Рішення

від 18.05.2017 по справі 917/363/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.05.2017 р. Справа № 917/363/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торнадо-А", вул. Пшенична, 9, м. Київ, 03680

до Приватного підприємства "Полтава Люкс", вул. Половка, 76, м. Полтава, Полтавська область,36034

про стягнення 409 600,97 грн. заборгованості

суддя Тимощенко О.М.

Представники сторін:

від позивача: відсутні

від відповідача: ОСОБА_1, серія паспорта КН 012046, виданий Київським РВ ПМУ УМВС України в Полтавській області 26.09.1995 року; розпорядження №1 від 29.12.2008 року

Обставини справи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Торнадо-А" звернулось до господарського суду Полтавської області з позовною заявою до Приватного підприємства "Полтава Люкс" про стягнення 409 600,97 грн. заборгованості за договором поставки №14/2/2-14 від 03.01.2014 року, з яких: 392461,66 грн. - заборгованість за поставлений товар з урахуванням курсової різниця, 17139,31 грн. - 3% річних.

Суд ухвалою від 15.03.2017 року порушив провадження у справі №917/363/17 та призначив справу до розгляду в судовому засіданні на 04.04.2017 року.

03.04.2017 року від позивача по електронній пошті до суду надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності позивача (арк. с. 47-49). У своєму клопотанні позивач просить суд розгляд даної справи провести за відсутності позивача у зв'язку з великим об'ємом роботи в м. Києві, а також у зв'язку з фактичним місцем перебування позивача в м. Києві. Також згідно поданого клопотання позивач підтримує позовні вимоги в повному обсязі та просить суд їх задовольнити.

04.04.2017 року від відповідача до суду надійшло клопотання про відкладення слухання справи для надання часу сторонам врегулювати даний спір мирним шляхом (арк. с. 50).

В судовому засіданні 04.04.2017 року представник відповідача заявив клопотання про продовження строків розгляду справи на 15 днів.

Суд клопотання представника відповідача про відкладення слухання справи та про продовження строків розгляду справи на 15 днів задовольнив ухвалою від 04.04.2017 року та відклав розгляд справи на 18.05.2017 року.

Позивач в судове засідання 18.05.2017 року не з'явився. 17.05.2017 року від позивача до суду надійшов лист, в якому позивач просить суд розглядати справу без його участі. До листа позивачем додано оригінал договору поставки №14/2-14 від 03.02.2014 року, оригіналами видаткових накладних №357 від 28.03.3014 року, №844 від 30.04.2014 року, наказ №01-05Т/17, роздруківка білетів, довіреність (арк. с. 61-72).

18.05.2017 року від відповідача до суду надійшли докази часткової оплати боргу в сумі 48000,00 грн. (арк. с. 75-79).

Представник відповідача в судовому засіданні повідомив суду про часткову сплату боргу в сумі 48000,00 грн.

В судовому засіданні 18.05.2017 року суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення на підставі ст. 85 ГПК України та повідомив дату складення повного тексту рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши подані докази, суд встановив :

03.01.2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торнадо-А" (позивач, продавець) та Приватним підприємством "ОСОБА_2 (відповідач, покупець) було укладено договір поставки №14/2/2-14 (арк. с. 9-13).

Відповідно до п. 1.1. договору продавець зобов'язався передати у власність покупця електротехнічне обладнання (надалі за текстом договору - товар) за цінами, в асортименті (номенклатурі) та кількості згідно накладних, що є невід'ємними частинами договору, а покупець зобов'язався прийняти і оплатити такий товар (партію товару) згідно з умовами, передбаченими договором. Загальна кількість товару, яка продається по договору визначається протягом строку дії договору, з урахуванням кількості та асортименту (номенклатури) такого товару переданого покупцю.

Передача (приймання-передача) товару відбувається: на базисі поставки -ЕХW: на складі продавця за товаросупровідними документами. Датою постачання товару вважається дата фактичної передачі продавцем товару покупцеві про, що свідчить дата на накладних/ товаро-транспортних накладних (п. 2.4. договору).

Згідно п. 3.1. договору узгодженою ціною на товар сторони вважають ціну відображену в накладних, яка зазначається в національній валюті України (гривні).

Загальна сума договору визначається виходячи з ціни на товар, асортименту та загальної кількості товару, проданого у відповідності з умовами договору (п. 3.3. договору).

Відповідно до пункту 3.7. договору покупець зобов'язаний сплатити за поставлений йому товар (партію товару) усю його вартість протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дати поставки товару продавцем.

