Рішення

від 16.05.2017 по справі 910/5245/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.05.2017Справа №910/5245/17

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Кіровограднафтопереробка

до Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Оіл-Сервіс

про стягнення 5 022 867,34 грн.

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

від позивача Пахомов Ю.О. - по дов. № 25-02/17 від 01.02.2017

від відповідача не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Кіровограднафтопереробка про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Оіл-Сервіс 5 022 867,34 грн., з яких: 692 532,16 грн. основного боргу, 2 109 804,65 грн. збиткків від зміни індексу інфляції, 220 530,53 грн. - 3 % річних внаслідок неналежного виконання взятих на себе останнім зобов'язань згідно договору поставки нафтопродуктів № НП-85/14 від 22.04.2014,

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.04.2017 порушено провадження у справі № 910/5245/17 та призначено справу до розгляду на 18.04.2017.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/5245/17 від 18.04.2017, у зв'язку з нез'явленням представника відповідача в засідання суду та невиконанням сторонами вимог ухвали про порушення провадження у справі від 03.04.2017, розгляд справи відкладено розгляд на 16.05.2017.

Позивачем 15.05.2017 до відділу діловодства суду подано додаткові документи по справі.

Позивач в судовому засіданні 16.05.2017 позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач в судове засідання 16.05.2017 не з'явився, відзив на позовну заяву не подав, вимоги ухвали господарського суду про порушення провадження у справі від 03.04.2017 та ухвали від 18.04.2017 не виконав.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, оскільки

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. (п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції ).

Згідно ст. 64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала направляється за адресою місцезнаходження сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

У відповідності до ст. 87 Господарського процесуального кодексу України ухвали було надіслано відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адресу, що зазначена в позовній заяві, а саме: 01054, м. Київ, вул. Дмитрівська, 18/24, яка згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань станом на 03.04.2017 є місцезнаходженням відповідача.

Проте, конверти разом з ухвалами було повернуто до суду поштовим відділенням зв'язку без вручення адресату з довідкою форми Ф-20 з позначкою за закінченням встановленого строку зберігання .

Згідно з п. 3 ст. 212 Цивільного кодексу України якщо настанню обставини недобросовісно перешкоджала сторона, якій це невигідно, обставина вважається такою, що настала.

Стаття 64 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що у разі відсутності сторін за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців ухвала про порушення провадження у справі вважається врученою їм належним чином.

У відповідності до п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Оскільки наявних в матеріалах справи документів достатньо для розгляду справи, суд вважає, що неявка представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті.

В судовому засіданні 16.05.2017, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

22.04.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю Кіровограднафтопереробка (далі - позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Компанія Оіл-Сервіс (далі - відповідач, покупець) було укладено договір поставки нафтопродуктів № НП-85/14 (далі - договір).

Згідно п. 1.1. договору в порядку та на умовах, визначеним цим договором, постачальник зобов'язується передати у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити нафтопродукти лігроіно газойлеву фракцію /ЛГФ/ орієнтовано до 3000 тон, бітум дорожній БНД 60/90 орієнтовано до 3000 тон, та ін. нафтопродукти (далі - товар).

Спір виник внаслідок того, що відповідач в порушення умов договору свої зобов'язання по сплаті за поставлений товар повністю не виконав, у зв'язку з чим виникла заборгованість в сумі 2 692 532,16 грн. та позивачем нараховані 2 109 804,65 грн. інфляційних втрат та 220 530,53 грн. - 3% річних.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до п. 1. ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з п. 3.1. договору кількість та ціна на кожну партію товару обумовлюються постачальником та покупцем і підтверджуються виставленими рахунками-фактури (по факсимільному зв'язку або наручно).

Відповідно до п. 3.3. договору загальна вартість товару на момент укладання договору складає 66 300 000,00 грн. (у тому чисті ПДВ - 10 050 000,00 грн.).

З червня по листопад 2014 року позивачем було виставлено відповідачу наступні рахунки-фактури: №СФ-0193 від 05.06.2014 на суму 458 367,00 грн., № СФ-0199 від 06.06.2014 на суму 461 076,50 грн., № СФ-0204 від 07.06.2014 на суму 424 580,00 грн., № СФ-0236 від 17.06.2014 на суму 863 306,03 грн., № СФ-0246 від 19.06.2014 на суму 458 026,00 грн., № СФ-0316 від 04.07.2014 на суму 403 194,00 грн., № СФ-0340 від 09.07.2014 на суму 875 822,00 грн., № СФ-0366 від 15.07.2014 на суму 452 066,00 грн., № СФ-0370 від 16.07.2014 на суму 421 968,00 грн., № СФ-0384 від 18.07.2014 на суму 882 974,00 грн., № СФ-0418 від 25.07.2014 на суму 456 834,00 грн., № СФ-0490 від 11.08.2014 на суму 523 498,00 грн., № СФ-0502 від 12.08.2014 на суму 225 872,00 грн., № СФ-0505 від 13.08.2014 на суму 527 220,00 грн., № СФ-0535 від 20.08.2014 на суму 512 280,00 грн., № СФ-0713 від 25.09.2014 на суму 246 411,00 грн., № СФ-0728 від 29.09.2014 на суму 170 829,00 грн.. № СФ-0775 від 09.10.2014 на суму 253 764,00 грн., № СФ-0789 від 12.10.2014 на суму 258 039,00 грн., № СФ-0897 від 08.11.2014 на суму 268 664,00 грн., разом становить 9 144 790,53 грн.

