Рішення

від 16.05.2017 по справі 918/247/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

16 травня 2017 р. Справа № 918/247/17

Господарський суд Рівненської області у складі судді Войтюка В.Р., розглянувши матеріали справи

за позовом ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго"

до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Одема"

про стягнення в сумі 21 735 грн. 52 коп.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_2 (довіреність № 03-05/3/3 від 03.01.2017р.);

Від відповідача: не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" звернулося до господарського суду Рівненської області з позовом до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Одема" про стягнення в сумі 21 735 грн. 52 коп.

Ухвалою суду від 07.04.2017р. порушено провадження по справі № 918/247/17 розгляд якої призначено на 19.04.2017р.

19.04.2017р. ухвалою суду розгляд справи було відкладено на 03.05.2017р.

03.05.2017р. ухвалою суду розгляд справи було відкладено на 16.05.2017р.

У судовому засіданні 16.05.2017р. представник позивача підтримав позов в повному обсязі, наполягав на його задоволенні.

Відповідач не забезпечив явку уповноваженого представника у судове засідання 16.05.2017р., хоча про дату, місце та час судового засідання був належним чином повідомлений.

За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду (роз'яснення які містяться в ч. 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Матеріалами справи стверджено, що ухвали суду про порушення провадження у справі та відкладення розгляду справи були надіслані відповідачу за вказаною у позовній заяві адресою, яка співпадає з тією, яка зазначена у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (безкоштовному), проте були повернуті підприємством зв'язку з відміткою "повернуто за закінченням терміну зберігання".

Отже, з урахуванням норм права та роз'яснень які зазначалися вище по тексту, ТОВ "Одема" було належним чином повідомлене про дату, місце та час слухання справи.

Крім того, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи, оскільки явка відповідача у судове засідання обов'язковою не визнавалась. Також, розгляд даної справи вже відкладався. Отже, відповідачу було надано достатньо часу для висловлення своєї правової позиції по суті спору та надання додаткових доказів. Проте у призначені судові засідання відповідач жодного разу не забезпечив явку свого повноважного представника.

Пунктом 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" роз'яснено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За таких обставин, беручи до уваги те, що відповідачу надавалося достатньо часу для залучення до розгляду справи представників, а також для подання відзиву на позовну заяву, письмових пояснень та додаткових документів, суд не вбачає підстав для чергового відкладення розгляду даної справи та відповідно до статті 75 ГПК України здійснює її розгляд за наявними матеріалами без участі відповідача.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлено наступне.

20 лютого 2015 року між ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" (надалі - Підприємство) та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Одема" (надалі - Споживач) був укладений договір на постачання теплової енергії № 1445 (надалі - договір; а.с. 10 - 12), відповідно до п. 1.1. якого, товариство зобов'язується надавати споживачеві теплову енергію, а споживач, у свою чергу, - прийняти та оплатити теплову енергію за встановленими тарифами в терміни, передбачені цим договором.

Відповідно до пункту 1.4 зазначеного договору теплова енергія подається споживачу за адресою: місто Рівне, вулиця Гагаріна, 57.

Пунктом 3.2.1 договору передбачено, що споживач теплової енергії зобов'язується виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені договором.

Згідно загальних відомостей про об'єкти споживача, що є невід'ємною частиною договору, загальна площа об'єкту відповідача, розташованого за адресою: місто Рівне, вулиця Гагаріна, 57, становить 464,00 м 2 (а.с. 13).

Розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводиться в грошовій формі, відповідно до встановлених Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг тарифів (п. 5.1 договору).

Згідно п. 5.4 розрахунок споживача з товариством за теплову енергію здійснюється щомісячно згідно з показниками приладів обліку або, при відсутності приладів обліку, розрахунковим методом у відповідності та з урахуванням всіх платежів/ставок та порядку оплати, що передбачені затвердженим тарифом та згідно з умовами цього договору.

За пунктом 5.4.2 договору, розрахунки за надані послуги споживач здійснює згідно умов цього договору щомісячно до 10-го числа наступного за розрахунковим, незалежно від того на який тижня припадає 10-те число місяця.

Даний договір набуває чинності з дня його підписання сторонами, поширює свою дію на правовідносини, що виникають з 11.12.2014р., відповідно до ч.3 ст. 631 ЦК України ( п. 9.1. договору).

Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку дії про його припинення буде письмово заявлено однією з сторін. (п. 9.4. договору).

Вказана угода підписана уповноваженими представниками сторін та скріплена відтисками печаток зазначених суб'єктів господарювання.

Крім того, між сторонами було укладено додаткові угоди №1 від 12.10.2015р., згідно якої було встановлено нові тарифи та змінено загальні відомості про об'єкт споживача (а.с. 14 - 15,) №2 від 26.10.2016р. згідно якої було встановлено нові тарифи та змінено загальні відомості про об'єкт споживача (а.с. 16 - 17), №3 від 25.11.2016р. згідно якої було встановлено нові тарифи та змінено загальні відомості про об'єкт споживача, зокрема: вул. Гагаріна, 57 - 104,40 кв.м та Шухевича, 2 - 49 кв.м. (а.с. 18 -19).

Як свідчать матеріали справи, на виконання умов Договору позивач в період з грудня 2016 року по березень 2017 року відпускав відповідачу теплову енергію, що підтверджується рахунками виставленими позивачем відповідачу (а.с. 23 - 30).