Згідно п. 3.8. договору якщо покупець построчив оплату товарів більше ніж на 10 календарних днів і на дату оплати такої партії товару (оплату за який прострочено) курс гривні по відношенню до євро, встановлений Національним банком України, змінився, порівняно з тим, що був на дату поставки товару, зазначений у накладній, більше ніж на 3%, покупець на вимогу продавця зобов'язаний сплатити йому за поставлений товар суму в перерахунку на курс гривні по відношенню до євро, що встановлений Національним банком України на день вимоги, якщо не вказано інше у специфікації до договору.

Вимога продавця про сплату курсової різниці оформлюється шляхом виставлення відповідного рахунку на суму курсової різниці вартості товару. Такий рахунок продавець зобов'язаний сплатити протягом 3 (трьох) банківських днів від дати його отримання (п. 3.9. договору).

На виконання умов договору 28.02.2014 року та 30.04.2014 року позивачем було здійснено поставку відповідачу товару на загальну суму 202 329,63 грн. Факт поставки позивачем товару та його отримання відповідачем підтверджується належним чином оформленими видатковими накладними №357 від 28.02.2014 року та №844 від 30.04.2014 року (арк. с. 14-15).

Як зазначає позивач, відповідач у встановлені в договорі строки не оплатив отриманий товар.

23.02.2017 року на виконання умов п. 3.8 та п. 3.9 договору позивачем було направлено відповідачу вимогу сплатити борг за поставлений товар з урахуванням курсової різниці та 3% річних. Крім того, відповідно до п. 3.9 договору разом з вимогою про сплату боргу відповідачу були направлені рахунки № 80 та №81 від 23.02.2017 року щодо оплати курсової різниці, розрахунок заборгованості з урахуванням курсової різниці та 3% річних (арк. с. 16-21). Зазначена вимога залишена відповідачем без реагування.

Вважаючи свої права порушеними позивач звернувся до суду з вимогами щодо стягнення з відповідача 409 600,97 грн. заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання останнім умов укладеного між сторонами договору поставки №14/2/2-14 від 03.01.2014 року, з яких: 392461,66 грн. - заборгованість за поставлений товар з урахуванням курсової різниці, 17139,31 грн. - 3% річних.

При вирішенні спору суд керувався наступним.

Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Положеннями статей 627, 628 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України, встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Матеріали справи свідчать, що між сторонами виникли правовідносини з договору поставки.

Частини перша та шоста статті 265 Господарського кодексу України передбачають, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частина друга ст. 712 Цивільного кодексу України встановлює, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно із ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до абзацу 1 ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

В силу ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 ЦК України).

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Судом встановлено, що підписаними сторонами видатковими накладними №357 від 28.02.2014 року та №844 від 30.04.2014 року (арк. с. 14-15) підтверджується факт поставки позивачем товару та його отримання відповідачем на загальну суму 202 329,63 грн.

Отже, відповідач підписавши договір поставки №14/2/2-14 від 03.01.2014 року, видаткові, взяв на себе зобов'язання з оплати товару.

В пунктах 3.8.-3.9. договору сторони погодили, що якщо покупець построчив оплату товарів більше ніж на 10 календарних днів і на дату оплати такої партії товару (оплату за який прострочено) курс гривні по відношенню до євро, встановлений Національним банком України, змінився, порівняно з тим, що був на дату поставки товару, зазначений у накладній, більше ніж на 3%, покупець на вимогу продавця зобов'язаний сплатити йому за поставлений товар суму в перерахунку на курс гривні по відношенню до євро, що встановлений Національним банком України на день вимоги, якщо не вказано інше у специфікації до договору.

Вимога продавця про сплату курсової різниці оформлюється шляхом виставлення відповідного рахунку на суму курсової різниці вартості товару. Такий рахунок продавець зобов'язаний сплатити протягом 3 (трьох) банківських днів від дати його отримання.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 533 ЦК України передбачено, що грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Згідно із приписами статті 524 ЦК України, зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Таким чином, положення чинного законодавства хоч і передбачають обов'язковість застосування валюти України при здійсненні розрахунків, але не містять заборони визначення грошового еквіваленту зобов'язань в іноземній валюті.

Відтак, коригування вартості товару, в основі якого лежить зміна курсової різниці (в даному випадку зміна курсу гривні стосовно євро), прямо не заборонена та не суперечить чинному законодавству України.

Така ж правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України № 3-133гс14 від 07.10.2014 справа № 910/763/13.

