Ухвала

від 17.05.2017 по справі 910/22043/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

17.05.2017Справа № 910/22043/16

За скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ІСО"

на дії Печерського районного відділу державної виконавчої служби м.Києва

Головного територіального управління юстиції у місті Києві.

У справі

за позовом Першого заступника військового прокурора Київського гарнізону

в інтересах держави в особі Міністерства оборони України

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІСО"

про стягнення 299 760,00 грн.

Суддя Т.Ю. Трофименко

В засіданні приймали участь:

Від заявника (боржника): Литвин В.В. по довіреності № 9 від 17.01.2017

Від позивача (стягувача): не з'явився

Від Відділу: не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Перший заступник військового прокурора в інтересах держави в особі Міністерства оборони України звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІСО" 299 760 грн. пені, нарахованої за несвоєчасну поставку товару за договором від 30.10.2015 №286/3/15/530 про поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби (за кошти Державного бюджету України).

Рішенням Господарського суду міста Києва № 910/22043/16 від 30.01.2017 позов задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІСО" (01023, м. Київ, вул. Червоноармійська, 139, оф. 345; ідентифікаційний код 35920687) на користь Міністерства оборони України (03168, м. Київ, просп. Повітрофлотський, 6; ідентифікаційний код 00034022) 149 880 (сто сорок дев'ять тисяч вісімсот вісімдесят) грн. 00 коп. пені, розстрочивши виконання рішення наступним чином:

14 988,00 грн. - до 28.02.2016

14 988,00 грн. - до 31.03.2016

14 988,00 грн. -до 30.04.2016

14 988,00 грн. - до 31.05.2016

14 988,00 грн. - до 30.06.2016

14 988,00 грн. - до 31.07.2016

14 988,00 грн. - до 31.08.2016

14 988,00 грн. - до 30.09.2016

14 988,00 грн. - до 31.10.2016

14 988,00 грн. - до 30.11.2016., та стягнуто 4 496, 40 грн. судового збору.

20.02.2017, в зв'язку з набранням рішенням законної сили, Господарським судом міста Києва були видано відповідні накази.14.04.2017 через загальний відділ діловодства до суду від Товаритсва з обмеженою відповідальністю "ІСО" надійшла скарга на дії Печерського районного відділу державної виконавчої служби м.Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві.

Відповідно до скарги відповідач просить суд визнати недійсною з моменту винесення Постанову про відкриття виконавчого провадження від 05.04.2017 № 53693870 про примусове виконання наказу Господарського суду міста Києва від 20.02.2017 про стягнення з відповідача 149 880 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.04.2017 розгляд скарги призначено на 17.05.2017.

11.05.2017 від Печерського районного відділу державної виконавчої служби м.Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві надійшли документи на виконання вимог ухвали суду.

Представники позивача і Відділу у судове засідання 17.05.2017 не з'явились; про причини неявки повноважних представників суд не повідомили; про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином.

Скаржник у судовому засіданні 17.05.2017 скаргу підтримав та просив задовольнити.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази, які мають значення для розгляду скарги, проаналізувавши встановлені фактичні обставини в їх сукупності, Господарський суд міста Києва дійшов висновку про задоволення скарги з огляду на таке.

Частинами першою і другою статті 121 2 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що скарга на рішення, дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби, приватних виконавців щодо виконання судових рішень господарських судів може бути подана стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод і законних інтересів, крім рішень виконавця про відкладення проведення виконавчих дій, які можуть бути оскаржені протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод і законних інтересів.

Скарги на рішення, дії та бездіяльність органів державної виконавчої служби, приватних виконавців розглядаються господарським судом, про час і місце якого повідомляються ухвалою стягувач, боржник, прокурор та орган державної виконавчої служби, приватний виконавець. Неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу державної виконавчої служби, приватного виконавця в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги.

При розгляді скарги судом встановлено таке.

05.04.2017 р. державним виконавцем Печерського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Кириленко Дар'єю Михайлівною було винесено Постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №53693870 відповідно до резолютивної частини якої, зокрема, вирішено:

Відкрити виконавче провадження з виконання наказу №910/22043/16 виданий 20.02.2017 р. Господарським судом м. Києва про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю ІСО на користь Міністерства оборони України суму в розмірі 149 880,00 грн.; Стягнути з боржника виконавчий збір у розмірі 14 988,00 грн. .

Частиною першою, другою та п'ятою статті 25 Закону України "Про виконавче провадження" (далі - Закон) передбачено, що державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим Закону, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові.

Відповідно до статті 1 Закону виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Відповідно до частини першої статті 11 Закону державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Пунктами 1, 3 ст. 18 Закону передбачено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Зокрема, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання.

Відповідно до ст. 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентуються Законом.

Зазначеним Законом регламентовано порядок та особливості проведення кожної стадії (дії) виконавчого провадження і відповідних дій державних виконавців.

Відтак, гарантоване ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року право особи на судовий упродовж розумного строку без жодних невиправданих затримок розповсюджуються в тому числі на стадію виконання рішення як невід'ємну складову частину судового розгляду, забезпечення якого в Україні покладається на державну виконавчу службу та державних виконавців.