Згідно з п. 2.3. договору товар поставляється: автомобільним транспортом на умовах самовивозу.

Відповідно до п. 2.8. договору датою поставки товару вважається: дата, зазначена в товаротранспортній накладній.

Відповідно до п. 3.10. договору, датою передачі товару у власність вважається дата зазначена у товарно-транспортній накладній або видаткова накладна, яку подав постачальник покупцю.

Згідно з приписами статей 662, 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу; продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

У період з червня 2014 року по листопад 2014 року позивачем на адресу відповідача було поставлено нафтопродукти (паливо моторне альтернативне А-95 Е та бітум нафтовий дорожній в'язкий БНД 60/90) згідно з наступними видатковими накладними: № РН-0193 від 05.06.2014 на суму 458 367,00 грн., № РН-0199 від 06.06.2014 на суму 461 076,50 грн., № РН-0204 від 07.06.2014 на суму 424 580,00 грн., № РН-0236 від 17.06.2014 на суму 863 306,03 грн., № РН-0246 від 19.06.2014 на суму 458 026,00 грн., № РН-0316 від 04.07.2014 на суму 403 194,00 грн., № РН-0340 від 09.07.2014 на суму 875 822,00 грн., № РН-0366 від 15.07.2014 на суму 452 066,00 грн., № РН-0370 від 16.07.2014 в на суму 421 968,00 грн., № РН-0384 від 18.07.2014 на суму 882 974,00 грн., № РН-0418 від 25.07.2014 на суму 456 834,00 грн., № РН-0490 від 11.08.2014 на суму 523 498,00 грн., № РН-0502 від 12.08.2014 на суму 225 872,00 грн., № РН-0505 від 13.08.2014 на суму 527 220,00 грн., № РН-0535 від 20.08.2014 на суму 512 280,00 грн., № РН-0713 від 25.09.2014 на суму 246 411,00 грн., № РН-0728 від 29.09.2014 на суму 170 829,00 грн., № РН-0775 від 09.10.2014 на суму 253 764,00 грн., № РН-0786 від 12.10.2014 на суму 258 039,00 грн., № РН-0897 від 08.11.2014 на суму 268 664,00 грн., що разом складає 9 144 790,53 грн.

Згідно п. 3.4. договору, в редакції додаткової угоди від 25.04.2014 оплата за поставлені нафтопродукти здійснюється протягом 3 банківських днів з моменту поставки нафтопродуктів. Також покупець може здійснити 100% передоплату за товар шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника.

Відповідно до п. 3.5 договору в редакції додаткової угоди від 25.04.2014 оплата здійснюється на підставі видаткової накладної протягом 3 банківських днів з моменту її підписання сторонами.

Згідно зі ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з п. 4.2.1 договору покупець зобов'язався вчасно й у повному обсязі розрахуватися за поставлений товар з постачальником.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Матеріали справи свідчать, що відповідач не виконав зобов'язання по сплаті отриманого товару у повному обсязі, в результаті чого виникла заборгованість перед позивачем, яка не оспорена відповідачем та складає 2 692 532,16 грн.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

З огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача боргу в розмірі 2 692 532,16 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

В зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті отриманого товару, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача 2 109 804,65 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 220 530,53 грн. - 3 % річних.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 2 109 804,65 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 220 530,53 грн. - 3 % річних (за обґрунтованими розрахунками).

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

З урахуванням викладеного суд приходить до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Кіровограднафтопереробка обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Враховуючи викладене та керуючись ст. 49, ст.ст. 82-85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Оіл-Сервіс (01054, м. Київ, вул. Дмитрівська, 18/24, код ЄДРПОУ 35744348) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Кіровограднафтопереробка (01133, м. Київ, пров. Лабораторний, 3, код ЄДРПОУ 36520261) 2 692 532 (два мільйони шістсот дев'яносто дві тисячі п'ятсот тридцять дві) грн. 16 коп. основного боргу, 2 109 804 (два мільйони сто дев'ять тисяч вісімсот чотири) грн. 65 коп. збитків від зміни індексу інфляції, 220 530 (двісті двадцять тисяч п'ятсот тридцять) грн. 53 коп. - 3% річних, 75 343 (сімдесят п'ять тисяч триста сорок три) грн. 01 коп. витрат по сплаті судового збору.

Повне рішення складено 22.05.2017.

СуддяВ.В.Сівакова