Рішення

від 15.05.2017 по справі 918/240/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013, м. Рівне, вул. Набережна, 26А

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

          "15" травня 2017 р. Справа № 918/240/17

Господарський суд Рівненської області в складі головуючого судді Політики Н.А., при секретарі судового засідання Фаєвській Л.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Христина"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Європак"

про стягнення заборгованості в сумі 29 784 грн. 84 коп.

за участю представників сторін:

від позивача -           не з'явився;

від відповідача -          не з'явився.

У судовому засіданні 15 травня 2017 року, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

06 квітня 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Христина" звернулося до господарського суду Рівненської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Європак" про стягнення заборгованості в сумі 29 784 грн. 84 коп., з яких 18 409 грн. 82 коп. основний борг, 756 грн. 64 коп. інфляційні втрати, 368 грн. 20 коп. 10% річних, 1 045 грн. 27 коп. пеня та 9 204 грн. 91 коп. штрафу в розмірі 50% від суми боргу.

Ухвалою суду від 07 квітня 2017 року позовну заяву № 7 від 31.03.2017 р. прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 918/240/17, розгляд якої призначено на 24 квітня 2017 року.

21 квітня 2017 року від представника позивача через відділ канцелярії та документального забезпечення суду надійшло письмове підтвердження того, що у провадженні господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує господарський спір, немає справи зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет із тих же підстав, а також немає рішення цих органів з такого спору.

Ухвалою суду від 24 квітня 2017 року розгляд справи відкладено на 15 травня 2017 року.

10 травня 2017 року від представника позивача через відділ канцелярії та документального забезпечення суду надійшло клопотання про приєднання оригіналів письмових доказів до матеріалів справи.

У судове засідання 15.05.2017 року позивач не з'явився, однак у вищезазначеному клопотанні просив суд провести розгляд справи без участі представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Христина".

Відповідач не забезпечив явку свого повноваженого представника у вказане судове засідання, хоча про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Відповідно до статті 64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

За змістом цієї норми, зокрема, у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Аналогічна правова позиція викладена у пункті 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції".

Ухвали суду про порушення провадження у даній справі та про відкладення розгляду справи були надіслані Товариству з обмеженою відповідальністю "Європак" за адресою, вказаною у позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, а саме: 33024, м. Рівне, вул. Старицького, буд. 32. Проте вказані відправлення були повернуті підприємством поштового зв'язку на адресу суду з посиланням на не запит та на закінчення терміну зберігання (а.с. 38-40, 49-51).

Суд вбачає, що відповідно до статті 75 ГПК України наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду позовної заяви без участі представників сторін.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши відповідність наявних у матеріалах справи копій документів поданих представником позивача оригіналам цих документів, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

27.05.2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Христина" (далі - Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Європак" (далі - Покупець) укладено договір поставки №404. (далі – Договір) (а.с.10-12)

Відповідно до п.1.1. Договору, продавець зобов'язується відповідно до умов цього договору передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар: продукцію виробництва ТОВ "Христина" (гофровироби, гофроящики) та інші витратні матеріали, необхідні для виготовлення такої продукції, далі по тексту договору "Товар".

Згідно з п. 1.2. Договору, найменування, кількість, ціна та загальна сума товару остаточно визначається та вказується у видаткових накладних продавця на кожну партію товару окремо в момент передачі товару.

Відповідно до п. 4.1. Договору, оплата товару здійснюється покупцем за кожну поставлену партію протягом 14 календарних днів з моменту поставки продавцем такої партії товару покупця.

У разі прострочення покупцем строків оплати товару покупець зобов'язується сплатити продавцеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла під час такого прострочення суми за кожен день прострочення платежу, а також 10% річних від простроченої суми (п. 5.3. Договору).

Пунктом 5.5 договору сторони погодили, що при простроченні оплати більше одного місяця, продавець має право, крім стягнень, передбачених п. 5.3., п. 5.4., додатково стягнути з покупця штраф у розмірі 50% від суми заборгованості.

Цей договір є укладеним та набирає чинності з дати його підписання і діє до 31 грудня відповідного року, в якому його підписано, але в будь-якому випадку залишається чинним до моменту, коли сторонами будуть повністю виконані всі зобов'язання, що повинні бути виконані відповідно до умов даного договору.