Оскільки відповідачем не було сплачено борг за товар в обумовлені в договорі строки та в зв'язку зі зміною курсу гривні по відношенню до євро, встановлений Національним банком України, порівняно з тим, що був на дату поставки товару, зазначений у накладній, більше ніж на 3% позивач правомірно здійснив перерахунок основної заборгованості за курсом гривні по відношенню до євро, що встановлений Національним банком України на день вимоги (вимога від 23.02.2017 року), який складає 28,356578 грн. за 1 євро, що підтверджується роздруківкою з сайту НБУ станом на 23.02.2017 року (арк. с. 24).

Отже, основна сума заборгованості з урахуванням здійсненого перерахунку складає 392461,66 грн.

Під час розгляду справи відповідач повідомив суду про сплату ним частини боргу в сумі 48000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №3046 від 21.04.2017 року, №3006 від 07.04.2017 року, №2945 від 30.03.2017 року, №3129 від 12.05.2017 року (арк. с. 76-79). Отже, в частині стягнення 48000,00 грн. заборгованості за договором поставки предмет спору відсутній і провадження у справі підлягає припиненню згідно п. 1-1 ст. 80 ГПК України.

В частині стягнення 344 461,66 грн. заборгованості за договором поставки позовні вимоги підтвердженні належними доказами та підлягають задоволенню.

За положеннями ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем нараховано відповідачу 3% річних в загальній сумі 17 139,31 грн. за періоди: з 31.03.2014 -23.02.2017 року (за зобов'язаннями по накладній №357 від 28.02.2014 року) в сумі 8861,41 грн. та з 31.05.2014 -23.02.2017 року (за зобов'язаннями по накладній №844 від 30.04.2014 року) в сумі 8277,90 грн.

Перевіряючи розмір заявлених позивачем до стягнення 3% річних, суд звертає увагу на наступне.

При нарахуванні 3% річних за період з 31.03.2014 -23.02.2017 року (за зобов'язаннями по накладній №357 від 28.02.2014 року в сумі 101615,24 грн.) позивачем невірно визначено початок перебігу строку прострочення.

Згідно зі ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Частина 5 ст. 254 ЦК України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Позивач не врахував вказані приписи законодавства, тому, враховуючи, що останній день строку для оплати за зобов'язаннями по накладній №357 від 28.02.2014 року припадає на вихідний, то днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

З урахуванням вищевикладеного за перерахунком, здійсненим судом за допомогою калькулятору "ЛІГА: ОСОБА_3 9.1.3", до стягнення підлягає 3% річних в загальній сумі 17122,60 грн. (за період з 01.04.2014 року - 23.02.2017 року (за зобов'язаннями по накладній №357 від 28.02.2014 року) в сумі 8844,70 грн. та за період з 31.05.2014 -23.02.2017 року (за зобов'язаннями по накладній №844 від 30.04.2014 року) в сумі 8277,90 грн.).

Відповідно до статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі статтею 33 цього ж Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).

Частиною 1 ст.43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, а згідно ч. 2 цієї ж статті ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно положень ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Таким чином, на підставі матеріалів справи суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 344 461,66 грн. заборгованості за поставлений товар та 17 122,60 грн. 3% річних обґрунтовані, підтверджуються наявними доказами ( в мат. справи), відповідачем не заперечуються і підлягають задоволенню.

Судові витрати відповідно до ч. 2 статті 49 ГПК України підлягають стягненню з відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Крім того, згідно п. 5 ч. 1 ст. 7 ОСОБА_3 України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Оскільки провадження у даній справі в частині 48000,00 грн. боргу є припиненим в зв'язку з відсутністю предмету спору, то позивачу підлягає поверненню з Державного бюджету України 720,00 грн. судового збору, сплаченого за платіжним дорученням №2808 від 27.02.2017 року, оригінал якого знаходиться в матеріалах справи №917/363/17.

На підставі матеріалів справи та керуючись ст.ст. 33,43,49,п. 1-1 ст. 80, ст. ст. 82-85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. В частині стягнення 48000,00 грн. боргу припинити провадження у справі.

3. Стягнути з Приватного підприємства "Полтава Люкс" (вул. Половка, 76, м. Полтава, Полтавська область,36034, ідентифікаційний код 36324194) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торнадо-А" (вул. Пшенична, 9, м. Київ, 03680, ідентифікаційний код 30674381) 344 461,66 грн. заборгованості за поставлений товар з урахуванням курсової різниці, 17 122,60 грн. 3% річних, 5423,76 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В іншій частині позову відмовити.

5. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Торнадо-А" (вул. Пшенична, 9, м. Київ, 03680, ідентифікаційний код 30674381) з Державного бюджету України 720,00грн. судового збору, сплаченого за платіжним дорученням №2808 від 27.02.2017 року, оригінал якого знаходиться в матеріалах справи №917/363/17.

Повне рішення складено 22.05.2017 р.

Суддя Тимощенко О.М.