Згідно п.10 ч.З ст.18, ст.31 ЗУ Про виконавче провадження , виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право звертатись до суду, який видав виконавчий документ, із заявою (поданням) про роз'яснення рішення.

Пунктом 6 розділу III Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №512/5 від 02.04.2012 р., визначено, що у разі пред'явлення до виконання виконавчого документа, за яким надана розстрочка виконання , виконавче провадження відкривається в частині, за якою сплинув строк сплати. Виконавчий збір та основна винагорода приватного виконавця стягуються із сум (суми), за якими (якою) сплинув строк сплати .

Аналогічне положення передбачене ч.1 ст.33 Закону відповідно до якої: рішення про розстрочку виконується в частині та у строки, встановлені цим рішенням.

Зважаючи на те, що в наказі Господарського суду м. Києва №910/22043/16 від 20.02.2017 р. міститься застереження про розстрочення виконання рішення суду, міститься дата прийняття рішення Господарського суду м. Києва - 30.01.2017 р. (а не 2016 рік), дата набрання рішенням законної сили - 17.02.2017 р., а також те, що за усталеною судовою практикою розстрочення виконання рішення завжди надається на майбутнє (тобто, враховуючи 2017 рік прийняття рішення - розстрочка не могла бути надана на 2016 рік) про що виконавець не міг не знати, державний виконавець при належній обачності та уважності, при додержанні передбачених

Законом засад виконавчого провадження: справедливості та об'єктивності, не мав права відкривати виконавче провадження щодо стягнення всієї суми боргу.

За вказаних фактичних обставин державний виконавець мав з'ясувати питання розстрочки виконання рішення суду, в тому числі і шляхом реалізації свого права на звернення із заявою про роз'яснення рішення. Вказаного зроблено не було.

В той же час, ТОВ ІСО виходило з оголошеного в судовому засіданні графіку розстрочки платежів (тобто розстрочки на 2017 рік) та добровільно, достроково і вчасно здійснило платежі за лютий та березень 2017 р., що підтверджується платіжними дорученнями №144 від 17.02.2017 р. та №722 від 27.03.2017 р. (копії наявні в матеріалах справи), а також довідкою про списання грошових коштів з рахунка товариства (копія наявна в матеріалах справи).

Таким чином, станом на 05.04.2017 р. у державного виконавця взагалі не було правових підстав для відкриття виконавчого провадження (ні на всю суму боргу, ні в частині розстрочених платежів за лютий та березень 2017 р.), а винесена ним Постанова про відкриття виконавчого провадження ВП №53693870 від 05.04.2017 р. порушує вимоги пункту 6 розділу III Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №512/5 від 02.04.2012 р., а також ч.1ст.33 Закону.

В порушення ч.4 ст.19 Закону Міністерство оборони України, направляючи наказ до виконавчої служби, не повідомило виконавця про самостійне виконання рішення боржником.

ТОВ ІСО зі свого боку не могло повідомити виконавця про добровільне виконання рішення суду оскільки, перераховуючи кошти на рахунки МОУ своєчасно та в повному обсязі, не очікувало що останнє звернеться до виконавчої служби, а про факт такого звернення дізналось лише 07.04.2017 р. - після одержання оскаржуваної постанови про відкриття виконавчого провадження.

Пунктом 13 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 26.12.03 "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" визначено, що у справах за скаргами на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи інших посадових осіб державної виконавчої служби предметом судового розгляду можуть бути рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень господарських судів.

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Верховного суду України "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" № 14 від 26.12.03., стягувач, боржник або прокурор мають право оскаржити дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів тільки до господарського суду, який розглянув відповідну справу по першій інстанції.

В абзаці третьому пункту 9.7 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" (далі - Постанова № 9) вказано, що якщо ж обов'язок органу Державної виконавчої служби вчинити певну дію прямо передбачено законом, але строк її вчинення не зазначений, то бездіяльність даного органу може бути оскаржена в будь-який час, коли скаржник дійде висновку про порушення у зв'язку з цією бездіяльністю його прав і охоронюваних законом інтересів, оскільки правопорушення є таким, що триває в часі.У пункті 9.13 Постанови № 9 зазначено, що за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

При цьому господарський суд не вправі самостійно вчиняти ті чи інші дії, пов'язані із здійсненням виконавчого провадження, замість державного виконавця (наприклад, відкривати або закінчувати виконавче провадження), але може зобов'язати державного виконавця здійснити передбачені законом дії, від вчинення яких той безпідставно ухиляється.

З огляду на викладене, скарга є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Частиною третьою статті 121 2 ГПК України встановлено, що за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, яка надсилається стягувачу, боржнику, прокурору та органу державної виконавчої служби, приватному виконавцю. Ухвала може бути оскаржена у встановленому цим Кодексом порядку.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 86, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

У Х В А Л И В:

Скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ІСО" на дії Печерського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві задовольнити.

Визнати недійсною з моменту винесення Постанову про відкриття виконавчого провадження від 05.04.2017 ВП № 53693870 державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Кириленко Дар'ї Михайлівни про примусове виконання наказу Господарського суду м. Києва № 910/22043/16 від 20.02.2017 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІСО" на користь Міністерства оборони України 149 880 грн.

Суддя Т. Ю. Трофименко