Договір підписаний уповноваженими представниками сторін, їх підписи скріплений відбитками печаток.

На виконання умов Договору на підставі видаткових накладних №0306/9 від 03.06.2016 р. на суму 4 422 грн. 00 коп., №0806/1 від 08.06.2016 р. на суму 22 438 грн. 08 коп., №2507/4 від 25.07.2016 р. на суму 10 825 грн. 92 коп., №2111/1 від21.11.2016 р. на суму 20 909 грн. 82 коп. позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 58 595 грн. 82 коп. (а.с.15-16, 19, 22).

Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за цим договором також свідчить відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення постачальником умов даного договору.

Судом встановлено, що відповідач частково розрахувався за поставлений товар в сумі 40 186 грн. 08 коп., що підтверджується копіями платіжних доручень №397_5R037/ від 27.05.2016 р. на суму 8 000 грн. 00 коп., №420_7J027/ від 19.07.2016 р. на суму 14 438 грн. 08 коп., №75 від 21.10.2016 р. на суму 10 825 грн. 92 коп., №103 від 01.11.2016 р. на суму 4 422 грн. 00 коп., № 184 від 07.02.2017 р. на суму 2 500 грн. 00 коп. (14, 17, 20-21, 23).

Таким чином, на день прийняття рішення за відповідачем перед позивачем рахується заборгованість в сумі 18 409 грн. 82 коп.. В матеріалах справи відсутні докази погашення відповідачем суми заборгованості.

Крім того, позивачем за неналежне виконання умов договору в частині проведення розрахунків, на підставі п.п. 5.3., 5.5. договору та ст. 625 ЦК України нараховано 1 045 грн. 27 коп. пені, 9 204 грн. 91 коп. штрафу, 368 грн. 20 коп. 10 % річних та 756 грн. 64 коп. інфляційних втрат (розрахунок а.с. 25-28).

Розглянувши матеріали справи, встановивши обставини справи і давши їм правову оцінку, господарський суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші право чини.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 ГК України, господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.

Частиною 1 ст. 179 ГК України визначено, що майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і не господарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч. 1, 7 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Як встановлено судом між сторонами виникли правовідносини з договору поставки.

Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 статті 691 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до положень ч. 1 та ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до частин 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із статтею 526 ЦК України та статтею 193 ГК України - зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 612 ЦК України - боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, при цьому статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

На підставі викладеного, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення 18 409 грн. 82 коп. заборгованості за поставлений товар є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем за неналежне виконання умов договору в частині проведення розрахунків, на підставі п.п. 5.3., 5.5. договору та ст. 625 ЦК України нараховано 1 045 грн. 27 коп. пені, 9 204 грн. 91 коп. штрафу, 368 грн. 20 коп. 10 % річних та 756 грн. 64 коп. інфляційних втрат

Пунктом 5.3. Договору сторони погодили, у разі прострочення покупцем строків оплати товару покупець зобов'язується сплатити продавцеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла під час такого прострочення суми за кожен день прострочення платежу, а також 10% річних від простроченої суми (п. 5.3. Договору).

Відповідно до п. 5.5 договору, при простроченні оплати більше одного місяця, продавець має право, крім стягнень, передбачених п. 5.3., п. 5.4., додатково стягнути з покупця штраф у розмірі 50% від суми заборгованості

Частина 1 статті 546 ЦК України передбачає, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

У відповідності до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Згідно статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Суд здійснивши власний розрахунок пені за допомогою Системи комплексного інформаційного забезпечення ЛІГА:ЗАКОН ENTERPRISE встановив, що розмір пені становить 1 043 грн. 07 коп., при заявленому – 1 045 грн. 27 коп.

Відтак суд дійшов до висновку про те, що стягненню з відповідача підлягає сума пені, яка за розрахунком суду складає 1 043 грн. 07 коп.

За таких обставин вимога позивача до відповідача про стягнення пені в сумі 1 045 грн. 27 коп. підлягає частковому задоволенню в розмірі 1 043 грн. 07 коп. У решті позовних вимог у частині стягнення пені в сумі 02 грн. 20 коп. відмовити.