Про належне виконання товариством своїх зобов'язань за договором щодо поставки теплової енергії, також свідчить відсутність у матеріалах справи з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення постачальником умов даної угоди.

Однак всупереч умовам договору відповідач взятий на себе обов'язок по оплаті вартості теплової енергії, наданої йому в спірний період, у встановлений вищезазначеним правочином строк не виконав.

Таким чином, у відповідача перед позивачем рахується заборгованість в сумі 20 084 грн. 79 коп.

Відповідно до ч. 7 ст. 19 Закону України "Про теплопостачання" споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

У силу вимог ч. 3 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

За п. 23 постанови Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 року № 1198 "Про затвердження Правил користування тепловою енергією" розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються на межі продажу, яка є межею балансової належності (відповідальності), відповідно до договору на підставі показів вузла обліку згідно з діючими тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку. У споживачів, що не мають приладів комерційного обліку, обсяг фактично спожитої теплової енергії розраховується відповідно до теплового навантаження, визначеного у договорі, з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія в теплових мережах теплопостачальної організації, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористального обладнання в розрахунковому періоді.

Пунктом 40 постанови Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 року № 1198 "Про затвердження Правил користування тепловою енергією" споживач теплової енергії зобов'язаний вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил.

Згідно з п. 20 постанови Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року № 630 "Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення" плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, платіжної квитанції тощо) або відповідно до умов договору на встановлення засобів обліку.

Відповідно до п. 30 постанови Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року № 630 "Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення" споживач зобов'язаний оплачувати послуги в установлені договором строки.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим до виконання сторонами (ст.629 ЦК України).

У силу вимог ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1, 2 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 536 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, ч. 6 ст. 193 ГК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У силу вимог ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Зважаючи на викладене та те, що відповідач не надав доказів оплати суми основного боргу, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення в сумі 20 084 грн. 79 коп. підлягають задоволенню.

Крім того, за несвоєчасне виконання відповідачем зобов'язань щодо оплати спожитої теплової енергії позивачем нараховано та заявлено до стягнення 513 грн. 42 коп. пені, 231 грн. 68 коп. 3% річних та 905 грн. 63 збитки від інфляції.

У відповідності до пункту 6.3.3. Договору споживач несе відповідальність за несвоєчасне проведення розрахунків за теплову енергію - пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, а також 3% річних від простроченої суми та сплата основного боргу з урахуванням індексу інфляції.

Частина 1 статті 546 ЦК України передбачає, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

У відповідності до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Згідно статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Суд, перевіривши розрахунок пені в розмірі 513 грн. 42 коп., встановив, що останній є арифметично вірним, відповідає вимогам чинного законодавства та не суперечать положенням договору.

Враховуючи вищевикладене, суд задовольняє позовні вимоги ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" в частині стягнення пені у повному обсязі.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд здійснивши власний розрахунок 3% річних за допомогою за допомогою Системи комплексного інформаційного забезпечення ЛІГА:ЗАКОН ENTERPRISE встановив, що розмір останніх становить 203 грн. 00 коп., при заявленому - 231 грн. 68 коп. Відтак суд дійшов до висновку про те, що стягненню з відповідача підлягає сума 3%, яка за розрахунком суду складає 203 грн. 00 коп.

За таких обставин вимога позивача до відповідача про стягнення 905 грн. 63 коп. інфляційних підлягає до задоволення в повному обсязі, а 3% річних в сумі 231 грн. 68 коп. підлягає частковому задоволенню в розмірі 203 грн. 00 коп. У решті позовних вимог у частині стягнення 3% річних в сумі 28 грн. 68 коп. відмовити.

У відповідності до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на вищевикладене в сукупності вбачається, що задоволенню підлягають вимоги позивача про стягнення з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Одема" заборгованості за спожиту теплову енергію в сумі 20 084 грн. 79 коп., пені в сумі 513 грн. 42 коп., інфляційних нарахувань в сумі 905 грн. 63 коп., 3% річних сумі 203 грн. 00 коп., що стверджуються матеріалами справи, є законними та обґрунтованими. У решті позовних вимог необхідно відмовити, а саме в стягненні 28 грн. 68 коп. 3 % річних.

Відповідно до ст.49 ГПК України оплата судових витрат покладається на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам в розмірі 1 597 грн. 89 коп.

Керуючись статтями 1, 12, 22, 32-34, 43, 49, 81-1, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Одема" (33016, Рівненська обл., м. Рівне, вул. Р.Шухевича, 22/68, код ЄДРПОУ 33615952) на користь ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" (33027, м. Рівне, вул. Данила Галицького, 27, код ЄДРПОУ 36598008) заборгованість за спожиту теплову енергію в сумі 20 084 (двадцять тисяч вісімдесят чотири) грн. 79 коп., пеню в сумі 513 (п'ятсот тринадцять) грн. 42 коп., інфляційні нарахування в сумі 905 (дев'ятсот п'ять) грн. 63 коп., 3% річних в сумі 203 (двісті три) грн. 00 коп. та 1 597 (одна тисяча п'ятсот дев'яносто сім) грн. 89 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Відмовити в задоволенні позову в частині стягнення 28 грн. 68 коп. 3 процента річних.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено "22" травня 2017 року

Суддя Войтюк В.Р.