього в судовому порядку.

Також, підлягає стягненню на користь позивача заборгованість по процентам за користування кредитом в сумі 167 052,74 грн.

У свою чергу, що стосується заявлених до стягнення 17 056,03 грн. пені та 33 000,00 грн. штрафу, слід відзначити наступне.

Згідно зі ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Одним із різновидів господарських санкцій, які застосовуються до правопорушника у сфері господарювання, є штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штрафу, пені), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ст. 230 Господарського кодексу України).

Поняттям штраф та пеня дано визначення ч. ч. 2, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України.

Відповідно до зазначеної норми, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею - неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 11.2.1 Договору передбачено, що Позичальник на вимогу Кредитора сплачує останньому за кожен календарний день прострочення виконання будь-яких грошових зобов'язань за Договором пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на час виникнення заборгованості, від суми простроченого платежу за кожен календарний день прострочення. Розрахунок пені здійснюється починаючи з наступного календарного дня після дати, коли відповідне грошове зобов'язання мало бути виконаним, і по день виконання позичальником простроченого зобов'язання включно.

Крім того, пунктом 11.2.2. Договору передбачено, що Позичальник на вимогу Кредитора сплачує останньому за невиконання або неналежне виконання Позичальником обов'язків, передбачених п. 1.10. статті 1 - штраф в розмірі 0,5% від максимального ліміту, але не менше 500 грн.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені в сумі 17 056,06 грн. та штрафу в сумі 33 000,00 грн., суд дійшов висновку, що наданий позивачем розрахунок пені є вірним та таким, що відповідає вимогам чинного законодавства та умовам спірного Кредитного договору, у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Згідно зі ст. 4-2 Господарського процесуального кодексу України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Дана норма кореспондується зі ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.

Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки.

У відповідності до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Принцип змагальності тісно пов'язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з'ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування наведених вище висновків, як і не надано належним доказів на підтвердження відсутності боргу перед позивачем, у зв'язку з чим, на підставі встановлених під час розгляду справи обставин суд вважає заявлені позивачем вимоги обґрунтованими та такими, що ґрунтуються на нормах чинного законодавства.

Згідно з п. 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 Про судове рішення рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено обґрунтованість заявлених позовних вимог, вони підлягають задоволенню з урахуванням наведеного.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Приватного підприємства МАРС-Н (01133, місто Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 26; код ЄДРПОУ 21946787) на користь Публічного акціонерного товариства Райффайзен Банк Аваль (01000, місто Київ, вулиця Лєскова, будинок 9; код ЄДРПОУ 14305909) 550 000 (п'ятсот п'ятдесят тисяч) грн. 00 коп. заборгованості по кредиту, 167 052 (сто шістдесят сім тисяч п'ятдесят дві) грн. 74 коп. заборгованості по процентам, 17 056 (сімнадцять тисяч п'ятдесят шість) грн. 03 коп. пені, 33 000 (тридцять три тисячі) грн. 00 коп. штрафних санкцій та 11 506 (одинадцять тисяч п'ятсот шість) грн. 63 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 15.05.2017 р.

Суддя М.Є. Літвінова