Оскільки має місце прострочення виконання оплати, є підставними і підлягає задоволенню вимога про стягнення 9 204 грн. 91 штрафу, обрахованого як 50% ціни простроченого до оплати товару в сумі 18 409 грн. 82 коп.

Частиною другою статті 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, проценти, передбачені ст.625 ЦК України, не є штрафними санкціями.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а - особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.

Стаття 625 ЦК України, між іншим, надає можливість кредитору боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, встановити інший, ніж 3 % річних розмір процентів за користування чужими грошовими коштами, який і було визначено сторонами у пункті 5.3. договору поставки - в розмірі 10 % річних від суми заборгованості.

Суд здійснивши власний розрахунок 10% річних за допомогою Системи комплексного інформаційного забезпечення ЛІГА:ЗАКОН ENTERPRISE встановив, що розмір 10% річних становить 367 грн. 84 коп., при заявленому – 368 грн. 20 коп.

Відтак суд дійшов до висновку про те, що стягненню з відповідача підлягає сума 10% річних, яка за розрахунком суду складає 367 грн. 84 коп.

За таких обставин вимога позивача до відповідача про стягнення 10% річних в сумі 368 грн. 20 коп. підлягає частковому задоволенню в розмірі 367 грн. 84 коп. У решті позовних вимог у частині стягнення 10% річних в сумі 00 грн. 36 коп. відмовити.

Суд здійснивши власний розрахунок інфляційних втрат за допомогою Системи комплексного інформаційного забезпечення ЛІГА:ЗАКОН ENTERPRISE встановив, що розмір інфляційних втрат становить 370 грн. 02 коп., при заявленому – 756 грн. 64 коп.

Відтак суд дійшов до висновку про те, що стягненню з відповідача підлягає сума інфляційних втрат, яка за розрахунком суду складає 370 грн. 02 коп.

За таких обставин вимога позивача до відповідача про стягнення інфляційних втрат в сумі 756 грн. 64 коп. підлягає частковому задоволенню в розмірі 370 грн. 02 коп. У решті позовних вимог у частині стягнення інфляційних втрат в сумі 386 грн. 62 коп. відмовити.

У відповідності до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно ст.34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За таких обставин, в повній мірі дослідивши матеріали, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Товариство з обмеженою відповідальністю "Христина" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Європак" про стягнення 18 409 грн. 82 коп. основного боргу, 1 043 грн. 07 коп. пені, 9 204 грн. 91 коп. штрафу, 367 грн. 84 коп. 10% річних та 370 грн. 02 коп. інфляційних втрат є обґрунтованими, підтвердженими належними доказами та такими, що підлягають задоволенню. У решті позовних вимог необхідно відмовити, а саме в стягненні 00 грн. 36 коп. 10% річних, 386 грн. 62 коп. інфляційних втрат та 02 грн. 20 коп. пені.

Відповідно до ст.49 ГПК України оплата судових витрат покладається на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам в розмірі 1 579 грн. 09 коп..

Керуючись статтями 1, 12, 22, 32-34, 43, 44, 49, 75, 81-1, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Європак" (33024, м. Рівне, вул. Старицького, 32, код ЄДРПОУ 30946906) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Христина" (47501, Тернопільська обл., м. Бережани, вул. Замость, 4, код ЄДРПОУ 14049168) 18 409 (вісімнадцять тисяч чотириста дев'ять) грн. 82 коп. – основного боргу, 370 (триста сімдесят) грн. 02 коп. - інфляційних втрат, 367 (триста шістдесят сім) грн. 84 коп. - 10% річних, 1 043 (одну тисячу сорок три) грн. 07 коп. – пені, 9 204 (дев'ять тисяч двісті чотири) грн. 91 коп. – 50% штрафу та 1 579 (одну тисячу п'ятсот сімдесят дев'ять) грн. 09 коп. витрат по оплаті судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення 10% річних в сумі 0,36 коп., інфляційних втрат в сумі 386 грн. 62 коп. та пені в сумі 2 грн. 20 коп. - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 22.05.2017 року.

Суддя                               Політика Н.А.

Віддруковано 3 примірники:

1 - до справи;

2 - позивачу рекомендованим (47501, Тернопільська обл., м. Бережани, вул. Замость, 4);

3 - відповідачу рекомендованим (33024, м. Рівне, вул. Старицького, 32).